ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
09 грудня 2024 року Справа № 903/778/24
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Королюка І.В. розглянувши матеріали по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Порт Сіті Груп, м. Луцьк
до відповідача: 456 094,76 грн
В засіданні приймали участь:
від позивача: н/з
від відповідача: н/з
ВСТАНОВИВ:
09.09.2024 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Порт Сіті Груп до Товариства з обмеженою відповідальністю Білерд про стягнення заборгованості за договором оренди майна в розмірі 477288,51 грн.
Ухвалою суду від 13.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 14 жовтня 2024 року о 14:30 год. Встановлено: відповідачу строк не пізніше ніж протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, який відповідатиме приписам статті 165 ГПК України. Одночасно копію відзиву з долученими до нього документами надіслати позивачу, докази відправки надати суду; строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив подати суду заперечення на відповідь на відзив з доказами надіслання позивачу; позивачу строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив з доказами надіслання відповідачу.
Відповідач ухвалу суду отримав 14.09.2024, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.
Строк для подання відзиву по 30.09.2024.
30.03.2024 надійшов відзив відповідача, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову в частині безпідставно пред`явлених штрафних санкцій. Зазначає, що станом на момент звернення позивача до суду 06.09.2024 поточної заборгованості з суборендної плати не було, адже відповідно до п. 9.3 договору суборендна плата за вересень 2024 мала бути сплачена до 20.09.2024, що і було виконано відповідачем. Усі зобов`язання, передбачені умовами договору, відповідачем виконані.
Позивач відзив відповідача отримав 02.10.2024.
Строк для подання відповіді на відзив 07.10.2024.
07.10.2024 надійшла відповідь позивача на відзив, згідно якої зазначає, що після звернення позивача до суду відповідачем сплачено позивачу 357 145,41 грн, які зараховані позивачем на існуючу заборгованість за оплату експлуатаційних витрат, маркетингових платежів, комунальних платежів та суборендної плати за попередні періоди. З доданих відповідачем виписок по рахунку вбачається відсутність проведення ним платежів за передостанній місяць суборенди в сумі 242 047,38 грн та за останній місяць суборенди в сумі 242 047,38 грн.
Відповідач відповідь на відзив отримав 07.10.2024. Строк для подання заперечень на відповідь на відзив по 14.10.2024.
Заперечення на відповідь на відзив на адресу суду не надходили.
14.10.2024 надійшло клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з перебуванням уповноваженого представника товариства у відрядженні.
Ураховуючи вищевикладене, відсутність заперечень на відповідь на відзив, з метою повного та всебічного розгляду справи, виконання мети підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою від 14.10.2024 відклав підготовче засідання на 24.10.2024 об 11 год 30 хв.
21.10.2024 на адресу суду надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог у зв`язку зі сплатою відповідачем 28 000 грн 00 коп, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача 456 094 грн 76 коп.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти, відповідно, збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.
Оцінивши заяву позивача про уточнення розміру позовних вимог, господарський суд встановив, що позивач зменшив кількісний показник основної заборгованості, у зв`язку з чим заява приймається до розгляду, а тому має місце нова ціна позову 456 094,76 грн.
24.10.2024 надійшли клопотання, додаткові пояснення відповідача, згідно яких просить витребувати у позивача належний розгорнутий розрахунок суми суборендної плати, експлуатаційний витрат та маркетингових послуг за весь період з моменту укладення договору від 01.02.2023 до моменту пред`явлення позову. Розгляд справи просить відкласти у зв`язку із зайнятістю уповноваженого представника в іншому судовому засіданні, підготовче провадження продовжити на 30 днів.
У судовому засіданні представник позивача у вирішенні клопотання відповідача поклався на розсуд суду.
Враховуючи вищевикладене, клопотання відповідача, відсутність заперечень позивача, з метою повного та всебічного розгляду справи, суд протокольною ухвалою від 24.10.2024 підготовче засідання відклав на 05.11.2024 о 14 год 30 хв.
Згідно із ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У підготовчому засіданні 05.11.2024 представник відповідача позовні вимоги визнав частково на суму 242 047,38 грн, що становить розмір одного авансового платежу, визначеного п. 9.6 договору.
