Рішення

від 09.12.2024 по справі 467/289/24

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 467/289/24

2/467/110/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2024 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Кірімової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Поплавської О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Уколова М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Арбузинка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Арбузинської селищної об`єднаної територіальної громади Первомайського району Миколаївської області в особі Арбузинської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Арбузинської селищної об`єднаної територіальної громади Первомайського району Миколаївської області в особі Арбузинської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю.

Доводи позову обґрунтовував тим, що 18 серпня 2005 року за домовленістю, придбав у ОСОБА_2 за 10 000 грн. належний йому на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями та побутовими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 . Договір між сторонами не укладався. Однак ОСОБА_2 18.08.2005 року написав розписку про те, що продав ОСОБА_1 вказаний житловий будинок та отримав за нього 10 000 грн.

З 2005 року житловий будинок по АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка біля будинку, перебувають у володінні та користуванні позивача без будь-яких заперечень або перешкод з боку ОСОБА_2 або інших осіб. Незважаючи на це, право власності на житловий будинок на ім`я позивача не оформлено з причин, що не залежать від нього.

Так, ОСОБА_2 , який продав позивачу житловий будинок у 2005 році з сім`єю виїхав до Первомайського району, де і помер багато років тому, спадкоємців у нього не було, померла і його дружина, тому позивач позбавлений можливості оформити житловий будинок у передбаченому законом порядку.

Розписка ОСОБА_2 про отримання від позивача грошових коштів в сумі 10 000 грн. свідчить про те, що позивач користується житловим будинком відкрито та заволодів ним добросовісно з дозволу власника в особі ОСОБА_2 .

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності, в порядку набувальної давності, на нерухоме майно, а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: будинок АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 07.03.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено провести в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 05.04.2024 року справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені ним позовні вимоги та просив задовольнити позов. Суду пояснив, що у 2005 році він придбав у ОСОБА_2 за 10 000 грн. житловий будинок в с. Вишневе без зазначення конкретної адреси, оскільки в селі вісім жилих будинків. Договір купівлі-продажу із ним нотаріально не укладався, натомість ОСОБА_2 написав розписку про отримання коштів за продаж будинку. Будинок зареєстрований за особою, у якої ОСОБА_2 у 1986 року придбав спірний будинок. З 2005 року по теперішній час він володіє та користується будинком, робив у будинку ремонти, ніхто не перешкоджає йому у користуванні придбаним будинком. В селі всім відомо, що саме він придбав цей житловий будинок. Також, йому стало відомо від знайомих, що ОСОБА_2 помер.

Адвокат Уколов М.І. в судовому засіданні просив про задоволення позовних вимог пояснивши, що позивач з 2005 року користується будинком, відповідач не заперечує проти задоволення позову. З часу володіння позивачем будинком, минуло майже 20 років, що є підставами для задоволення позову. В подальшому надав суду заяву про продовження розгляду справи у відсутність позивача та його представника (а.с.68).

Представник відповідача Арбузинської селищної ради в судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав заяви про розгляд справи у відстуність представника Арбузинської селищної ради, не заперечує проти задоволення позову (а.с.15) та вирішення спору залишає на розсуд суду (а.с.34,37)

Суд, вислухавши учасників справи, допитавши свідків, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, а також оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, керуючись принципом верховенства права, приходить до наступного.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у 2005 році, як стверджує позивач, він придбав у ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: будинок АДРЕСА_1 . Саме з того часу він постійно користується вищевказаним майном. Отримати правовстановлюючі документи на зазначене майно він не зміг, оскільки право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: будинок АДРЕСА_1 не було належним чином оформлено відповідно до законодавства.

Згідно копії договору від 18 вересня 1986 року ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 купив жилий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розміщений на земельній ділянці колгоспу ім. Радянської Армії Арбузинського району, Миколаївської області. Даний договір зареєстрований у виконкомі селищної ради народних депутатів в книзі № 10, особовий рахунок № НОМЕР_1 18 вересня 1986 року (а.с.8-9).

