Рішення

від 10.12.2024 по справі 754/3243/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/2573/24

Справа №754/3243/24

РІШЕННЯ

Іменем України

10 грудня 2024 року Деснянський районний суд міста Києва

у складі головуючої судді Гринчак О.І.

за участю секретаря судових засідань Чехун Ю.В.

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа туристичних фірм «Поїхали з нами», Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору на туристичне обслуговування, повернення коштів та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Зміст позовних вимог

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа туристичних фірм «Поїхали з нами», Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 . З урахуванням нової редакції позовної заяви позивач просить суд:

- розірвати договір на туристичне обслуговування від 11.02.2022 № 60-2202111, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТТВК»;

- стягнути з ТОВ «ТТВК» на користь позивача 206 800,00 грн за неотримані туристичні послуги за договором № 60-2202111 від 11.02.2022;

- стягнути з ТОВ «ТТВК» моральну шкоду у розмірі 10 000 грн та судовий збір у розмірі 2068 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.02.2022 було укладено договір на туристичне обслуговування № 60-2202111 від 11.02.2022 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , яким визначено, що вартість туристичних послуг складає 206800,00 грн, що еквівалентно 7420,17 доларів США.

Позивач стверджує, що на виконання договору на туристичне обслуговування ним було здійснено оплату туру в повному обсязі, а саме передано готівкою 206800,00 грн менеджеру мережі туристичних агенцій «Поїхали з нами» ОСОБА_3 .

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні та закриттям авіасполучення туристи (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16) не змогли скористатись послугами з туристичного обслуговування.

Турпродукт, визначений договором № 60-2202111 від 11.02.2022, позивачем не отриманий, а оплачені грошові кошти туроператором не повернуті.

ТОВ «ТТВК», діючи в особі туроператора, від імені, за рахунок та за дорученням якого на підставі агентського договору діє ТОВ «Мережа туристичних фірм «Поїхали з нами», турагент, від імені, за рахунок та за дорученням якого на підставі субагентського договору діє ФОП ОСОБА_2 , порушило умови договору на туристичне обслуговування № 60-2202111 від 11 лютого 2022 року, не надало передбачені послуги та не повернуло ОСОБА_1 повну суму сплачених коштів за замовлені туристичні послуги згідно з договором, тому позивач вважає, що існують підстави для розірвання договору та стягнення з відповідача сплачених позивачем коштів у повному обсязі.

Позивач стверджує, що йому завдано моральних страждань, які сталися через те, що в результаті зірваного відпочинку та неповернення коштів відповідачем - він та його сім`я пережили глибокий психологічний стрес, втрату душевного спокою, погіршення сну і стан здоров`я в цілому, що в свою чергу, вплинуло на реалізацію намірів та ділових стосунків. На даний час, кошти які притримує відповідач, позивач міг би спрямувати на розвиток своїх дітей або на підтримку Збройних Сил України. За вказаних обставин, розмір моральної шкоди позивач оцінює в 10 000,00 грн.

Рух справи

Ухвалою суду від 11 березня 2024 року вказану позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Від позивача надійшла заява про усунення недоліків з новою редакцією позовної заяви.

Ухвалою суду від 12 квітня 2024 року продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 30 квітня 2024 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Під час розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити.

Відповідачі до суду не з`явилися, при цьому повідомлялися про розгляд справи належним чином шляхом направлення судових повісток на адресу місцезнаходження, в порядку ст. 128 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи.

