Постанова

від 19.12.2024 по справі 569/21556/24

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/21556/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2024 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Тимощука О.Я.,

при секретарі Ковальчук О.Б.,

за участю представник відповідача Тітковець Ж.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Рівненській області про визнання неправомірним і скасування рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання, рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області, в якому просить визнати неправомірним та скасувати:

- рішення від 10.10.2024 року начальника Управління державної міграційної служби України в Рівненській області Лілії Драпчинської про скасування дозволу на імміграцію в Україну № 4772 від 16.06.2014 року та скасування посвідки на постійне проживання НОМЕР_1 від 04.07.2014 року;

- рішення головного спеціаліста ВОЗНМРтВ УДМС України в Рівненській області Жанна Тітковець від 10.10.2024 року № 56300130100116816, затверджене 11.10.2024 року начальником УДМС в Рівненській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства.

В обґрунтування позову позивачка вказує, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Сарни Рівненської області, є українкою по національності. В 1986 році поїхала в Росію до родичів, де залишилася проживати та працювати. У 1991 році після розпаду СРСР отримала російське громадянство. З того часу регулярно приїздила в Україну, де проживали її батьки. Потім протягом 10 років (з 2001 по 2011) проживала в Греції. З жовтня 2011 року періодично приїзджала в Україну на три місяці та знову поверталася до Росії, оскільки так вимагало міграційне законодавство, яке діяло на той час. Після смерті матері в 2013 році, прийняла спадщину та остаточно повернулася в Україну і оселилася в будинку, що розташований в АДРЕСА_1 . 16.06.2014 року Управлінням державної міграційної служби в Рівненській області їй було видано дозвіл на імміграцію в Україну за № 4772. 04.07.2014 року вона отримала посвідку НОМЕР_1 на постійне проживання, зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 .

10.10.2024 року начальником УДМС в Рівненській області Драпчинською Лілією винесено рішення про скасування її дозволу на імміграцію в Україну, яким одночасно скасовано посвідку на постійне проживання. Також, 10.10.2024 року головним спеціалістом ВОЗНМРтВ УДМС України в Рівненській області Тітковець Ж. прийнято рішення № 563001301000116816, затверджене 11.10.2024 року начальником УДМС в Рівненській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства. Цим рішенням визначено строк її виїзду з України-до 08.11.2024 року. У рішенні про скасування дозволу на імміграцію зазначено, що воно ухвалено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 13 Закону України «Про імміграцію», п.п. 21-24, 26 Порядку провадження, підпунктом 1 п. 64, підпунктом 4 п. 72 Порядку оформлення, а саме дозвіл на імміграцію скасовується, якщо:дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні. У разі скасування дозволу на імміграцію скасовується посвідка на постійне проживання, видана на підставі цього дозволу, у тому числі в порядку обміну.

Позивачка зазначає, що в минулому була судима згідно вироку Рівненського міського суду Рівненської області від 08.09.2022 року справа № 569/12861/22, яким засуджена до позбавлення волі строком на 5 років з підстав ч. 2 ст. 114-2 та ч. 1 ст. 436-2 КК України. Строк відбування покарання змінено на іспитовий строк терміном у 2 роки з підстав ст. 75 КК України.

Позивачка вказує на відсутність законних підстав для ухвалення вищезазначеного рішення про скасування дозволу на імміграцію, посвідки на постійне проживання та прийняття рішення про примусове повернення, оскільки відсутні мотиви для прийняття таких рішень, а негативні наслідки, які мали місце згідно вироку Рівненського міського суду Рівненської області від 08.09.2022 року у справі № 569/12861/22 перестали існувати в зв`язку із звільненням від призначеного покарання по закінченню іспитового строку відповідно до ухвали Сарненського районного суду Рівненської області від 18.09.2024 року.

Ухвалою суду від 21.11.2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 19.12.2024 року.

10.12.2024 року через канцелярію Рівненського міського суду Рівненської області в.о. начальника Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області О. Паламарюк подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить в їх задоволенні відмовити. Зазначає, що підставою для скасування дозволу на імміграцію в України громадянці російської федерації ОСОБА_1 слугувало мотивоване подання від 04.09.2024 року № 20/476, яке надійшло 05.09.2024 року до УДМС від Управління Служби безпеки України в Рівненській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці російської федерації ОСОБА_1 ,яка своїми діями створює загрозу державній безпеці України, а саме перебуваючи в Україні та сповідуючи проросійські погляди своїми умисними діями, які виразились у запереченні збройної агресії російської федерації проти України, а також у поширенні інформації про рух Збройних Сил України, за можливості їх ідентифікації на місцевості, при чому що така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних сил України, Міністерством оборони України та іншими уповноваженими державними органами в умовах воєнного стану, вчинила злочин проти основ національної безпеки. 08.09.2022 року вироком Рівненського міського суду Рівненської області, за матеріалами УСБУ, іноземку визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 114-2 та ч. 1 ст. 436-2 КК України та призначенні їй покарання шляхом позбавлення волі на строк 5 років. Строк відбування покарання змінено на іспитовий строк терміном у 2 роки з підстав ст. 75 КК України.

