Постанова

від 09.12.2024 по справі 908/2965/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2024 року м. Дніпро Справа № 908/2965/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця"

на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Боєва О.С.) від 23.01.2024р. у справі № 908/2965/23

за позовом Виконувача обов`язків керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69006, м. Запоріжжя, вул. Фанатська, 14) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах

позивач Північно-східний офіс Держаудитслужби (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 4 під`їзд, 10 поверх )

до відповідача-1: Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) в особі Регіональної філії "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7)

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "КВІК" (69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 8 А)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Південно-Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (49004, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 2)

про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину, -

ВСТАНОВИВ:

Виконувач обов`язків керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся до Господарського суду Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах в особі позивача Північно-східного офісу Держаудитслужби з позовом до відповідачів: Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "КВІК", з позовними вимогами про:

- визнання недійсним договору №П/НХ-161466/НЮ від 11.10.2016, укладеного між Регіональною філією "Південна залізниця" ПАТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" та ТОВ "Торгово-виробнича компанія "КВІК-2006" (на даний час ТОВ "Машинобудівний завод "КВІК");

-стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-1 суми 294 940,80 грн, отриманої за вказаним правочином, стягнення з відповідача-1 суми 294 940,80 грн, одержаної ним за рішенням суду, в дохід держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.01.2024р. у справі № 908/2965/23:

- позов задоволено;

- визнано недійсним договір № П/НХ-161466/НЮ від 11.10.2016, укладений між Регіональною філією "Південна залізниця" ПАТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "КВІК-2006" (на даний час - ТОВ "Машинобудівний завод "КВІК");

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "КВІК" на користь Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" суму 294 940 грн 80 коп., а з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" одержані ним за рішенням суду кошти в сумі 294 940 грн 80 коп. стягнути в дохід держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "КВІК" на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області суму 7 108 грн. 11 коп. витрат зі сплати судового збору.

У рішенні суд дійшов висновку, що договір № П/НХ-161466/НЮ від 11.10.2016 укладений за підсумками закупівлі, результати якої спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, підлягає визнанню недійсним, як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ Машинобудівний завод "КВІК", на підставі ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України. Враховуючи наявність умислу лише у ТОВ Машинобудівний завод "КВІК", як сторони оспорюваного договору, одержані ним 294 940,80 грн за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані ним за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 23.01.2024р. у справі № 908/2965/23 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог прокурора відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначено, що за змістом норми ч. 1 ст. 228 ЦК України щодо юридичної особи правочин, що порушує публічний порядок, повинен бути спрямований на знищення, пошкодження майна такої юридичної особи, або на незаконне заволодіння ним. Проте, внаслідок укладення спірного правочину пошкоджень майну Відповідача-1 не нанесено, незаконне заволодіння майном не відбувалось.

У статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" (чинній на день укладання договору) викладений перелік підстав, за якими договір про закупівлю є нікчемним. Порушення Закону ані з боку відповідача-1, ані з боку відповідача-2 судом першої інстанції не встановлено.

Чинним законодавством, в тому числі і законодавством про захист економічної конкуренції, не передбачена автоматична недійсність укладеної за результатом проведеної процедури закупівлі угоди у разі вчинення учасниками закупівлі порушень у сфері антимонопольного законодавства.

Апелянт зазначає про відсутність законодавчих підстав як для визнання Договору недійсним, так і для застосування наслідків недійсності за частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України, а отже і незаконність рішення суду першої інстанції.

Обставини, встановлені рішенням Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України стосуються правопорушення у сфері антимонопольного законодавства, що не тягне автоматичного визнання недійсною укладеної за результатом проведеної процедури закупівлі угоди. Отже, до предмету доказування у цій справі належить наявність порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях замовника та учасників закупівлі, так і наслідків вчинення антиконкурентних узгоджених дій, а тому підлягає встановленню чи спростуванню, шляхом надання правової оцінки фактичним обставинам, висвітленим у рішенні адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.09.2020 № 54/36-р/к у справі № 02/20-19.