Оскільки відповідачі про розгляд справи повідомлялися належним чином, відзивів на позовну заяву не подали та не повідомили причини їх неподання, суд вважає можливим розглянути спір на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Фактичні обставнини справи, встановлені судом

11 лютого 2022 року між TOB «ТТВК» (туроператор), від імені, за рахунок та за дорученням якого на підставі агентського договору діє ТОВ «Мережа туристичних фірм «Поїхали з нами» (турагент), від імені, за рахунок та за дорученням якого на підставі субагентського договору діє ФОП ОСОБА_2 (турсубагент) та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір про туристичне обслуговування № 60-2202111, за умовами якого туроператор відповідно до заявки, поданої замовником через турсубагента та турагента, за плату зобов`язується забезпечити надання замовнику та/або туристам туристичні послуги (туристичний продукт, турпродукт). До вартості туристичних послуг за цим договором також входять послуги з бронювання та підбору туру і надання інформації щодо турів, які турсубагент надає замовнику. Замовник замовляє туристичне обслуговування туристів вказаних в заявці, діючи від свого імені, а також від імені всіх інших туристів, для яких замовляються туристичні послуги за цим Договором, маючи належні повноваження для підписання цього договору від їх імені. Замовник також виступає поручителем щодо виконання зобов`язань туристами згідно з цим договором (пп. 1.1.1 та 1.1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору туроператор зобов`язаний: надати замовнику через турсубагента або турагента інформацію, передбачену чинним законодавством України; забезпечити бронювання та надання туристичних послуг відповідно до заявки; оформити та передати через турсубагента (турагента) замовнику або туристам, всі необхідні для подорожі документи, відповідно до заявки. Передача цих документів замовнику може також бути здійснена шляхом їх надсилання замовнику на його електронну пошту, або месенджер Vibеr, WhatsApp, Skype, Telegram та ін.

Відповідно до пп. 2.3.1 договору замовник зобов`язаний оплатити вартість туристичних послуг після підписання даного договору у розмірі й порядку, визначених у розділі 6 цього договору, при цьому враховується сума попередньої оплати, якщо така мала місце.

Згідно з пп. 6.1.1 договору вартість туристичних послуг (цифрами та прописом) складає 206800 грн, що є еквівалентом 7420,17 доларів США, згідно з комерційним курсом туроператора на день укладення договору, в тому числі послуги бронювання турсубагента.

Підпунктом 6.2.1 договору визначено, що при укладенні цього договору замовник зобов`язується сплатити туроператору через турсубагента грошові кошти у розмірі 206800,00 грн, що є еквівалентом 7420,17 доларів США, згідно з комерційним курсом долара США, встановленим туроператором (як частину тієї вартості туристичного продукту, яка зазначена в п. 6.1.1. цього договору). Вказана вартість туристичних послуг актуальна до сплати замовником протягом одного банківського дня на дату укладання цього договору.

Відповідно до п. 6.5 договору в разі несвоєчасної оплати вартості туристичних послуг, зазначеної в п. 6.1.1 цього договору, туроператор після повідомлення від турсубагента або турагента (яке туроператор отримує по електронній пошті або в онлайн-кабінеті турсубагента на сайті туроператора) про факт порушення замовником строків оплати, має право анулювати заявку, що тягне за собою застосування п. 4.2 цього договору, а туроператор залишає за собою право відмовитися від договору і не надавати замовлені туристичні послуги з утриманням з грошових коштів, сплачених за цим договором, суми фактично здійснених витрат, розмір яких зазначений в розділі 4 цього договору.

Розділом 9 договору передбачено форс-мажорні обставини, а саме туроператор і замовник звільняються від відповідальності за порушення умов цього договору, якщо таке порушення викликане дією обставин непереборної сили, а саме: повінь, землетрус, цунамі, епідемії й інші стихійні явища природи, що віднесені в даній місцевості до розряду стихійних; пожежі, вибухи, виходи з ладу чи ушкодження транспортних засобів; страйк, саботаж, локаут і інші непередбачені ситуації, що безпосередньо вплинули на виконання умов цього Договору; оголошена чи неоголошена війна, революція, масові безладдя; законні чи незаконні дії органів державної влади; несприятливі погодні умови, що не є стихійними явищами, але які приводять до неможливості надання послуг в повному обсязі та належної якості (п. 9.1 договору).

Сторона, для якої створилася неможливість виконання прийнятих на себе зобов`язань, внаслідок дії форс-мажорних обставин, зобов`язується в письмовій формі повідомити іншу Сторону про час настання и припинення дії даних обставин (п. 9.2 договору).

