Рішення

від 28.11.2024 по справі 910/6473/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.11.2024Справа № 910/6473/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Калашнік Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Матвіївка» про розподіл судових витрат у справі №910/6473/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Матвіївка»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Запорізький хлібозавод №3»

про стягнення 5622451,60 грн

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Матвіївка» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю «Запорізький хлібозавод №3» (далі - відповідач) про стягнення 5622451,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставки зерна №53-х ЗМ від 01.12.2021 року не розрахувався за отриманий товар, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 3671266,60 грн, пеню у розмірі 400220,36 грн, 3% річних у розмірі 269269,51 грн та інфляційні втрати у розмірі 1281695,13 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 відкрито провадження у справі №910/6473/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Матвіївка» до Товариства з додатковою відповідальністю «Запорізький хлібозавод №3» про стягнення 5622451,60 грн задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Запорізький хлібозавод №3» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Матвіївка» основний борг у розмірі 3671266,60 грн, пеню у розмірі 375400,59 грн, 3% річних у розмірі 268708,25 грн, інфляційні втрати у розмірі 1281695,13 грн та судовий збір у розмірі 67164,85 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

01.11.2024 року через систему Електронний суд від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, у якій заявник просить вирішити питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу шляхом ухвалення додаткового рішення у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2024 призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат.

У судове засідання 28.11.2024 представники сторін не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про доставлення процесуального документа до електронних кабінетів учасників справи, про причини неявки суд не повідомили.

Частиною 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

За таких обставин, враховуючи, що позивач та відповідач були належним чином повідомлені про розгляд даної заяви і не повідомили суду про причини неявки, суд на місці постановив розгляд заяви про розподіл судових витрат у справі №910/6473/24 проводити за їх відсутності.

Приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В той же час, враховуючи встановлені приписами ст. 238 Господарського процесуального кодексу України вимоги до змісту рішення суду та визначений у ст. 240 Господарського процесуального кодексу України порядок проголошення судового рішення, вбачається, що у разі якщо учасник справи в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України до закінчення судових дебатів у справі заявив про намір подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду докази на підтвердження розміру судових витрат, суд, після надходження відповідних доказів від учасника справи, може вирішити питання щодо розподілу судових витрат не інакше як шляхом ухвалення додаткового рішення.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі №910/6473/24 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем під час розгляду даної справи на оплату послуг професійної правничої допомоги, оскільки представник позивача скористався своїм правом на подання таких доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення суду в даній справі у порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

В поданій заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі 21000,00 грн на професійну правничу допомогу.

За приписами частини 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу, позивачем надано копію договору про надання правничої (правової) допомоги №21/05-2024 від 21.05.2024 (далі - договір), укладеного між адвокатом Крант Вячеславом Михайловичем (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Матвіївка» (далі - клієнт), додатку №1 до договору від 23.05.2024, детального опису виконаних робіт (наданої правової допомоги) від 31.10.2024, акту приймання-передачі правничої допомоги №1 від 31.10.2024, рахунку-фактури №1 від 31.10.2024, квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №71188268 від 31.10.2024 та №71188269 від 31.10.2024, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №845 від 10.01.2011 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги, серії АР №1178837 від 24.05.2024.

