Рішення

від 19.12.2024 по справі 307/3736/24

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/3736/24

Провадження № 2/307/899/24

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 грудня 2024 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Ніточко В.В.,

з участю секретаря судового засідання Заяць Т.П., позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , представника третьої особи ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: орган опіки та піклування Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області та ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції сторін.

ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4 , треті особи: орган опіки та піклування Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області та ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього і відповідачки народився син ОСОБА_5 . З 2018 року він з відповідачкою проживають окремо. Син проживає разом з ним. Відповідачка не приймає участі у вихованні сина, не дбає про його духовний, фізичний та моральний розвиток. Також, відповідач не надає сину жодної матеріальної допомоги. Вважає, що відповідач умисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Посилаючись на вказані обставини просить позбавити відповідачку батьківських прав щодо її неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, дали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області Мельник М.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, в подальшому в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 в судовому засіданні проти позову заперечив.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської областівід 02 вересня 2024 року справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: служба у справах дітей Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області та ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав, прийнято до розгляду та відкрито провадження у ній.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 вересня 2024 року у даній справі замінено третю особу з служби у справах дітей Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області на орган опіки та піклування Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 27 листопада 2024 року у даній справі закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду по суті.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Згідно даних свідоцтва про народження, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , і її мамою значиться ОСОБА_4 , а батьком ОСОБА_3 (а.с. 12).

Із довідки Вільховецько-Лазівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 08 січня 2018 року відомо, що ОСОБА_5 проживав в с. Вільхівчик, знаходився в незадовільних умовах та відставав в психоемоційному розвитку (а.с. 13).

Згідно характеристики ОСОБА_3 , виданої Вільховецькою сільською радою 18 травня 2021 року № 679, ОСОБА_3 проживав у цивільному шлюбі з ОСОБА_4 , і мають спільну дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На теперішній час разом не проживають, син проживає разом з батьком (а.с. 14).

Із довідки Вільховецької сільської ради № 680 від 19 травня 2021 року відомо, що ОСОБА_3 проживає в АДРЕСА_1 . Разом з ним проживає син ОСОБА_5 (а.с. 15).

Згідно характеристики ОСОБА_5 , виданої опорним закладом освіти "Вільховецько-Лазівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області", ОСОБА_5 навчається в 1-А класі, виховується батьком (а.с. 16).

Із акту обстеження умов проживання ОСОБА_3 відомо, що він проживає в АДРЕСА_1 . Разом з ним проживає син ОСОБА_5 (а.с. 17).

Згідно рішення виконавчого комітету Вільховецької сільської ради №26 від 07 червня 2021 року, визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5 разом з батьком ОСОБА_3 , жителем АДРЕСА_1 (а.с. 18).

Із характеристики ОСОБА_3 , виданої Вільховецькою сільською радою 08 травня 2024 року № 25 відомо, що ОСОБА_3 проживає в АДРЕСА_1 . Разом з ним проживає син ОСОБА_5 , який перебуває на його утриманні (а.с.28).

Згідно висновку про підтвердження місця проживання малолітнього ОСОБА_5 від 26 липня 2024 року, ОСОБА_5 проживає в АДРЕСА_1 , разом з батьком. Мати дитини виїхала за межі України у 2018 році, і до цього часу не повернулася до сина (а.с.29).

Із характеристики ОСОБА_5 , виданої опорним закладом освіти "Вільховецько-Лазівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області" відомо, що ОСОБА_5 навчається в 3-А класі, виховується батьком. Мати вихованням сина не займається, на прохання класного керівника не відгукується (а.с.30).

Згідно рішення виконавчого комітету Вільховецької сільської ради № 107 від 26 липня 2024 року, визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5 разом з батьком ОСОБА_3 , жителем АДРЕСА_1 (а.с.32).

Із акту обстеження умов проживання ОСОБА_3 відомо, що він проживає в АДРЕСА_1 . Разом з ним проживає син ОСОБА_5 , який повністю перебуває на утриманні батька, так як мати ОСОБА_6 не займається його вихованням та матеріальною підтримкою (а.с.33).

Згідно акту обстеження умов проживання ОСОБА_3 від 15 листопада 2024 року відомо, що він проживає в АДРЕСА_1 . Разом з ним проживає син ОСОБА_5 (а.с.106).