Згідно копії розписки від 18.08.2005 року (а.с. 7) ОСОБА_2 продав та отримав 10 000 грн., а ОСОБА_1 віддав 10 000 грн. та купив будинок (не вказано адресу місця розташування будинку, номеру, вулиці, населеного пункту) , автомобіль, майно.

Згідно наданого Арбузинською селищною радою повідомлення від 26.06.2024 року № 290/03/24 (а.с. 35) видно, що житловий будинок АДРЕСА_1 не перебуває на балансі Арбузинської селищної ради.

Згідно письмової інформації, наданої Арбузинською селищною радою 15.07.2024 року № 1912/03/24 ОСОБА_2 проживав у с. Вишневе Первомайського району Миколаївської області, та який 18 вересня 1986 року придбав житловий будинок у ОСОБА_3 , а 18.08.2005 року продав його ОСОБА_1 (а.с.42-43).

Згідно копії Актового запису про смерть № 168 від 29 грудня 2015 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.65-66).

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 суду показав, що з позивачем є сусідами. У 2005 році ОСОБА_1 купив у ОСОБА_2 , згідно розписки, будинок, де він саджає город, дивиться за будинком. З 2005 року і по теперішній час ніхто заперечень з даного питання не має. Номера будинку, свідок не знає, але це є крайній будинок в селі в напрямку смт. Братське. Щодо ОСОБА_2 , то свідку про нього нічого не відомо.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , яка є рідною сестрою позивача, суду показала, що позивач у 2005 році купив у ОСОБА_2 житловий будинок, який розташований у с. Вишневе, однак назву вулиці, номер будинку вона не знає, однак такий є крайнім у селі у напрямку, як їхати до смт. Братське. З 2005 року позивач робив ремонт будинку, господарських споруд, саджав та обробляв город, тримав господарство. На теперішній час все перебуває у належному стані. Ніхто до позивача не мав жодних претензій з приводу будинку. Щодо ОСОБА_2 , то свідку про нього нічого не відомо. Після продажу будинку, той виїхав із села.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом (частина 1 статті 344 ЦК України).

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині 1 статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнішній строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

За такого, судом встановлено, що позивач знав про власника спірного будинку з моменту користування та володіння ним за згодою власника, який не відмовлявся від свого права власності на будинок, тому вказане майно не може бути об`єктом набувальної давності.

Сам лише факт користування спірним приміщенням не дає підстав для задоволення позовних вимог про набуття права власності на нього на підставі статті 344 ЦК України.

Положення наведеної статті не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов`язань,чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Під час розгляду справи позивач не надав доказів, а матеріали справи таких не містять, про те, що він володіє майном не за волею власника і не знав, хто є власником.

За такого суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на спірний будинок за набувальною давністю, оскільки позивач не є добросовісним набувачем, а відкритість і безперервність користування спірним майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України.

Сам лише факт проживання позивача у спірному будинку, утримання його в належному стані не є підставою для виникнення у нього права власності за набувальною давністю.

У даному випадку відсутній юридичний факт купівлі-продажу житлового будинку, оскільки в силу закону без оформлення договору купівлі-продажу це неможливо, позивач це знав (повинен був знати), а тому в цьому випадку добросовісності бути не може з огляду на те, що помилка в розумінні закону не веде до добросовісності, яка є однією з ознак застосування набувальної давності.

Погодження між позивачем та власником будинку домовленості згідно простої письмової розписки про продаж будинку, факт проживання останнього у цьому будинку, та користування ним, не свідчить про наявність правових підстав набуття права власності на цей будинок за набувальною давністю.

За таких обставин, суд належним чином оцінивши всі докази у їх сукупності, врахувавши принцип справедливості рішення суду, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки заявлені позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, позивачем не доведено всіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, оскільки позивач протягом усього часу проживання у будинку достеменно знав хто є власником домоволодіння та проживав у ньому з його дозволу.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1, 2 статті 141 ЦПК України).

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено то судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Арбузинської селищної об`єднаної територіальної громади Первомайського району Миколаївської області в особі Арбузинської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення оголошено 19.12.2024 року о 08.00 годині

Суддя Арбузинського

районного суду О.М. Кірімова