За умовами пункту 1.1 договору адвокат зобов`язується за завданням клієнта надавати клієнту правову допомогу (далі - «послуги»), а клієнт зобов`язується оплатити надання послуг та фактичні витрати адвоката, необхідні для виконання цього договору. Під послугами у цьому договорі розуміється наступне: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру: складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); захист, представництво та надання інших видів правничої (правової) допомоги. Адвокат надає правову допомогу у вигляді: забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта; представництва інтересів клієнта в судових органах будь-якої ланки (у т.ч. в будь-яких інстанціях, в будь-яких судочинствах), а також в інших державних органах (у т.ч., але не виключно, правоохоронних, контролюючих тощо) та органах місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами, в органах державної виконавчої служби та перед приватними виконавцями; надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до пункту 1.2 договору на виконання пункту 1.1 договору клієнт надає право (уповноважує) адвоката: представляти інтереси клієнта, захищати клієнта у всіх судових органах (у т.ч. в судах першої інстанції, судах апеляційної інстанції, суді касаційної інстанції) та у всіх судочинствах (у т.ч., але не виключно, у господарському, цивільному, адміністративному, кримінальному тощо), у наказному, позовному, окремому та будь-яких інших провадженнях з правом: складати, підписувати та подавати позовні заяви, цивільні позови у кримінальному провадженні, відзиви на позовні заяви, відповіді на відзив, заперечення, пояснення, вимоги, клопотання, заяви про видачу судових наказів або виконавчих листів, апеляційні скарги, касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, додатки до них та будь-які інші документи; засвідчувати копії (фотокопії) документів, які надаються клієнтом суду; протягом усього часу розгляду справи змінити підстави або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, визнати позов повністю або частково, пред`явити зустрічний позов, укласти мирову угоду; знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи; одержувати рішення, ухвали, постанови, їх копії, виконавчі листи, накази та будь-які інші документи; брати участь у судових засіданнях; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам; заявляти клопотання та відводи; давати усні та письмові пояснення суду; подавати свої доводи, аргументи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб; знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти; оскаржувати рішення, ухвали, постанови суду (у т.ч. підписувати апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами); користуватися іншими процесуальними правами, встановленими: ЦПК України, ГПК України, КАС України для учасників справи (сторін (позивача та відповідача, заявника та боржника, заявника та заінтересованої особи) та третіх осіб), їх представників; КУпАП для осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення (особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідка, потерпілого тощо), їх захисників, представників; КПК України для сторін (потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача тощо та інших учасників (заявника, цивільного позивача, цивільного відповідача, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, свідка тощо) кримінального провадження, їх захисників, представників. Представляти інтереси клієнта перед приватними виконавцями, в органах державної виконавчої служби, управліннях юстиції з правом: подавати виконавчі листи, накази та (або) інші документи, передбачені чинним законодавством, до стягнення; складати, підписувати та подавати запити, заяви (у т.ч., але не виключно, заяви про відкриття виконавчого провадження) та будь-які інші документи; знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії: оскаржувати дії та (або) бездіяльність приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби, управлінь юстиції; вчиняти інші дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та іншими нормативно-правовими актами, які стосуються виконавчого провадження. Представляти інтереси клієнта у його стосунках з усіма фізичними та юридичними особами, в усіх державних і недержавних органах та структурах, філіях, представництвах, відділеннях, правоохоронних органах (у т.ч.., але не виключно, в органах прокуратури, внутрішніх справ, Національній поліції, Службі безпеки України, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Державній кримінально-виконавчій службі України тощо), митних органах (Державній митній службі України та її будь-яких територіальних органах), органах державної податкової служби (Державній податковій службі України та її будь-яких територіальних органах), контролюючих органах (у т.ч., але не виключно, під час проведення перевірок, на розгляді заперечень, скарг тощо), Міністерстві юстиції України (у т.ч., але не виключно, в його структурних підрозділах, територіальних органах тощо), будь-яких центральних та місцевих органах виконавчої влади України, органах місцевого самоврядування, районних державних адміністраціях, виконавчих комітетах органів місцевого самоврядування, органах державної влади, органах статистики, органах державної реєстрації юридичних осіб. фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перед державними реєстраторами, в центрах надання адміністративних послуг (у т.ч. у їх філіях), установах, підприємствах і організаціях незалежно від форма власності з правом подання, особистого підпису (у т.ч. підписувати документи, засвідчувати вірність копій (фотокопій) документів) і отримання будь-яких документів (у т.ч., але не виключно, листів, запитів, заяв, скарг) претензій, вимог), брати участь у їх розгляді, надавати необхідні пояснення (як усні, так і письмові), отримувати відповіді та інші документи про результат розгляду запитів, заяв, скарг та інших документів клієнта. Бути захисником (представником) клієнта-потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, користуватись усіма процесуальними правами захисника/представника, передбаченими КПК України. Виконувати всі інші дії, що пов`язані з виконанням цього договору, в межах та обсязі, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 3.1 договору сторони встановили, що гонорар - форма винагороди адвоката за надання послуг, передбачених цим договором.

Розмір гонорару та порядок його оплати визначається сторонами у додатку № 1 до цього договору. При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний адвокату для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду адвоката у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом; кваліфікація, професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката. Розмір гонорару не залежить від досягнення або недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт, якщо сторони додатково не домовляться про інше (пункт 3.2 та 3.3 договору).

