Постанова

від 18.12.2024 по справі 917/860/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року м. Харків Справа № 917/860/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Контіненталь" (вх. № 2473 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.2024 у справі №917/860/24 (повний текст якого складено та підписано у приміщенні господарського суду Полтавської області 12.08.2024 суддею Тимощенко О.М.)

за позовом Приватного підприємства "Альфапроммет", м. Дніпро,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Контіненталь", м. Полтава,

про стягнення 135 308,79 грн заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

23.05.2024 року Приватне підприємство "АЛЬФАПРОММЕТ" звернулось до господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС КОНТІНЕНТАЛЬ" про стягнення 135 308,79 грн заборгованості за договором поставки №21/01-1 від 21.01.2021, з яких 48 070,00 грн - сума основної заборгованості, 51 284,26 грн - пеня, 9 614,00 грн - штраф, 21 664,15 грн - інфляційні нарахування, 4 676,38 грн - 3 % річних (вх. № 920/24).

Також позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, а саме 2 422,40 грн судового збору та 8 000,00 грн витрат на оплату професійної правової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання умов договору поставки №21/01-1 від 21.01.2021, а саме: не здійснення оплати за поставлений товар відповідно до накладної №АЛ-7 від 02.02.2021 року на відпуск товарно-матеріальних цінностей на суму 96 140,02 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.08.2024 у справі № 917/860/24 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Контіненталь" (вул. Олени Пчілки, 19 А, м. Полтава, 36002, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35107352) на користь Приватного підприємства "Альфапроммет" (вул. Г. Граб`янки, 1, кв. 1, м. Дніпро, 49024, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 41436345) 48 070,00 грн основного боргу, 51 284,26 грн пені, 9 614,00 грн штрафу, 4 676,38 грн 3% річних, 21 664,15 грн інфляційних втрат та 2 422,40 грн судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Контіненталь" із вищевказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та 27.08.2024 засобами поштового зв`язку звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.2024 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час ухвалення рішення мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, обставини, на які посилається суд першої інстанції, не є доведеними, а висновки викладені у рішенні суду не обґрунтовані.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Транс Контіненталь" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.2024 у справі №917/860/24. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Контіненталь" (вх. № 2473 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.2024 у справі №917/860/24. Ухвалено розгляд даної апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Позивачу встановлено строк, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянту. Витребувано з господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/860/24.

31.10.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшла справа № 917/860/24.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.2024 у справі №917/860/24 залишити без змін.

З матеріалів справи вбачається, що сторони належним чином повідомленні про відкриття апеляційного провадження та розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, про що 23.10.2024 о 18:59 годині електронних листів - ухвали Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі № 917/860/24 про відкриття апеляційного провадження до електронних кабінетів позивача та відповідача.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від учасників справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2021 між Приватним підприємством "АЛЬФАПРОММЕТ" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС КОНТІНЕНТАЛЬ" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 21/01-1 (далі - договір № 21/01-1, а. с. 6 - 9), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник постачає, а покупець приймає та оплачує промислову продукцію та товари для залізничної галузі (далі по тексту "товар" та/або "продукція"), найменування, кількість, асортимент і ціна яких визначаються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 2.1 договору № 21/01-1 ціна договору є договірною та встановлюється в національній валюті України українських гривнях (UAН). Ціна товару погоджується сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору. Валютою цього договору та валютою платежів по ньому є гривня (UAН).

Відповідно до п. 2.2 договору загальна кількість товару продукції, поставленою за цим договором, визначається відповідними специфікаціями до цього договору та первинними обліковими документами (накладні та/або акти тощо).

Згідно з п. 3.5. договору постачальник поставляє товар однією або окремими партіями відповідно до заявок покупця не пізніше 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання заявки покупця, або в інший строк, визначений у заявці покупця, специфікаціях.

У накладних на товар, що поставляється відповідно до цього договору, постачальник зазначає найменування кожної асортиментної позиції товару, його кількість та загальну вартість (п. 3.8 договору).

Право власності на товар, ризики по втраті і пошкодження товару переходять до покупця в момент здійснення поставки та після підписання відповідних первинних облікових документів (накладних, товарно - транспортних накладних, актів приймання -передачі тощо) (п. 3.11 договору).

Відповідно до пункту 5.1. договору оплата товару здійснюється шляхом здійснення безготівкового переказу покупцем на банківські рахунки постачальника, які вказуються в цьому договорі, протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту поставки товару на підставі рахунку постачальника та/або супровідних документів на товар.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що умови та строки оплати визначаються сторонами в специфікаціях до цього договору, але в будь-якому випадку строк оплати не може перевищувати 30 календарних днів від дати здійснення поставки.

