Рішення

від 20.11.2024 по справі 925/985/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року Черкаси справа №925/985/24

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Лисенко О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом Уманської міської ради (площа Соборності, 1, місто Умань, Черкаська область, 20301, ідентифікаційний код 26535796)

до приватного підприємства «Техніка-Умань» (вулиця Визволителів, 29, місто Умань, Черкаська область, 20301, ідентифікаційний код 14203474)

про стягнення 308 801,15 грн,

за участю представниці позивача Ребро Д.В., за посадою (приймає участь у режимі відеоконференції),

05.08.2024 Уманська міська рада звернулася у Господарський суд Черкаської області із позовом до приватного підприємства «Техніка-Умань», у якому просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою у сумі 308 801,15 грн. У позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4632,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на земельній ділянці комунальної власності розташований об`єкт нерухомого майна, частина якого (8/25 частки) належить відповідачу на праві власності, право користування на цю земельну ділянку відповідачем не оформлене, що свідчить, що останній здійснював фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без здійснення оплати за таке фактичне користування. Несплата коштів за користування землею є порушенням прав територіальної громади міста через ненадходження грошових коштів до місцевого бюджету. За розрахунками позивача розмір плати за таке користування становить 308 801,15 грн, який визначений актом про розмір збитків, які заподіяні внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів №3 від 03.06.2021 та Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.03.1993.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.08.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху надати суду докази на підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заяву, докази сплати судового збору у сумі 4632,02 грн, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, докази надіслання відповідачу усіх документів, які додані до позовної заяви, вказати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат понесених позивачем, зазначити місце знаходження оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви та надати відомості щодо наявності чи відсутності у відповідача електронного кабінету.

21.08.2024 позивач направив до суду заяву про усунення недоліків, до якого долучив докази, які зазначені в ухвалі від 12.08.2024.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.08.2024 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження, сторонам встановлені строки для подачі заяв по суті. Підготовче засідання у справі призначено об 11 год 00 хв 17.09.2024.

10.09.2024 позивач надіслав суду заяву про зміну предмету позову, у якій виклав прохальну частину позовної заяви у новій редакції, додатково зазначивши рахунок, на який у разі задоволення позову слід стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти та обґрунтовуючи внесення цих змін повноваженням виконавчого комітету Уманської міської ради, як розпорядника коштів місцевого бюджету.

Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Проаналізувавши зміст позовної заяви та заяви про зміну предмета позову, суд дійшов висновку, що подана позивачем заява за своєю суттю не є заявою про зміну предмету позову, а є лише уточненням прохальної частини позовної заяви у частині зазначення розрахункового рахунку, а тому суд розцінює її як уточнення позовних вимог.

Відповідач у встановлений судом строк, відзив на позов суду не надав. Ухвала Господарського суду Черкаської області від 22.08.2024 про відкриття провадження у справі була надіслана судом на адресу відповідача, яка вказана позивачем у позовній заяві та є адресою місцезнаходження відповідача (судом був замовлений Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), проте ця ухвала суду не була вручена відповідачу та повернулась до суду із відміткою Акціонерного товариства «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою».

Протокольною ухвалою від 17.09.2024 суд відклав підготовче засідання до 11 год 00 хв 09.10.2024, про що було повідомлено відповідача шляхом направлення на адресу його місцезнаходження відповідної ухвали суду. Ця ухвала була вручена представнику відповідача 23.09.2024, про що свідчить його підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.114).

Про відкриття провадження у справі, судом також було повідомлено відповідача шляхом розміщення на офіційному сайті Господарського суду Черкаської області оголошення про повідомлення учасника справи у порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09.10.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті о 14 год 30 хв 30.10.2024.

Протокольною ухвалою від 30.10.2024 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 11 год 00 хв 20.11.2024, про що було повідомлено відповідача шляхом направлення на адресу його місцезнаходження відповідної ухвали суду. Ця ухвала була вручена представнику відповідача 04.11.2024, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» (трек номер 0610202429460).

Отже, судом вжито належних заходів про повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, але останній не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та на подання відзиву на позов.

