Постанова

від 17.12.2024 по справі 914/2036/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/2036/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Львівської міської ради

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 (Бойко С. М. - головуючий, судді Бонк Т. Б., Якімець Г. Г.) у справі

за заявою Львівської міської ради

до Приватного підприємства "Правниче агентство "Статус КВО"

про забезпечення позову до подання позовної заяви,

1. Короткий зміст судових рішень

1.1. До Господарського суду Львівської області 16.08.2024 надійшла заява Львівської міської ради про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить суд забезпечити позов шляхом:

- заборони приватному підприємству «Правниче агентство «СТАТУС-КВО» та/або будь-якій іншій юридичній особі здійснювати будь-які будівельні роботи на земельних ділянках комунальної власності площею 0,0179 кв. м та площею 0,0185 га на вул. Героїв УПА, 73 у м. Львові в межах червоних ліній вулиці;

- заборони приватному підприємству «Правниче агентство «СТАТУС-КВО» та/або будь-якій іншій юридичній особі здійснювати будь-які будівельні роботи на об`єктах нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 272,1 кв. м, підвал площею 130,2 кв. м реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна-.1028222546101; нежитлове приміщення загальною площею 37,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -1028152946101, що розташовані за адресою: вул. Героїв УПА, 73 у м. Львові;

- заборони органам, та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України) вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 272,1 кв. м, підвал площею 130,2 кв. м, реєстраційний- номер об`єкта нерухомого майна- 1028222546101; нежитлового приміщення загальною площею 37,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1028152946101, що розташовані за адресою: вул. Героїв УПА, 73 у м. Львові, в тому числі, але не виключно здійснювати відчуження майна та його обтяження правами третіх осіб;

- заборони приватному підприємству «Правниче агентство «СТАТУС-КВО» та/або будь-якій іншій особі вчиняти дії, спрямовані на прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлових приміщень без зміни зовнішньої конфігурації та функціонального призначення на вул. Героїв УПА, 73 у м. Львові»;

- заборони Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю та/або будь-якій іншій особі вчиняти дії пов`язані із прийняттям в експлуатацію та реєстрацією декларації про готовність до експлуатації об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлових приміщень без зміни зовнішньої конфігурації та функціонально призначення на вул. Героїв УПА, 73 у м. Львові».

Судом першої інстанції встановлено, що заява обґрунтована тим, що 05 лютого 2004 року між ВАТ «Кінескоп» в інтересах арбітражного керуючого Піщухіна М.К., який діє відповідно до ухвали господарського суду Львівської області від 08-05.2002 року у справі №2/264 та Спільним українсько-болгарським підприємством у формі закритого акціонерного товариства «Юкон» укладено договір купівлі-продажу (біржовий контракт № 003/2004) згідно якого «Продавець» зобов`язується передати- «Покупцю» у власність підземний перехід літ. «Б» площею 129,8 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, м.Львів, вул. Тургенева 1. (Теперішня назва -вул. Героїв УПА), буд.73. Об`єкт відчуження належить ВАТ «Кінескоп» (ЄДРПОУ 20834701) на підставі наказу Мінмашпрому України «Про створення ВАТ «Кінескоп» м. Львів №94, 25.01.1995 та акта оцінки вартості Цілісного комплексу від 30.12.1994.

Відповідно до абз. 3 п. 1.1 Біржового контракту дозвіл на продаж «Об`єкту відчуження» надано Франківською районною адміністрацією м. Львова на підставі листа №24/1664-19 від 04.12.2003, а також Управлінням інженерного господарства Львівської міської ради відповідно до листа № 17/42-04 від 22.01.2004 з умовою збереження його основного функціонального використання.

Пунктом - 1.6. Біржового контракту передбачено, що «Покупець» зобов`язується зберегти основне функціональне використання «Об`єкту відчуження», а саме використання його як підземний перехід.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.06.2009 №388 -«Про надання дозволу спільному українсько-болгарському підприємству у формі закритого акціонерного - товариства «ЮКОН» на проектування та реконструкцію підземного переходу (з влаштуванням об`єктів торгівлі) із зупинкою громадського транспорту :на вул. Героїв УПА, 73 (без зміни функціонального призначення)» було дозволено спільному українсько-болгарському, підприємству у формі закритого акціонерного товариства «ЮКОН» проектування реконструкції підземного переходу (з влаштуванням об`єктів торгівлі) із зупинкою громадського транспорту на вул. Героїв УПА, 73 (без зміни функціонального призначення).