Враховуючи вищевикладене, а також відповідно до п. 2 ст. 25 Закону України «Про Службу безпеки України» та ст. 12 Закону України «Про імміграцію», УСБУ в Рівненській області звернулося з поданням про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 , а також вжиття інших заходів правового реагування у зв`язку з тим, що дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.

Подання про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання позивача в Україні, підготовлене службою в межах компетенції, визначеної Законом України «Про Службу безпеки України». Крім того, позивачем не оскаржувалось ані в адміністративному, ані в судовому порядку правомірність прийняття УСБУ в Рівненській області такого подання та не перевірялась достовірність встановлених у ньому обставин. Отже, за умови встановленої загрози національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні з боку позивачки, а також з урахуванням відсутності обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин, у УДМС в Рівненській області були наявні підстави до прийняття рішення про скасування позивачці дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні та прийняття рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, повідомлялася про час та дату розгляду справи належним чином. 13.12.2024 року через електронну пошту Рівненського міського суду Рівненської області представником позивача адвокатом Волнянським Г.Н. подано клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції через Сарненський районний суд Рівненської області, яка була передана канцелярією Рівненського міського суду Рівненської області для судді Тимощука О.Я. 17.12.2024 року. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від

17.12.2024 року в задоволенні клопотання представника позивача адвоката Волнянського Г.Н. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено, в зв`язку із відсутністю технічної можливості проведення відеоконференції об 11 год. 15 хв. 19 грудня 2024 року в приміщенні Рівненського міського суді Рівненської області через зайнятість обладнаних для цього залів судових засідань.

Представник відповідача Тітковець Ж.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просить в їх задоволенні відмовити.

Заслухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що громадянка російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останній раз прибула в Україну 15.10.2013 року згідно паспорта № НОМЕР_2 від 30.03.2012 року, виданий ФМС 39003 російської федерації.

02.04.2014 року громадянка російської федерації ОСОБА_1 звернулася до УДМС в Рівненській області з заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну у відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», як особа, яка має право на набуття громадянства України за територіальним походженням (народжена на території України).

Після проведення перевірок визначених імміграційним законодавством і не виявленням підстав для відмови в наданні дозволу на імміграцію, 16.06.2014 року по громадянці російської федерації ОСОБА_1 УДМС в Рівненській області було прийнято рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 3 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію».

04.07.2014 року ОСОБА_1 була документована УДМС в Рівненській області посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 .

05.09.2024 року до УДМС в Рівненській області від УСБУ в Рівненській області надійшло клопотання від 04.09.2024 року № 20/476 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці російської федерації ОСОБА_1 . У вказаному поданнізазначено, що в ході здійснення заходів в міграційній сфері отримано відомості стосовно громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідка на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 04.07.2014 року, орган що видав 5601, яка своїми діями створює загрозу державній безпеці України.

Остання, перебуваючи в Україні та сповідуючи проросійські погляди своїми умисними діями, які виразились у запереченні збройної агресії російської федерації проти України, а також у поширенні інформації про рух Збройних Сил України, за можливості їх ідентифікації на місцевості, при чому що така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних сил України, Міністерством оборони України та іншими уповноваженими державними органами в умовах воєнного стану, вчинила злочин проти основ національної безпеки.

08.09.2022 року Рівненським міським судом ОСОБА_1 , за матеріалами Управління, визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 114-2 КК України « Несанкціоноване поширення інформації про ,переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану та ч. 1 ст. 436-2 КК України «Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників» та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років. На підставі ст.75 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі, встановивши іспитовий строк терміном 2 (два)роки.

Сукупність вказаних обставин, на думку УСБУ в Рівненській області, свідчить про дії іммігрантки громадянки російської федерації ОСОБА_1 , що становлять загрозу державній безпеці.

УДМС у Рівненській області проведеноперевірку правомірності надання позивачу дозволу на імміграцію та прийнято рішеннявід 10.10.2024 року про скасування громадянці російської федерації ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну від 16.06.2014 року на підставі п. 3 ч. 1 (дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні), ч. 2 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про імміграцію», п.п. 21, 22, 23, 26 Порядку провадження, підп. 1 п. 64, підп. 4 п. 72 Порядку оформлення. Одночасно скасована посвідка на простійне проживання НОМЕР_1 від 04.07.2014 року.

