Рішення

від 11.12.2024 по справі 752/8379/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/8379/24

Провадження № 2/752/4627/24

РІШЕННЯ

Іменем України

11 грудня 2024 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Слободянюк А.В.,

за участю секретаря - Крушельницької Д.М.,

представника позивача - Мошенської І.А. ,

представника відповідача - Васильченко Л.І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом (у порядку захисту прав споживачів) до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів, в якому просив суд стягнути з відповідача 22 560,00 доларів США, сплачених в якості авансу, а також пені у розмірі 5 752,80 доларів США та 966,93 доларів США.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02 грудня 2021 року між сторонами було укладено Попередній договір купівлі-продажу квартири (далі - попередній договір), якою мала бути квартира АДРЕСА_1 , що зводиться в межах проекту будівництва. Відповідач зобов`язався здати об`єкт (багатоповерховий житловий будинок) в експлуатацію не пізніше 01 листопада 2022 року, а договір купівлі-продажу вказаної квартири мав бути укладено та нотаріально посвідчено до 01 листопада 2022 року. Додаткових угод щодо продовження попереднього договору не укладалось, повідомлень про перенесення строків будівництва чи настання форс-мажорних обставин від відповідача не надходило.

Вартість об`єкта будівництва за попереднім договором складає еквівалент суми 32 231,00 доларів США станом на день оплати.

Зазначає, що пунктом 3 попереднього договору, на підтвердження намірів про укладання основного договору позивач передає, а відповідач приймає 875 842,00 грн, що на момент підписання Договору за офіційним курсом гривні до долара США становить еквівалент 32 231,00 долар США, з яких 613 043,18 грн було передано до підписання попереднього договору, що на день його підписання становило за офіційним курсом гривні до долара США НБУ еквівалент 22 560,00 доларів США. Вказується, що попереднім договором чітко було встановлено еквівалент платежів з прив`язкою до курсу долара США, що не суперечить законодавству стягнення заборгованості за договором в іноземній валюті.

Разом з тим, строки будівництва вже сплинули, а будинок навіть не починав будуватись, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача сплачені позивачем грошові кошти.

Крім того, пунктом п.3.5 попереднього договору визначено, що у разі невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, останній зобов`язується повернути позивачу суму, яка була сплачено впродовж 30-ти днів. Крім того, у випадку прострочення відповідачем з власної вини встановлених цим договором строків щодо укладання та нотаріального посвідчення основного договору, більш ніж на 1 місяць, відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі 1,5% від фактично сплаченої позивачем суми згідно договору. Позивач вказує, що прострочення відповідача на дату звернення до суду становить 17 місяців, тому пеня складає 5 752,80 доларів США (22 560,00 х 1,5 х 17).

Також позивач, як на підставу стягнення пені у розмірі 966,93 доларів США, посилається на ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо прострочення виконання робіт або надання послуг, за якою споживачеві за кожен день прострочення сплачується пеня у розмірі 3% вартості роботи. Позивач вказує, що у даному випадку пеня становить 966,93 доларів США, виходячи із розрахунку: 32 231,00 / 100 х 3.

Позивач зазначає, що у розумінні положень Закону України «Про захист прав споживачів» він має право на захист свого порушеного права шляхом стягнення пені, просить позов задовольнити.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києві 22 квітня 2024 року у справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с.18-20).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києві 16 липня 2024 року закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті (а.с. 73,74).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києві 16 липня 2024 року відмовлено представнику позивача у проведенні засідання в режимі відеоконференції (а.с.101,102).

Представником відповідача адвокатом Софійським С.Ю. (ордер а.с.59) 13 травня 2024 року через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву. У відзиві зазначається, що спірним попереднім договором визначено порядок та механізм, що має підтвердити укладання попереднього договору та сплати коштів за ним. Вказується, що факт проведення розрахунку (передачі частини коштів для сплати) за цим договором повинен підтверджуватися письмовою розпискою у простій письмовій формі або заявою, справжність підпису на якій має бути засвідчено нотаріально. Позивачем не надано ані розписки у простій письмовій формі, ані заяви, справжність підпису на якій має бути засвідчена нотаріально. Вказується, що позивачем не доведено, що між сторонами укладався договір, за яким передавались кошти.