Суд протокольною ухвалою від 05.11.2024 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 21.11.2024 о 14 год 30 хв.
21.11.2024 надійшла заява відповідача про розстрочення виконання рішення на 6 місяців. з урахуванням того, що сума боргу становить 272 934,03 грн.
У судовому засіданні 21.11.2024 оголошено перерву до 02.12.2024 о 15:00 год. 02.12.2024 надійшла заява позивача про розгляд справи без участі його представника.
З метою повного та всебічного розгляду справи, суд протокольною ухвалою від 02.12.2024 розгляд справи по суті відклав на 09.12.2024 о 15 год 00 хв.
Позивач у заявах від 03.12.2024, 05.12.2024 просить стягнути з відповідача 456094,76 грн. Зазначає, що у відповіді на відзив помилково вказано про сплату відповідачем 230 096,19 грн авансового платежу. Вказана інформація спростована випискою по рахунку, долученої відповідачем до відзиву. Розгляд справи просить проводити без участі його представника.
Відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника не направив, хоч був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи вищевикладене, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
в с т а н о в и в:
01.02.2023 між ТОВ «Пот Сіті Груп» (орендар) та ТОВ «Білерд» (суборендар) укладено договір суборенди №Б-119,121 (далі - договір) (том 1, а.с. 183-192).
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з договору.
Згідно умов договору орендар зобов`язується передати суборендарю в тимчасове платне користування приміщення в будівлі торгового центру, а суборендар зобов`язується прийняти, оплатити користування і повернути приміщення орендарю на умовах, визначених цим договором (п. 2.1). Площа приміщення складає 221,26 м.кв. (п. 3.3). Строк дії договору починає обчислюватися з дати його підписання, становить 2 роки 11 місяців та закінчується 31.12.2025 (п. 7.1). Суборендар зобов`язаний сплачувати суборендну плату за користування приміщенням в розмірах і в терміни, визначені цим договором (п. 9.1). Протягом 5-ти банківських днів з дати підписання цього договору суборендар зобов`язаний сплатити орендареві авансові платежі за передостанній місяць суборенди в сумі 242 047,38 грн з ПДВ та останній місяць в сумі 242 047,38 грн з ПДВ (п. 9.6). Суборендар зобов`язаний щомісячно оплачувати орендареві суму експлуатаційних витрат (п. 10.1). Якщо суми коштів, отриманих орендарем від суборендаря за цим договором буде не достатньо для покриття всіх грошових зобов`язань суборендаря перед орендарем, така сума незалежно від вказаного призначення платежу автоматично (без повідомлень орендарем суборендаря) зараховується в рахунок погашення зобов`язань суборендаря перед орендарем в такій послідовності: компенсація будь яких збитків; компенсація будь яких пошкоджень Торгового центру; будь які вид неустойки, штрафних санкцій; експлуатаційні витрати, маркетинговий платіж, компенсація комунальних витрат; прострочена суборендна плата; суборендна плата (п. 11.4). Орендар може виставляти рахунки суборендарю на платежі, визначені умовами договору, однак не виставлення рахунку орендарем не позбавляє суборендаря від зобов`язання щодо сплати відповідних платежів у дати та відповідно до умов цього договору (п. 11.5).
Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Передача об`єкта суборенди позивачем відповідачу підтверджується підписаним обома актом прийому-передачі приміщення в суборенду 01.03.2023 (том 1, а.с. 199).
Позовні вимоги заявлені ТОВ «Порт Сіті Груп» до ТОВ «Білерд» про стягнення авансових платежів, передбачених п. 9.6 договору в загальній сумі 456 094,76 грн.
Дослідивши умови договору, з врахування строків його дії, визначені авансові платежі за передостанній останній місяць є за своєю суттю сплатою суборенди за листопад-грудень 2025 року.
Згідно п. 9.6 договору термін оплати авансових платежів з 01.02.2023 (дата підписання договору) по 07.02.2023 (включно).
До позовної заяви позивачем долучені рахунки фактури на сплату суборендних платежів, експлуатаційних витрат, комунальних послуг, маркетингових витрат за березень 2023 року по липень 2024 року (том 1, а.с. 6-42).
Між сторонами підписані акти здачі-приймання робіт з суборенди, експлуатаційних витрат, комунальних послуг, маркетингових витрат за березень 2023 року по липень 2024 року (том 1, а.с. 43-179).