Рішення прийнято за висновком щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці російської федерації ОСОБА_1 , складеним начальником відділуз питаньтимчасового та постійногопроживання іноземців та осіб без громадянства УДМС у Рівненській області ОСОБА_2 та затвердженим начальником УДМС у Рівненській області Драпчинською Л. У висновку зазначається, що доцільно скасувати дозвіл на імміграцію, визнати недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню, видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання в Україні.

10.10.2024 року головним спеціалістом ВОЗНМРтВ УДМС України в Рівненській області Тітковець Ж. прийнято рішення № 56300130100116816, затверджене 11.10.2024 начальником УДМС в Рівненській області Драпчинською Л.про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вищезазначені рішення були направлені позивачу рекомендованим листом від 15.10.2024 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 Закон України«Про правовийстатус іноземцівта осіббез громадянства»№3773-VIвід 22.09.2011 року (в подальшому - Закон № 3773-VI) «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов`язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.

Статтею 3 зазначеного Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України № 2491-ІІІ від 07.06.2001 року«Про імміграцію» № 2491-ІІІ від 07.06.2001 року( в подальшому - Закон № 2491-ІІІ).

Відповідно до положень ст. 1 Закону № 2491-ІІІ імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант-іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Відповідно дозмісту ст.12Закону №2491-ІІІдозвіл наімміграцію відкликаєтьсяорганом,що йогонадав,якщо: 1)іммігранта засудженов Українідо позбавленняволі настрок більшеодного рокуі вироксуду набравзаконної сили; 2)дії іммігрантастановлять загрозунаціональній безпеціУкраїни,громадському порядкув Україні; 3)це єнеобхідним дляохорони здоров`я,захисту праві законнихінтересів громадянУкраїни; 4)іммігрант порушивзаконодавство проправовий статусіноземців таосіб безгромадянства; 5) іммігрант звернувся із заявою про відкликання дозволу на імміграцію (крім осіб, яким відповідно до частиндругоїітретьоїстатті 22Закону України"Проправовий статусіноземців таосіб безгромадянства"виїзд зУкраїни недозволяється); 6) іммігрант набув громадянство України. На таких осіб не поширюються вимогистатті 13цього Закону,крім вилученняпосвідки напостійне проживання; 7) іммігрантом отримано дозвіл на імміграцію на підставіпункту 1частини третьоїстатті 4цього Закону,якщо рішеннямсуду,яке набралозаконної сили,його позбавленобатьківських правстосовно дитини,яка єгромадянином України; 8) іммігрантом отримано дозвіл на імміграцію на підставіпункту 2частини третьоїстатті 4цього Закону,якщо рішеннямсуду,яке набралозаконної сили,його звільненовід повноваженьопікуна чипіклувальника громадянинаУкраїни уразі невиконанняним своїхобов`язків,порушення правпідопічного,а такожу разіпоміщення підопічногодо закладуосвіти,закладу охорониздоров`я абозакладу соціальногозахисту; 9)іммігранта затриманопід часспроби абопісля незаконногоперетинання державногокордону Україничи порушенняпорядку в`їздуна тимчасовоокуповану територіюУкраїни абовиїзду знеї; 10) в інших випадках, передбачених законами України.

У разі відкликання дозволу на імміграцію відкликається також посвідка на постійне проживання, видана на підставі цього дозволу, у тому числі в порядку обміну.

Відповідно до змісту ст. 13 Закону № 2491-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, разом із рішенням про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання одночасно приймає рішення про примусове повернення. Копії рішень про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання і примірник рішення про примусове повернення протягом п`яти календарних днів з дня прийняття надсилаються рекомендованим листом особі, стосовно якої вони прийняті, або вручаються їй. Відкликана або визнана недійсною посвідка підлягає вилученню центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону.

Особа, стосовно якої прийнято рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, повинна виїхати з України протягом строку, визначеного рішенням про примусове повернення.

Якщо за цей час особа не виїхала з України і не оскаржила рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання до суду, вона підлягає примусовому видворенню в порядку, передбаченому законом України.

У разі прийняття рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання за заявою іммігранта особа повинна виїхати протягом одного місяця з дня отримання такого рішення. Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає примусовому поверненню чи видворенню в порядку, передбаченому законом України.

Відповідно до п. 64 «Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 25.04.2018 року (в подальшому- Порядок № 321), посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну, відповідно до ст. 12 Закону України «Про імміграцію», отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів; в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із п. 65 Порядку № 321, рішення про скасування посвідки приймається Головою ДМС або уповноваженою ним особою, керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування. Рішення про скасування посвідки формується засобами Реєстру за допомогою кваліфікованого електронного підпису. Після підписання рішення сканується до заяви-анкети із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС.