У додатку № 1 до договору визначено дата поїздки: з 12.03.2022 по 20.03.2022; готель Sunrise Garden Beach Resort - Select 5* (Єгипет, Хургада); деталі транспортування - авіапереліт; кількість туристів - 13 ( ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 , ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16).

Також позивачем надано переписку з месенджеру з абонентом «ОСОБА_17».

Норми права та мотиви суду

Щодо розірвання договору та стягнення коштів

За статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною першою статті 906 ЦК України встановлено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про туризм» туристичні оператори - це юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність.

Відповідно до частин першої та другої статті 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його.

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 30 Закону України «Про туризм» визначено, що порушення законодавства в галузі туризму тягне за собою відповідальність згідно із законом. Порушеннями законодавства в галузі туризму є: провадження туроператорської діяльності без отримання відповідної ліцензії або недодержання ліцензійних умов; залучення до надання туристичних послуг осіб, які не відповідають встановленим законодавством відповідним кваліфікаційним вимогам; ненадання, несвоєчасне надання або надання туристові інформації, що не відповідає дійсності; порушення норм і правил у галузі туризму; незаконне використання категорії об`єкта туристичної інфраструктури; порушення умов договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг; невиконання розпоряджень уповноважених органів та осіб про усунення порушень ліцензійних умов; порушення правил щодо охорони чи використання об`єктів туристичної інфраструктури, знищення або пошкодження об`єктів відвідування; створення перешкод уповноваженій на те законом посадовій чи службовій особі у здійсненні контролю за туристичною діяльністю, у проведенні перевірки якості надаваних (наданих) туристичних послуг або додержанні ліцензійних умов, норм і правил щодо здійснення туристичної діяльності; незаконне втручання у здійснення туристичної діяльності; розголошення відомостей, що становлять конфіденційну або іншу охоронювану законом інформацію.

Законами може передбачатися відповідальність і за інші порушення у сфері туристичної діяльності.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства.

Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Спори майнового характеру між суб`єктами туристичної діяльності та споживачами туристичних послуг вирішуються у встановленому порядку з дотриманням вимог цього Закону.

За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, встановленому законом, застосовують заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення суб`єктом господарювання правопорушення та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про туризм» суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до вимог ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, серед яких є розірвання договору, відшкодування збитків.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За частинами 1-3 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Статтею 653 ЦК України визначено, серед іншого, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язаннями до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Мережа туристичних фірм «Поїхали з нами» та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 діяли за дорученням та від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК», то саме воно є відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору, не виконало своїх зобов`язань перед туристом, не надало туристичний продукт. Крім того, законом не передбачено солідарної відповідальності турагента і субагента перед туристом.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 26 червня 2018 року № 307/2262/15-ц.

Верховний Суд України у своїй постанові від 03 липня 2013 року №6-42цс13 сформував правову позицію з приводу відповідальності у разі порушення умов договору при наданні туристичних послуг, а саме: «За змістом частин першої, другої, десятої статті 20, частини другої статті 30, частин першої та другої статті 32, частини першої статті 33 Закону України від 15 вересня 1995 року № 325/95-ВР "Про туризм" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), частини четвертої статті 10 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів», статтей 610 і 611, частини п`ятої статті 653, частини першої статті 901 ЦК України майнову відповідальність несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, порушив умови договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику (туристу) завдано збитків.».

Загальна вартість туристичних послуг, обумовлених Товариством з обмеженою відповідальністю «ТТВК» та позивачем в договорі про туристичне обслуговування № 60-2202111 від 11.02.2022, склала 206800,00 грн.

Вказані кошти позивач мав сплатити протягом одного банківського дня з дати укладення договору, однак доказів того, що така оплата була здійснена позивачем матеріали справи не містять.

Позивач стверджує, що здійснив оплату послуг готівкою та як на доказ посилається на переписку в месенджері.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Пунктом 7 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.12.2017 № 148, визначено, що фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою: із суб`єктами господарювання протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами - у розмірі до 50 000 гривень уключно. Платежі на суму, що перевищує 50000 гривень, проводяться через надавачів платіжних послуг шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення коштів до кас надавачів платіжних послуг для подальшого їх переказу на рахунки.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги.

