Рішення

від 18.12.2024 по справі 905/1083/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.12.2024 Справа №905/1083/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ інструменту Україна", м.Київ

до відповідача: Гусєва Олексія Валерійовича, м.Вугледар, Донецька область

про стягнення 41642,24грн.

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту Україна», через підсистему "Електронний суд" звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Гусєва Олексія Валерійовича про стягнення заборгованості в сумі 41642,24грн., що виникли в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору поставки товару №0177/21-П від 31.07.2021.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати товару, отриманого згідно з видатковими накладними на загальну суму 41642,24грн.

Позов пред`явлений до фізичної особи Гусєва Олексія Валерійовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), який згідно з відомостями внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань припинив підприємницьку діяльність як ФОП 07.03.2024 (номер запису 2002550060010001981).

Ухвалою суду від 19.08.2024 позовну заяву залишено без руху, заявнику надано строк для усунення недоліків.

26.08.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 27.08.2024 суд зобов`язував Державну міграційну службу України та Міністерство соціальної політики України надати суду відомості про реєстрацію та відомості про реєстрацію у якості внутрішньо переміщеної особи фізичної особи Гусєва О.В.

До суду надійшла запитувана інформація щодо вказаної фізичної особи.

Ухвалою від 21.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Суд зазначає про неможливість надсилання на адресу відповідача копії ухвали від 21.10.2024 в паперовому вигляді рекомендованим листом із повідомленням про вручення у зв`язку з тим, що тимчасово відсутній обмін з відділеннями поштового зв`язку в м.Вугледарі, Донецької області в умовах воєнного стану, а також до електронного кабінету в системі "Електронний суд" у зв`язку з його відсутністю. У зв`язку з цим копія ухвали про відкриття провадження у справі від 21.10.2024 була направлена на електронну адресу відповідача alexsalex18.02@gmail.com, зазначену у позовній заяві та у договорі поставки.

Поштове відправлення (ухвала про відкриття провадження у справі) надіслане судом на поштову адресу, повідомлену Міністерством соціальної політики України (20401, Черкаська область, Звенигородський район, м.Тальне, вул.І.Франка. буд.5), повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Електронний примірник ухвали від 21.10.2024 доставлено на електронну скриньку відповідача 21.10.2024, про що в автоматизованій системі бази даних «Діловодство господарського суду» сформовано відповідну довідку «про доставку електронного листа».

Копія ухвали також розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що у силу статей 2, 4 Закону "Про доступ до судових рішень" свідчить про наявність додаткової можливості сторін справи ознайомитись із судовими рішеннями. Крім того, на офіційному веб-сайті Господарського суду Донецької області веб-порталу «Судова влада України» у розділі "Новини" «Інше» розміщено відповідне повідомлення про наявність судового провадження у цій справі.

Окрім того, суд зазначає про повідомлення відповідача про розгляд справи телефонограмою, яка прийнята відповідачем 22.10.2024.

Отже відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі.

Відповідач заперечень проти позову не висловив, відзив на позовну заяву до суду не направив.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з положеннями статті 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частині 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною 3 статті 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України та наявність в матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

встановив:

31.07.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту Україна» (постачальник, позивач у справі) та фізичною особою - підприємцем Гусєвим Олексієм Валерійовичем (покупець, відповідач у справі) укладений договір поставки №0177/21-П (далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого постачальник зобов`язаний поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити в терміни і на умовах цього договору вартість товару, що належить постачальнику.

Товар поставляється і приймається в асортименті, в кількості і за цінами, вказаними в видаткових накладних постачальника (пункт 1.2. договору).

Найменування і кількість товару визначаються згідно заявок покупця (пункт 1.3. договору).

Вартість даного договору становить суму вартості всіх товарів, поставлених у виконання умов зазначеного договору за заявкою покупця (пункт 1.5. договору).

Постачальник постачає товар відповідно до узгодженої постачальником заявки покупця згідно всіх необхідних характеристик даного товару (пункт 2.1. договору).

Покупець зобов`язується прийняти товар, перевірити його згідно п. 5 цього договору та здійснити оплату відповідно до умов, визначених п. 4.3. цього договору (пункт 2.3. договору).

Відповідно до пункту 2.5. договору постачальник, зокрема, зобов`язується передати товар покупцю або транспортно-експедиторської компанії з оформлення відповідних документів згідно з вимогами розділу 3 даного договору. Разом з товаром передати покупцеві, прямо передбачені законодавством України документи (інструкції з експлуатації товару, сертифікат тощо). У разі надання постачальником гарантії на товар разом з товаром передати покупцеві гарантійний лист.

Згідно з пунктом 2.6. договору покупець, зокрема, зобов`язаний повідомляти постачальника про вид товару, його кількість і іншу необхідну інформацію для здійснення купівлі-продажу партій товару. Прийняти замовлений ним товар (партію товару). Сплатити постачальнику ціну товару (партії товару). Оглянути отриманий товар відразу після його отримання і в разі наявності претензій відразу повернути товар постачальнику. Якщо покупець отримав товар вважається, що товар переданий належної якості, кількості і з усіма необхідними документами.

Пунктом 3.1. договору визначено, що постачальник здійснює поставку товару тільки після отримання від покупця замовлення - Заявки, яка може бути відправлена факсимільним, електронним та іншими способами зв`язку. Після отримання Заявки постачальник протягом одного робочого дня, виставляючи покупцеві рахунок, підтверджує артикул і кількість товарних одиниць, які можуть бути поставлені постачальником, дату і спосіб доставки, і ціну товару і загальну вартість поставки даної партії товару. Рахунок іде факсимільного, електронного чи іншими способами зв`язку.

За умовами пункту 3.2. договору у разі погодження покупцем поставки товару в кількості і за ціною, вказаною постачальником в рахунку, покупець протягом трьох робочих годин з моменту отримання рахунку постачальника, яка підтверджує поставку товару відповідно до наданої Заявки та виставленого постачальником рахунку шляхом направлення постачальнику Заявки із зазначенням інформації, вказаної в цьому пункті договору.

Адреса поставки товару визначається покупцем згідно з переліком адрес: вказаних в додатку №1 до договору (пункт 3.4. договору).

Відповідно до пункту 3.5. договору) повноваження на здійснення господарської операції особи, в інтересах покупця, отримує товарно-матеріалі цінності за цим договором, має підтверджуватися довіреністю. Довіреність надається покупцем постачальнику одночасно з підписанням даного договору. Покупець зобов`язаний надати постачальнику нову довіреність у разі зміни складу осіб, які мають право отримувати товар. У разі прибуття для отримання товару особи, яка не уповноважена на отримання товарно-матеріальних цінностей (ТЦМ) по справжньому договору довіреністю, постачальник не починає процедуру видачі зазначених ТМЦ до надання документів. Ненадання представником покупця уповноважують документів веде до застосування постачальником щодо покупця санкцій, передбачених п.6.3. цього договору.

Ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у специфікації на поставку відповідної партії товару, яка є невід`ємною частиною договору. У разі замовлення товару, загальною вартістю 1500грн. або більше, по одній заявці, вартість доставки товару оплачується постачальником. У разі замовлення товару, загальною вартістю менше 1500грн. по одній заявці, вартість доставки товару оплачується покупцем, якщо інше не буде погоджено сторонами. Зміна остаточно узгодженої сторонами ціни товару після його поставки покупцю не допускається (пункт 4.1. договору).

Сума цього договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом терміну дії цього договору (пункт 4.2. договору).

В пункті 4.3. договору сторонами погоджено, що оплата товару здійснюється в одному з наступних порядків:

- попередня оплата товару, що поставляється, в розмірі 100% від суми встановленої в рахунку в т.ч. ПДВ. Постачальник має право не здійснювати поставку товару без попередньої оплати партії товару на розрахунковому рахунку постачальника;

- відстрочка оплати товару. В такому випадку покупець оплачує поставлений товар протягом 7 (сім днів) календарних днів з дати отримання відповідної партії товару. Конкретний порядок оплати визначається за згодою сторін на конкретну партію товару. Якщо партія товару поставляється без попередньої сплати, вважається, що така партія товару поставляється на умовах оплати товару з відстрочкою платежу.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і продовжує діяти до 31.12.2025.

Договір підписано представником продавця та покупцем.

У додатку до договору поставки товару № 0177/21-П від 31.07.2021 сторони узгодили перелік адрес торгівельних точок покупця, в які поставлятиметься товар постачальника.

Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.

За твердженнями позивача на виконання умов договору поставки ТОВ "Світ інструменту Україна" як постачальник, поставило відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 43642,24грн. згідно видаткових накладних №МИУ0061671 від 31.12.2021 на суму 17661,48грн., №МИУ002024 від 28.01.2022 на суму 11590,45грн., №МИУ002320 від 01.02.2022 на суму 1821,16грн., №МИУ002935 від 07.02.2022 на суму 12569,15грн.

Вказані видаткові накладні містять посилання на реквізити договору №0177/21-П, відомості щодо найменування, кількості, вартості переданого товару та підпис отримувача.

Проте в порушення вимог договору відповідачем оплата за отриманий товар не була проведена.

16.01.2024 позивач направив на електронну адресу відповідача, зазначену в договорі, претензію вих.№17 від 15.01.2024 з вимогою про сплату заборгованості за поставлений товар в сумі 43642,24грн. не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання претензії.

Як зазначив позивач, з урахуванням часткової оплати відповідачем 23.01.2024 2000,00грн., заборгованість становить 41642,24грн. Відповіді на претензію позивачем не отримано.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду із даними позовом. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов укладеного між сторонами договору не здійснив своєчасної та повної оплати отриманого товару, чим допустив прострочення зобов`язання.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суду виходить з такого:

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

У відповідності до статті 509 ЦК України та статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами у справі укладений договір, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

З огляду на зазначене, суд, з урахуванням положень статті 204 ЦК України, приймає до уваги договір №0177/21-П від 31.12.2021 як належну підставу у розумінні норм статті 11 ЦК України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до частин 1, 6 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За змістом частини першої статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України (за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зі змісту договору вбачається, що сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма їх істотними умовами щодо предмету договору, об`ємів поставки товару, а також порядку визначення ціни та строками виконання зобов`язань.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).

За приписами частини 2 статті 692 ЦК України покупець повинен сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 4.3. договору сторони передбачили, що у разі якщо покупець отримує товар на умовах відстрочення платежу, покупець сплачує поставлений товар протягом 7 календарних днів з дати отримання відповідної партії товару.

У долучених до позовної заяви видаткових накладних №МИУ0061671 від 31.12.2021 на суму 17661,48грн., №МИУ002024 від 28.01.2022 на суму 11590,45грн., №МИУ002320 від 01.02.2022 на суму 1821,16грн., №МИУ002935 від 07.02.2022 на суму 12569,15грн. вказано найменування, реквізити постачальника та покупця, посилання на договір №0177/21-П, найменування, кількість, ціну одиниці та суму вартості товару.

Відповідно до пункту 3.5. договору) повноваження на здійснення господарської операції особи, в інтересах покупця, отримує товарно-матеріалі цінності за цим договором, має підтверджуватися довіреністю. Довіреність надається покупцем постачальнику одночасно з підписанням даного договору. Покупець зобов`язаний надати постачальнику нову довіреність у разі зміни складу осіб, які мають право отримувати товар. У разі прибуття для отримання товару особи, яка не уповноважена на отримання товарно-матеріальних цінностей (ТЦМ) по справжньому договору довіреністю, постачальник не починає процедуру видачі зазначених ТМЦ до надання документів.

Матеріали справи не містять доказів надання відповідачем довіреності на отримання певними особами товарів за договором поставки №0177/21-П від 31.07.2021 від свого імені.

Отже, єдиною уповноваженою особою на отримання товарів від постачальника за вказаним договором поставки є фоп Гусєв О.В. - відповідач.

Вищезазначені видаткові накладні містять підписи отримувача, а видаткова накладна №МИУ0061671 від 31.12.2021 на суму 17661,48грн. також містить зазначення ПІБ отримувача - Гусєв О.В.

Таким чином, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд приходить до висновку, що товар по спірним видатковим накладним отриманий безпосередньо покупцем фоп Гусєвим О.В.

Як зазначено позивачем та відповідачем не спростовано, вартість отриманого товару оплачена частково в сумі 2000,00грн.

Суд при ухваленні рішення враховує та бере до уваги те, що підписання відповідачем видаткової накладної, яка є первинним обліковими документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення у відповідача обов`язку щодо здійснення з позивачем розрахунків за отриманий товар. При цьому видаткова накладна, за якою відбувалась поставка товару, підписана відповідачем. Видаткова накладна - це документ, що засвідчує факт переходу права власності від продавця до покупця, при цьому вказаний документ, містить вартість товару, право власності на яке переходить.

Отже, за своєю правовою природою видаткова накладна посвідчує виконання зобов`язань - констатує (фіксує) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами та має юридичне значення для встановлення обставин дотримання сторонами умов договору.

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Як вбачається з наявних у справі доказів, які надані позивачем в копіях, видаткові накладні №МИУ0061671 від 31.12.2021, №МИУ002024 від 28.01.2022, №МИУ002320 від 01.02.2022, №МИУ002935 від 07.02.2022 підписані відповідачем Гусєвим О.В. Відповідачем такі підписи не поставлені під обґрунтований сумнів та не заявлено про необхідність додаткового дослідження поданих доказів. Факт того, що постачання товару за договором (згідно з цими видатковими накладними) дійсно мало місце та дані господарські операції є реальними, відповідачем не спростовано.

Таким чином, отримання відповідачем поставленого товару по вказаних видаткових накладних, які є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення у останнього зобов`язання щодо здійснення розрахунків за отриманий товар у повному обсязі відповідно до умов договору.

За встановлених обставин у відповідача, з урахуванням часткової оплати в сумі 2000,00грн., за договором поставки №0177/21-П від 31.07.2021 наявна заборгованість перед позивачем в сумі 41642,24грн.

Суд також зазначає, що 07.03.2024, до Єдиного державного реєстру фізичних осіб, юридичних осіб - підприємців, громадських формувань внесений запис 2002550060010001981 про припинення підприємницької діяльності Гусєва Олексія Валерійовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. За частиною 1 цієї статті господарські суди розглядають справи в спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи в визначених законом випадках, зокрема: справи в спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

За частиною 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду в господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджений підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін. Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.

З огляду на положення частини 1 статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Суд встановив, що договір поставки від 31.07.2021 умовами якого обґрунтований заявлений позов, укладений сторонами як суб`єктами господарювання (відповідач втратив статус суб`єкта підприємницької діяльності - 07.03.2024). З аналізу змісту та підстав цього позову вбачається, що спір між сторонами виник щодо неналежного виконання відповідачем договору, в частині обов`язку по своєчасній оплаті товару.

Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями (частина 2 статті 3 ГК України (далі - ГК України). Згідно з частинами 1 та 2 статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання в разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернене стягнення.

За частиною 1 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

За положеннями статей 51, 52 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлене законом або не випливає із суті відносин. Фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернене стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598 - 609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини 9 статті 4 Закону України від 15.05.2003 №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю усім своїм майном.

Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою ним статусу ФОП не припинились.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При зверненні з позовом до суду позивачем за заявленими вимогами про стягнення заборгованості у загальній сумі 41642,24грн було сплачено судовий збір у сумі 3028,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 14.08.2024 №1877.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивач звернувся з позовом до суду через систему «Електронний суд», тобто в електронній формі, а тому підлягає застосуванню коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи викладене, позивачу слід було сплатити судовий збір у сумі 2422,40грн, Отже, переплата судового збору складає 605,60грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, з огляду на сплату позивачем судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір у сумі 605,60грн може бути повернутий платнику за його клопотанням ухвалою суду.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 11, 12, 13, 73-79, 86, 91, 129, 178, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ інструменту Україна" до відповідача Гусєва Олексія Валерійовича про стягнення заборгованості в сумі 41642,24грн., задовольнити.

Стягнути з Гусєва Олексія Валерійовича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту Україна» (03148, м.Київ, вул. Сім`ї Стешенків, будинок 1; код ЄДРПОУ 37311013) заборгованість в сумі 41642,24грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Рішення складено та підписано 18.12.2024.

Суддя М.О. Лейба