Згідно пункту 4.1 договору факт надання передбачених цим договором послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє 1 (один) рік, а в частині оплати клієнтом адвокату гонорару та здійснення клієнтом передбачених цим договором компенсацій (відшкодування) витрат адвоката, пов`язаних з наданням послуг, - до повного виконання таких зобов`язань (пункт 9.1 договору).

Додатком №1 до договору (далі - додаток №1) сторони визначили порядок обчислення, розмір гонорару, що надається адвокатом за договором про надання правничої (правової) допомоги від 21.05.2024 №21/05-2024 та порядок його оплати.

Пунктом 1 додатку №1 сторони встановили порядок обчислення гонорару - у фіксованому розмірі.

Відповідно до пунктів 2, 3 та 4 додатку №1 розмір гонорару адвоката за підготовку, складання та подання до суду першої заяви по суті справи (позовної заяви з додатками та розрахунками) становить -10000,00 (десять тисяч) гривень; розмір гонорару адвоката за підготовку, складання та подання до суду відповіді на відзив (у разі подання відповідачем відзиву) становить - 5000,00 (п`ять тисяч) гривень, розмір гонорару адвоката за участь у судових засіданнях незалежно від їх тривалості у суді першої інстанції становить - 1500,00 (одна тисяча п`ятсот) гривень кожне судове засідання.

Сторони визначили порядок оплати виконаних (наданих) адвокатом послуг за договором наступним чином: адвокат після виконання (надання) правничої допомоги складає детальний опис виконаних робіт, акт приймання-передачі правничої допомоги та на підставі цих документів складає та надає клієнту рахунок-фактуру для сплати отриманої клієнтом правничої допомоги. Клієнт керуючись умовами договору приймає надану правничу допомогу та у разі відсутності заперечень у триденний строк підписує акт приймання-передачі правничої допомоги та сплачує вартість послуги зазначеної у рахунку-фактурі (пункт 5 додатку №1).

Згідно детального опису виконаних робіт (наданої правової допомоги) від 31.10.2024 адвокатом було виконано наступні роботи: підготовка, складання та подання до суду позовної заяви - 10000,00 грн; підготовка, складання та подання до суду відповіді на відзив - 5000,00 грн; участь у судовому засіданні 06.08.2024, 03.10.2024, 24.10.2024 та 29.10.2024 на загальну суму 6000,00 грн.

31.10.2024 року між адвокатом та клієнтом було підписано акт приймання-передачі правничої допомоги №1, за умовами якого адвокат надав клієнту правничу (правову) допомогу у господарській справі ЄУН №910/6473/24 (Господарський суд міста Києва) згідно договору від 21.05.2024 №21/05-2024 на загальну суму 21000,00 грн.

31.10.2024 року позивачем було сплачено на користь адвоката гонорар в сумі 21000,00 грн, що підтверджується квитанціями до платіжної інструкції на переказ готівки №71188268 від 31.10.2024 та №71188269 від 31.10.2024.

Судом встановлено, що Крант Вячеслав Михайлович є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру; - погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та постанові Верховного Суду від 30.01.2024 року у справі №904/9441/21 наголошено на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №910/429/21 та від 11.11.2022 у справі №909/50/22.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №922/2666/21.

При цьому, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів учасника справи (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

В той же час, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, судом враховано, що даний спір є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договорів і регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, так як дана справа є звичайним розрахунковим спором.

За таких обставин, виходячи з критеріїв складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, користуючись певною можливістю розсуду при розподілі витрат на правничу допомогу, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для обмеження такого розміру з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі та необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у загальному розмірі 17000,00 грн.

Керуючись статтями 123, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Матвіївка» про розподіл судових витрат у справі №910/6473/24 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Запорізький хлібозавод №3» (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, буд. 11, літ. Б; ідентифікаційний код: 00378038) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Матвіївка» (70035, Запорізька обл., село Матвіївка, вул. Центральна, буд. 75 Б; ідентифікаційний код: 30700856) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання додатковим рішенням суду законної сили.

4. В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Матвіївка» про розподіл судових витрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 18.12.2024.

СуддяТ.В. Васильченко