Таким чином належним доказом здійснення оплати послуг є розрахункові документи встановленої форми та змісту.

Переписка в месенджері з невідомою особою не є належним доказом оплати послуг у розумінні ст. 77 ЦПК України, а тому не може бути прийнята судом.

Отже, доказів того, що оплата в сумі 206800,00 грн на виконання договору про туристичне обслуговування № 60-2202111 від 11.02.2022 була здійснена позивачем матеріали справи не містять.

У частині другій статті-1 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Указом Президента України № 64/22 від 24 лютого 2022 року в Україні запроваджено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який згодом неодноразово продовжувався і діє й на теперішній час, наслідком яких стало, зокрема закритим регулярне пасажирське авіасполучення через державний кордон України з 24 лютого 2022 року.

Торгово-промислова палата України листом № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року засвідчила військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Враховуючи це, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Враховуючи непрогнозовані події, що відбулись і відбуваються у зв`язку із повномасштабною військовою агресією, яка триває, і наслідками, які настають в результаті військових дій, здійснення туристичного обслуговування на умовах визначених договором № 60-2202111 від 11.02.2022, відповідачем є об`єктивно неможливим.

З огляду на вищевикладене судом встановлено, що позивач не довів належними доказами того, що він виконав взяті на себе зобов`язання за договором про туристичне обслуговування в частині здійснення оплати послуг, що надає право туроператору анулювати заявку на підставі п. 6.5 договору.

Водночас, туроператор - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТТВК» не виконало взяті на себе зобов`язання щодо надання туристичних послуг, а строк виконання обов`язку, визначений договором, сплинув. Суд враховує те, що обставина, в результаті якої не відбувся тур - введення воєнного стану, є такою, яка не залежить ні від позивача, ні від відповідача та є форс-мажорною обставиною, передбаченою п. 9.1 договору.

Таким чином вимога позивача про розірвання договору на туристичне обслуговування № 60-2202111 від 11.02.2022 та стягнення з ТОВ «ТТВК» на користь позивача 206 800,00 грн за неотримані туристичні послуги не підлягає задоволенню у зв`язку з її необґрунтованістю.

Щодо моральної шкоди

У статті 25 Закону України «Про туризм» встановлено, що туристи мають право на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин, їх аналіз свідчить, що туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору у разі наявності його вини. Туроператор звільняється від відповідальності за невиконання умов договору, якщо таке невиконання сталося у результаті подій, які туроператор не міг передбачити.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з частиною другою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про туризм» заподіяна туристу моральна (немайнова) шкода, якою порушені його законні права, відшкодовується суб`єктом туристичної діяльності в порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму ВС України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, вини останнього в її заподіянні та причинного зв`язку між протиправністю діяння та шкодою.

У постанові від 09 вересня 2024 року у справі № 463/2517/22 Верховний Суд вказав, що суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Таким чином, необхідною умовою для відшкодування моральної шкоди є доведення позивачем перед судом факту протиправної поведінки відповідача, наявність самої моральної шкоди, її розмір та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2020 року у справі № 925/1478/16, протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Отже, наявність моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою підлягає доведенню позивачем в загальному порядку.

Позивачем не доведено наявність моральної шкоди та протиправність діяння чи поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК», та, як наслідок, і наявність причинного зв`язку між протиправністю діяння та шкодою.

За вказаних обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн не підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, тому судові витрати покладаються на позивача в повному обсязі.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа туристичних фірм «Поїхали з нами», Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору на туристичне обслуговування, повернення коштів та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТТВК», код ЄДРПОУ: 36285831, адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72, оф. 128.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мережа туристичних фірм «Поїхали з нами», код ЄДРПОУ: 41871622, адреса: м. Київ, вул. Леонтовича, 7.

Відповідач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено та підписано 19.12.2024.

Суддя Деснянського районного

суду міста Києва Оксана ГРИНЧАК