Рішення

від 18.12.2024 по справі 908/2721/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/89/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2024 Справа № 908/2721/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу:

за позовом: Приватного підприємства «ФІРМА «ДІНАС» (вул. Шевченка, буд. 58-Т, с. Родатичі, Львівський район, Львівська область, 81521; ідентифікаційний код юридичної особи 25216474)

до відповідача:Фізичної особи-підприємця Німовця Романа Івановича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення коштів в розмірі 170 573,70 грн

Без повідомлення (виклику) представників сторін

РУХ СПРАВИ.

10.10.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного підприємства «ФІРМА «ДІНАС» (скорочене найменування - ПП «ФІРМА «ДІНАС») до відповідача - Фізичної особи-підприємця Німовця Романа Івановича про стягнення неустойки за договором оренди від 02.03.2018 №3711/д за період липень 2023-вересень 2024 р.р. у розмірі 170 573,70 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2024 справу № 908/2721/24 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 21.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2721/24 та присвоєний справі номер провадження 3/89/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Копію ухвали суду від 21.10.2024 про відкриття провадження у справі №908/2721/24 було направлено на поштову адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Судом до матеріалів справи долучено відповідь № 856004 від 21.10.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є АДРЕСА_1 .

Ухвала суду від 21.10.2024 направлена відповідачу поштовим відправленням за адресою місцезнаходження відповідача. 07.11.2024 поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 21.10.2024, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ «Укрпошта» форми 20 «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Також, ухвалу суду від 21.10.2024 про відкриття провадження у справі №908/2721/24 було направлено на зазначену в позовній заяві електронну адресу відповідача: office@agrostyr.com.ua (а.с. 56).

11.11.2024 ухвалу суду від 21.10.2024 було розміщені на офіційному вебпорталі судової влади України - Господарського суду Запорізької області в мережі «Інтернет» за вебадресою: https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009.

Також, суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Запорізької області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання, як відзиву на позову заяву, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 170 573,70 грн, невиконанням відповідачем умов договору оренди державного нерухомого майна № 3711/д від 02.03.2018 щодо повернення відповідачем нерухомого майна після закінчення строку договору оренди та невиконання відповідачем рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2023 у справі №908/2508/23 щодо звільнення нежитлового приміщення №24, загальною площею 218,50 кв.м, першого поверху триповерхової будівлі інженерного корпусу (Літ. Д-3), розміщене за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 1, що було предметом договору оренди від 02.03.2018 №3711/д, шляхом виселення Фізичної особи-підприємця Німовця Романа Івановича на користь Приватного підприємства «Фірма «Дінас».

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзив на позов не надав.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є стягнення з відповідача неустойки за період прострочення Відповідача у поверненні Позивачу орендованого майна за період з липня 2023 року по вересень 2024 року на загальну суму 170 573,70 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами, чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи були своєчасно повернуто орендоване майно), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

02.03.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Німовцем Романом Івановичем (Орендар) укладено договір № 3711/д оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Державного підприємства «Запорізький інститут сільськогосподарського машинобудування» (надалі - договір оренди), за умовами п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення №24, загальною площею 218,50 кв.м, першого поверху триповерхової будівлі інженерного корпусу (Літ. Д-3), яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 1 (далі - майно). Орендоване майно перебуває на балансі Державного підприємства «Запорізький інститут сільськогосподарського машинобудування», ідентифікаційний код 00239066 (Балансоутримувач).

За актом приймання-передавання від 02.03.2018 (додаток 2 до договору оренди) майно передано Орендарю.

Орендна плата перераховується до держаного бюджету та Балансоутримувачу в співвідношенні: 70 відсотків від розміру орендної плати за кожний місяць - до Державного бюджету; 30 відсотків розміру орендної плати за кожний місяць балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок (п. 3.6 Договір оренди нерухомого майна).

Пунктом 10.1 договору оренди визначено, що цей договір укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять місяців ), що діє з 02.03.2018 до 01.02.2021 включно.

Згідно з п. 10.10 договору оренди у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів з дати розірвання (припинення) повертається Орендарем Балансоутримувачеві. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передавання. Обов`язок складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на Орендаря.

