Рішення

від 18.12.2024 по справі 910/11555/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.12.2024Справа № 910/11555/24Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель"

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про стягнення 37 669,00 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року Публічне акціонерне товариство "Одеський кабельний завод "Одескабель" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Державна служба) 37 669,00 грн, з яких: 34000,00 грн - безпідставно набуті кошти, 3 669,00 грн - майнова шкода.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вищезазначені кошти були стягнуті у примусовому порядку до Державного бюджету України на підставі постанови відповідача від 10.04.2023 №355934 про застосування адміністративно-господарського штрафу, яка у судовому порядку (адміністративна справа №420/11737/23) була визнана протиправною та скасована.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/11555/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

16.10.2024 через систему "Електронний суд" відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначає Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок № 787);

- спірна сума коштів не була отримана відповідачем, оскільки була стягнута з позивача іншим органом - Суворовським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у порядку, встановленому спеціальним законодавством, тому саме вказаний відділ виконавчої служби є платником, у розумінні приписів Порядку №787;

- Служба не є набувачем коштів, сплачених за постановами про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, оскільки Товариство сплатило кошти на рахунки виконавчої служби, а матеріали справи не містять документів, які можуть підтвердити, що Позивач звертався до органу ДВС із заявою про надання подання на повернення коштів з Державного бюджету;

- майнова шкода у розмірі 3 669,00 грн - це виконавчий збір у розмірі 3400,00 грн та сума витрат виконавчого провадження у розмірі 269,00 грн, а тому у відповідності до частини 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" ці витрати можуть бути оскаржені відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

18.10.2024 через систему "Електронний суд" Товариство подало відповідь на відзив, в якій позивач наголосив на обґрунтованості своїх вимоги, що також підтверджується правовою позицією, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №910/5880/21.

Жодних інших заяв по суті справі, заяв чи клопотань сторонами не надано.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи вищезазначені обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги Товариства обґрунтованими.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.08.2023, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі №420/11737/23, встановлено, що 11.03.2023 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку № 10/В від 02 березня 2023 року проведено перевірку транспортного засобу марки Scania/Schmitz, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , що належить Товариству, водій ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складено акт №351250 від 11.03.2023, яким встановлено, що водій транспортного засобу не мав роздруківка з цифрового тахографа за 11.03.2023, на підставі чого посадові особи органу державного контролю дійшли висновку про порушення статтю 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", за що передбачена відповідальність абзацом 6 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, 10.04.2023 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №355934, якою до Товариства застосовано відповідальність, передбачену абзацом 6 частини 1 статті 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт", у вигляді адміністративно-господарського штрафу, розміром 34 000,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятої постанови, Товариство звернулося з адміністративним позовом до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 відкрито провадження у справі №420/11737/23 за вказаним позовом.

Разом із цим, не зважаючи на відкриття 05.06. 2023 провадження в адміністративній справі №420/11737/23 щодо оскарження постанови від 10.04.2023 №355934, 15.06.2023 Старшим державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савченко Світланою Володимирівною було відкрито виконавче провадження №72040733 за заявою відокремленого підрозділу (без статусу юридичної особи) Відповідача - Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення з Товариства штрафу у розмірі 34 000,00 грн.

Також Старшим державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савченко С.В. у рамках виконавчого провадження №72040733 15.06.2023 винесено постанову про стягнення з Товариства 3 400,00 грн виконавчого збору та визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 269,00 грн.

Згідно з платіжною інструкцією №72040733 від 19.06.2023 на користь вказаного відділу ДВС було перераховано кошти у загальному розмірі 37 669,00 грн, які надалі були перераховані до Державного бюджету України.

23.02.2024 винесено постанову про завершення виконавчого провадження №72040733 у зв`язку із стягненням із Товариства усієї суми заборгованості, включаючи виконавчий збір у розмірі та витрати на проведення виконавчого провадження.