20.11.2024 від представника відповідача до суду надійшла заява про застосування строків позовної давності, у якій представник відповідача просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову у зв`язку з пропуском позивачем строків позовної давності. У заяві зазначено, що акт №3 про визначення та відшкодування суми збитків, складено 03.06.2021, тому, на думку відповідача, що про порушене право позивач дізнався 03.06.2021, під час складання акту, у якому було визначено суму збитків. 12.07.2021 вказаний акт було затверджено рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради, тому саме з цієї дати розпочався відлік позовної давності. Позовну заяву було подано 02.08.2024, тобто уже після спливу трьох років з моменту початку відліку терміну позовної давності. Трирічний термін позовної давності тривав з 12.07.2021 та закінчився 12.07.2024.

Будь-яких інших заперечень щодо позовних вимог, заява відповідача про застосування строків позовної давності, не містить.

Представниця позивача у судовому засіданні 20.11.2024 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Відповідач (його представник) у судове засідання 20.11.2024 не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що є відомості у матеріалах справи.

З огляду на положення частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

У силу положень пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» Уманська міська рада є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7110800000:05:001:0849, площею 1,5125 га, яка знаходиться у місті Умань по вулиці Визволителів, 29.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техніка-Умань» є власником 8/25 частки комплексу нежитлових будівель та споруд, який належить йому на праві спільної часткової власності на підставі договору купівлі-продажу №1-2383 від 31.05.1995. Вказане нерухоме майно знаходиться за адресою вулиця Визволителів, 29, місто Умань, Черкаська область, що підтверджене інформаційною довідкою №256572760 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1353 від 17.05.2021 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7110800000:05:001:0849, площею 1,5125 га станом на 01.01.2021 становить 3 293 697,77 грн. Категорія земель землі промисловості, транспорту та зв`язку. Цільове призначення земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (11.02) (а.с.5).

Рішенням Уманської міської ради №1-6/7 від 16.02.2016 встановлені ставки орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності на території міста Умань, до якого додано додаток, згідно з яким ставка орендної плати за користування земельними ділянками (землі промисловості, транспорту та зв`язку) становить 3% від їх нормативно-грошової оцінки.

Рішенням Уманської міської ради №7.1855/7 від 30.11.2018 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам у місті Умань.

Рішенням Уманської міської ради №75-11/8 від 29.03.2021 встановлені ставки орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності на території міста Умань, до якого додано додаток, згідно з яким ставка орендної плати за користування земельними ділянками (землі промисловості) становить 5% від їх нормативно-грошової оцінки.

У період з 03.06.2018 до 03.06.2021 між сторонами не укладався договір оренди землі і землекористувач не сплачував кошти за здійснення користування землею.

03.06.20221 комісією у складі голови комісії заступника міського голови Чепка О.В., заступника голови комісії - начальника відділу містобудування, землевпорядкування, комунального майна та будівельного контролю Уманської міської ради Сосонюк Л.М., секретаря комісії начальника управління містобудування, землевпорядкування, комунального майна та будівельного контролю Уманської міської ради Клімова Є.П. та членами комісії складено акт №3. У акті зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Техніка-Умань», не сплачувало орендну плату за користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою місто Умань, вулиця Визволителів, 29, площею 1,5125 га, тому йому були нараховані збитки у розмірі 308 801,15 грн за період з 03.06.2018 до 03.06.2021. Цей акт затверджено рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради №322 від 12.07.2021.

Відповідачу було надіслано лист-повідомлення №331/14-11 від 30.07.2021 із пропозицією добровільно відшкодування суму збитків у сумі 308 801,15 грн, які заподіяні внаслідок використання відповідачем земельної ділянки на якій розташовано майно відповідача без правовстановлюючих документів (а.с.23).

Цей лист-повідомлення залишився без відповіді та без задоволення, у добровільному порядку відповідач не відшкодував збитки у сумі 308 801,15 грн, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення та оцінка аргументів учасників справи.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача, як землекористувача, який використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів, збитків у розмірі орендної плати.

