Рішення

від 19.12.2024 по справі 181/801/24

МЕЖІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 181/801/24

Провадження № 2/181/279/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2024 р. с-ще. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Літвінової Л.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Острянин В.В.,

розглянувши упорядку спрощеногопозовного провадженняз повідомленням(викликом)сторін увідкритому судовомузасіданні взалі судуцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Урожай Дистрибюшн» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану щорічну відпустку, середній заробіток за час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Межівського районного суду Дніпропетровської області звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до ТОВ «Урожай Дистрибюшн» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану щорічну відпустку, середній заробіток за час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно запису в трудовій книжці за № 35 від 03.06.2021 року вона була прийнята в товариство з обмеженою відповідальністю «Урожай Дистрибюшн» на посаду диспетчера у відділ замовлень КЦ № 3. (наказ № 194-21-к від 02.06.2021 р). 19 березня 2024 року наказом (розпорядженням) №29-24-к про припинення трудового договору (контракту) вона була звільнена на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України ( за згодою сторін) з посади диспетчера у ТОВ «Урожай Дистрибюшн» табельний номер 0000000532. У розрахунковому листку за лютий 2024 року підприємство їй нарахувало заробітну плату у розмірі: 9 056.01 грн. та вирахувало наступні платежі: військовий збір - 135.84 грн. та податок на доходи фізичних осіб у розмірі 1630.08 грн., всього 1 765.92 грн. У розрахунковому листку за лютий 2024 року підприємство також зазначило борг за підприємством (нарахована, але не виплачена заробітна плата) у розмірі: 48 577.91 грн. При звільненні їй не була також нарахована та виплачена грошова компенсація за невикористані дні щорічних відпусток за 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік та за січень, лютий та 19 днів березня 2024 року, що згідно її розрахунку становить всього 18 335,92 грн. Відповідно до ст. 117 КЗпП України затримка розрахунку при звільненні має триваючий характер, а тому вважає, що з відповідача необхідно стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день винесення судового рішення, але не більш, як шість місяців. Враховуючи викладене, вона має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.03.2024 по 03.06.2024 у сумі 17 750,25 грн. Крім того, відповідач самоусунувся від вирішення питання щодо організації виплати боргу із заробітної плати, відпускних виплат, то дана позиція спричинила додаткові незручності та душевні страждання для неї. Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення відповідачем її прав, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про заподіяння їй моральної шкоди. Заподіяння відповідачем шкоди їй, що виявилися у душевних стражданнях та переживаннях, яких вона зазнала у зв`язку із порушенням її прав, позбавлення права на отримання заробітної плати, яка так вкрай важлива для неї в теперішньому стані, так як вона є внутрішньопереміщеною особою згідно довідки від 14.05.2024 року № 1224-7002033316 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, самоусунення відповідача від вирішення питання по суті в досудовому порядку, вимагає від неї вжиття додаткових заходів для захисту своїх прав, враховуючи необхідність зміни свого нормального життєвого стану, зокрема у зв`язку із витрачанням часу та коштів на звернення до суду, що також спричинило значні незручності їй, оскільки вона не отримувала заробітну плату. Виходячи з принципів розумності, справедливості та співмірності, вона вважає, що з відповідача необхідно стягнути на її користь 9 500,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Позивач прохає суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Урожай Дистрибюшн» (код за ЄДРПОУ43144472) на її користь невиплачену заробітну плату у розмірі: 48577.91 гривень, компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі: 18335,92 гривень, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 17 750,25 гривень, моральну шкоду - 9500.00 гривень; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Урожай Дистрибюшн» (код за ЄДРПОУ43144472) на її користь судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 3633,60 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Урожай Дистрибюшн» (код за ЄДРПОУ43144472) в дохід держави судовий збір по справі у розмірі 1211.20 гривень; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Урожай Дистрибюшн» (код за ЄДРПОУ43144472) на її користь, витрати на правову допомогу у розмірі 5000.00 гривень.

Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 04 червня 2024 року провадження у справі було відкрито, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2024 року постановлено цивільну справу розглянути при заочному розгляді справи.

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явилися, останній надав клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягають, проти винесення заочного рішення не заперечують.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позовну заяву не направив.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом проведено заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється. У зв`язку з чим, на підставіст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом досліджені та надана оцінка таким доказам:

Згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_1 за № 35 від 03.06.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 була прийнята в товариство з обмеженою відповідальністю «Урожай Дистрибюшн» на посаду диспетчера у відділ замовлень КЦ № 3. (наказ № 194-21-к від 02.06.2021 р).

19 березня 2024 року наказом (розпорядженням) №29-24-к про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 була звільнена на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін) з посади диспетчера у ТОВ «Урожай Дистрибюшн».

Відповідно до розрахункового листка за лютий 2024 року підприємство ТОВ «Урожай Дистрибюшн» нарахувало ОСОБА_1 заробітну плату у розмірі: 9 056.01 грн. та вирахувало наступні платежі: військовий збір - 135.84 грн. та податок на доходи фізичних осіб у розмірі 1630.08 грн., всього 1 765.92 грн. У розрахунковому листку за лютий 2024 року також зазначено про наявність боргу за підприємством на кінець місяця (нарахована, але не виплачена заробітна плата) у розмірі: 48 577.91 грн.

Згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування, встановлено, що відносно ОСОБА_1 відсутні відомості про проведення звітного періоду за 2023 р.

У судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 не отримала повної інформації щодо належних їй до виплати сум заробітної плати помісячно, крім того відповідач не виплачував систематично їй заробітну плату, починаючи з квітня 2022 р. по 19.03.2023 (крім лютого 2024 року). Також відповідачем не виконано ухвалу суду та не надано витребувану інформацію щодо нарахованої, але не виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.01.2023 року по 19.03.2024 року, компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2022, 2023 та 2024 роки, довідку про середню заробітну плату за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю звільнення з роботи, оформлені у відповідності до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Так, відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. В умовах спрощеного режиму розмір заробітної плати визначається трудовим договором з урахуванням встановленого законом мінімального рівня оплати праці, а заробітна плата виплачується працівнику у строки, встановлені цією статтею, та визначені трудовим договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено трудовим або колективним договором.

Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Оцінюючи доводи, якими обґрунтовані позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі, суд приходить до переконливого висновку про те, що вимоги ст. 116 КЗпП України відповідачем виконані не були, та з позивачем не було проведено при звільненні розрахунку, на суму 48 577.91 гривень.

Крім того, у судовому засіданні також встановлено, що при звільненні позивачу ОСОБА_1 не була нарахована та виплачена грошова компенсація за невикористані дні щорічних відпусток за 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік та за січень, лютий та за 19 днів березня 2024 року, що згідно розрахунку наданого позивачем, з яким погоджується суд становить 18 335,92 грн.

Відповідно до ст. 74 КЗпП України та Закону України «Про відпустки» громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Згідно з ч.1 ст.83 КЗпП України та ст.24 Закону України «Про відпустки»у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

При цьому суд наголошує, що відповідачем приведених позивачем обставин не спростовано, проведення з ним розрахунку при звільненні не доведено, доказів спростування вказаних сум заборгованості по невиплаті заробітної плати та компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки надано не було.

Відповідно до приписів ст. 117 КЗпП України (в редакції на день звільнення позивача з посади) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною 2 ст. 233 КЗпП України передбачено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку, за період з 20.03.2024 по 03.06.2024 у сумі 17 750,25 грн, затримка розрахунку складає 75 календарних днів.

Відповідно до пункту 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Відповідно до п. 6 ч. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.1999, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Середній заробіток за час затримки - середньоденна заробітна плата Х кількість днів затримки виплати.

Середня заробітна плата дорівнює мінімальній заробітній платі, встановленій законом 7100 грн /30днів - 236,66 грн.