Скаржник зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач-1 надавав суду свої пояснення та аргументи щодо не встановлення уповноваженими органами на захист інтересів держави (Північно-східним офісом Держаудитслужби та правоохоронними органами) під час здійснення відповідних перевірок та розслідувань фактів посягання спірного правочину на суспільні, економічні та соціальні основи держави, а отже і порушення публічного порядку. При цьому як докази відсутності будь-яких порушень в цій частині суду надавались витяг з Довідки планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності регіональної філії "Південна залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця" за період з 01.01.2017 по 30.06.2020, копії протоколів обшуку від 09.02.2017 та тимчасового доступу до речей і документів від 10.05.2017, відповіді на адвокатські запити, яким не було надано оцінку судом.

Прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, якому зазначено, що відповідач-1 в апеляційній скарзі безпідставно посилається на норми права щодо визнання договору, як такого, що порушує публічний порядок, адже наслідком такого договору є його нікчемність. Прокурором, в свою чергу заявлено позовну вимогу про визнання договору недійсним як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідачем-1 ані в суді першої інстанції, ані в апеляційній скарзі не наведено жодних обставин, не надано жодних доказів щодо спростування висновків рішення адміністративної колегії та забезпечення учасниками процедури закупівлі принципу добросовісної конкуренції між ними.

Посилання Відповідача-1 на результати ревізії, проведеної Південно-східним офісом Держаудитслужби та листи правоохоронних органів щодо стану досудового розслідування кримінального провадження № 2018101110000002 від 03.01.2018 жодним чином не спростовують того, що ТОВ "МЗ "КВІК" та ТОВ "Запорізький механоремонтний комплекс" під час підготовки документації в процедурі закупівлі діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою та спотворили результати проведених замовником торгів, що становить порушення вимог Законів України "Про публічні закупівлі", "Про захист економічної конкуренції".

Листи правоохоронних органів, на які посилається апелянт, не містять фабули кримінального провадження, юридичних або фізичних осіб, яких воно стосується, також не міститься відомостей про будь-яке законне рішення за результатами досудового розслідування та жодним чином не стосуються предмету доказування у вказаній справі.

11.10.2024 від прокурора надійшли письмові пояснення, в яких йде посилання на висновки Верховного Суду у справах 922/3322/20 та № 905/1250/18.

Відповідач-2 письмового відзиву на апеляційну скаргу не подав, у судовому засіданні 10.06.2024р. підтримував доводи апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.01.2024р. у справі № 908/2965/23, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 10.06.2024р. о 11:30 год.

В судовому засіданні 10.06.2024р. по справі оголошено перерву до 19.08.2024р. о 15:15 год.

У зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Коваль Л.А. на лікарняному та неможливістю проведення судового засідання 19.08.2024р., розгляд апеляційної скарги у справі № 908/2965/23 не відбувся.

На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Коваль Л.А. - члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2024 року, та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024р., для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2024 розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 14.10.2024р. о 14:45 год.

В судовому засіданні 14.10.2024р. оголошено перерву до 09.12.2024р. о 16:20 год.

Позивач, відповідач-2, третя особа своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та участі в судових засіданнях на скористалися. Про дату, час та місце судових засідань повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Неявка зазначених осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників апелянта та прокурора, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу Акціонерного товариства "Українська залізниця" належить державі в особі Кабінету Міністрів України.

Регіональною філією "Південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (Замовник) було розміщено в електронній системі публічних закупівель за посиланням https://prozorro.gov.ua оголошення про проведення відкритих торгів UА-2016-09-01-000160-а, в тому числі, за Лотом № 4 шестерня (код класифікатора предмета закупівлі ДК 021:2015:34631000-9 частини локомотивів чи рухомого складу ДК 016:2010:30.20.4 …) щодо закупівлі шестерні в кількості 12 штук. Очікувана вартість предмета закупівлі 300 968,06 грн. Дата розкриття тендерних пропозицій та проведення аукціону 19.09.2016.

