Ухвала

від 18.12.2024 по справі 910/1486/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

18.12.2024Справа № 910/1486/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Зоннененергі» про відвід судді Ковтуна С.А. від розгляду заяви держаного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочення виконання рішення у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Зоннененергі»

до державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 6635642,05 грн,

Представники:

не викликались

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2024 року суд ухвалив рішення про стягнення з держаного підприємства «Гарантований покупець» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Зоннененергі» 6209401,37 грн боргу, 243188,90 грн інфляційних втрат, 183051,78 грн 3% річних, 99534,63 грн судового збору.

Держане підприємство «Гарантований покупець» звернулося до суду з заявою про відстрочення виконання рішення суду на один рік з моменту ухвалення рішення.

Суд призначив розгляд заяви на 19.12.2024.

17 грудня 2024 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Зоннененергі» сформував у системі «Електронний суд» заяву про відвід судді Ковтуна С.А. з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України - наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Такими обставинами, на думку заявника, є неодноразове задоволення заяв державного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочення виконання рішення суду у інших справах, що, на думку заявника, свідчить про прихильне ставлення судді Ковтуна С.А. до держаного підприємства «Гарантований покупець».

Суд, ознайомившись з заявою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Зоннененергі» про відвід судді Ковтуна С.А. від розгляду заяви держаного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочення виконання рішення, дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях (далі - Суд), що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Згідно з Європейською Хартією «Про закон «Про статус суддів» судді при виконанні своїх обов`язків повинні бути доступними та виявляти повагу по відношенню до осіб, які до них звертаються; повинні турбуватися про підтримання високого рівні компетентності, необхідного рівня вирішення справ в кожному конкретному випадку, оскільки від рішень судді залежить гарантія прав особи.

Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Одночасно ст. 15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, які схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.

Пунктом 1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Одночасно, вказаними Принципами унормовано, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Бангалорських принципів поведінки суддів при виконанні своїх обов`язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об`єктивності суддів та судових органів.

Водночас суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів), у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Безумовно, фактор довіри до суду є одним з найголовніших критеріїв, забезпечення та створення умов існування якого є завданням суду. Таке завдання реалізується зі сторони суду як змістом його процесуальних рішень, так і порядком вчинення процесуальних дій.

Припущення у необ`єктивності судді, як суб`єктивна сторона довіри, повинно бути наслідком певних вчинків судді. Такі вчинки складають об`єктивну характеристику довіри, тобто є проявом зовнішніх ознак, що формують внутрішнє переконання. Переконання повинно бути наслідком саме дій судді. В інакшому випадку відсутність об`єктивно підтверджених вчинків суду не дає підстави вважати, що сумніви у об`єктивності суду є реальними, а не вигаданими.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у Рішенні від 09.11.2006 в справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02), згідно з якою стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Суд вважає, що будь-яких доказів (в контексті викладених обставин), які свідчать про упередженість або необ`єктивність судді Ковтуна С.А. та можуть бути підставою для його відводу не надано.

Оскільки об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків, зміст процесуальних рішень та процесуальні дії судді, незважаючи на незгоду з ними, не повинні ставити під сумнів фактор довіри до суду. Отже, сторона, висловлюючи своє припущення у необ`єктивності судді як своє певне переконання, зобов`язана навести реальні, а не вигадані сумніви. Виключно посилання сторони на попередні процесуальні дії і рішення судді у іншій справі як фактор сумніву у його об`єктивності при розгляді цієї справи, за відсутності будь-яких об`єктивних даних щодо такого сумніву, слід розглядати як можливе зловживання стороною правом відводу. Заявник не наводить даних про таку поведінку судді Ковтуна С.А., яка би свідчила про сформований висновок щодо відповідних доказів та обставин. Можливе існування правового зв`язку між рішеннями (а не встановленими обставинами) у інших справах і обставинами, що досліджуються при вирішенні заяви у справі № 910/1486/24, не є об`єктивним критерієм формування такого висновку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 35, 38, 39, 234 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Зоннененергі» про відвід судді Ковтуна С.А. від розгляду заяви про відстрочення виконання рішення.

Передати заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Зоннененергі» для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набрала законної сили 18.12.2024 та оскарженню не підлягає.

Суддя С. А. Ковтун