СП ЗАТ «ЮКОН» не виконало вимоги п. 2.1. Рішення № 388 від 02.06.2009, зокрема, не було отримано у Департаменті містобудування вихідні дані на проектування реконструкції підземного переходу (з влаштуванням об`єктів торгівлі) із зупинкою громадського транспорту (п.2.1.).

22.08.2012 СП ЗАТ «ЮКОН» подало до Інспекції ДАБК у Львівській області, на реєстрацію декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, яка була зареєстрована Інспекцією ДАБК у Львівській області в Реєстрі будівельної діяльності 29.08.2012 введено в експлуатацію будівлю загальною площею - 309,4 кв. м.

Як зазначає заявник, ні ним, ні його структурними підрозділами, в тому, числі Департаментом містобудування Львівської міської ради не надавалися вихідні дані (містобудівні умови та обмеження на об`єкт будівництва «Реконструкція підземного переходу,(з влаштуванням об`єктів торгівлі) із зупинкою громадського транспорту на вул. Героїв УПА в м. Львові (без зміни функціонального призначення)загальною площею 309,4 кв. м».

Таким чином, як стверджує заявник, СП ЗАТ «ЮКОН» при будівництві об`єкта -«Реконструкція підземного переходу (влаштуванням об`єктів торгівлі) із зупинкою громадського транспорту на вул. Героїв УПА в м. Львові (без зміни функціонального призначення)» істотно відхилились від проектних пропозицій, на підставі яких рішенням виконавчого комітету №2388 від 02.06.2009 дозволено спільному українсько-болгарському підприємству у формі закритого акціонерного товариства «ЮКОН» проектування реконструкції підземного переходу (з влаштуванням об`єктів торгівлі) із зупинкою громадського транспорту на вул. Героїв УПА, 73 (без зміни функціонального призначення) загальною площею 217,41 кв. м.

Однак, 19.04.2013 у Державному реєстрі речових прав за ТОВ «Юридичне агентство «Статус - КВО»; (правонаступник Спільного українсько-болгарського підприємства у формі закритого акціонерного товариства «Юкон»), зареєстровано право власності на підземний перехід (з влаштуванням об`єктів торгівлі) із зупинкою громадського транспорту площею 309,4 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 46106146101; номер відомостей про речове право: 732338) на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: 2761721, виданого 22.04.2013, видавник: Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції, (державний реєстратор Живко М.О).

Таким чином, ТОВ «Юридичне агентство «Статус - КВО» набуло право власності на об`єкт нерухомого майна - підземний перехід (з влаштуванням об`єктів торгівлі) із зупинкою громадського транспорту площею 309,4 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 46106146101, номер відомостей про речове право: 732338), що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, буд. 73, який є самочинним будівництвом.

В подальшому, за рішенням ТОВ «Юридичне агентство «Статус - КВО» (протокол загальних зборів від 12.08,2013 №12/08/13 створено (зареєстровано 15.08.2013) нову юридичну особу - Приватне підприємство «Правниче агентство «Статус - КВО» (ідентифікаційний номер: 38821477), яке стало правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ «Юридичне агентство «Статус-КВО».

02.09.2013 державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Тугановою Н.С. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинено за ТзОВ «Юридичне агентство «Статус - КВО» речове право, тобто право приватної власності на об`єкт нерухомого майна - підземний перехід (з влаштуванням об`єктів торгівлі) із зупинкою громадського транспорту площею 309,4 кв. м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 46106146101,номер відомостей про речове право: 732338).

У зв`язку з цим, 02.09.2013 державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Тугановою Н.С. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за Приватним підприємством «Правниче агентство «Статус - КВО» право приватної власності на об`єкт нерухомого майна - підземний перехід (з влаштуванням об`єктів торгівлі) із зупинкою громадського транспорту площею 309,4 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 46106146101, номер відомостей про речове право: 2511840), який, як стверджує заявник, є самочинним будівництвом.

Проте, 13.09.2016 державним реєстратором Зубрянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Живко М.О в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно погашено за Приватним підприємством «Правниче агентство «Статус КВО» речове право, тобто право приватної, власності, на об`єкт, нерухомого майна - підземний перехід (з влаштуванням об`єктів торгівлі) із зупинкою громадського транспорту площею 309,4 кв. м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 46106146101, номер відомостей про речове право: 2511840) у зв`язку з його поділом на два окремі об`єкти нерухомого майна.