Згідно з формою реєстру отриманих тендерних пропозицій, з метою участі у процедурі закупівлі в електронній системі закупівель за № UА-2016-09-01-000160-а тендерні пропозиції подано двома суб`єктами господарювання, а саме: Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Квік-2006" (код ЄДРПОУ 38284929), дата подання тендерної пропозиції 16.09.2016 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький механоремонтний комплекс" (код ЄДРПОУ 38972408), дата подання тендерної пропозиції 15.09.2016.

Відповідно до форми протоколу розкриття тендерних пропозицій, яка відбулась 19.09.2016, ціна тендерної пропозиції ТОВ "ТВК "Квік-2006" у процедурі закупівлі № UА-2016-09-01-000160-а за вищевказаним предметом закупівлі згідно з лотом № 4 становила 294 940,80 грн з ПДВ.

Як слідує з протоколу № 290/3 засідання тендерного комітету від 26.09.2016 сума тендерної пропозиції ТОВ "ТВК "Квік-2006" за лотом № 4 склала 294 940,80 грн з ПДВ, ТОВ "Запорізький механоремонтний комплекс" - 300 960,00 грн з ПДВ. Переможцем торгів за лотом №4 визначено ТОВ "ТВК "Квік-2006", тендерна пропозиція якого із сумою 294 940,80 грн відповідала кваліфікаційним критеріям, установленим у тендерній документації. В електронній системі закупівель сформовано відповідне повідомлення про намір укласти договір з ТОВ "ТВК "Квік-2006".

11.10.2016 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "КВІК-2006" (Постачальник) було укладено Договір № П/НХ-161466/НЮ, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався поставити і передати у власність Покупцю товар, відповідно до Специфікації №1 (додаток № 1), який є невід`ємною частиною Договору, а Покупець прийняти та оплатити товар (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2 договору та Специфікації № 1 (лот №4) до договору, найменування товару шестерня у кількості 12 шт. за ціною 294 640,80 грн з ПДВ.

В п.3.4 Договору встановлено, що ціна Договору становить 294 940,80 грн, з урахуванням ПДВ 20% - 49 156,80 грн. За змістом п. 4.2 договору, Покупець оплачує Постачальнику кожну прийняту партію товару впродовж 20 банківських днів з дати поставки товару Покупцю, при умові надання Постачальником рахунку-фактури, податкової накладної, документів якості на поставлений товар.

На підтвердження отримання відповідачем-2 від відповіача-1 грошових коштів за вказаним правочином у зазначеному розмірі прокурором надано до матеріалів справи копію платіжного доручення та копію виписки про рух коштів, наданої банківською установою.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 26.01.2019 ТОВ "ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "КВІК-2006" змінено назву на - ТОВ "МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "КВІК" (код ЄДРПОУ 38284929).

Матеріали справи свідчать, що Рішенням адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.09.2020 № 54/36-р/к у справі № 02/20-19 визнано, що ТОВ "Запорізький механоремонтний комплекс" (ідентифікаційний код юридичної особи 38972408) та ТОВ "Машинобудівний завод "КВІК" (ідентифікаційний код юридичної особи 38284929) вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендеру торгів на закупівлю: "ДК 021:2015:34631000-9 частини локомотивів чи рухомого складу ДК 016:2010:30.20.4 …" (шестерня) Лот № 4, проведених Регіональною філією "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства Українська залізниця" відповідно до оголошення UА-2016-09-01-000160-а. За вказане порушення накладено штраф на ТОВ "Машинобудівний завод "КВІК" та ТОВ "Запорізький механоремонтний комплекс".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2020 у справі №904/6190/20 позовну заяву ТОВ "Машинобудівний завод "КВІК" до Антимонопольного комітету України в особі Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення Південно-східного міжобласного територіального відділення №54/36-р/к від 24.09.2020 у справі №02/20-19 залишено без розгляду.

За відсутності доказів скасування в установленому законом порядку вказаного рішення Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України воно є чинним.