В той же час докази сплати відповідачем, визначених п. 9.6 договору авансових платежів в сумі 456 094,76 грн, в матеріалах справи відсутні, а досліджена судом долучена відповідачем виписка по рахунку ТОВ «Білерд» - не містить даних про сплату зазначеної заборгованості (том 1, а.с. 214).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що станом на 13.09.2024 будь-якої заборгованості перед позивачем по суборендній платі та сплаті авансових внесків не існувало, а навпаки ТОВ «Білерд» здійснено переплату суборендних платежів за вересень 2024 року в сумі 12780,69 грн, що підтверджується банківською випискою.
Посилання відповідача про відсутність станом на 13.09.2024 заборгованості з суборендної плати з посиланням на строки її оплати не приймається судом до уваги, оскільки предметом розгляду в межах даної справи є стягнення авансових внесків, визначених п. 9.6 договору, які за своєю суттю є суборендною платою за листопад-грудень 2025 року.
Щодо посилання відповідача на долучений позивачем акт звірки взаєморозрахунків станом на 04.09.2024 (том 1, а.с. 180-181) суд зазначає таке.
Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Долучений акт звірки підписаний лише самим позивачем.
Посилання на первинну документацію щодо сплати авансових внесків в акті звірки відсутнє.
Відповідач зазначає, що після 04.09.2024 товариством перераховано позивачу 357 145,41 грн, у зв`язку з чим заборгованість у товариства відсутня.
Згідно п. 11.4 договору якщо суми коштів, отриманих орендарем від суборендаря за цим договором буде не достатньо для покриття всіх грошових зобов`язань суборендаря перед орендарем, така сума незалежно від вказаного призначення платежу автоматично (без повідомлень орендарем суборендаря) зараховується в рахунок погашення зобов`язань суборендаря перед орендарем в такій послідовності:
-компенсація будь яких збитків;
- компенсація будь яких пошкоджень Торгового центру;
- будь які вид неустойки, штрафних санкцій;
- експлуатаційні витрати, маркетинговий платіж, компенсація комунальних витрат;
- прострочена суборендна плата;
- суборендна плата.
Сторонами підтверджено у судових засідання, що станом на день розгляду справи відповідач використовує об`єкт оренди у своїй господарській діяльності. Договір оренди є чинним.
Згідно пояснень позивача, внесені відповідачем кошти на рахунок позивача після звернення з даним позовом до суду зараховані на часткове погашення вже існуючої заборгованості за оплату експлуатаційних витрат, маркетингових платежів, комунальних платежів та суборендної плати за попередні періоди.
При цьому, судом враховано, що згідно долученої відповідачем виписки по його рахунку (том 1, а.с. 210-215), всі оплати (за виключенням 28 000 грн, проведеної 03.07.2023) на рахунок позивача здійсненні відповідачем з призначенням платежу «оплата за експлуатаційні витрати, маркетингові витрати, суборендна плата».
Враховуючи вищевикладене, заборгованість відповідача зі сплати авансових платежів, передбачених п. 9.6 договору, в сумі 456 094,76 грн підтверджена матеріалами справи, частково визнана відповідачем, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.
Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду.
У заяві від 21.11.2024 відповідач просить розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців, починаючи з моменту ухвалення судом відповідного рішення, рівними платежами по 45 489 грн за один місяць та з урахуванням , що сума боргу становить 272 934,03 грн.
Заява обґрунтована складним матеріальним становищем товариства, введенням воєнного стану на всій території України, не відповідністю тарифів, низькою платоспроможністю населення.
Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Разом з тим слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК України, ця стаття не вимагає. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 910/11949/21.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість розстрочення або відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку або відстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.
Поряд із цим розстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
При цьому відповідно до приписів статей 74, 76-79 ГПК України саме на заявника покладається обов`язок доведення існування відповідних обставин.
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 27.02.2019 у справі № 796/43/2018 та від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23.
У зв`язку з наведеним, суд зазначає, що питання розстрочення або відстрочення рішення суду хоча й перебувають у площині процесуального права, однак підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо) залежать від предмета спору.
У цьому висновку суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 27.06.2018 у справі № 813/8842/-13а.