Відповідач вказує, що спірний договір на підставі довіреності від відповідача від 05 жовтня 2021 року підписано іншою особою - ОСОБА_5 , відносно якого 03 серпня 2023 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України. ОСОБА_5 у спірному договорі діяв від імені відповідача на підставі довіреності та користуючись довірою відповідача підписав попередній договір та отримав кошти, не повернувши їх відповідачу. Крім того, відповідно до наведеної довіреності, ОСОБА_5 був уповноважений ОСОБА_4 лише на укладення попередніх договорів купівлі-продажу квартир, узгодження умов згідно з попередніх з ОСОБА_4 усних домовленостей, внесення змін та розірвання таких договорів, а також на отримання забезпечувального платіжу за попереднім договором, після отримання якого, був зобов`язаний повернути їх ОСОБА_4 . Інших повноважень, як то отримання коштів не пов`язаних з забезпечувальним платежем, на виконання попереднього і основного договору у ОСОБА_5 не було. Дізнавшись про таку незаконну діяльність з боку ОСОБА_5 , відповідач звернувся до нотаріусу та вчинив дії щодо анулювання довіреності виданою на його ім`я (а.с.45-58).

30 травня 2024 року позивач ОСОБА_3 подав відповідь на відзив, який судом не приймається до уваги, оскільки надана позивачем поштова квитанція без опису вкладень відправлення не є доказом про направлення відповіді на відзив стороні відповідача. (а.с.67-70).

Відповідно до ч.3 ст.179 ЦПК України до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частина 3-5 ст.178 ЦПК України, зокрема додаються докази, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і додатних до нього доказів іншим учасникам справи.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Мошенська І.А. (ордер, свідоцтво а.с.114,115) підтримала позовну заяву, посилаючись на доводи, які наведені у позовні заяві.

Представник відповідача адвокат Васильченко Л.І., підтримала позицію, наведену у відзиві на позовну заяву, вказавши, що відповідач не отримав коштів від позивача, який не надав доказів такої передачі. Також посилалась на те, що відповідач не був учасником спірного правочину, стороною у якому була інша особа - ОСОБА_5 (ордер а.с.80).

Суд заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 02 грудня 2021 року між відповідачем ОСОБА_4 (сторона -1), від імені якого діє Вараниця Роман Олегович на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 05 жовтня 2021 (а.с.50), та позивачем ОСОБА_3 (сторона - 2), укладено Попередній договір. Сторони за цим попереднім договором зобов`язуються укласти в майбутньому основний договір купівлі-продажу квартири, за яким сторона-1 буде продавцем, сторона -2 - покупцем квартири АДРЕСА_1 . Будинок зводиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:241:0011.

У пункті 2 визначено, що сторони домовились, що договір купівлі-продажу вказаної квартири має бути укладений, підписаний та нотаріально посвідчений до 01 листопада 2022 року, вартість об`єкта складає 32 231,00 доларів США.

Відповідно до п.3.3 попереднього договору, на підтвердження дійсних намірів про наступне укладання основного договору, сторона-2 ( ОСОБА_3 ) передає, а сторона-1 ( ОСОБА_4 ) приймає грошові кошти в сумі 875 842,00 грн, що на момент підписання договору за офіційним курсом курсу української гривні до долара США (27,1739) еквівалентно сумі 32 231,00 доларів США, з яких 613 043,18 грн, що на день підписання цього договору за офіційним курсом української гривні до долара США НБУ становить еквівалент 22 560,00 доларів США сплачена до підписання цього договору, а решта в еквіваленті суми 9 671,00 долаіви США сторона-2 ( ОСОБА_3 ) зобов`язується сплатити до 01 листопада 2022 року щоквартально рівними частинами. Факт проведення розрахунку (передачі частини коштів для сплати) за цим договором повинен бути підтверджено письмовою розпискою сторони-1 ( ОСОБА_4 ) про повернення йому коштів у простій письмовій формі або заявою, справжність підпису на якій має бути засвідчена нотаріально.

Пунктом 3.7 попереднього договору сторонами визначено, що у випадку прострочення однією із сторін з власної вини встановлених цим договором строків укладання та нотаріального посвідчення основного договору, більш ніж на 1 місяць, вина сторона зобов`язана сплатити на користь іншої сторони пеню у розмірі 1,5 % від фактично сплаченої позивачем суми стороною-2 суми цього договору за кожен місяць такого прострочення, починаючи з першого місяця.

Попередній договір посвідчений 02 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. та зареєстровано в реєстрі за номером 17785(а.с.10-11).

Також судом встановлено, що 01 листопада 2022 року між сторонами не було укладено основного договору купівлі-продажу нерухомого майна, склад якого визначено у попередньому договорі, внаслідок чого між сторонами виник спір щодо повернення авансової суми, на умовах, визначених договором та законом.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані наступними нормами закону.

Частиною першою ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорення.

Відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно зі ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна зі сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Отже, ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.

Аванс не має забезпечувальної функції. Якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові.

Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 07 липня 2020 року в справі № 296/10217/15-ц.

У цій справі судом встановлено, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено Попередній договір від 02 грудня 2021 року, в якому сторони висловили свій намір на майбутнє укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна. Також судом установлено, що за умовами попереднього договору сторони домовились до 01 листопада 2022 року укласти основний договір купівлі-продажу квартири, на виконання його умов позивач сплатив частину вартості об`єкта будівництва, однак основний договір в установлений строк не було укладено з вини позивача, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача сплаченого ним авансу за попереднім договором.

При цьому відсутність вини в неукладенні договору купівлі-продажу правового значення не мають та не можуть бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку повернути сплачений за попереднім договором аванс, оскільки чинним законодавством не передбачено залишення авансу або його частини у сторони попереднього договору у випадку неукладення основного договору. Припинення зобов`язання за попереднім договором не звільняє сторін від відповідальності, зокрема, передбаченої умовами попереднього договору, за порушення, вчинене під час його дії.

Доводи відповідача про те, що позивач не надав до суду доказів на підтвердження передачі відповідачу коштів у розмірі 22 560,00 доларів США, оскільки за умовами спірного договору факт проведення розрахунку за договором повинен бути підтверджений або простою письмовою розпискою про отримання коштів або нотаріально завіреною заявою, судом відхиляються, оскільки як вбачається з умов п. 3.3 Попереднього договору від 02 грудня 2021 року, на день його підписання сума у розмірі еквівалентному 22 560,00 доларів США за офіційним курсом української гривні до долара США була сплачена ОСОБА_3 до підписання цього договору.

З огляду на викладене, встановивши, що у передбачений Попереднім договором строк сторони не уклали договору купівлі-продажу нерухомого майна, суд дійшов висновку про те, що платіж, переданий позивачем відповідачу за Попереднім договором, є авансом та підлягає поверненню позивачу у розмірі, еквівалентному 22 560,00 доларів США, незалежно від причин, за якими основний договір купівлі-продажу не укладений сторонами.

Щодо стягнення судом валюти суми авансу слід вказати таке.

Відповідно до положення ст.524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Частиною 2 ст.533 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У постанові від 4 липня 2018 року № 761/12665/14-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок щодо єдиного підходу у вирішенні спорів про належне виконання зобов`язання, визначеного в іноземній валюті. За змістом статей 192 та 524 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Грошове зобов`язання може бути виражене у гривні або сторони в договорі можуть визначити грошовий еквівалент в іноземній валюті. Суд встановлює, чи визначено зобов`язання в іноземній валюті, чи у гривні з визначенням грошового еквівалента в іноземній валюті. У разі визначення зобов`язання в іноземній валюті суд не вправі змінювати грошовий еквівалент зобов`язання і в резолютивній частині рішення має зазначити розмір і вид іноземної валюти, що підлягає стягненню. Гривневий еквівалент іноземної валюти, що підлягає стягненню, визначається за офіційним курсом НБУ на момент виконання грошового зобов`язання, яким є дата зарахування коштів на рахунок стягувача або видачі йому готівки.

Також у постанові від 11 вересня 2024 року по справі № 500/5194/16 Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок щодо застосування ч. 2 ст. 533 ЦК України, відповідно до якого, відсутність у договорі посилання на валюту платежу не спростовує вимог публічного порядку про те, що на території України гривня є єдиним засобом платежу незалежно від валюти зобов`язання, що виникло між фізичними особами - резидентами. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.

За умовами попереднього договору сторони узгодили, що сума, яка передавалась позивачем у якості авансу - 613 043,18 грн становила еквівалент 22 560,00 доларів США на момент підписання договору за офіційним курсом української гривні до долара США за курсом НБУ.

Отже, суд доходить висновку, що належним виконанням зобов`язання, яке виникло між сторонами, є повернення грошових коштів у національній валюті, сума яких є еквівалентною 22 560,00 доларів США на момент платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.

Щодо вимоги позивача про стягненні пені за прострочення строків укладання основного договору за період з 01 листопада 2022 року (дати прострочення виконання зобов`язання) до дати звернення позивача до суду - 10 квітня 2024 року у розмірі 5 752,80 доларів США, слід зазначити наступне.