Адміністративною колегією, при розгляді вищезгаданої справи № 02/20-19, встановлено обставини, які є свідченням порушення ТОВ "Машинобудівний завод "КВІК" та ТОВ "Запорізький механоремонтний комплекс" вимог законодавства, а саме: 1) наявність господарських відносин, між ТОВ "МЗ "КВІК" та ТОВ "Запорізький механоремонтний комплекс" (п.4.1 рішення); 2) надання фінансової допомоги (п.4.2 рішення); 3) використання однієї ІР-адреси (п. 4.3 рішення); 4) погодження цінової пропозиції (п.4.3 рішення); 5)поведінка відповідачів під час електронного аукціону (п.4.4 рішення); 6) синхронна послідовність дій відповідачів при створенні документів (п.4.5 рішення); 7) спільні особливості в оформленні відповідачами документів, поданих у складі своїх тендерних пропозицій на Торги (п.4.6 рішення); 8) надання однакових документів відповідачами у складі своїх пропозицій (п.4.7 рішення).

Адміністративна колегія Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у рішенні від 24.09.2020 № 54/36-р/к у справі № 02/20-19 дійшла висновку, що ТОВ "Машинобудівний завод "КВІК" та ТОВ "Запорізький механоремонтний комплекс" діяли не самостійно, а узгоджували свої дії, не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі в конкурентних процедурах закупівель.

Вказане, за доводами прокурора, є підставою для визнання недійсним спірного договору на підставі ст. 228 ЦК України та застосування наслідків недійсності правочину передбачених цією статтею.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами частин 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Звертаючись з цим позовом до суду в інтересах держави, прокурор визначив уповноваженими органами у спірних правовідносинах Північно-східний офіс Держаудитслужби.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Головними завданнями органу державного фінансового контролю серед інших є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (ст. 2 цього Закону).

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Як слідує зі змісту Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль, зокрема, через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; моніторингу закупівель(підпункт 3 пункту 4 Положення); вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, в т.ч., звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 9 пункту 4 Положення).

Згідно з підпунктом 20 пункту 6 вказаного Положення, Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Реалізацію повноважень Державної аудиторської служби України на території Харківської області здійснює Північно-східний офіс Держаудислужби згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 266 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби" та Положення про Північно-східний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України від № 23 від 02.06.2016.

Таким чином, саме Північно-східний офіс Держаудислужби наділений повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель на території Харківської області, де проводилась процедура закупівлі.

В матеріалах справи міститься лист Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області 06.02.2023 № 53-96-847вих-23 на адресу Північно-Східного офісу Держаудитслужби, відповідно до якого було повідомлено, що за результатами опрацювання прокуратурою відомостей, розміщених на офіційному сайті Антимонопольного комітету України, Єдиному державному веб-порталі відкрити даних електронної системи публічних закупівель, було виявлено порушення законодавства у сфері публічних закупівель відкритих торгів, проведених Регіональною філією "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства Українська залізниця" у процедурі закупівлі за лотом № 4 (ідентифікатор UА-2016-09-01-000160-а), а саме: про визнання рішенням адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.09.2020 № 54/36-р/к у справі № 02/20-19 винними у вчиненні порушень законодавства про захист економічної конкуренції суб`єктів господарювання ТОВ "Запорізький механоремонтний комплекс" та ТОВ "Машинобудівний завод "КВІК".

Північно-Східний офіс Держаудитслужби листом від 18.02.2023 №202031-17/604-2023, у відповідь на вищевказаний лист прокурора, повідомив, зокрема, що органами державного фінансовою контролю не проводились контрольні заходи щодо вказаної закупівлі, оскільки чинним на час оголошення закупівлі законом не було передбачено порядку моніторингу публічних закупівель Держаудитслужбою та її міжрегіональними відділеннями та вказано про відсутність підстав для проведення моніторингу та позапланової ревізії у Замовника. Повідомлено, що викладені у листі прокуратури питання будуть враховані під час проведення чергового планового заходу державного фінансового контролю.

Уповноваженим міжрегіональним територіальним органом Держаудитслужби перевірка закупівлі UА-2016-09-01-000160-а, за результатами якої укладено оспорюваний договір, не проводилась.