Крім цього, звертаючись до висновків Верховного Суду в постановах від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23 та від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 (пункт 4.12), суд зауважує, що хоча підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду згідно зі статтею 331 ГПК України та статтею 33 Закону України "Про виконавче провадження" є виняткові обставини, які ускладнюють або виключають виконання рішення, утруднюють чи унеможливлюють його виконання, водночас питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін.
У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Тобто необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду є дотримання розумного та пропорційного балансу інтересів сторін.
Надання розстрочення виконання рішення є заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції (рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).
Отже, підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Згідно із статті 141 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Суд зазначає, що одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану унеможливлює виконання конкретного договору.
В матеріалах справи відсутні докази, що ТЦ, в якому відповідач орендує приміщення, протягом спірного періоду не працював у період введення воєнного стану в Україні та повномасштабну воєнну агресію рф проти України.
Само по собі введення воєнного стану в країні не свідчить про принципову неможливість використання відповідачем орендованого майна у розумінні частини 6 статті 762 ЦК України.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Суд також зазначає, що в зв`язку з введенням на території України військового стану через збройну агресію рф всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому боргу за рішенням суду.
Докази скрутного матеріального становища (відсутність коштів), зменшення вартості продукції, що призвело до складнощів у її реалізації, вчинення заходів щодо стягнення заборгованості з дебіторів, зниження попиту на придбання товарів відповідача, понесення збитків тощо відповідачем не подані.
З долучених відповідачем податкових декларацій вбачається, що за 2023 рік товариством отримано дохід в сумі 1 106 000 грн, за три квартали 2024 року - 2713913,57 грн, що спростовує твердження відповідача про його скрутне фінансове становище та не можливість здійснити погашення заборгованості перед ТОВ «Порт Сіті Груп».
Боржником не підтверджено відсутності грошових коштів на банківських рахунках у необхідній сумі.
Між тим, наведені заявником обставини не свідчать про неможливість виконання відповідачем рішення у даній справі, а лише відображають його поточний стан, що також не є обставиною, з якою закон пов`язує необхідність розстрочення виконання судового рішення.
Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе суб`єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.
Як передбачено ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до п. 1, абз. 4 ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Таким чином, проаналізувавши наведені у заяві про розстрочення виконання рішення господарського суду мотиви, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів, що можуть засвідчувати факт відсутності у боржника можливості виконати судове рішення без надання розстрочки, а також боржник не надав доказів, які б могли підтвердити обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, у зв`язку з чим заява про розстрочку виконання рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи часткове визнання відповідачем позову у судовому засіданні 05.11.2024 (у підготовчому провадженні) на суму 242 047,38 грн, що становить розмір одного авансового платежу, визначеного п. 9.6 договору, 50% сплаченого позивачем у цій частині судового збору в сумі 1452,28 грн (242047,38/100*1.5*0,8=2904,57/2=1452,28) підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 4 020,86 грн (456 094,76/100*1,5*0,8-1 452,28=4 020,86 грн.) слід покласти на нього.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 130, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Білерд» (вул. Сухомлинського, буд. 1, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 44128802) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порт Сіті Груп» (вул. Сухомлинського, 1, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 38339794) 456 094,76 грн основного боргу та 4020,86 грн витрат по сплаті судового збору, а всього: 460 115,62 грн (чотириста шістдесят тисяч сто п`ятнадцять грн 62 коп).
3. Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Порт Сіті Груп» (вул. Сухомлинського, 1, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 38339794) 1 452,28 грн (одну тисячу чотириста п`ятдесят дві грн 28 коп.) витрат по сплаті судового збору, сплаченого платіжною інструкцією від 05.09.2024 №1781 на суму 5 727,46 грн.
4. Підставою для повернення судового збору є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою Господарського суду Волинської області.
5. У задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Білерд» від 21.11.2024 про розстрочення виконання рішення суду відмовити.
6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 17.12.2024
СуддяС. В. Бідюк
Суд | Господарський суд Волинської області |
Дата ухвалення рішення | 09.12.2024 |
Оприлюднено | 20.12.2024 |
Номер документу | 123871868 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань оренди |
Господарське
Господарський суд Волинської області
Бідюк Світлана Віталіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні