Повістка

від 12.12.2024 по справі 907/805/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2024 м. УжгородСправа № 907/805/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Мірошниченко Д.Є., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" за вх.№ 02.3.1-02/9349/24 від 29.11.2024 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 907/805/24

за позовом Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго", с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області

до відповідача Державного навчального закладу "Мукачівський центр професійно-технічної освіти", м. Мукачево Закарпатської області

про стягнення 69 992,82 грн заборгованості

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Закарпаттяобленерго" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Державного навчального закладу "Мукачівський центр професійно-технічної освіти" про стягнення заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії в сумі 69 992,82 грн за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №о/р 171952 від 31.01.2021, обґрунтовуючи позовні вимоги невиконанням Державним навчальним закладом "Мукачівський центр професійно-технічної освіти" умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №о/р 171952 від 31.01.2021 в частині повної оплати вартості наданих відповідачу послуг за період з квітня 2022 року по травень 2022 року включно.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.09.2024 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом семи днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.11.2024 суд ухвалив позов задовольнити, стягнувши з Державного навчального закладу "Мукачівський центр професійно-технічної освіти" на користь Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" 69 992,82 грн заборгованості та 2 422,40 грн на відшкодування сплаченого судового збору. Як вбачається зі змісту рішення суду, питання про розподіл судових витрат вирішено в частині судового збору та роз`яснено учасникам справи, що відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

29.11.2024 за вх.№ 02.3.1-02/9349/24 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №907/805/24.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2024 прийнято заяву Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" за вх.№ 02.3.1-02/9349/24 від 29.11.2024 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 907/805/24 до розгляду, постановлено здійснювати розгляд заяви без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу строк до 11.12.2024 для подання до суду заперечень щодо заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 907/805/24.

Суд, розглянувши подану представницею позивача заяву про ухвалення додаткового рішення зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі статтею 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами частин 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Так, до матеріалів справи позивачем долучено копію ордера серії АО № 1143127 від 20.09.2024 на надання правничої допомоги Приватному акціонерному товариству "Закарпаттяобленерго" в Господарському суді Закарпатської області, виданого Професійним адвокатським об`єднанням "Правовий Альянс" та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Чекан Вікторії Василівни.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Як встановлено судом, між позивачем (далі клієнт) та "Професійним адвокатським об`єднанням "Правовий Альянс" (далі об`єднання) укладено договір про надання правової допомоги № 1 від 04.01.2021 (далі договір).

Так, при поданні заяви про розподіл судових витрат представницею позивача дотримані вимоги, встановлені частиною 8 статті 129 ГПК України. До матеріалів справи додано копію витягу з договору про надання правової допомоги № 1 від 04.01.2021, копію додатку № 120 від 08.08.2024 до договору про надання правової допомоги № 1 від 04.01.2021, копію рахунку № 153 від 26.11.2024 на суму 15 000,00 грн, копію платіжної інструкції № 9505 від 28.11.2024 на суму 15 000,00 грн та копію акта про надання правової допомоги № 21/24 від 26.11.2024.

Відповідно до пункту 3.5 договору для надання правової допомоги клієнту, об`єднання призначає адвоката/адвокатів, що входять до складу об`єднання та/або адвоката, я з яким укладено договір (угоду) про залучення адвоката.

Розмір гонорару за надання правової допомоги встановляється в розмірі, що визначається домовленістю сторін. Вартість та умови надання правової допомоги об`єднанням по кожному конкретному дорученню клієнта визначаються сторонами у додатках до цього договору. Розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої пунктами 2.1.5, 2.1.6 цього договору у справах (спорах), встановлюється в додатках до цього договору по кожній справі окремо (пункти 4.1, 4.2 договору).

Так, відповідно до пункту 3 додатку до договору сторони погодили вартість надання об`єднанням правової допомоги клієнту за здійснення всіх необхідних дій в інтересах клієнта з метою забезпечення прав і законних інтересів клієнта у господарській справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" до Державного навчального закладу "Мукачівський центр професійно-технічної освіти" про стягнення суми заборгованості в розмірі 69 992,82 грн за послуги з розподілу електричної енергії, у судах першої інстанції складає 15 000,00 грн незалежно від кількості та обсягу складених процесуальних документів та незалежно від результату розгляду справи.

Надані об`єднанням та отримані клієнтом послуги підтверджуються актом про надання правової допомоги № 21/24 від 26.11.2024, підписаним та скріпленим печатками сторонами.

Судом встановлено, що клієнтом оплачені послуги з надання правової допомоги відповідно до виставленого рахунку № 153 від 26.11.2024, що підтверджується платіжною інструкцією № 9505 від 28.11.2024 на суму 15 000,00 грн.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Водночас, за приписами частини шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд звертає увагу, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, також унормовано положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Отже, критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21). Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункт 29). Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

У даній відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами за наслідком розгляду справи.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 зазначено, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу".

Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для "конкретної справи" (пункт 4.16 постанови Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19).

Часткова відмова стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають право не присуджувати витрати на професійну правничу допомогу відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права (пункт 4.16 постанови Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 908/723/20, від 06.07.2021 у справі № 914/1446/19, від 05.10.2021 у справі № 907/746/17, від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20, від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, від 11.11.2022 у справі № 909/50/22, додаткових постановах Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 908/3182/20 від 08.11.2022 у справі №910/13114/21, від 13.12.2022 у справі № 910/429/21.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно з актом про надання правової допомоги № 21/24 від 26.11.2024 об`єднанням у межах договірних зобов`язань по судовій господарській справі № 907/805/24 в суді першої інстанції Господарському суді Закарпатської області виконано наступні дії:

1) вивчення та аналіз наданої клієнтом інформації та матеріалів, в яких зафіксовано взаємовідносини між Приватним акціонерним товариством "Закарпаттяобленерго" та Державним навчальним закладом "Мукачівський центр професійно-технічної освіти", формування позиції клієнта у справі, визначення норм матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини та визначення норм матеріального та процесуального права для підготовки позовної заяви та здійснення усіх необхідних дій в інтересах клієнта щодо стягнення в судовому порядку з Державного навчального закладу "Мукачівський центр професійно-технічної освіти" суми боргу тривалістю 4 години;

2) підготовка та подання до Господарського суду Закарпатської області позовної заяви про стягнення Державного навчального закладу "Мукачівський центр професійно-технічної освіти" заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії в розмірі 69 992,82 грн за № б/н від 24.09.2024 та додатків до неї. Підготовка та направлення відповідачу позовної заяви про стягнення Державного навчального закладу "Мукачівський центр професійно-технічної освіти" заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії в розмірі 69 992,82 грн за № б/н від 24.09.2024 та додатків до неї тривалістю 4 години;

3) підготовка та подання до Господарського суду Закарпатської області заяви про ухвалення додаткового рішення за № 11-2024/18 від 29.11.2024 у господарській справі № 907/805/24. Підготовка та направлення відповідачу заяви про ухвалення додаткового рішення за № 11-2024/18 від 29.11.2024 у господарській справі № 907/805/24 тривалістю 1,5 години.

Загальна кількість затраченого часу 9,5 годин.

Як уже зазначалось, адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Як вбачається з акта про надання правової допомоги № 21/24 від 26.11.2024, останній містить перелік наданих послуг із погодинним розрахунком витраченого часу на кожну з дій, що, в свою чергу, суперечить встановленій в пункті 3 додатку до договору про надання правової допомоги умові щодо вартості надання об`єднанням правової допомоги клієнту за здійснення всіх необхідних дій в інтересах клієнта з метою забезпечення прав і законних інтересів клієнта у господарській справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" до Державного навчального закладу "Мукачівський центр професійно-технічної освіти" про стягнення суми заборгованості в розмірі 69 992,82 грн за послуги з розподілу електричної енергії, яка в суді першої інстанції складає 15 000,00 грн незалежно від кількості та обсягу складених процесуальних документів та незалежно від результату розгляду справи.

Як зазначалось вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Щодо стягнення витрат за такі послуги, як підготовка та подання до Господарського суду Закарпатської області заяви про ухвалення додаткового рішення за № 11-2024/18 від 29.11.2024 у господарській справі № 907/805/24, підготовка та направлення відповідачу заяви про ухвалення додаткового рішення за № 11-2024/18 від 29.11.2024 у господарській справі № 907/805/24 тривалістю 1,5 години, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Обов`язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.

Разом з тим процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі № 917/304/21 та від 19.01.2024 у справі № 910/2053/20.

Отже, в силу приписів наведених вище положень законодавства, суд зазначає про те, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією, спрямованою на реалізацію стороною свого права, лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.

З огляду на викладене, подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору.

Отже, вказана заява є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.

Відтак, з огляду на вказані положення статей 123, 129 ГПК України, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд доходить висновку про часткове задоволення заяви представниці позивача та стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 632,00 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" за вх.№ 02.3.1-02/9349/24 від 29.11.2024 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 907/805/24 задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного навчального закладу "Мукачівський центр професійно-технічної освіти" (89600, Закарпатська область, місто Мукачево, вулиця Івана Франка-бічна, 18, код ЄДРПОУ: 36523519) на користь Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" (89412, Закарпатська область, Ужгородський район, село Оноківці, вулиця Головна, будинок 57, код ЄДРПОУ: 00131529) 12 632,00 грн (дванадцять тисяч шістсот тридцять дві гривні 00 коп.) на відшкодування судових витрат на правничу допомогу при розгляді справи.

3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Повне додаткове рішення складено та підписано 18.12.2024.

Суддя Д. Є. Мірошниченко