Ухвала

від 17.12.2024 по справі 911/3480/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/3480/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Садівничого товариства "Берізка-1"

на рішення Господарського суду Київської області від 18.08.2022 (суддя Бабкіна В. М.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 (головуючий суддя Коробенко Г. П., судді Тарасенко К. В., Кравчук Г. А.)

у справі № 911/3480/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ермес-Менеджмент"

до 1) Головного управління Держгеокадастру у Київській області і 2) Садівничого товариства "Берізка-1",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1) Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) і 2) Бориспільська районна державна адміністрація Київської області,

про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом скасування наказу, визнання недійсним рішень про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

18.08.2022 рішенням Господарського суду Київської області, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024, позовні вимоги задоволено повністю.

22.10.2024 скаржник подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 18.08.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 у справі № 911/3480/20.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2024 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.

Ухвалою Верховного Суду від 08.11.2024 касаційну скаргу залишено без руху. Надано скаржникові строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме вказано на подання заяви (клопотання) про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження разом із доказами про отримання копії оскаржуваної ухвали.

На виконання вимог вказаної ухвали скаржник 15.11.2024 подав до суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.

15.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ермес-Менеджмент" подало заперечення на клопотання про поновлення процесуального строку.

Колегія суддів, розглянувши заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження, з урахуванням заперечення на клопотання про поновлення процесуального строку, дійшла висновку, що підстави, які наводить у ній скаржник, не можуть вважитися поважними з огляду на таке.

Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

У своєму клопотанні про поновлення строку (після усунення недоліків), скаржник зазначив, що отримав оскаржувану постанову 02.10.2024, що підтверджується Довідкою про набрання судовим рішенням законної сили, а отже перебіг процесуального строку на касаційне оскарження слід відраховувати саме з цієї дати.

Також зазначив, що навіть якщо припустити, що останнім днем оскарження судових рішень є 21.10.2024, то існують об`єктивні та поважні обставини неподання касаційної скарги саме в цей день.

Скаржник вважає, що такими обставинами є те, що його представник 21.10.2024 представляв інтереси іншого клієнта в судовому засіданні у місті Харкові.

А також зазначив про постійні тривоги у м. Харкові та Харківській області 21.10.2024, які тривали понад 12 годин, відсутність постійного електрозабезпечення, як наслідок, у представника був обмежений доступ до мережі "інтернет" та Електронного кабінету адвоката, що призвело до неможливості завчасного подання касаційної скарги.

Інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку скаржник у своєму клопотанні не навів.

Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Щодо посилань скаржника на те, що він отримав копію оскаржуваної постанови 02.10.2024, що підтверджується, на його думку, Довідкою про набрання судовим рішенням законної сили, яку він сформував 02.10.2024, колегія суддів зазначає, що така довідка не може буди доказом підтвердження дати отримання процесуального документа саме в цей день, оскільки додана довідка свідчить лише про дату набрання законної сили постанови (17.09.2024) і дату формування довідки (02.10.2024).

При цьому, сам скаржник у своєму клопотанні, з посиланням на Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зазначив, що норми Положення передбачають обов`язковість надсилання документів саме до Електронного кабінету скаржника, а перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручання процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документа до Електронного кабінету.

Однак, з Довідки про доставку документа в кабінет Електронного суду вбачається, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 була доставлена в Електронний кабінет Новохацької Вікторії Володимирівни 01.10.2024.

Отже, дата формування Довідки про набрання судовим рішенням законної сили не може бути датою отримання процесуального документа.

Щодо посилання скаржника на те, що він не зміг "завчасно" подати касаційну скаргу, а саме 21.10.2024, оскільки його представниця була зайнята в іншому судовому процесі, Суд зазначає, що такі обґрунтування не можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки зайнятість адвоката скаржника в іншому судовому процесі не може бути розцінено судом як поважні причини чи непереборні обставини для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки такі доводи зводяться до внутрішньої організації роботи самого скаржника та його взаємовідносин з його представниками (працівниками).

Щодо посилання скаржника на те, що він не зміг вчасно подати касаційну скаргу, оскільки в місті Харкові 21.10.2024 була довготривала повітряна тривога, а також відсутність електроенергії (що не підтверджується належними доказами), скаржник не обґрунтовує, яким чином оголошення повітряної тривоги, а також відсутність електроенергії в останній день строку на подання касаційної скарги, в період з 02.10.2024 по 21.10.2024, самі по собі призвели до неможливості вчасно подати касаційну скаргу на оскаржувану постанову, зокрема, з урахуванням наявності Електронного кабінету.

Окрім цього, безвідносно до викладеного вище колегія суддів звертає увагу, що додані скаржником до клопотання про поновлення строку документи (повістка про виклик до суду в кримінальному провадженні, ордер на надання правничої (правової) допомоги та довіреність на справу) можуть свідчити про наявність у адвокатки на представництво відповідного клієнта у цій справі, проте не є та не можуть бути беззаперечним підтвердженням її перебування у вказаному судовому засіданні. З Єдиного державного реєстру судових рішень також не вбачається, що Новохацька Вікторія Володимирівна була присутня у зазначеному судовому засіданні (кримінальне провадження № 645/1603/20).

За змістом статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у контексті Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").

Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.

Проте скаржник у своєму клопотанні, після усунення недоліків, не навів достатніх обґрунтувань пропуску процесуального строку, які можна було б вважати непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні про поновлення строку не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також не зазначено об`єктивних непереборних обставин, що стали причиною його пропуску строку, у зв`язку з чим колегія суддів визнає наведені підстави неповажними та відмовляє у його задоволенні.

Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Виходячи з наведеного, а також з урахуванням заперечення на клопотання про поновлення процесуального строку, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Садівничого товариства "Берізка-1" на рішення Господарського суду Київської області від 18.08.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 у справі № 911/3480/20.

Верховний Суд вважає за можливе розглянути матеріали касаційної скарги по справі № 911/3480/20 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

За таких обставин, керуючись статтями 234, пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Садівничого товариства "Берізка-1" на рішення Господарського суду Київської області від 18.08.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 у справі № 911/3480/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил