Рішення

від 19.12.2024 по справі 708/903/24

ЧИГИРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 708/903/24

Номер провадження № 2/708/380/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року

Чигиринський районний суд Черкаської області

в складі:

головуючої судді - Івахненко О.Г.,

при секретарі Тендітній Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чигирина Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", про поділ земельної ділянки, що перебуває у спільній частковій власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка через свого представника - адвоката Куріловича С.О. звернулася до суду з позовом до відповідачки про поділ земельної ділянки, що перебуває у спільній частковій власності, успадкованої після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 . У встановлений законодавством строк позивачка звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Крім неї, спадкоємцем майна померлої ОСОБА_3 є ще одна її дочка - відповідачка ОСОБА_2 , яка також звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

До спадкової маси увійшла земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,0335 га, кадастровий номер 7125481000:01:001:0037, розташована у межах Вершацької сільської ради Чигиринського району Черкаської області.

Позивачка оформила свої права, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/3 частини земельної ділянки, а відповідачка свої права на 1/3 частину земельної ділянки не оформила.

Вказує, що вона запропонувала відповідачці здійснювати оформлення права власності кожному на окрему земельну ділянку, однак відповідачка не виходить з нею на контакт, а тому вона вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Враховуючи викладені обставини, позивачка просила суд постановити рішення, яким поділити земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,0335 га, кадастровий номер 7125481000:01:001:0037, розташовану у межах Вершацької сільської ради Чигиринського району Черкаської області, отриману нею та відповідачкою у спадок після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , виділивши їй 2/3 частки вказаної земельної ділянки, а відповідачці - 1/3 частку.

Представник позивачки у судове засідання не з`явився, надавши заяву про підтримання позовних вимог у повномуобсязі та розгляд справи без його участі.

Відповідачка, будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, не повідомивши про причини неявки.

Відзиву на позов від відповідачки не надійшло, а отже вона не скористалася своїм правом подачі відзиву у встановленим відповідно до ухвали судді про відкриття провадження строк.

Згідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представниця третьої особи в судове засідання теж не з`явилася, надавши письмові пояснення на позовну заяву та прохала розглянути справу без їх участі.

У письмових поясненнях зазначають, що 14.01.2009 року між ОСОБА_3 та ТОВ СП «НІБУЛОН» укладений договір оренди землі, державна реєстрація якого проведена у Чигиринському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі землі вчинено запис від 04.06.2010 року за № 041079801062, відповідно до якого позивач передав в оренду відповідачу строком на 10 років земельну ділянку загальною площею 3,03 га, кадастровий № 7125481000:01:001:0037, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Вершацької сільська рада Чигиринського району Черкаської області. В подальшому, за взаємною згодою ОСОБА_3 та третьої особи до договору оренди землі від 14.01.2009 року неодноразово вносилися зміни в частині розміру орендної плати, нормативної грошової оцінки земельної ділянки, строку дії договору тощо, зокрема, відповідно до договору про внесення змін від 25.08.2014 року до договору оренди землі від 14.01.2009 року п. 3.1 договору викладений в такій редакції «Договір укладено на 15 (п`ятнадцять) років», у зв`язку з чим строк дії договору оренди землі від 14.01.2009 року був продовжений до 04.06.2025 року. Право оренди спірної земельної ділянки строком дії 15 років були зареєстровані за третьою особою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - номер запису про інше речове право: 11139527, дата державної реєстрації: 11.09.2015, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 11.09.2015 року № 43711053.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що вбачається із Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 14.08.2020 року приватним нотаріусом Чигиринського районного нотаріального округу Костенко Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 453, яке долучено позивачем до позову.

Також, з даного Свідоцтва вбачається, що позивач та відповідач є спадкоємцями належної померлої ОСОБА_3 спірної земельної ділянки в розмірах 2/3 частки та 1/3 частки відповідно.

Відповідно до Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 05.07.2024 року № 385616175, яка долучена до позову, за позивачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на 2/3 частки спірної земельної ділянки, а 1/3 частки спірної земельної ділянки залишається зареєстрованою за померлою ОСОБА_3 . Відповідно до п. 12.6 договору оренди землі від 14.01.2009 року перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, реорганізація юридичної особиорендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Враховуючи вищевикладене, просять прийняти рішення по даній справі на розсуд суду.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

За змістом ст.ст. 12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Предметом даного спору є поділ майна, яке отримане у спадщину.

У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (ч. 1 ст. 1225 ЦК України).

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Згідно з ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена приватним нотаріусом Чигиринського районного нотаріального округу Костенко Н.В. за № 65-2019. Заяви про прийняття спадщини подали дочки померлої ОСОБА_4 , ОСОБА_2 . заяву про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_4 подала дочка померлої ОСОБА_5 .

До спадкової маси входить земельна ділянка площею 3,0335 га, кадастровий номер 7125481000:01:001:0037, розташована у межах Вершацької сільської ради Чигиринського району Черкаської області.

Отже, сторони у справі скористались своїм правом і звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.

Як вбачається з даних Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 14.08.2020 року приватним нотаріусом Чигиринського районного нотаріального округу Костенко Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 453, позивачка та відповідачка є спадкоємцями належної померлої ОСОБА_3 спірної земельної ділянки в розмірах 2/3 частки та 1/3 частки відповідно.

Звертаючись із даним позовом, позивачка посилалась на те, що вона 19.06.2024 року у письмовій формі шляхом направлення рекомендованого листа на адресу реєстрації пропонувала відповідачці здійснити оформлення права власності шляхом виділу в окремі земельни ділянки в натурі, проте відповідачкою вказана пропозиція проігнорована, тому вирішити питання добровільного розподілу спадкового майна в позасудовому порядку неможливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

З моменту відкриття спадщини сторони у справі як спадкоємці першої черги, які прийняли спадщину, набули право володіння та користування спадковим майном і набудуть право на розпорядження ним після оформлення спадщини.

Нормами чинного законодавства не встановлено строки для отримання свідоцтва про право на спадщину.

За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном. Володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт.

Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України, як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками, право спільної часткової власності на нього припиняється.

Судом встановлено, що спадковим майном є окрема земельна ділянка, яка належать сторонам у справі на праві спільної часткової власності, проте вони не дійшли згоди щодо розподілу спадкового майна в позасудовому порядку, відтак позивачка позбавлена права на виділення їй окремої земельної ділянки, що і стало підставою звернення до суду із даним позовом.

Спадщина належить спадкоємцям, які прийняли її, на праві спільної часткової власності(частина четверта статті 355 ЦК України), а тому при її поділі застосовуються правила, передбачені в главі 26 ЦК України, які регулюють відносини спільної часткової власності.

Якщо згоди про поділ спадщини досягти не вдалося, то поділ провадиться в судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному із спадкоємців за законом або за заповітом. Вирішення судового спору щодо поділу спадкового майна не залежить від отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до статті 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Виділ (поділ) між спадкоємцями частки спадщини в натурі проводиться з огляду на сукупність об`єктів, що складають спадщину, їх вартість з урахуванням можливого виділу в натурі такої частки. Такий виділ (поділ) не повинен порушувати права та законні інтереси спадкоємців. Якщо виділ (поділ) частки спадщини неможливий, то спадкоємець може отримати від іншого спадкоємця грошову компенсацію вартості цієї частки.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 02 лютого 2024 року у справі №524/8320/21.

Встановивши, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 , є її дочка ОСОБА_1 , яка є позивачкою у даній справі, та її дочка ОСОБА_2 , яка є відповідачкою у справі, та їм належить по частині спірного нерухомого майна, а саме 2/3 частки та 1/3 частка відповідно, оскільки спадкоємець ОСОБА_5 відмовилась від своєї частки у спадщині на користь ОСОБА_1 .

З урахуванням того, що вказані особи, як співвласники спадкового майна, що перебуває у спільній частковій власності, не вирішили в позасудовому порядку питання щодо поділу спадкового майна, а саме не було укладено договору про поділ спадкового майна, та враховуючи, що сторонам по справі, як співвласникам належить не конкретна частина кожного із спірних об`єктів спадкового майна, а частки прав власності на об`єкт вцілому, тому, з урахуванням вимог статті 367 ЦК України, поділ між спадкоємцями частки спадщини в натурі проводиться з огляду на сукупність об`єктів, що складають спадщину, їх вартість з урахуванням можливості виділу в натурі такої частки.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 зроблено висновок, що «виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин, такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток із присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно».

Предметом поділу спадкового майна є земельна ділянка площею 3,0335 га.

А як встановлено судом та вбачається з матеріалів даної справи, позивачка не може розпорядитись належним чином земельною ділянкою отриманою в спадщину, так як її частка земельної ділянки в натурі не виділена і знаходиться в масиві всієї спадкової земельної ділянки відповідно до площі та меж визначених технічною документацією із землеустрою.

Відповідачем по справі є інша спадкоємиця - ОСОБА_6 , яка до теперішнього часу не реалізовує своє право на спадщину та не оформляє належним чином своїх майнових спадкових прав.

Таким чином, на сьогоднішній день сторони не можуть дійти згоди щодо порядку управління та володіння земельною ділянкою в натурі та не можуть дійти згоди щодо можливості оформлення поділу спадкової земельної ділянки в натурі в нотаріальному порядку, тому спір може бути вирішений судом.

Так, відповідно до ухвали Чигиринського районного суду Черкаської області від 08 жовтня 2024 року задоволено заяву представника позивачки про забезпечення доказів та доручено ФОП ОСОБА_7 виготовити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,0335 га, кадастровий номер 7125481000:01:001:0037, розташованої у межах Вершацької сільської ради Чигиринського району Черкаської області, між її співвласниками у таких частках: позивачці ОСОБА_1 - 2/3 (дві третіх), відповідачці ОСОБА_2 - 1/3 (одну третю), без отримання згоди відповідачки ОСОБА_2 .

Витрати, пов`язані із виготовленням технічної документації із землоустрою щодо поділу земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,0335 га, кдастровий номер 7125481000:01:001:0037, розташованої у межах Вершацької сільської ради Чигиринського району Черкаської області між її співвласниками, покладено на позивачку ОСОБА_1 .

ФОП ОСОБА_7 виконано ухвалу суду про забезпечення доказів та виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,0335 га, кадастровий номер 7125481000:01:001:0037, розташованої у межах Вершацької сільської ради Чигиринського району Черкаської області, між її співвласниками у таких частках: позивачці ОСОБА_1 - 2/3 (дві третіх), що становить 2,0223 га, відповідачці ОСОБА_2 - 1/3 (одну третю), що становить 1,0112 га.

Таким чином поділ даної земельної ділянки є технічно можливим.

Суд вважає, що оскільки сторони по справі є частковими співвласниками земельної ділянки і не досягли згоди щодо її поділу в натурі в поза судовому порядку, та враховуючи, що у нотаріальному порядку визначено частки у спадщині кожного із спадкоємців, враховуючи, що позивач просить здійснити поділ земельної ділянки в натурі, тому суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідачки на користь позивачки підлягає сплачений нею судовий збір у розмірі 1211,20 грн., пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.ст. 26, 355, 356, 367, 1216-1218, 1222, 1225, 1261, 1268, 1269, 1278, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", про поділ земельної ділянки, що перебуває у спільній частковій власності, задовольнити.

Поділити в натурі (на місцевості) земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,0335 га, кадастровий номер 7125481000:01:001:0037, розташовану у межах Вершацької сільської ради Чигиринського району Черкаської області, отриману у спадок від ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , між її співвласниками у таких частках: позивачці ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_1 ) - виділити 2/3 (дві третіх) частки, що становить 2,0223 га, відповідачці ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_2 ) - 1/3 (одну третю) частку, що становить 1,0112 га.

Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя О.Г.Івахненко