Вказані обставини підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.07.2024, номер інформаційної довідки: 387600894.

13.09.2016 державним реєстратором Зубрянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Живко М.О. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за Приватним підприємством «Правниче агентство «Статус - КВО» право приватної власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення площею 272,1 кв. м» в тому числі підвал площею 130,2 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА. 73. підстава: рішення, серія та номер: б/н, виданий 01.09.2016, видавник: Приватне підприємство «Правниче агентство «Статус-КВО»; висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 718, виданий 09.08.2016, видавник: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»; Технічний паспорт (Витяг з ЄДЕССБ), серія та номер: ТІ01:8686-9552-5713-6730, виданий 21.06.2023, видавник: ЄДЕССБ, Документ отримано з ЄДЕССБ, технічний паспорт, серія та номер: б/н, від 07.09.2016, видавник: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1028222546101: номер відомостей про речове право: 16417313, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.07.2024, номер інформаційної довідки: 387601563.

Також, 13.09.2016 державним реєстратором Зубрянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Живко М.О. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за Приватним підприємством «Правниче агентство «Статус - КВО» право приватної власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення площею 37,3 кв. м, за адресою: м. Львів, вул.. Героїв УПА, 73, підстава: рішення, серія та номер: б/н видане 01.09.2016, видавник: Приватне підприємство «Правниче Агентство «Статус-КВО»; висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 718, виданий 09.08.2016, видавник: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 15.08.2016, видавник: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1028152946101: номер відомостей про речове право: 16416222. Що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.07.2024, номер інформаційної довідки: 387602230.

Загальна площа спірних, самочинних об`єктів нерухомого майна нежитлових приміщень на вул. Героїв УПА, 73 у м. Львові становить 309,4 кв. м.

Отже, на думку заявника, як об`єкт нерухомого майна - підземний перехід (з влаштуванням об`єктів торгівлі) із зупинкою громадського транспорту площею 309,4 кв. м, (реєстраційний, номер об`єкта нерухомого майна 46106146101), так і об`єкти нерухомого майна - нежитлові приміщення площею 272,1 кв. м, в тому числі підвал площею 130,2 кв. м, за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, реєстраційний номер об`єкта, нерухомого майна: 1028222546101; номер відомостей про речове право: 16417313 та нежитлові приміщення площею 37,3 кв. м за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1028152946101; номер відомостей про речове право: 16416222, які утворились шляхом поділу є самочинним будівництвом.

21 грудня 2023 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю було зареєстровано Повідомлення про початок виконання будівельних робіт №ЛВ 051231221219.

На графічних матеріалах Робочого проекту позначено наземні нежитлові споруди на вул. Героїв УПА, 73 у м. Львові, яких не було і не могло бути у власності ПП «Правниче Агентство «Статус-КВО».

Проектними пропозиціями, розробленими ТзОВ «Добро-Буд 1» (ліцензія АВ №307063), на підставі яких прийнято рішенням виконавчого комітету №388 від - 02.06.2009, яким дозволено спільному українсько-болгарському підприємству у формі закритого акціонерного товариства «ЮКОН» проектування реконструкції підземного переходу (з влаштуванням об`єктів торгівлі) із зупинкою громадського транспорту на вул. Героїв УПА, 73 (без зміни функціонального призначення) було передбачено реконструкція нежитлових приміщень підземного переходу, а не наземної її частини.

Окрім того, дозвіл на проектування надавався з умовою збереження функції підземного переходу - без зміни функціонального призначення.

Актом обстеження земельної ділянки управління державного контролю за використанням та охороною земель Львівської міської ради №2 126 від 27.05.2024 встановлено, що ПП «Правниче Агентство «Статус - КВО» фактично використовує самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності в межах червоних ліній вулиць площею 0,0179 га шляхом проведення на ній самочинного будівництва нежитлової споруди аналогічною площею за відсутності відповідного рішення Львівської міської ради про надання даної земельної ділянки в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Над іншим входом до підземного переходу зі сторони зупинки громадського транспорту на день проведення обстеження встановлено огорожу та проводяться будівельні роботи зі зміни конструкції та розміру входу до підземного переходу (площа/будівельного майданчика згідно топографічного знімання 316 кв. м (0,0316га)). Земельна ділянка (частково в межах червоних ліній вулиць), на якій розміщено будівельний майданчик, несформована, рішень Львівської міської ради щодо її надання в користування (оренду) не приймалось. Доступ до даної земельної ділянки обмежено шляхом встановлення захисної конструкції з захисною будівельною плівкою. Дозвіл на порушення об`єкта благоустрою Франківською районною адміністрацією не надавався.