14.11.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та Приватним підприємством «ФІРМА «ДІНАС» укладено договір №1269 купівлі-продажу об`єкта державної власності - єдиний майновий комплекс Державного підприємства «Запорізький інститут сільськогосподарського машинобудування», ідентифікаційний код юридичної особи 00239066, що розташований за адресою: 69118, місто Запоріжжя, вулиця Чубанова, 1.

Право власності Приватного підприємства «ФІРМА «ДІНАС» на придбаний за договором №1269 купівлі-продажу від 14.11.2018 об`єкт державної власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (витяг 148782605 від 10.12.2018), у тому числі на інженерний корпус літ. Д-3, інв. № 4, загальною площею 2 812,3 кв.м, де розташоване орендоване відповідачем приміщення № 24 загальною площею 218,50 кв.м.

Приватне підприємство «ФІРМА «ДІНАС надіслало ФОП Німовцю Р.І. листа №148 від 28.12.2020, яким проінформувало його про закінчення строку договору оренди, який після 01.02.2021 пролонговуватись не буде. Просило в триденний строк з дня закінчення договору повернути майно ПП «ФІРМА «ДІНАС» за актом. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення повідомлення на ім`я адресата Німовця Р.І. від 28.12.2020 отримано особисто 01.02.2021.

Листом №10 від 01.02.2021 Приватне підприємство «ФІРМА «ДІНАС» повідомило ФОП Німовцю Р.І. про припинення договору оренди № 3711/д від 02.03.2018 з 01.02.2021 та запропонувало в триденний строк, починаючи з 01.02.2021, повернути майно за актом ПП «ФІРМА «ДІНАС».

Орендар майно ПП «ФІРМА «ДІНАС» не повернув.

Вищенаведені обставини встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.05.2023 у справі №908/967/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький конструкторсько-технологічний інститут сільськогосподарського машинобудування» до Фізичної особи-підприємця Німовця Романа Івановича про стягнення неустойки за договором оренди №3711/д від 02.03.2018 р. в розмірі 219 074,18 грн.

Судове рішення у справі №908/967/23 не було оскаржено та набрало законної сили.

Даним судовим рішенням установлено обставини щодо Фізичної особи-підприємця Німовця Романа Івановича, який також є Відповідачем у справі № 908/2721/24, що наразі розглядається господарським судом.

Також, рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.11.2023 у справі №908/2508/23 позов ПП «ФІРМА «ДІНАС» задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Німовця Романа Івановича на користь Приватного підприємства «ФІРМА «ДІНАС» суму 264 560,50 грн неустойки за договором оренди №3711/д від 02.03.2018 за період з лютого 2021 року по червень 2023 року.

Окрім того вказаним рішення вирішено звільнити нежитлове приміщення №24, загальною площею 218,50 кв.м, першого поверху триповерхової будівлі інженерного корпусу (Літ. Д-3), розміщене за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 1, що було предметом договору оренди від 02.03.2018 №3711/д, шляхом виселення Фізичної особи-підприємця Німовця Романа Івановича на користь Приватного підприємства «ФІРМА «ДІНАС».

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2024 рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2023р у справі №908/2508/24 залишено без змін.

У матеріалах справи відсутні докази повернення майна Позивачу.

У зв`язку з використанням відповідачем майна після закінчення договору оренди та не виконанням ним рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2023 у справі № 908/2508/23, позивач нарахував ФОП Німовцю Р.І. неустойку за період з липня 2023 по вересень 2024 у розмірі подвійної орендної плати за користування приміщенням на загальну суму 170 573,73 грн. Розрахунок неустойки склав: останній повний місяць оренди * січень 2021 року (5685,79 грн). Неустойка нарахована за 15 місяців (з липня 2023 по вересень 2024) та становить (56 579 грн х 2 х15)=170 573,70 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Аналіз приписів частин 1-3, 6 ст. 283 ГК України дозволяє дійти висновку, що орендні правовідносини, які виникають між суб`єктами господарювання, опосередковуються укладенням договору оренди, за яким одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендодавцю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; об`єктом оренди може бути індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відтак, при укладенні договору оренди майна, призначеного для використання у господарській діяльності, орендар та орендодавець, керуючись принципом свободи договору згідно із ст. 627 ЦК України, можуть передбачити умови щодо особливостей передання об`єкта оренди від орендодавця до орендаря, експлуатації (використання) орендованого майна у процесі здійснення господарської діяльності орендарем, а також умови щодо повернення об`єкта оренди орендодавцю після спливу строку дії договору оренди.

