Ухвала

від 19.12.2024 по справі 591/5881/24

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/5881/24

Провадження № 1-кс/591/3801/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2024 року слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , представника володільця майна ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши клопотання директора ТОВ «Дорпостач» ОСОБА_5 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню,

В С Т А Н О В И В :

Представник володільця майна звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна по кримінальному провадженню, яке підтримав та мотивував тим, що 16 липня 2024 року Зарічним районним судом м. Суми було накладено арешт в тому числі на паливо, що міститься у підземних ємностях № 2 та № 3, а саме: 4200 л бензину А-92, та 1744 л бензину А-95 та на грошові кошти виручені за бензин в сумі 3192 грн.,які ранішебули виявленніпід часобшуку 08липня 2024року натериторії АЗС «SOLAR» в м. Шостка, На думку заявників, потреба в арешті відпала, оскільки орган досудового розслідування мав достатньо часу для проведення відповідних досліджень зі зразками вилученої речовини, яка не має значення для провадження, а подальший арешт безпідставно заважає діяльності підприємства.

Слідчий заперечив проти задоволення клопотання, мотивуючи це тим, що майно не втратило значення для провадження.

Суд, заслухавши учасників, дослідивши надані матеріали, приходить наступних висновків.

Встановлено та не заперечено сторонами, що 16 липня 2024 року по кримінальному провадженню № 42023200000000140, відкритому за ознаками ч.ч. 1, 2 ст. 204, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України, було накладено слідчим суддею арешт в тому числі на згадане майно, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України з метою збереження речових доказів.

На думку суду, зі змісту ст. 174 КПК України випливає, що скасування арешту майна в контексті цієї норми, можливе за умови наявності певних обставин, які зазначає сторона, що не могли бути відомі суду під час накладення арешту і суттєво впливали б на прийняте судом рішення або якщо вони доведуть, що відпала потреба в такому арешті чи якщо він накладений необґрунтовано.

З досліджених матеріалів вбачається, що вилучення зазначеного майна та накладення арешту на нього вмотивовувалось в першу чергу необхідністю збереження речових доказів, але на думку суду заявником взагалі не обґрунтовано того, що вилучене майно, в розумінні ст. 98 КПК України, втратило своє доказове значення в справі.

Це вбачається з того, що надані суду матеріали, а також характеристики арештованого майна свідчать про те, що зазначені заявником речовини та грошові кошти безпосередньо стосуються обставин справи (законність походження палива, його якість, яка викликає сумніви та що підтверджено відповідними матеріалами, в тому числі з підозри та висновків, де фігурує об`єкт обшук, майно на якому арештоване, а грошові кошти були вилучені на АЗС, що також дає достатньо підстав стверджувати про те, що вони здобуті від продажу пального, законність оборудок з яким і зумовлює предмет перевірки), а характеристики вилученого майна виключають втрату його значення, оскільки воно (майно) є безпосереднім об`єктом розслідування та відповідно і джерелом доказів і в подальшому не виключається можливість повторного його дослідження (так само як і не виключається можливість проведення експертних досліджень), а також необхідність пред`явлення суду, тому в задоволенні клопотання належить відмовити.

Відмовляючи в задоволенні клопотання, суд виходить і з того, що потреби кримінального провадження, зокрема, які зумовлюють необхідність збереження в належному стані речових доказів та можливість їх повторного дослідження в подальшому, переважають над потребами установи, а передача такого майна володільцю та можливе його використання не гарантують в повній мірі збереження в належному стані доказів, що також виправдовує і тривалість застосованого заходу, враховуючи в тому числі складність провадження, значний обсяг доказів вилучених в провадженні, кількість учасників та осіб, яким повідомлено про підозру, введений в країні воєнний стан та ускладнення ситуації в області.

Твердження володільця майна суд знаходить непереконливими, оскільки з наданих суду сторонами матеріалів вбачається наявність достатньої інформації, щодо наявності на об`єкті обшуку, де вилучено майно, пального, яке не відповідає стандартам якості, а вилучені гроші та пальне містять інформацію стосовно обставин провадження (походження пального, легалізація доходів, перевірка осіб, які можливо причетні до неправомірних дій, перевірка якості пального, яке було виявлено та якість якого, з урахуванням виявлення його та розповсюдження на кількох АЗС підлягає перевірці, з урахуванням обґрунтованої підозри причетності до цих подій працівників установи, яка обшукувалась).

Також доводи володільця майна є непереконливим, оскільки вони стосуються оцінки доказів в провадженні на предмет наявності або відсутності складу злочину, вірності кваліфікації (яка є попередньою), що на цій стадії процесу знаходиться поза межами компетенції слідчого судді (при цьому, як зазначено вище, заперечення не спростовують поза розумним сумнівом того, що було вчинено кримінальне правопорушення, пов`язане з реалізацією пального низької якості та щодо легалізації доходів).

До того ж, при обґрунтуванні органом досудового розслідування достатніх підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення (що слідує з ухвали про арешт майна), відсутність арешту на наведене слідчим майно, в тому числі на пальне, якість якого викликає сумніви, може призвести до більш негативних та невідворотних наслідків (тим більше в умовах війни) для значного та невизначеного кола осіб з числа споживачів пального, в тому числі з числа військових (з урахуванням прикордонної місцевості, де розповсюджувалось пальне (м. Шостка)), які постійно та інтенсивно використовують транспорт, що не виключає споживання пального, яке походить і з місця, де проводився обшук, що в цій ситуації переважає над інтересами власників пального, підприємств, де проводився обшук та їх працівників.

Місце зберігання арештованого майна знаходиться поза межами компетенції слідчого судді та впливає на доцільність збереження застосованого заходу, а згадані представником питання, пов`язані з визначенням місця зберігання арештованого майна можуть бути вирішені самостійно сторонами без втручання слідчого судді.

На підставі викладеного, керуючись ст. 174 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенніклопотання директораТОВ «Дорпостач» ОСОБА_5 про скасуванняарешту палива, що міститься у підземних ємностях № 2 та № 3, а саме: 4200 л бензину А-92, та 1744 л бензину А-95 та грошових коштів виручених за бензин в сумі 3192 грн., накладеного 16 липня 2024 року по кримінальному провадженню № 42023200000000140, відмовити.

Ухвала не оскаржується, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1