Із висновку органу опіки і піклування Вільховецької сільської ради від 25 листопада 2024 рокувідомо, щовідповідачкаухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Цим же висновком дано згоду на позбавлення відповідачки батьківських прав щодо її неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с. 105).

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що проживає по сусідству з позивачем. Йому відомо, що ОСОБА_3 самостійно виховує сина ОСОБА_5 . ОСОБА_4 не проживає разом з ОСОБА_3 з 2018 року, і на протязі 6 років він її по місцю проживання ОСОБА_5 не бачив. Протягом цього часу ОСОБА_4 не приходила до сина та не надавала йому жодної допомоги.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що працює вчителем початкових класів у Вільховецько-Лазівському ліцеї. ОСОБА_5 на даний час є учнем 4 класу, і його вона навчає з 1 класу по теперішній час. Хлопчик проживає разом з батьком, і перебуває на його утриманні та вихованні. Навчанням сина інтересується лише батько, який приводить його до школи та забирає з неї. Коли ОСОБА_5 навчався в 1 класі, до нього прийшла мама, однак хлопчик почав дуже плакати та не хотів йти до неї.

Малолітній ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що проживає разом з батьком. Хто його мама, він не знає, як і не знає де вона знаходиться. Мама з ним не спілкується і до нього не телефонує.

V. Оцінка Суду.

Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин 1-4 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Устатті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 рокута протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно достатті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

Згідно зі статтею 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує, підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

За частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).

ЄСПЛ зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження№ 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України").

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав позивач посилався, зокрема, на те, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, не приймає участі у їх житті та не забезпечує необхідного утримання дитини.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що "ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками".

Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі№ 953/17837/19.

У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 643/7876/18 зазначено, що, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Судом встановлено, щов матеріалах справи відсутні належні та достатні докази винної поведінки відповідача, як матері, свідомого нехтування нею своїми обов`язками, які б свідчили про її умисне ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо дитини. Матеріальне забезпечення дитини батьком не може свідчити про свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Суд не погоджується із висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки в ньому відсутні дані про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків по утриманню дітей, не наведено обставин про намагання указаного органу як відповідального за захист прав дітей об`єктивно визначити ставлення мами до дитини, і яким чином позбавлення відповідача батьківських прав захистить інтереси дитини. Указаний висновок зроблений на підставі пояснень позивача та характеристики дитини.

Очевидно, що висновок про доцільність позбавлення батьківських прав не може ґрунтуватися виключно на таких документах, він є дещо однобоким і таким, що не відповідає характеру спірних правовідносин.

Також, у висновку не наведено мотивів про: причини усунення відповідача від утримання та виховання дитини; ставлення дитини до матері та матері до дитини на час складання висновку. Сам по собі висновок про доцільність позбавлення батьківських прав не є достатнім доказом, який беззаперечно підтверджує наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав за відсутності інших належних доказів.

Суд зазначає, що висновок органу опіки та піклування є одним із доказів, який відповідно до частини другої статті 89 ЦПК України суд оцінює у взаємному зв`язку з іншими доказами у справі.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку наданим сторонами доказам, суд приходить до висновку, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні.

Посилання позивача на те, що відповідач не приймає жодної участі у вихованні малолітньої дитини, зокрема не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не є підставою для позбавлення її батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів.

Крім цього слід зазначити, що згідно ч.1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Порядок звільнення з військової служби визначений статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Позивач на момент розгляду даної справи, має призовний вік, а тому може бути призваним на військову службу під час мобілізації.

На думку суду, звернення позивача до суду, в період дії воєнного стану в Україні, із позовом про позбавлення матері батьківських прав, подане лише з метою ухилення від мобілізації або звільнення від виконання військового обов`язку (проходження військової служби).

За встановлених у справі обставин, суд вважає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставинами цієї справи не доведено; належних та допустимих доказів умисного та свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини, які могли б бути законною підставою для позбавлення її батьківських прав стосовно дитини, позивачем не надано, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1, та ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.5, 10-13, 18, 81, 133, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 80, 84, 150, 164 СК України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: орган опіки та піклування Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області та ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин

Позивач: ОСОБА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Треті особи: орган опіки та піклування Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, юридична адреса: 90542, Закарпатська область, Тячівський район, с. Вільхівці, вул. Центральна, 118, ідентифікаційний код юридичної особи: 44060404;

ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 .

Повний текст рішення виготовлено 19 грудня 2024 року.

Суддя В.В. Ніточко