Самостійні заходи для звернення із позовною заявою Північно-Східним офісом Держаудитслужби не вживалися, що свідчить про пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень.

У порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", листом виконувача обов`язків керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області від 21.09.2023 № 53-96-6392вих-23 Північно-Східний офіс Держаудитслужби було повідомлено про вжиття заходів представницького характеру, шляхом пред`явлення позову в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, про визнання договору №П/НХ-161466/НЮ від 11.10.2016 недійсним, як такого, що суперечить інтересам держави й суспільства, його моральним засадам з умислу однієї сторони правочину, та застосування наслідків його недійсності, шляхом стягнення коштів у дохід держави.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі позивача - Північно-східного офісу Держаудитслужби.

Підставою даного позову стало порушення вимог антиконкурентного законодавства, а саме п. 1 ч. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Саме ці порушення призвели до спотворення результатів торгів та порушення інтересів держави і суспільства. І саме ця підстава визначена прокурором у позові для визнання недійсним спірного договору.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 1 Закону України "Про відкритість використання публічних коштів" публічні кошти - кошти державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, кредитні ресурси, надані під державні та місцеві гарантії, кошти Національного банку України, державних банків, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також кошти суб`єктів господарювання державної і комунальної власності, отримані ними від їхньої господарської діяльності.

У даному випадку очевидним є порушення інтересів держави, оскільки вчинення відповідачем-2 антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати торгів, призвело до придбання послуги за рахунок публічних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками торгів її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання послуги з максимальною економією та ефективністю, вільним змаганням суб`єктів господарювання, із залученням мінімального обсягу коштів.

За викладеного суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що прокурор звернувся до суду з даним позовом у межах своїх повноважень.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Зі змісту ст. 228 ЦК України вбачається, що у ній законодавець передбачив дві окремі обставини, з якими закон пов`язує нікчемність або недійсність правочину, - порушення публічного порядку (ч. ч. 1, 2 цієї статті) та невідповідність інтересам держави та суспільства (ч. 3).

У першому випадку правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а тому визнання його недійсним судом не вимагається. При цьому ст. 228 ЦК України не встановлює наслідків такої недійсності правочину.

Натомість, у випадку невідповідності правочину інтересам держави та суспільства, він за ч. 3 указаної статті може бути визнаний судом недійсним, що вказує на його оспорюваний характер. Ця ж правова норма передбачає й наслідки такої недійсності правочину.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

У даному випадку, прокурор звернувся до суду з оскарженням договору у зв`язку з його невідповідністю інтересам держави та суспільства та просить визнати його недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203, ч. 3 ст. 228 ЦК України.

У законодавстві відсутні визначення поняття "інтерес" та поняття "інтерес держави і суспільства". Законодавство не містить ні орієнтованого переліку сфер, де існують ці державні інтереси, ні критеріїв чи способів їх визначення.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.03.2019 №922/1391/18, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов`язковим доказом вини.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права неодноразово викладалися і в постановах Верховного Суду (зокрема від 09.07.2019 у справі №911/1113/18, від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від 15.12.2021 у справі №910/6271/17, від 13.01.2022 у справі №908/3736/15).

Отже, для прийняття рішення у спорі необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Як визначено у преамбулі Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на момент оголошення та проведення процедури закупівлі), цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Тому інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених законом вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.

Принцип добросовісної конкуренції учасників закупівлі, закріплений у ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі", полягає у тому, що змагальність учасників конкурентних процедур закупівель ґрунтується на непевності щодо інших учасників та їх поведінки і зумовлює необхідність кожним з учасників пропонування кращих умов за найнижчими цінами.

У випадку коли учасники торгів домовляються між собою щодо умов своїх тендерних пропозицій - усувається непевність, а отже, усувається конкуренція між ними.

Оскільки замовник обмежений у ході здійснення процедури торгів лише тими пропозиціями, які подані, то у разі якщо учасники замінять конкуренцію між собою на координацію, замовник не отримує того результату, який би він мав в умовах справжньої конкуренції, тобто вибору переможця закупівлі на принципах прозорої конкурентної процедури.