Як вбачається з акта обстеження земельної ділянки від 24.07.2024 № 184, станом на день обстеження ПП «Правниче агентство «Статус - КВО» самовільно зайняло та фактично використовує земельні ділянки комунальної власності, в тому числі у межах червоних ліній за відсутності відповідного рішення Львівської міської ради про надання земельних ділянок в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо таких земельних ділянок, зокрема: №1 площею 0,0179 га для обслуговування самочинно збудованої споруди, яка знаходиться на вул. Героїв УПА у м. Львові з непарної сторони; № 2 площею 0,0185 га для обслуговування - самочинно збудованої споруди, яка знаходиться на вул. Героїв УПА у м. Львов із парної сторони. Також встановлено, що частиною цієї споруди, що також самовільно займає земельну ділянку площею 0,0018 га скверу, який ухвалою Львівської міської ради від 30.11.2021 № 1739 передано Франківській районній адміністрації у постійне користування для збереження та використання скверу на вул. Героїв УПА - вул. Кульпарківській (кадастровий номер 4610136900:06:003:0031, землі рекреаційного призначення, код КВЦПЗ 18.00 землі загального користування).

На думку Львівської міської ради, ПП «Правниче Агентство «Статус - КВО» самовільно зайнято земельні ділянки комунальної власності в межах червоних ліній вулиць площею 0,0179 кв. м та площею 0,0185 га на вул. Героїв УПА, 73 у м. Львові шляхом проведення на них самочинного будівництва нежитлових будівель. Будівництво вказаних будівель призвело до закриття доступу до підземного переходу, що порушує вимоги Закону України «Про дорожній рух» та Державних будівельних норм.

Як стверджує заявник, під час розгляду справи в суді першої інстанції Відповідачем по справі може бути здійснено дії, пов`язані із прийняттям в експлуатацію, подальшу реєстрацією права власності на самочинні об`єкти нерухомості та їх відчуження третім особам, що суттєво ускладнить розгляд справи по суті, реальне поновлення інтересів власника земельної ділянки - Львівської міської територіальної громади, та відповідно, виконання судового рішення.

1.2. Львівська міська рада мала намір звернутися до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до ПП «Правниче агентство «Статус-КВО» про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки за адресою: Героїв УПА, 73 у м. Львові. А саме:

- зобов`язання ПП «Правниче агентство «СТАТУС-КВО» звільнити самовільно зайняті земельні ділянки комунальної власності в межах червоних ліній вулиць площею 0,0179 га та площею 0,0185 га за адресою: Героїв УПА, 73 у м. Львові, шляхом проведення перебудови підземного переходу (з влаштуванням об`єктів торгівлі) із зупинкою громадського транспорту загальною площею 309,4 кв.м відповідно до проектних пропозицій, розроблених ТзОВ «Добро-Буд 1» (ліцензія AB №307063), на підставі яких і приймалося рішення виконавчого комітету №388 від 02.06.2009, яким дозволено спільному українсько-болгарському підприємству у формі закритого акціонерного товариства «ЮКОН» проектування реконструкції підземного переходу (з влаштуванням, об`єктів торгівлі) із зупинкою громадського транспорту на вул. Героїв УПА, 73 (без зміни функціонального призначення).

- припинення володіння Приватного підприємства «Правниче агентство «Статус - КВО» об`єктами нерухомого майна: нежитловим приміщенням площею 272,1 кв. м, в тому числі підвалом, площею 130,2 кв. м, за адресою: Героїв УПА, 73 у м. Львові, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1028222546101; номер відомостей про речове право: 16417313; нежитловим приміщенням площею 37,3 кв. м за адресою: Героїв УПА, 73 у м. Львові, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1028152946101; номер відомостей про речове право: 16416222.

1.3. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.08.2024 заяву Львівської міської ради про забезпечення позову у справі задоволено.