Статтею 549 ЦК визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Як встановлено судом, за спірним договором сторони узгодили сплату пені у розмірі 1,5% за кожен місяць прострочення у випадку прострочення однією із сторін з власної вини встановлених попереднім договором строків укладання та нотаріального посвідчення основного договору, більш ніж на 1 місяць.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем порушено умови Попереднього договору від 02 грудня 2021 року, наявні підстави для стягнення пені у розмірі 1,5 % від фактично сплаченої позивачем суми коштів за прострочення більше як на 1 місяць строків укладення та нотаріального посвідчення основного договору, згідно п. 3.7 попереднього договору за кожен місяць такого прострочення, починаючи з 01 листопада 2022 року за 17 місяців такого прострочення у розмірі 5 752,80 доларів США (22 560,00 доларів США х 1,5 % х 17 місяців).

Разом з тим, не підлягає вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 966,93 доларів США, що становить 3 % річних від вартості послуг, передбаченої ст.10 Закон України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч.5 ст.10 Закон України «Про захист прав споживачів», у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Згідно з положеннями ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Суд враховує, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - порушення строків укладання основного договору, нарахованих за один і той самий період суперечить положенням статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 207/5010/15-ц (провадження № 61-9103св18), від 06 лютого 2019 року у справі № 296/9078/15-ц (провадження№ 61-38609св18).

Отже, зважаючи на те, що заборонена подвійна відповідальність за одне і те саме порушення, не підлягає задоволенню вимога про стягнення пені у розмірі 966,93 доларів США за прострочення укладання основного договору, оскільки стягнення пені за умовами договору та на підставні закону тягне застосування подвійної відповідальності за невиконання умов договору та порушує приписи частини першої статті 61 Конституції України.

Суд відхиляє посилання відповідача про те, що у зв`язку з тим, що спірний договір укладався не відповідачем ОСОБА_4 , а особою, яка діяла на підставі довіреності - ОСОБА_5 , який отримані грошові кошти у позивача та відповідачу їх не передав, а тому саме ОСОБА_5 повинен нести подальшу відповідальність.

Так, згідно положень статей 237, 238, 239 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Статтею 244 Цивільного кодексу України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Судом у цій справі встановлено, що Попередній договір від 02 грудня 2021 року укладено відповідачем ОСОБА_4 , від імені якого діяв ОСОБА_5 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 05 жовтня 20201 року, виданої строком дії п`ять роки, якою ОСОБА_5 , серед іншого, уповноважувався укладати попередні договори купівлі-продажу квартир, отримувати забезпечувальний платіж за попереднім договором (а.с. 50). Інформація у суду про те, що довіреність відповідачем оспорювалась, відсутня.

Отже, на момент укладення попереднього договору ОСОБА_5 був наділений повноваженнями на його укладання та отримання грошових коштів, діючи при цьому від імені ОСОБА_4 , який відповідно до норм наведеного законодавства, і був стороною попереднього договору.

Факт звернення відповідачем ОСОБА_4 із заявою про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів, які в силу закону зобов`язанні вносити відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за зверненнями громадян, про що відповідачем надано відповідний витяг від 03 серпня 2023 року, не свідчить сам по собі про те, що повіреною особою вчинялись дії всупереч інтересам довірителя (а.с. 49). Більш того, із наданого відповідачем витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань від 03 серпня 2023 року, взагалі не можливо встановити, що підставою звернення до Печерського УП ГУ НП у м. Києві були неправомірні дії саме ОСОБА_5 під час укладення Попереднього договору від 02 грудня 2021 року.

Частинами 1, 2, 3 та 4 ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Враховуючи наведене, оцінивши надані суд докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Позов подано в порядку захисту прав споживачів, відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

Враховуючи, що позов задоволено частково, з відповідача підлягає стягненню судовий збір відповідно до пропорційно від задоволених вимог в сумі в 11 781,50 грн.

Керуючись ст.ст.12,81,77,76, 258,259, 265,354,355 Цивільного процесуального Кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , про стягнення грошових коштів, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у сумі еквівалентній 28 312 (двадцять вісім тисяч триста дванадцять) доларів 80 центів США за курсом НБУ на день виконання рішення, з яких: сплаченого авансу у сумі еквівалентній 22 560 (двадцять дві тисячі п`ятсот шістдесят) доларів США та нарахованої пені у сумі еквівалентній 5 752 (п`ять тисяч сімсот п`ятдесят два) долара 80 центів США.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у сумі 11 781 (одинадцять тисяч сімсот вісімдесят одна) гривня 50 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , код РНОКПП НОМЕР_2

Повний текст судового рішення складено 19 грудня 2024 року.

Суддя А.В. Слободянюк