Кількість днів затримки з 20.03.2024 по 03.06.2024 складає 75 календарних днів.

Середній заробіток за час затримки: 236,66 грн. *75 дн = 17 750,25 грн.

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст. 117 КЗпП України.

Крім того, ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , відповідно до ст. 137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення, тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема, у вигляді одноразової грошової виплати.

Такий висновок відповідає і практиці Європейського суду з прав людини у справах Тома проти Люксембургу (2001 рік), Надбала проти Польщі (2000 рік), згідно яких при визнанні звільнення незаконним, суд вважає доведеним, що порушення законних прав позивача призвели до моральних страждань, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У судовому засіданні встановлено, що в результаті порушення трудових прав ОСОБА_1 їй завдано моральних страждань, що виявилися у душевних переживаннях, яких вона зазнала у зв`язку із позбавлення права на отримання заробітної плати, яка вкрай важлива для неї оскільки, вона є внутрішньопереміщеною особою, самоусунення відповідача від вирішення питання по суті в досудовому порядку, вимагало від неї вжиття додаткових заходів для захисту своїх прав, враховуючи необхідність зміни її нормального життєвого стану, зокрема у зв`язку із витрачанням часу та коштів на звернення до суду, що також спричинило значні незручності їй, оскільки вона не отримувала заробітну плату.

Суд враховує тривалість періоду, за який утворилась заборгованість, розмір цієї заборгованості, тому вважає необхідним задовольнити позовні вимоги позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 9 500,00 гривень.

Суд враховує, що за діючою в площині цивільного судочинства презумпції винуватості відповідача тягар доказування виконання своїх зобов`язань перед працівником лежить саме на відповідачеві.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч. 4 ст. 263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі гривень 1211,20 копійок та на користь позивача - 3 633.60 гривень.

Що стосується вимогщодо стягнення витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 5000 грн 00 коп.

Відповідно дост. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідност. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивач просила суд стягнути з відповідача, понесені нею витрати в сумі 5000,00 гривень на професійну правничу допомогу адвоката у суді у зв`язку із розглядом цивільної справи.

На підтвердження обставин понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано договір про правничої допомоги у цивільній справі №32-цс/тп/05-2024 від 28 травня 2024 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17.10.2014 року визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

Надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд вважає, що позивачем доведено обставину отримання професійної правничої допомоги в межах даної цивільної справи, і заявлений розмір витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, а тому з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені останньою витрати на правову допомогу у розмірі 5 000.00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 58 Конституції України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 47, 74, 83, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці»; Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»; ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; тимчасово переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Урожай Дистрибюшн» (юридична адреса: вул. Олевська, буд. 3-А, каб.3, м. Київ, 03164, код ЄДРПОУ 43144472) про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану щорічну відпустку, середній заробіток за час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Урожай Дистрибюшн» (код за ЄДРПОУ 43144472) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , невиплачену заробітну плату у розмірі 48 577.91 гривень (сорок вісім тисяч п`ятсот сімдесят сім гривень 91 копійок), компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 18 335,92 гривень (вісімнадцять тисяч триста тридцять п`ять гривень 92 копійок), середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 17 750,25 гривень (сімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят гривень 25 копійок), моральну шкоду у розмірі 9500.00 гривень (дев`ять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнутиз Товаристваз обмеженоювідповідальністю «УрожайДистрибюшн» (кодза ЄДРПОУ43144472)на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 3 633,60 гривень (три тисячі шістсот тридцять три гривні 60 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Урожай Дистрибюшн» (код за ЄДРПОУ 43144472) на користь держави судовий збір у розмірі 1211.20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Урожай Дистрибюшн» (код за ЄДРПОУ 43144472) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , витрати на правову допомогу у розмірі 5 000.00 гривень (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Повний текст рішення складено 19 грудня 2024 року.

Суддя Л. Ф. Літвінова