Як свідчить зміст позовних вимог, позивач посилається на наявність у відповідача права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці, яка належить позивачу на праві комунальної власності, при цьому обґрунтовує визначення розміру своїх грошових вимог актом про визначення збитків за користування земельною ділянкою та наявністю у діях відповідача ознак порушення земельного законодавства щодо використання земельної ділянки без договору оренди, що є підставою для нарахування збитків згідно з Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.03.1993.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 157 Земельного Кодексу України). Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993 (далі Порядок).

Відповідно до положень Порядку власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, які заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок (пункт 1 Порядку). Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад (пункт 2 Порядку). Відповідно до пункту 3 Порядку, відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Пункт 3 Порядку встановлює, що відшкодуванню підлягають інші збитки власників землі, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. А під неодержаним доходом розуміється, зокрема, дохід, який міг би одержати власник землі із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її тимчасового зайняття.

Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного Кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Водночас судом встановлено, що відповідачем не заподіяно ніяких збитків (погіршення якості землі або приведення її у непридатність), які б підлягали визначенню комісіями створеними на підставі вищезазначеного порядку. Тобто законодавець чітко розмежовує недоотриманий дохід та збитки, які можуть бути заподіяні внаслідок погіршення якості землі або приведення її у непридатність. Будь-яких доказів іншого позивач суду не надав.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 Земельного кодексу України).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідача не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №922/981/18, від 02.06.2020 у справі №922/2417/19).

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем у спірний період не було укладено договору оренди землі.

Судом встановлено, що нерухоме майно, що у спірний період належало на праві власності відповідачу, знаходиться на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 7110800000:05:001:0849, площею 1,5125 га, власником якої є Уманська міська рада.

Відповідач, звертаючись до суду із заявою про застосування строків позовної давності, жодним чином не заперечив площу земельної ділянки з кадастровим номером 7110800000:05:001:0849, на якій знаходиться нерухоме майно відповідача та використовується ним без правовстановлюючих документів.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Враховуючи викладене, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

У зв`язку із цим, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки комунальної власності, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти Уманській міській раді, як власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, а не в порядку відшкодування збитків на підставі Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993, який покладений в основу позовних вимог позивача.

За таких обставин, Уманською міською радою у цій справі неправильно визначено підставу для стягнення з відповідача коштів, які відповідач без належної правової підстави зберіг у себе.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Судом встановлено, що відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

У статті 289 Податкового Кодексу України визначено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, функції якого на цей час виконує Держгеокадастр, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 2018 рік 1,0; 2019 рік - 1,0; 2020 рік - 1,0; 2021 рік - 1,1 для земель несільськогосподарського призначення.

Позивачем у позовній заяві наведено розрахунок ціни позову, який є ідентичним розрахунку збитків у акті про їх нарахування. Так, за період з 03.06.2018 до 31.12.2018 позивачем нараховано 57392,84 грн збитків, за період з 01.01.2019 до 31.12.2019 98813,14 грн; за період з 01.01.2020 до 31.12.2020 98813,14 грн; за період з 01.01.2021 до 28.03.2021 23552,20 грн та за період з 29.03.2021 до 03.06.2021 30229,83 грн. Загальний розмір збитків становить 308 801,15 грн за період з 03.06.2018 до 03.06.2021. Розрахунок зроблений з врахуванням нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яка становить 3 293 697,77 грн згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1353 від 17.05.2021 та рішень Уманської міської ради, якими встановлена ставка орендної плати за користування земельними ділянками, які використовуються для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (у розмірі 3% від їх нормативно-грошової оцінки за період з 03.06.2018 до 28.03.2021 та 5% за період з 29.03.2021 до 03.06.2021, у зв`язку із прийняттям Уманською міською радою рішення №75-11/8 від 29.03.2021).

Відповідно до пункту 288.5 Податкового Кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки (288.5.1).

Як зазначено вище, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Обґрунтовуючи розмір нарахованих відповідачу платежів, позивач посилається на рішення органу місцевого самоврядування, у яких встановлені ставки орендної плати за договорами оренди землі відповідного цільового призначення. Тобто, така ставка повинна бути застосована у разі укладення договору оренди із землекористувачем такої земельної ділянки. Водночас, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини з оренди.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади, державні органи та органи державної влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови (стаття 179 Господарського Кодексу України).