Відповідно до пункту 5.3. договору сторони погоджують можливість здійснення попередньої оплати в повному обсязі та/або частково за цим договором, якщо такі умови визначені специфікаціями.

Датою оплати вважається день надходження грошових коштів на рахунок постачальника (п. 5.4 договору).

Відповідно до пункту 5.5. договору рахунок постачальника виставляється на підставі узгодженої і підписаної сторонами специфікації до цього договору.

Згідно з п. п. 6.1.1 п. 6.1 договору постачальник зобов`язаний поставити продукцію, товари, якісні характеристики якої відповідають вимогам виробника.

Відповідно до п. п. 6.3.1. п. 6.3. договору покупець зобов`язаний оплачувати вартість товару у відповідності із умовами цього договору та умовами, визначеними у специфікаціях до договору.

В разі несвоєчасної оплати згідно умов цього договору покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочки, без обмеження періоду нарахування пені. За прострочення грошових зобов`язань понад 20 календарних днів від граничної дати виконання зобов`язання, винна сторона додатково зобов`язана сплатити штраф у розмір 20% від суми простроченого зобов`язання.

Крім того, за порушення покупцем грошового зобов`язання, останній зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми (п. 10.3 договору).

Відповідно до пункту 14.1. договору цей договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2021 року, а в частині взаєморозрахунків між сторонами - до повного виконання сторонами свої зобов`язань за договором.

Згідно з п. 14.2. договору при відсутності пропозицій сторін про розірвання/припинення цього договору за один календарний місяць закінчення його строку, цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік.

Відповідно до пункту 14.3. договору цей договір складається як із тексту цього договору так і з додатків, додаткових угод, специфікацій, доповнень до нього, які є його невід`ємною частиною. Всі зміни, додатки, додаткові угоди, специфікації і доповнення до цього договору дійсні у разі, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані повноважними представниками обом сторін і скріплені їх печатками за наявності. Всі зміни, доповнення, специфікації та додатки до цього договору є його невід`ємними частинами.

Специфікацією № 1 до договору № 21/01-1 сторони погодили найменування, одиницю виміру, кількість, вартість за тону, суму товару, умови оплати та поставки.

Так, відповідно до вказаної вище специфікації, сторони погодили, що поставляється круг ф40 мм ст.60С2А; кількість - 2,530; вартість за т., грн без ПДВ - 31 666,67; сума, грн, без ПДВ - 80 116,68, разом з ПДВ- 96 140,02 грн.

Умова оплати: 50% передплата, 50 % - на протязі 21 календарного дня, по факту відвантаження.

Строк поставки: протягом 5 календарних днів.

Дана специфікація підписана та скріплена печатками з обох сторін без зауважень та заперечень.

На виконання умов договору позивачем виставлено рахунок №АЛ-9 від 21.01.2021 та поставлено відповідачу товар на загальну суму 96 140,02 грн. Вказане підтверджується рахунком №АЛ-9 від 21.01.2021, накладною №АЛ-7 від 02.02.2021 на відпуск товарно - матеріальних цінностей на суму 96 140,02 грн, товарно - транспортною накладною № АЛ-7 від 02.02.2021 (а. с. 12 - 14).

Позивач зазначає, що відповідач частково оплатив товар, отриманий за вказаною вище накладною, перерахувавши передплату 50% у розмірі 48 070,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №105 від 29.01.2021 (а. с. 15).

Як стверджує позивач, з метою досудового врегулювання він проводив з відповідачем телефонні переговори, однак сума боргу у розмірі 48 070,00 грн залишається несплаченою.

У зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку оплати товару, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 10.3 договору нарахував відповідачу 3% річних на суму 4 676,38 грн, інфляційні на суму 21 664,15 грн, пеню на суму 51 284,26 грн та штраф на суму 9 614,00 грн.

Отже, вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 48 070,00 грн основного боргу, 4 676,38 грн 3% річних, 21 664,15 грн інфляційних втрат, 51 284,26 грн пені та 9 614,00 грн штрафу.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (копії): договору поставки №21/01-1 від 21.01.2021, специфікації №1 від 02.02.2021, накладної №АЛ-7 від 02.02.2021 на відпуск товарно - матеріальних цінностей на суму 96 140,02 грн, товарно - транспортної накладної № АЛ-7 від 02.02.2021, рахунку №АЛ-9 від 21.01.2021, платіжного доручення №105 від 29.01.2021, витягу з ЄДРЮОФОПГФ відносно позивача, довіреності від 24.11.2023, ордеру серія АЕ №1288099 від 22.05.2024.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, колегія суддів дійшла висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Колегією суддів встановлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 96 140,02 грн. Дана обставина підтверджується підписаною сторонами накладною №АЛ-7 від 02.02.2021 на відпуск товарно - матеріальних цінностей на суму 96 140,02 грн, товарно - транспортною накладною № АЛ-7 від 02.02.2021.