Ухвала аргументована тим, що оскільки виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи перебуватимуть у власності відповідача нежитлові приміщення, то суд погоджується з думкою заявника, що застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язане із предметом позову та є способом забезпечити гарантії виконання судового рішення. Верховний Суд у постанові від 09.06.2023 у справі №37з-23 зазначав, що можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

1.4. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 у справі №914/2036/24 ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.08.2024 скасовано, відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Постанова аргументована тим, що судом першої інстанції заборонено приватному підприємству «Правниче агентство «СТАТУС-КВО» та/або будь-якій іншій юридичній особі здійснювати будь-які будівельні роботи на об`єктах нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 272,1 кв. м, підвал площею 130,2 кв. м реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна-.1028222546101; нежитлове приміщення загальною площею 37,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -1028152946101, що розташовані за адресою: вул. Героїв УПА, 73 у м. Львові, що не відповідає принципу адекватності змісту позову, що має намір пред`явити заявник, а саме за змістом заяви вбачається, що предметом позову є звільнення земельної ділянки площею 0,0179 га та площею 0,0185 га, на яких розміщене нерухоме майно, що вже зведене і зареєстроване в державному реєстрі речового права, а підставою позовних вимог є те, що забудова здійснена з порушенням проектних пропозицій, на підставі яких і приймалося рішення органом місцевого самоврядування про надання дозволу на здійснення реконструкції, проте позовною вимогою не є знесення, і в якій частині встановлена невідповідність (чи із зміною зовнішньої конфігурації чи щодо поверховості; не зазначено чи можливо привести ці об`єкти у відповідність з рішенням органу місцевого самоврядування та проектними пропозиціями, що слугували підставою для надання дозволу на проведення будівельних робіт).

Окрім того не зазначено, якими доказами підтверджується, що відповідачем здійснюються будь-які будівельні роботи на об`єктах, що зареєстровані в державному реєстрі речових прав за відповідачем щодо їх реконструкції без відповідних дозволів.

Щодо заборони приватному підприємству "Правниче агентство "СТАТУС-КВО" та/або будь-якій іншій юридичній особі здійснювати будь-які будівельні роботи на земельних ділянках комунальної власності площею 0,0179 кв. м та площею 0,0185 га на вул. Героїв УПА, 73 у м. Львові в межах червоних ліній вулиці, то не зазначено, з яких саме обґрунтованих припущень виходив суд першої інстанції встановлюючи такий захід забезпечення позову.

Судом не встановлено, що компетентними органами Держархбудконтролю виносилися приписи щодо порушення містобудівного законодавства.

Щодо заборони органам, та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 272,1 кв. м, підвал площею 130,2 кв. м, реєстраційний- номер об`єкта нерухомого майна- 1028222546101 нежитлового приміщення загальною площею 37,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1028152946101, що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, в тому числі, але не виключно здійснювати відчуження майна та його обтяження правами третіх осіб, то заявником не надано, а судом не зазначено, яке обґрунтоване припущення подано заявником в підтвердження застосування цього виду забезпечення та відповідно з врахуванням позовної вимоги про звільнення земельної ділянки та не зазначено в який спосіб звільнення, оскільки підставою позовних вимог зазначено, що порушення виявлено в невідповідності проектних пропозицій, проте відсутня позовна вимога про зобов`язання вчинити дії та привести у відповідність.

Судом встановлено, що вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння не заявлено, не оскаржується правомірність володіння цим майном відповідачем. Звідси вжиті заходи забезпечення позову не відповідають принципу адекватності цих заходів і предмету спору, що вказаний заявником.

Виходячи з позовних вимог які мала намір заявити Львівська міська рада станом на подання заяви про забезпечення, суд не вбачав яким чином буде утруднене виконання рішення, якщо такі вимоги будуть задоволені.

2. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

2.1. Львівська міська рада звернулася із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.05.2021 у справі № 916/3638/20, від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 10.09.2021 у справі № 910/18567/20, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20 щодо особливостей розгляду заяв про забезпечення позову.

Заявник стверджує, що ПП «Правниче агентство «Статус-КВО» самовільно зайняло та фактично використовує земельні ділянки комунальної власності за відсутності відповідного рішення Львівської міської ради про надання земельних ділянок в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо таких земельних ділянок. Подальші самовільні будівельні роботи унеможливлять виконання рішення суду щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок комунальної власності, оскільки у випадку зміни їх розмірів та конфігурації, необхідним буде нове звернення Львівської міської ради до суду з новими позовними вимогами.