У правовідносинах з оренди землі позивач та відповідач є рівноправними учасниками цих відносин, укладення договору такого виду не належить до договорів, обов`язковість на укладення яких передбачено чинним законодавством.

Особливості укладання господарських договорів на основі вільного волевиявлення сторін, примірних і типових договорів, визначені у стаття 184 Господарського Кодексу України.

Так, при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами.

Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Як слідує із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, за змістом приписів вказаних норм чинного законодавства виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Позивач, як власник спірної земельної ділянки, не звертався до відповідача з пропозицією щодо укладення договору (у якому мав би законні підстави застосовувати відповідну ставку орендної плати), як і відповідач, не ініціював укладення договору оренди земельної ділянки, на якій знаходиться належне йому майно.

А тому, за наявних обставин, на переконання суду правомірним є стягнення безпідставно збережених коштів, які розраховані у розмірі, який не може бути меншим за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, а саме у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, що узгоджується з підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (за весь визначений позивачем період, у тому числі і за період після встановлення ставки у розмірі 5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки).

За розрахунком суду, розмір безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7110800000:05:001:0849, площею 1,5125 га, за період з 03.06.2018 до 03.06.2021 становить 296 703,51 грн, а саме: за період з 03.06.2018 до 31.12.2018 57391,55 грн; за період з 01.01.2019 до 31.12.2019 98810,93 грн; за період з 01.01.2020 до 31.12.2020 98810,93 грн та за період з 01.01.2021 до 03.06.2021 41690,10 грн. Для розрахунку плати за землю судом враховано нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 01.01.2021, розмір якої становить 3 293 697,77 грн, починаючи з 03.06.2018 оскільки за даними Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, функції якого на цей час виконує Держгеокадастр, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у 2018-2010 роках становить 1,0.

Отже, оскільки відповідач у спірний період не сплачував позивачу за користування спірною земельною ділянкою, тому фактично збільшив своє майно (безпідставно зберіг у себе кошти) у розмірі 296 703,51 грн. Відповідно до статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України вказана сума коштів підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо застосування позовної давності відповідно до заяви відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу Україна позовна давність це строк в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, згідно з вимогами статті 257 Цивільного кодексу України, встановлюється тривалістю у три роки.

Разом із цим, пунктами 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.

У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» в Україні встановлено з 12.03.2020 карантин строком до 03.04.2020, який в подальшому продовжувався та був скасований постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 «Про відміну на території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню н території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 год 00 хв 30.06.2023.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який в подальшому продовжувався та станом на момент прийняття рішення у справі досі діє.

Отже, строки визначені статтею 257 Цивільного кодексу України були продовжені на час карантину та на період військового стану, тому у суду відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки строк звернення позивача з позовом до суду не сплинув.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з відповідача підлягає до відшкодування судовий збір з врахуванням пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 4450,56 грн.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного підприємства «Техніка-Умань» (вулиця Визволителів, 29, місто Умань, Черкаська область, 20301, ідентифікаційний код 14203474) на користь Уманської міської ради (площа Соборності, 1, місто Умань, Черкаська область, 20301, ідентифікаційний код 26535796) (отримувач виконавчий комітет Уманської міської ради, код ЄДРПОУ 04061613, ІПН 040616123052, юридична адреса: пл.Соборності,1 м.Умань, Уманський район, Черкаська область, розрахунковий рахунок: UA648201720344280053000032947, Держказначейська служба України, м.Київ, Уманське УДКСУ) безпідставно збережені кошти у розмірі 296 703,51 грн.

3.Стягнути з приватного підприємства «Техніка-Умань» (вулиця Визволителів, 29, місто Умань, Черкаська область, 20301, ідентифікаційний код 14203474) на користь виконавчого комітету Уманської міської ради (площа Соборності, 1, місто Умань, Черкаська область, 20301, ідентифікаційний код 04061613) 4450,56 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 17.12.2024.

Суддя О.І.Кучеренко