Відповідач поставлений товар оплатив частково на суму 48 070,00 грн, внаслідок чого за ним рахується заборгованість в сумі 48 070,00 грн.

Відповідач доказів сплати суми боргу не надав.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов`язання за вищезазначеним договором щодо здійснення ним поставки товару, тоді як відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором не оплатив отриманий товар у повному обсязі і заборгованість останнього складає 48 070,00 грн. Дана обставина відповідачем не спростована.

З огляду на викладене, колегія суддів висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов`язань з боку відповідача щодо оплати вартості поставленого товару і позовна вимога в частині стягнення основного боргу в сумі 48 070,00 грн є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. А частина 4 статті 231 Господарського Кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 10.3. договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати згідно умов цього договору покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочки, без обмеження періоду нарахування пені. За прострочення грошових зобов`язань понад 20 календарних днів від граничної дати виконання зобов`язання, винна сторона додатково зобов`язана сплатити штраф у розмір 20% від суми простроченого зобов`язання.

Крім того, за порушення покупцем грошового зобов`язання, останній зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені у розмірі 51 284,26 грн, інфляційних втрат у розмірі 21 664,15 грн, 3% річних у розмірі 4 676,38 грн та штрафу у розмірі 9 614,00 грн, колегією суддів встановлено, що такі розрахунки є арифметично вірними, обґрунтованими та відповідають вимогам законодавства.

Розрахунки колегією суддів також зробленого за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон".

Відповідач контррозрахунків пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних суду не надав.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов`язань з боку відповідача щодо оплати за поставлений товар і позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 48 070,00 грн., пені в сумі 51 284,26 грн, штрафу в сумі 9 614,00грн, 3% річних в сумі 4 676,38 грн та інфляційних втрат у сумі 21 664,15 грн є правомірними, обґрунтованими, підтвердженими документально та нормами матеріального права та такими, що підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що після отримання продукції було встановлено невідповідність якості отриманого товару вимогам діючих стандартів якості, про що належним чином було повідомлено позивача.

Відповідно до пункту 4.2. Договору поставки № 21/01-1 від 21 січня 2021 року протягом строку придатності товару покупець має право пред`явити претензію постачальнику, у випадку якщо товар виявиться неналежної якості.

Відповідно до пункту 4.4. Договору поставки № 21/01-1 від 21 січня 2021 року при виявленні покупцем недоліків товару, які не могли бути виявлені при звичайному прийманні товару, покупець має право заявити продавцю відповідну претензію в строк сім календарних днів з моменту виявлення. При чому обов`язковою умовою задоволення претензії покупця є акт, укладений за участю представника постачальника, або у випадку неприбуття представника постачальника протягом 7 днів з моменту отримання письмового повідомлення від покупця, або якщо сторони не дійшли згоди щодо причин недоліків товару, висновок експертизи, яка повинна бути проведена Торгово-промисловою палатою України та/або регіональними ТПП або іншою належною та повноважною особою, відповідно до чинного законодавства України. Укладений таким чином акт або висновок експертизи повинен визначити причини недоліків Товару.

Натомість матеріали справи не містять ані претензії щодо недоліків поставленого товару, направленої позивачеві, ані акту про виявлені недоліки товару, ані доказів виклику представника позивача для складання акту, ані висновку експертизи щодо недоліків поставленого товару.

Тобто твердження відповідача про виявлення невідповідності якості поставленого товару та повідомлення про це позивача не відповідають фактичним обставинам справи, на їх підтвердження відповідач не надав жодних доказів.

Також в апеляційній скарзі відповідач цитує оскаржуване судове рішення в частині встановлення судом арифметичної вірності, обґрунтованості та відповідності вимогам законодавства, наданих позивачем розрахунків штрафних санкцій, інфляційних втрат, 3% річних.

Після чого відповідач в апеляційній скарзі посилається на недотримання вимог постанови Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 755/7704/15 та цитує її в частині висновку про те, що суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (розрахунок заборгованості за договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок.

На підставі вищевикладеного відповідач в апеляційній скарзі робить висновок про те, що судом застосовано припущення, за яким ухвалено рішення.

Однак з апеляційної скарги відповідача не вбачається у чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 755/7704/15 та у чому саме полягає припущення, яке застосовано судом при ухваленні оскаржуваного рішення.

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, судом першої інстанції, як і судом апеляційної інстанції перевірено надані позивачем розрахунки штрафних санкцій, інфляційних втрат, 3% річних, встановлено їх арифметичну вірність, обґрунтованість та відповідність вимогам законодавства.