Незаконні реєстрації з 2013 по 2023 роки, внесення виправлення нібито технічної помилки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно призвели до ситуації, що за відповідачем без жодних дозвільних документів органу місцевого самоврядування щодо здійснення будівельних робіт зареєстровано право приватної власності на об`єкти самочинного будівництва. Подальші незаконні дії щодо внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно унеможливлять виконання такої позовної вимоги Львівської міської ради, як припинення володіння Приватного підприємства «Правниче агентство «Статус - КВО» об`єктами нерухомого майна.

Повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 21.12.2023 № ЛВ 051231221219 є незаконним і подальші дії щодо прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва формально узаконить усі дії відповідача щодо реєстрації права власності, здійснення самовільних будівельних робі, самовільного захоплення земельних ділянок комунальної власності.

Виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи перебуватимуть у власності відповідача нежитлові приміщення.

2.2. У відзиві на касаційну скаргу ПП «Правниче агентство «Статус-КВО» вказує на безпідставність доводів скаржника, зазначає про правильність висновків суду апеляційної інстанції і просить залишити без змін оскаржену постанову. Крім того, у відзиві висловлено прохання поновити строк та долучити до матеріалів докази та дослідити їх у судовому засіданні. Однак, колегія суддів відхиляє вказане клопотання та зауважує, що згідно з приписами статті 300 ГПК України, до повноважень Верховного Суду не входить прийняття до розгляду та оцінка доказів, як і встановлення відповідних обставин. У додаткових поясненнях відповідачем, зазначено, що відсутні підстави для направлення справи на новий розгляд.

3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

3.1. За змістом статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3.2. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

3.3. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову унормовані у статті 136 ГПК України, згідно з положеннями частини 1 якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина 2 статті 136 ГПК України).

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.

За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22)

У разі звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Колегія суддів також зауважує на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 про таке.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а у постановах Верховного Суду від 29.03.2021 у справі № 910/16800/20, від 16.03.2021 у справі № 921/302/20, від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18 і від 26.09.2019 у справі № 917/751/19 зауважено, що у немайнових спорах має досліджуватися обставина стосовно того, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Для забезпечення позову має бути підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 917/453/23, від 26.09.2023 у справі № 911/1518/22, від 18.10.2023 у справі № 922/1864/23, від 11.01.2024 у справі № 916/3599/23).

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

3.4. Як вбачається із оскарженої постанови, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції вказав, що Львівська міська рада визначила позовною вимогою звільнення земельної ділянки, а підставою те, що забудова здійснена з порушенням проектних пропозицій, однак позовною вимогою не є знесення, і в якій частині встановлена невідповідність (чи із зміною зовнішньої конфігурації чи щодо поверховості; не зазначено чи можливо привести ці об`єкти у відповідність з рішенням органу місцевого самоврядування та проектними пропозиціями, що слугували підставою для надання дозволу на проведення будівельних робіт).

Однак, колегія суддів вважає помилковими такі висновки. Як вбачається із заяви Львівської міської ради, вона мала намір звернутися із позовом про зобов`язання ПП «Правниче агентство «СТАТУС-КВО» звільнити самовільно зайняті земельні ділянки комунальної власності в межах червоних ліній шляхом проведення перебудови підземного переходу із зупинкою громадського транспорту відповідно до проектних пропозицій, а також припинити володіння Приватного підприємства «Правниче агентство «Статус - КВО» об`єктами нерухомого майна.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на зміст позовних вимогметою яких мало бути саме звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, оскільки забудова здійснена з порушенням дозвільної документації. У зв`язку із цим, твердження суду про те, що заявлені заходи забезпечення позову не відповідають принципу адекватності змісту позову є помилковими і наведені без урахування суті обставин на які посилалася Львівська міська рада.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Однак, узагальнено пославшись на відсутність доказів в підтвердження того, що відповідачем здійснюються будь-які будівельні роботи на об`єктах, що зареєстровані в державному реєстрі речових прав за відповідачем щодо їх реконструкції без відповідних дозволів, а також стверджуючи, що судом не встановлено, що компетентними органами Держархбудконтролю виносилися приписи щодо порушення містобудівного законодавства, апеляційний господарський суд надав оцінку обґрунтованості позову, який мала намір подати Львівська міська рада, оскільки саме встановлення відповідних фактів є можливим лише під час дослідження підстав позовних вимог і поданих сторонами доказів, а на стадії розгляду питання щодо вжиття заходів забезпечення позову не входить до предмета оцінку судів.

У свою чергу, апеляційний господарський суд передчасно вдався до оцінки змісту позовних вимог, зазначивши, що Львівська міська рада має намір заявити вимогу про звільнення земельної ділянки, однак не зазначено в який спосіб звільнення, оскільки підставою позовних вимог зазначено, що порушення виявлено в невідповідності проектних пропозицій, проте відсутня позовна вимога про зобов`язання вчинити дії та привести у відповідність.

Аналогічним чином посилання суду на те, що Львівською міською радою вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння не заявлено, не оскаржується правомірність володіння цим майном відповідачем, а тому вжиті заходи забезпечення позову не відповідають принципу адекватності цих заходів і предмету спору, також зводяться до оцінки обґрунтованості позовних вимог, а також правильності обрання позивачем способу захисту, з огляду на його належність та ефективність. Вказане також здійснюється на стадії розгляду справи по суті.

Крім того, як зазначалося вище, адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. Однак, стверджуючи, що заявлені заходи забезпечення не відповідають принципу адекватності, апеляційний господарський суд не навів доводів які б вказували на надмірний характер таких заходів, а також порушення балансу прав і інтересів обох сторін.

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду. Подібні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 916/3710/22.

Колегія суддів зазначає, що правова позиція щодо співмірності та пов`язаності з предметом позову заходів забезпечення позову шляхом заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цього майна у спорах, правовою підставою у яких визначена стаття 376 ЦК України "Самочинне будівництво", також викладена Верховним Судом у постановах від 11.01.2023 у cправі № 915/1567/21, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22. Таким чином, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про можливість задоволення заяви про забезпечення позову щодо заборони органам, та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нерухомого майна, яке може мати ознаки самочинного будівництва.

У свою чергу, скаржник зазначав, що він має намір звернутися із вимогою про припинення володіння Приватного підприємства «Правниче агентство «Статус - КВО» об`єктами нерухомого майна: нежитловим приміщенням площею 272,1 кв. м, в тому числі підвалом, площею 130,2 кв. м, за адресою: Героїв УПА, 73 у м. Львові, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1028222546101; номер відомостей про речове право: 16417313; нежитловим приміщенням площею 37,3 кв. м за адресою: Героїв УПА, 73 у м. Львові, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1028152946101; номер відомостей про речове право: 16416222.

Таким чином, у спірному випадку наявність у відповідача правомочностей власника спірного об`єкта нерухомого майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи в суді, але до прийняття остаточного рішення, розпорядитися спірним об`єктом на користь третіх осіб, що призведе до неможливості позивачем, у випадку задоволення позову, відновити своє право в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

Колегія суддів зазначає, що спірні заходи забезпечення позову стосуються виключно предмета позову та за цією ознакою є такими, що відповідають вимозі адекватності заходів забезпечення, а висновок суду першої інстанції про задоволення заяви Львівської міської ради є правильним. По суті такі заходи спрямовані на збереження існуючого наразі стану речей, відтак правильним є висновок, про те, що такі заходи є ефективним засобом запобігання неможливості чи утруднення захисту прав, за відновленням яких скаржник звернувся з відповідним позовом, у разі задоволення позовних вимог.

3.5. У свою чергу, доводи відзиву на касаційну скаргу не спростовують зазначених обставин, а аргументи відповідача змістовно повторюють мотиви суду апеляційної інстанції, які Верховний Суд, з обставин наведених вище, вважає помилковими.

Водночас Верховний Суд зауважує, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи, яке розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду (частини перша, друга статті 145 ГПК України).

Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову (частина шоста статті 145 ГПК України).

Отже, учасники справи не позбавлені права, відповідно до положень статті 145 ГПК України, звернутись до суду з вмотивованим клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, якщо вважають їх, зокрема, неспівмірними чи такими, що порушують їх права, або внаслідок виявлення нових обставин, які впливають на необхідність забезпечення позову.

3.6. Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги підтвердилися, а суд апеляційної інстанції не спростував обґрунтованих висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, що призвело до скасування законної ухвали суду першої інстанції.

4. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

4.1. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 ГПК України).

4.2. Оскільки в касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, то касаційна скарга підлягає задоволенню.

4.3. Касаційну скаргу розглянуто протягом розумного строку з урахуванням перебування судді Волковицької Н. О. у відрядженні та на лікарняному.

Керуючись статтями 300, пунктом 4 частини першої статті 308, статтею 312, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Львівської міської ради задовольнити.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 у справі № 914/2036/24 скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.08.2024 у справі № 914/2036/24 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