Ухвала

від 17.12.2024 по справі 916/4726/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"17" грудня 2024 р. Справа № 916/4726/24Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши заяву ТОВ "ВИПРОБУВАЛЬНИЙ ЦЕНТ "ФАКТУМ" про забезпечення позову (вх. № 2-1899/24 від 16.12.2024), у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИПРОБУВАЛЬНИЙ ЦЕНТ "ФАКТУМ" (65070, м. Одеса, вул. Інглезі, буд. 2-А; код ЄДРПОУ 40875186),

до: Одеської регіональної торгово-промислової палати (65011, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 47; код ЄДРПОУ 02944722),

про визнання недійсним рішення загальних зборів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИПРОБУВАЛЬНИЙ ЦЕНТ "ФАКТУМ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської регіональної торгово-промислової палати, в якій просить:

- Визнати недійсним рішення Загальних зборів членів Одеської регіональної торгово-промислової палати (код ЄДРПОУ: 02944722), оформлене Протоколом позачергових Загальних зборів членів Одеської регіональної торгово-промислової палати від 12 вересня 2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 4144, 4145;

- Визнати недійсним рішення Ради Одеської регіональної торгово-промислової палати (код ЄДРПОУ: 02944722), оформлене Протоколом № 1 засідання Ради Одеської регіональної торгово-промислової палати від 12 вересня 2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 4150.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2024 справу № 916/4726/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИПРОБУВАЛЬНИЙ ЦЕНТ "ФАКТУМ" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4726/24. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено в засіданні суду.

16 грудня 2024 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИПРОБУВАЛЬНИЙ ЦЕНТ "ФАКТУМ" (Вх. № 2-1899/24 від 13.12.2024) надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», вчиняти/ здійснювати, щодо Одеської регіональної торгово-промислової палати (код ЄДРПОУ: 02944722) будь-які реєстраційні дії, пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, але не виключно: зміною керівника; зміною складу осіб, які можуть діяти від імені Одеської регіональної торгово-промислової палати без довіреності; реєстрацією нової редакції статуту чи змін до статуту Одеської регіональної торгово-промислової палати.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що протягом 2023-2024 років серед членів Одеської регіональної торгово-промислової Палати виокремилася група підприємств, так чи інакше пов`язаних з колишнім керівництвом ОРТПП, які намагаються дискредитувати діяльність легітимних керівних органів Палати, ставлячи під сумнів будь-які їх рішення та взяти керівництво Палатою в свої руки шляхом формування альтернативних (паралельних) органів управління.

Відповідно п. 5.2.4. Статуту ОРТПП визначає, що позачергові Загальні збори членів Палати скликаються за рішенням Ради Палати, на вимогу Ревізійної комісії або не менш однієї третини числа членів Палати. Тобто, для скликання чергових та/або позачергових Загальних зборів Статутом передбачена обов`язкова наявність рішення Ради Палати, а також наявність відповідної вимоги Ревізійної комісії або не менш однієї третини числа членів Палати.

Відповідного рішення про проведення Загальних зборів 12 грудня 2024 р. об 11 год. 00 хв. за адресою: м. Одеса, вул. Італійська (вул. Пушкінська), буд. 26 (учбовий корпус Одеського Державного Економічного Університету), Радою Палати не приймалося, у зв`язку чим, дії відповідача щодо їх скликання є самовільними і такими, що не мають нормативного та фактичного підґрунтя.

З Повідомлення, яке розповсюджується серед членів ОРТПП, взагалі не вбачається, хто саме був ініціатором вказаного зібрання.

Зважаючи на викладене, позивач наголошує на тому, що відповідні питання, що могли бути вирішенні 12 грудня 2024 р., прямо пов`язані з необхідністю внесення змін до відомостей про Відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, ефективний захист інтересів позивача вимагає встановлення заборони проведення відповідних реєстраційних дій.

Дослідивши матеріали заяви про вжиття заходів забезпечення позову та додані до неї документи, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Відповідно до 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; виключено; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; виключено; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Положеннями абз. 1 ч. 6 ст. 140 ГПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову судом необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову суду слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову суду необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Суд відзначає, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та, зокрема не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи.

Суд вважає, що у заяві позивача про забезпечення позову відсутні посилання на наявність будь-яких доказів задля встановлення обставин, з якими позивачем пов`язується необхідність застосування певного виду забезпечення позову. Заявником не доведено суду, що у випадку вжиття таких заходів забезпечення позову не будуть порушені права членів ОРТПП, оскільки у діяльності ОРТПП не може бути необґрунтованих обмежень.

Слід також зазначити, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Як встановлено судом, предметом позову є вимога позивача до відповідача про визнання недійсним рішення Загальних зборів членів Одеської регіональної торгово-промислової палати (код ЄДРПОУ: 02944722), оформлене Протоколом позачергових Загальних зборів членів Одеської регіональної торгово-промислової палати від 12 вересня 2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 4144, 4145; про визнання недійсним рішення Ради Одеської регіональної торгово-промислової палати (код ЄДРПОУ: 02944722), оформлене Протоколом № 1 засідання Ради Одеської регіональної торгово-промислової палати від 12 вересня 2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 4150.

Отже, позивач звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру.

Суд відзначає, що у разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення, при задоволення якої, не вимагатиме примусового виконання, то має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Подібна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/8225/20, від 13.01.2021 у справі від 07.10.2021 у справі № 910/2287/21.

Разом з тим, як уже неодноразово відзначалось, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.

Суд вважає, що заявник не довів суду адекватність, співмірність та пов`язаність запропонованих заходів забезпечення позову з предметом позову в цій справі.

Отже, здійснивши оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням вимог розумності, обґрунтованості і адекватності, суд вважає, що вказана заява задоволенню не підлягає, оскільки не містить обґрунтованих мотивів з посиланням на належні докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку, що невжиття заходів забезпечення позову, які заявник просять суд застосувати, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких заявник звернувся до суду.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити ТОВ "ВИПРОБУВАЛЬНИЙ ЦЕНТ "ФАКТУМ" у задоволенні заяви (вх. № 2-1899/24 від 16.12.2024) про забезпечення позову.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга у відповідності до частини 1 статті 256 ГПК України.

Ухвалу підписано 17.12.2024.

Суддя Нікітенко С.В.