Антиконкурентні узгоджені дії в силу закону характеризується антиконкурентною домовленістю між кількома (щонайменше двома) суб`єктами господарювання щодо їхньої поведінки на торгах. Метою антиконкурентних узгоджених дій на торгах, як правило, є підвищення ціни закупівлі вище конкурентного рівня, що зазвичай близька, дорівнює чи перевищує очікувану вартість.

Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст ст. 1, 5, 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.

Аналізуючи положення ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" при кваліфікації дій суб`єктів господарювання за п. 4 ч. 2 цієї статті - антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, узгодженість дій (поведінки) полягає саме в обміні інформацією, заміні конкуренції між учасниками торгів на координацію, в результаті чого усувається конкуренція між ними та спотворюється основний принцип торгів - здійснення конкурентного відбору.

Отже, узгодження учасниками торгів своїх тендерних пропозицій та дій в процесі здійснення державних закупівель усуває конкуренцію та змагальність між учасниками, а значить спотворює результат, порушує тим самим право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв`язку з наявністю лише справжньої конкуренції.

За змістом приписів ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим з`ясування наслідків у формі завдання збитків для його конкурентів чи споживачів або інше реальне порушення їх прав чи інтересів, оскільки достатнім є встановлення самого факту вчинення дій (зокрема, в антимонопольній справі), які визначено як антиконкурентні узгоджені дії, та можливість настання таких наслідків.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15.12.2021 у справі № 922/2645/20 та від 24.04.2024 у справі № 922/3322/20.

При цьому у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2024 у справі № 922/3322/20 зазначено, що виключні повноваження здійснювати системну оцінку та кваліфікацію дій суб`єктів господарювання у справах щодо порушення законодавства про економічну конкуренцію належать органам Антимонопольного комітету України (статті 7, 19 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Чинним рішенням адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.09.2020 № 54/36-р/к у справі № 02/20-19 визнано, що ТОВ "Машинобудівний завод "КВІК" (ЄРДПОУ 38284929) та ТОВ "Запорізький механоремонтний комплекс" (ЄРДПОУ 38972408) вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Адміністративна колегія Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у вказаному рішенні дійшла висновку, що ТОВ "Машинобудівний завод "КВІК" та ТОВ "Запорізький механоремонтний комплекс" діяли не самостійно, а узгоджували свої дії, не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі в конкурентних процедурах закупівель.

Така поведінка ТОВ "Запорізький механоремонтний комплекс" та ТОВ "Машинобудівний завод "КВІК" становить порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, заборонених відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Таким чином, орган Антимонопольного комітету України своїм рішенням підтвердив порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні його учасниками, у тому числі відповідачем-2, результатів закупівлі. Протиправність таких дій полягала в їх спрямуванні на здобуття перемоги у процедурі закупівлі шляхом домовленостей з іншим учасником.

Отже, порушення відповідачем-2 законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведених торгів, не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки воно є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який встановлено Законом України "Про публічні закупівлі", нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси в державі і суспільстві.

Через вчинення ТОВ "Запорізький механоремонтний комплекс" та ТОВ "Машинобудівний завод "КВІК" антиконкурентних узгоджених дій, змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі у торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Внаслідок цього замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а у результаті узгодженої неконкурентної поведінки.

З огляду на викладене, дії відповідача-2 спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору із замовником не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечать інтересам держави та суспільства, оскільки порушують правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин та не сприяють, а, навпаки, обмежують розвиток конкуренції у державі.

Завідомо суперечлива мета дій цього підприємства полягала у тому, щоб уникнути встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

При цьому відповідач-2 усвідомлював або повинен був усвідомлювати протиправність вчинення своїх дій та суперечність їх Закону України "Про публічні закупівлі", а також інтересам держави і суспільства та прагнув настання таких наслідків.