За змістом частини 6 ст. 283 та частини 4 ст. 291 ГК України вбачається, що до відносин оренди між суб`єктами господарювання застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Аналіз частини 1 ст. 759 та частини 1 ст. 785 ЦК України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі зумовлює право наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини 2 ст. 785 ЦК України.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини 2 ст. 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18 (пункти 137-139).

Суд зазначає, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, що зумовлює вимогу щодо сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків та здійсненні своїх суб`єктивних прав. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

При наданні оцінки діям Відповідача щодо повернення об`єкта оренди по закінченню орендних правовідносин з орендодавцем, суд встановив, що Відповідач не виконав обов`язку щодо повернення орендованого нерухомого майна.

Як вбачається з п. 10.1 договору, строк дії договору оренди встановлено по 01.02.2021 включно.

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Згідно із частиною 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За умовами п. 10.4 договору оренди в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судовим рішенням у справі №908/967/23 встановлено, що 01.02.2021 Орендар отримав листа від Позивача № 148 від 28.12.2020 з повідомленням про закінчення строку договору оренди, який після 01.02.2021 пролонгуватись не буде. У даному листі Позивач просив у триденний строк з дня закінчення договору повернути майно Позивачу за актом. Крім того, встановлено, що листом № 10 від 01.02.2021 Позивач повідомив Відповідача про припинення договору оренди №3711/д від 02.03.2018 з 01.02.2021 та запропонував у триденний строк, починаючи з 01.02.2021, повернути майно за актом Позивачу.

Судовим рішенням у справі №908/967/23 також встановлено, що зі зміною власника нерухомого майна, що є предметом договору оренди, та переходом цього майна у приватну власність ПП «ФІРМА «ДІНАС», права Балансоутримувача Державного підприємства «Запорізький інститут сільськогосподарського машинобудування» щодо цього майна вважаються припиненими.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Частиною четвертою статті 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом частин 1, 2 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Виходячи з приписів вказаної норми, а також тих обставин, що права Балансоутримувача (ДП «ЗІСМ») щодо майна, яке перейшло у приватну власність, припинені, Орендар (Відповідач) зобов`язаний повернути майно Орендодавцю - у даному випадку новому власникові ПП «ФІРМА «ДІНАС».

Пунктом 10.11 договору оренди передбачено, що якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна в термін, визначений п. 10.10 договору, Орендар сплачує Орендодавцю неустойку в розмірі подвійної орендної плати за останній місяць оренди за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передавання, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

У матеріалах справи відсутні докази повернення майна Позивачу.

Отже приймаючи до уваги те, що строк Договору оренди закінчився, а майно відповідачем станом на дату звернення з позовом не звільнено (в тому числі на виконання рішення Господарського суду Запорізької області у справі від 06.11.2023 у справі №908/2508/23) суд дійшов висновку, що позивач правомірно нарахував неустойку за період з липня 2023 р. по вересень 2024 р. у розмірі подвійної орендної плати за користування приміщенням на загальну суму 170 573,73 грн.

Відповідач проти позову не заперечив, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення майна відповідачу не надав.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором№ 3711/д оренди нерухомого майна від 02.03.2018 (а.с. 5- 17), листом позивача № 148 від 28.12.2020 (а.с. 18-20), листом позивача № 10 від 01.02.2021 (а.с. 21), Договором № 1269 купівлі-продажу об`єкта державної власності від 14.11.2018 (а.с. 22-29), Витягами з ДРРП (а.с. 30-33), розрахунком неустойки наведеним в позовній заяві (а.с. 2).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Німовця Романа Івановича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «ФІРМА «ДІНАС» (вул. Шевченка, буд. 58-Т, с. Родатичі, Львівський район, Львівська область, 81521; ідентифікаційний код юридичної особи 25216474) суму 170 573,70 грн (сто сімдесят тисяч п`ятсот сімдесят три гривні 70 коп.) неустойки за період з липня 2023 року по вересень 2024 року за договором оренди від 02.03.2018 №3711/д. Видати наказ.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Німовця Романа Івановича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «ФІРМА «ДІНАС» (вул. Шевченка, буд. 58-Т, с. Родатичі, Львівський район, Львівська область, 81521; ідентифікаційний код юридичної особи 25216474) суму 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 18.12.2024.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі «Інтернет» за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.І. Педорич