Ухвала

від 18.12.2024 по справі 911/3387/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"18" грудня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3387/24

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., розглянувши

Заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Черепин» вих. № 307-1 від 11.12.2024 про вжиття заходів забезпечення позову

За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Черепин»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАК «Олімп»

про стягнення 559 882,81 грн

Без виклику учасників справи;

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Черепин» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАК «Олімп» про стягнення 559 882,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № 0311-1 від 03.11.2023 в частині повної оплати поставленого товару. У зв`язку із цим позивачем подано зазначену позовну заяву про стягнення з відповідача 217 396,07 грн основного боргу, 317 404,35 грн неустойки, 9 877,02 інфляційних втрат, 5 205,37 грн 3% річних.

Разом із позовною заявою Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Черепин» подано до Господарського суду Київської області заяву про забезпечення позову вих. № 307-1 від 11.12.2024, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) ТОВ «ВАК «Олімп» в межах суми позову у розмірі 559 882,81 грн, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

В обґрунтування підстав для вжиття заходів забезпечення позову заявник посилається на те, що заборгованість, про стягнення якої заявляє позивач, виникла внаслідок неналежного виконання договору № 0311-1 від 03.11.2023. Відповідно до п.1.1 Договору та специфікації СТОВ «Черепин» зобов`язувалось поставити ячмінь в кількості 225 тон (всього відповідно до видаткових накладних було відвантажено 226,26 тон ячменю), а ТОВ «ВАК «Олімп» провести за нього розрахунок в сумі 1 103 940,07 грн. Позивачем було повністю виконано умови договору, що підтверджується видатковими накладними: № 157 від 03.11.2023, № 159 від 10.11.2023, № 162 від 17.11.2023, № 170 від 05.12.2023, № 171 від 06.12.2023, № 172 від 07.12.2023, а також товаротранспортними накладними та податковими накладними. Відповідачем проведено часткову оплату по договору на суму 886 544,00 грн, але на час подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову заборгованість повністю не погашена. Ухвалою Господарського суду київської області від 14.08.2024 по справі № 911/2120/24 відкрито провадження щодо стягнення з ТОВ «ВАК «Олімп» на користь ТОВ «Грейнхевен Групп» заборгованості в розмірі 443 072,16 грн. Даний факт підтверджує недобросовісність виконання договорних зобов`язань і перед іншими підприємствами. Стягнення такої значної суми заборгованості, в разі задоволення позовної заяви на користь ТОВ «Грейнхевен Групп» призведе до утруднення майбутнього стягнення боргу за цією позовною заявою.

Суд, розглянувши заяву СТОВ «Черепин» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) ТОВ «ВАК «Олімп» в межах суми позову у розмірі 559 882,81 грн, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі. дійшов висновку, що остання підлягає поверненню заявнику на підставі ч. 7 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд виходив з наступного.

За приписами ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 139 Господарського процесуального кодексу України визначено вимоги щодо змісту та форми заяви про забезпечення позову. Зокрема, частиною 1 вказаної статті унормовано, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Проте, дослідивши заяву СТОВ «Черепин» про забезпечення позову, судом встановлено, що подана заява, всупереч п. 2 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету сторін.

Крім того, подана заява, всупереч п. 3 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, не містить обґрунтування необхідності забезпечення позову

Також заявником не дотримано п. 4 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, оскільки подана заява про забезпечення позову не містить жодного обґрунтування необхідності вжиття заходу забезпечення позову, який належить застосувати.

Суд зазначає, що саме лише цитування норм Господарського процесуального кодексу України та рішень ЄСПЛ не свідчить дотримання заявником вимог п. 4 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України та належного обґрунтування необхідності вжиття заявлених заявником заходів забезпечення позову.

При цьому суд наголошує на тому, що на сторону, яка звертається із заявою про забезпечення позову покладено обов`язок обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Також суд враховує, що Верховний Суд неодноразово наголошував (у т. ч. в постановах від 09.12.2020 у справі № 910/9400/20, від 21.12.2020 у справі № 910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Проте суд зазначає, що заявник просить суд накласти арешт, в тому числі, на майно, яке належить ТОВ «ВАК «Олімп». При цьому у заяві про забезпечення позову відсутнє будь-яке посилання на належне ТОВ «ВАК «Олімп» майно, як і відсутня будь-яка конкретизація стосовного майна, про яке йде мова у заяві (рухоме майно, нерухоме майно, цінні папери, частки тощо).

Частиною третьою статті 141 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Отже, застосування зустрічного забезпечення та визначення його конкретного розміру є прерогативою суду, який повинен, з урахуванням обставин справи, оцінити ймовірність завдання збитків відповідачу та третім особам.

У той же час законодавець, урівноважуючи можливості реалізації та захисту прав сторін, на підставі принципу диспозитивності, зобов`язав особу, яка бажає забезпечити позов, запропонувати спосіб зустрічного забезпечення.

Як вже зазначено вище, згідно п. 6 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Таке положення закону є імперативним та не допускає подвійного тлумачення.

Отже, на заявника покладено обов`язок надати пропозиції щодо зустрічного забезпечення.

Проте, Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Черепин», всупереч п. 6 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, у заяві про забезпечення позову пропозицій щодо зустрічного забезпечення не наведено.

Відомостей щодо відсутності необхідності зустрічного забезпечення у поданій заяві про забезпечення позову заявником також не наведено.

Частиною 7 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

За таких обставин, виходячи з того, що заява Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Черепин» про забезпечення позову подана без дотримання вимог ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку щодо її повернення заявнику.

При цьому, суд вважає за доцільне роз`яснити заявнику, що повернення заяви про забезпечення позову з наведених вище підстав не перешкоджає повторному зверненню до суду з відповідною заявою після усунення визначених вище недоліків.

Керуючись приписами ст. 139, 140 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Повернути заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Черепин» вих. № 307-1 від 11.12.2024 про вжиття заходів забезпечення позову з доданими до неї документами заявнику.

2. Згідно ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання. Дана ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.В. Сокуренко