Отже, рішення тендерного комітету, яким відповідача-2 визнано переможцем та вирішено укласти з ним спірний договір, прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, водночас воно вичерпало свою дію виконанням шляхом укладення відповідного договору з переможцем відповідачем-2, який виконано сторонами.

Неправомірна поведінка відповідача-2, що мала місце на стадії проведення процедури закупівлі та прийняття рішення тендерного комітету, не може мати правомірного наслідку - укладення договору.

За наведених обставин добросовісне виконання оспорюваного договору не може бути підставою для відмови у визнанні його недійсним.

З урахування наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що договір №П/НХ-161466/НЮ від 11.10.2016, укладений за підсумками закупівлі, результати якої спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, підлягає визнанню недійсним, як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу відповідача-2, на підставі ст.ст. 203, 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Скаржник під час розгляду судом справи не надав будь-які контраргументи щодо доводів прокурора про те, що відповідача-2 було викрито на вчиненні антиконкурентних узгоджених дій при проведенні публічної закупівлі, що і стало фактичною підставою пред`явлення прокурором цього позову.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на обставини недослідження судом інших доказів, окрім рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.09.2020 № 54/36-р/к у справі № 02/20-19. Як докази відсутності будь-яких порушень в цій частині суду надавались витяги з Довідки планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", копії протоколів обшуку від 09.02.2017 та тимчасового доступу до речей і документів від 10.05.2017, відповіді на адвокатські запити.

Втім, те що за наслідками планових ревізій окремих питань фінансово-господарської діяльності відповідача-1 не було виявлено порушень законодавства в сфері публічних закупівель відповідачем-1, як замовником, під час здійснення закупівлі, за результатами якої укладено оспорюваний правочин, а також не було встановлено нераціонального витрачання відповідачем-1 коштів та наявності збитків, не спростовує встановленого факту протиправних дій ТОВ "ТВК "КВІК-2006" під час процедури закупівлі UА-2016-09-01-000160-а, результати якої спотворено антиконкурентними узгодженими діями іншими її учасниками, що встановлено вищенаведеним рішенням адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Щодо документів складених в межах кримінального провадження, а також листування в межах кримінального провадження суд зазначає, що апелянт не вказує, які саме обставини підтверджують такі документи та яким чином вони доводять відсутність у діях відповідача-2 узгоджених дії з іншим підприємством під час проведення процедури закупівлі.

У постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2024 у справі № 922/3322/20 констатовано, що встановлене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, є підставою для визнання недійсними результатів аукціону, що зумовлює недійсність, зокрема, укладеного з переможцем договору купівлі-продажу відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Прокурор у цій справі заявив позовні вимоги про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України, що є ефективним способом захисту.

Правові наслідки, передбачені ч. 1 та 2 ст. 216 ЦК України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Як вказано вище, відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

На момент проведення процедури закупівлі та укладення договору відповідач-1 не знав і не міг дізнатись, що ТОВ "Машинобудівний завод "КВІК" та ТОВ "Запорізький механоремонтний комплекс" під час підготовки документації в процедурі закупівлі діяли несамостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою. Відповідач-2 відсутність узгоджених дій з другим учасником процедури закупівель не довів.

З викладеного вбачається наявність умислу лише у відповідача-2, як сторони оспорюваного договору, а тому одержані ним 294 940,80 грн. за спірним правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору відповідачу-1, а отримані ним за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави особі Північно-східного офісу Держаудитслужби.

При цьому, суд враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету" затверджено перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Зокрема, Держаудитслужбою здійснюється контроль за правильністю та своєчасністю надходження доходів до бюджету за кодом класифікації 24060300 "Інші надходження".

Таким чином, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи господарським судом правомірно визнано недійсним спірний договір та підставно стягнуто з відповідача-2 кошти у сумі 294 940,80 грн. на користь відповідача-1, а з відповідача-1 у дохід держави.

З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, сплачений за її подання судовий збір слід покласти на апелянта.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.01.2024р. у справі № 908/2965/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.01.2024р. у справі № 908/2965/23 - залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 17.12.2024 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Т.А. Верхогляд