Таким чином, за результатами здійснення виконавчого провадження, з рахунків Товариства до Державного бюджету України було стягнуто 37 669,00 грн, а саме 34 000,00 грн штрафу, 3 400,00 грн виконавчого збору та 269,00 грн мінімальних витрат виконавчого провадження.

Однак рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.08.2023, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі №420/11737/23, адміністративний позов Товариства задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №355934 від 10.04.2023.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідачем подано касаційну скаргу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 07.08.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Таким чином, рішення суду у справі №420/11737/23 набрало законної сили 22.07.2024.

З метою позасудового вирішення наявного спору, Товариство звернулося до Служби та його структурного підрозділу з претензією №107 від 29.07.2024 про повернення грошових коштів, набутих (що перебувають у володінні) без достатньої правової підстави.

Листом від 22.08.2024 №8587/19/15-24 Служба повідомила, що вона не є набувачем коштів у розмірі 34 000,00 грн, оскільки такі були перераховані до Державного бюджету України. Також відповідач повідомив, що для повернення коштів за постановою, яка була скасована у судовому порядку, заявнику необхідно звернутися у відповідності до Порядку №787.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що виконавчою службою не отримано кошти чи вони утримуються за наявності правових підстав або ж були повернуті позивачу.

У зв`язку зі стягненням з позивача у примусовому порядку до Державного бюджету України коштів на підставі постанови відповідача від 10.04.2023 №355934 про застосування адміністративно-господарського штрафу, яка у судовому порядку (адміністративна справа №420/11737/23) була визнана протиправною та скасована, Товариство звернулося з даним позовом до суду про стягнення зі Служби 37 669,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Тобто, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов:

1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння);

2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою;

4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи.

Тобто, обов`язковими передумовами є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Зокрема, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина 2 статті 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина 1 статті 167 ЦК України).

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина 1 статті 170 ЦК України).

Держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 ЦК України).

З огляду на наведені приписи, а також ураховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету. У спірних правовідносинах таким органом є Державна служба.

За змістом абзацу 1 частини 3 статті 17 ЦК України орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до державного бюджету через єдиний рахунок, здійснюється Казначейством України за висновком податкових органів, поданим на дату формування реєстру платежів з єдиного рахунка в розрізі окремого платника у складі зведеного реєстру платежів з єдиного рахунка згідно з Податковим кодексом України (частина 2 статті 45 БК України (у редакції, чинній на час звернення до суду).

Повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету сплачених сум митних, інших платежів та пені, контроль за справлянням яких покладено на органи Держмитслужби, до Казначейства подається висновок відповідно до Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 липня 2017 року № 643, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 серпня 2017 року за № 976/30844 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 25 жовтня 2019 року № 454) (абзаци 1 і 5 пункту 5 розділу І Порядку №787 у редакції, чинній на час звернення до суду).

У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина 2 статті 17 ЦК України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абзац 2 частини 3 статті 17 ЦК України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частини 1 та 2 статті 1212 ЦК України).

Як було раніше встановлено судом, 10.04.2023 Відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті застосувало до позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 34 000,00 грн згідно з постановою про застосування штрафу №355934.

У рамках виконавчого провадження №72040733 з Товариства було стягнуто штраф у сумі 34 000,00 грн, а також 3 400,00 грн виконавчого збору та 269,00 грн мінімальних витрат виконавчого провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.08.2023, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі №420/11737/23, адміністративний позов Товариства задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №355934 від 10.04.2023.

Оскільки на момент сплати позивачем адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження, тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково. Так само з огляду на обставини справи немає підстав вважати, що він сплатив штраф надміру, тобто у розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові. Надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала.

Порядок №787 застосовний до випадків помилково чи надміру зарахованих до бюджету. Оскільки сума адміністративно-господарського штрафу, яку вніс до бюджету позивач, не є помилково чи надміру зарахованою, Порядок № 787 на спірні правовідносини не поширюється.

