Рішення

від 16.12.2024 по справі 914/1687/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2024 Справа № 914/1687/24

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", м.Київ,

до відповідача: Комунального підприємства "ЕКО-МІСТО" Бориславської міської ради, м. Борислав Львівської області,

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Бориславської міської ради Львівської області, м.Борислав Львівської області,

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , с.Малехів Львівської області,

про відшкодування шкоди у порядку суброгації.

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Представники сторін:

від позивача: В. Заїка,

від відповідача: В. Сливка,

від третьої особи 1: не з`явився,

від третьої особи 2: не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.court.gov.ua.

Суть спору: У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/1687/24 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до Комунального підприємства "ЕКО-МІСТО" Бориславської міської ради про відшкодування шкоди у порядку суброгації.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.12.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Під час судового розгляду представник відповідача зазначив, що докази судових витрат будуть подані упродовж 5 днів після ухвалення рішення суду.

06.12.2024 представник відповідача через систему «Електронний суд» подав клопотання про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат у розмірі 54'000,00 грн. До заяви долучено копію договору про надання правничої допомоги №25/07/24 від 25.07.2024; акт надання правової допомоги №05/12/24 від 05.12.2024; рахунків на оплату №05/12/24 від 05.12.2024; платіжних інструкцій про оплату наданих послуг та докази відправлення заяви позивачу.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.12.2024 клопотання передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою від 09.12.2024 розгляд заяви про стягнення витрат на правову допомогу призначено до розгляду на 16.12.2024. Явка сторін обов`язковою не визнавалась.

09.12.2024 позивач подав заперечення щодо витрат на правничу допомогу, у якому просив відмовити у стягненні таких витрат. Зазначив, що відповідач збільшив обсяг робіт, які не відповідають умовам договору та Закону, а також витраченому часу (двічі розрахована вартість за надану послугу (відзив); подані клопотання є шаблонними; участь у засіданні, яке ще не відбулося). Вважає, що заявлена відповідачем у клопотанні про ухвалення додаткового рішення сума є неспівмірною із розміром позовних вимог.

Представник позивача та відповідача у судове засідання з`явились. Відповідач підтримав вимоги клопотання про стягнення 54000,00 грн витрат на правову допомогу, позивач - просив відмовити у його задоволенні.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст.126 ГПК України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України).

Судові витрати, крім судового збору, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.4 ст.129 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надано копію договору про надання правової допомоги №25/07/24 від 25.07.2024, укладений АО «АЙЕМПАРТНЕРС» та КП «ЕКО-МІСТО» (клієнт), відповідно до умов якого клієнт доручає, а АО приймає на себе зобов?язання надавати правничу допомогу в господарській справі №914/1687/24. Гонорар і порядок розрахунків визначений сторонами у п.4 договору.

Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на предмет договору про надання юридичної допомоги об`єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги.

Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19). Підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 09.12.2021 у справі №922/3812/19).

На підставі зазначеного, під час вирішення питання про розподіл судових витрат у цій справі суд враховує, що згідно акту про надання правової допомоги №05/12/24 адвокатом надано наступні послуги: правовий аналіз документів, судової практики, консультування клієнта, моніторинг судових рішень, підготовка доказів та виготовлення їх копій та направлення до суду і учасникам; участь у першому судовому засіданні; правовий аналіз поданих документів опонента та учасників справи, підготовка заяв, клопотань (16000,00 грн); складання відзиву на позовну заяву та заперечення на відповідь (9500,00 грн), підготовка адвокатських запитів (7000,00 грн) та клопотань до суду (9000,00 грн); участь у судовому засіданні (07.10.2024, 11.11.2024, 25.11.2024 та 02.12.2024) - 10000,00 грн; участь в судовому засіданні щодо вирішення питання про розподіл судових витрат (2500,00 грн).

Загальна вартість наданих послуг 54'000,00 грн. КП «ЕКО-МІСТО» здійснило розрахунок із адвокатом на суму 54'000,00 грн., претензії щодо обсягу наданих послуг відсутні.

Суд відзначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у постанові від 30.01.2023 у справі №910/7032/17 відзначив, зокрема, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утриматися від вчинення дій, що у подальшому спричинять необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Позивач подав відповідне клопотання.

Крім того, Великою Палатою Верховного Суду у справі № 922/1964/21 (постанова від 16.11.2022) викладено правову позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Верховний Суд зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

У той же час, ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7 та 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Позивач у запереченні відзначає, що відповідач збільшив обсяг робіт, які не відповідають умовам договору та Закону, а також витраченому часу. Суд частково погоджується із зауваженнями позивача, що підготовка відзиву повинна охоплювати отримання у клієнта документів, аналіз нормативного матеріалу та судової практики, консультації клієнта. Крім того, клопотання, які скеровувались адвокатом до суду є близькими за змістом та не потребують значного часу.

Верховний Суд звертає увагу, що такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта (див., наприклад, додаткову постанову ОП КГС ВС від 03.11.2023 у справі №914/2355/23). Поряд з цим, визначення підготовки до судового засідання та участь у таких з урахуванням часу на доїзд, очікування, суд вважає розмір завищеним, оскільки судові засідання не були тривалими по часу і представник не був позбавлений права на участь у таких в режимі відеоконференції.

У постанові ОП КГС ВС від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 відзначено, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією, спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною. З огляду на це подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору. Отже, заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Дослідивши матеріали справи, пов`язаність витрат із розглядом справи, її складністю, матеріально-правовою складовою, а також застосовуючи зазначені вище критерії реальності та розумності розміру заявлених витрат на оплату послуг адвоката до відшкодування, їх необхідності та обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та, виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, рівності усіх учасників, суд дійшов висновку про наявність підстав для винесення додаткового рішення у справі про часткове задоволення клопотання та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20'000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 86, 126, 126, 129, 130, 221, 244, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Клопотання представника Комунального підприємства "ЕКО-МІСТО" Бориславської міської ради про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154; ідентифікаційний код 33908322) на користь Комунального підприємства "ЕКО-МІСТО" Бориславської міської ради (82300, Львівська область, м.Борислав, вул.В. Івасюка, 9; ідентифікаційний код 32731027) 20'000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти вимог клопотанням відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 18.12.2024.

Суддя Б. Яворський.