Одночасно відповідач в апеляційній скарзі не заперечує проти правильності наданого позивачем розрахунку заборгованості, власного контрозрахунку заборгованості відповідач не надав.

Також в апеляційній скарзі відповідач цитує постанову Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18 в частині висновку про можливість одночасного стягнення штрафу та пені. Зазначеному висновку оскаржуване судове рішення не суперечить, оскільки оскаржуваним судовим рішенням з відповідача одночасно стягнуто штраф та пеню.

Також в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем не дотримано вимог, викладених в постанові Верховного Суду від 12.02.20 у справі № 924/414/19, щодо розрахунку відповідних санкцій.

Однак в апеляційній скарзі відповідач не зазначає у чому саме полягає невідповідність розрахунку штрафних санкцій висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 12.02.20 у справі № 924/414/19, власного контрозрахунку штрафних санкцій відповідач не надав.

Також в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що вважає істотною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення недотримання вимог статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, статті 8 Цивільного процесуального кодексу України, вимог якісності і чіткості формулювань, принципу переконаності та юридичної визначеності при виконанні судового рішення. Однак в апеляційній скарзі відповідач не зазначає у чому саме полягає недотримання зазначених вимог в оскаржуваному судовому рішенні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення правничої допомоги, колегія суддів зазначає наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

За приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (у п. 3.2 рішення) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу, наданому до апеляційного суду через систему «Електронний суд» 07.11.2024, представник позивача просив розподілити судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, зазначив попередній (орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

08.11.2024 через систему «Електронний суд» представником позивача подане клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження розміру судових витрат позивача у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Як відзив так і клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження розміру судових витрат позивача надіслані до суду через систему «Електронний суд» та отримані судом і відповідачем 07.11.2024 та 08.11.2024 відповідно.

На підтвердження факту надання правничої допомоги, позивачем надано суду апеляційної інстанції додаткову угоду № 1 від 07.11.2024 до договору про надання правничої допомоги № 211 від 21.05.2024, детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В матеріалах справи також міститься договір про надання правничої допомоги №211 від 21.05.2024, копія ордеру серія АЕ №1332223 від 07.11.2024, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП №4510 від 04.10.2019, посвідчення адвоката №2273 від 04.10.2019.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, з відповідача підлягає стягненню, окрім витрат по сплаті судового збору, вартість послуг адвоката, що сплачена або підлягає сплаті (правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).

Згідно з ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч.5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Колегія суддів зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.11.2024 адвокат Неруш О. В. та Приватне підприємство "АЛЬФАПРОММЕТ" укладено додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги № 211 від 21.05.2024, відповідно до якої адвокат Неруш Олександр Васильович (Адвокат) та Приватне підприємство «Альфапроммет» (Клієнт) погодились змінити Договір про надання правничої допомоги № 211 від 21 травня 2024 року доповнивши його абзацом наступного змісту: «Додатково, за складання та подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Транс контіненталь» на рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.2024 у справі № 917/860/24, Клієнт зобов`язується оплатити надання зазначеної правничої допомоги у фіксованому розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень. Строк дії додаткової угоди встановлюється в 1 (один) рік.

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) адвокатом виконано наступні роботи (надано послуги):1) Складено та подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Транс контіненталь» на рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.2024 у справі № 917/860/24. Вартість зазначених робіт (наданих послуг) встановлена Договором у фіксованому розмірі та з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 07 листопада 2024 року до Договору складає 4 000 (чотири тисячі) гривень.

Наявність статусу адвоката підтверджується копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП №4510 від 04.10.2019 року та посвідчення адвоката №2273 від 04.10.2019 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в загальній сумі 4 000,00 грн.

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Колегія суддів зазначає, що у розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

На дату прийняття даної постанови відповідачем не було подано клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів встановила, що вказані судові витрати пов`язані з розглядом цієї справи; їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 4 000,00 грн по даній справі є обґрунтованими, підлягають задоволенню та згідно з положеннями статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Витрати на правничу допомогу позивача у сумі 4 000,00 грн, понесені останнім у Східному апеляційному господарському суді, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Контіненталь" (вх. № 2473 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.2024 у справі №917/860/24 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.2024 у справі № 917/860/24 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС КОНТІНЕНТАЛЬ" (вул. Олени Пчілки, 19 А, м. Полтава, 36002, код ЄДРПОУ 35107352) на користь Приватного підприємства "АЛЬФАПРОММЕТ", вул. Г. Граб`янки, 1, кв. 1, м. Дніпро, 49024, код ЄДРПОУ 41436345) 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.12.2024

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.А. Шутенко