Після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі №911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі №922/614/19 (пункт 52), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 109).

Отже, на спірні правовідносини поширюються приписи статті 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №910/5880/21.

Крім цього, у вказані постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що кошти слід стягнути на користь позивача саме з Державного бюджету України, а не з Укртрансбезпеки за рахунок її бюджетних асигнувань, що також відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.06.2018 у справі №910/23967/16. Згідно з цим висновком ГПК України не передбачає необхідності зазначення суб`єкта виконання судового рішення (органу, через який треба перераховувати кошти), номера чи виду рахунку, з якого їх слід стягнути (списати). Такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення порушеного права позивача та є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, які мають бути врегульовані у нормативних актах, а не у резолютивній частині рішення (пункти 6.21, 7.1, 7.2 відповідної постанови).

У постанові від 10.11.2021 у справі №346/5428/17 Верховний Суд зазначив, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Суди на це уваги не звернули та зробили помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з ДКСУ шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку.

Грошові кошти не можуть примусово стягуватись і з міністерства чи іншого державного органу. Кожне міністерство, інший державний орган покликані виконувати державні функції, покладені на них відповідно до законодавства; саме з цією метою здійснюється їх фінансування. Примусове стягнення коштів з міністерства чи іншого державного органу може призвести до неможливості виконання ними покладених на неї функцій, а відтак до розбалансування державної влади (постанова Верховного Суду від 11.10.2023 у справі №902/21/21).

Отже, штраф, стягнутий за постановою, яка була у судовому порядку визнана протиправною та скасована, підлягає поверненню саме з Державного бюджету України на підставі статті 1212 ЦК України у зв`язку з відсутністю правової підстави для їх отримання.

Також, окрім штрафу, Товариство також просило стягнути 3 669,00 грн, а саме 3400,00 грн виконавчого збору та 269,00 грн мінімальних витрат виконавчого провадження, які також бути стягнути в рамках виконавчого провадження, яке було відкрито на підставі неправомірної постанови.

Як було раніше встановлено судом, Старшим державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савченко С.В. у рамках виконавчого провадження №72040733 15.06.2023 винесено постанови про стягнення з Товариства 3 400,00 грн виконавчого збору та визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 269,00 грн.

Згідно із пунктом 1 частини першої статтею 42 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір, стягнутий з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, та стягнуті з боржника кошти на витрати виконавчого провадження належить до коштів виконавчого провадження.

Відповідно до частин 2, 4 статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" витратами виконавчого провадження є витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Частинами 2, 3 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що виконавчий збір стягується державним виконавцем з боржника до Державного бюджету України у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

За змістом частини 7 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Отже, скасування рішення, у зв`язку з виконанням якого стягнутий виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, є підставою для повернення відповідних коштів, оскільки правова підстава для їх стягнення є фактично такою, що відпала.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2024 у cправі №910/12267/23.

Оскільки постанова від 10.04.2023 №355934, на підставі якої було відкрито виконавче провадження №72040733, в межах якого відносно позивача було винесено постанови про стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження, була скасована у судовому поряду, тому стягнутий виконавчий збір та витрати виконавчого провадження також підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позов Товариства підлягає задоволенню у повному обсязі.

При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Судовий збір згідно статті 129 ГПК України покладається на відповідача, оскільки спір у даній справі виник у зв`язку з неправильними діями останнього (неправомірним накладенням штрафу).

Керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч. 1 ст. 73, ст.ст. 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель" (65102, місто Одеса, Миколаївська дорога, будинок 144; ідентифікаційний код 05758730) 37 669 (тридцять сім тисяч шістсот шістдесят дев`ять) грн 00 коп. безпідставно отриманих коштів.

3. Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, місто Київ, вулиця Фізкультури, будинок 9; ідентифікаційний код 39816845) на користь Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель" (65102, місто Одеса, Миколаївська дорога, будинок 144; ідентифікаційний код 05758730) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяСергій МУДРИЙ