Згідно із п. 68 Порядку № 321, іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про скасування посвідки, у випадку, зазначеному в підпункті 1 пункту 64 цього Порядку, повинні зняти з реєстрації місце проживання, здати посвідку та виїхати за межі України в місячний строк з дня отримання рішення про скасування дозволу на імміграцію.

Відповідно до ч.1ст.26 Закону № 3773-VIіноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для надання позивачці дозволу на імміграцію стала обставина народження на території України, яка надає право такій особі набуття громадянства України за територіальним походженням.

Як вбачається з матеріалів справи поданняУСБУ в Рівненській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання позивача в Україні, підготовлене службою в межах компетенції, визначеної Законом України «Про Службу безпеки України» та міститьконкретні факти та опис обставин щододій позивачки, які можуть вплинути негативно на стан забезпечення національної безпеки України.

УСБУ в Рівненській області розцінює діяльність іноземки як потенційну загрозу національній безпеці, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян та інших осіб, які знаходяться на території України, яка здійснює підривну, диверсійну діяльність в Україні, що встановлено вироком Рівненського міського суду від 08.09.2022 року справа № 569/12861/22.

Відповідно до п.п. 6, 9, 19 ст. 1, п. 5 ст. 3, ч. 1, 2 ст. 12, ч. 4 ст. 18 Закону України "Про національну безпеку України" від 21.06.2018 року № 2469-VIII (далі - Закон № 2469-VIII), загрози національній безпеці України-явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України.

Національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.

Стратегія національної безпеки України - документ, що визначає актуальні загрози національній безпеці України та відповідні цілі, завдання, механізми захисту національних інтересів України та є основою для планування і реалізації державної політики у сфері національної безпеки.

Відповідно до п.п. 3, 6, 9 та 10 ч. 1 ст. 1 Закону № 2469-VIII,громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз; загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України;національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз; національні інтереси України життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону № 2469-VIII, до складу сектору безпеки і оборони входить, зокрема, Служба безпеки України, Державна міграційна служба України.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону №2469-VIII,Служба безпеки України є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, що забезпечує державну безпеку, здійснюючи з неухильним дотриманням прав і свобод людини і громадянина: 1) протидію розвідувально-підривній діяльності проти України; 2) боротьбу з тероризмом; 3) контррозвідувальний захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності, оборонного і науково-технічного потенціалу, кібербезпеки, інформаційної безпеки держави, об`єктів критичної інфраструктури; 4) охорону державної таємниці.

Відповідно до п. 13 ст. 24 Закону України « Про службу безпеки України» № 2229-XII від 25.03.2022 року,Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов`язана: брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в`їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну.

Служба безпеки України, як державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України, наділена компетенцією надавати оцінку наявності в діях відповідних суб`єктів загроз (реальних та/або потенційних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України тощо та приймати за результатами такої оцінки відповідне рішення, спрямоване, окрім іншого, на попередження загроз, прямий або опосередкований вплив на фактори запобігання їхньому виникненню, а також локалізацію та усунення загроз.

Подання УСБУ у Рівненській області міститьконкретні факти та опис обставин щододій позивача, які можуть вплинути негативно на стан забезпечення національної безпеки України. Зважаючи на це, рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україні та посвідки на постійне проживання було прийнято відповідачем в межах компетенції, визначеної чинним законодавствомта за наявністю підстав, передбачених Законом України "Про імміграцію".

Саме по собі проживання особи на території України протягом певного часу не означає автоматично, що особа абсолютно захищена від примусового повернення до країни походження міркуваннями збереження її приватного життя, внаслідок зобов`язань держави, відповідно до статті 8 Конвенції.

Також суд зазначає, що оскільки на території України з 24.02.2022 року триває військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, то здійснення міграційним органом посиленого контролю у сфері дотримання іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства України є необхідним, виправданим, таким, у якому існує нагальна потреба та, що відповідає легітимній меті його здійснення - ефективного реагування держави на загрози її безпеці.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 29.05.2023 року у справі № 522/5683/22.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.

В той же час, згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі "Голдер проти Сполученого Королівства", згідно з якою саме "небезпідставність" доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду. Звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

В зв"язку з обмеженим строком розгляду справ даної категорії, який передбачений ч. 2 ст. 288 КАС України призначенням справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, належним чином повідомленням позивача про час і місце розгляду справи і не прибуття в судове засідання позивача та її представника, з підстав визнаних судом неповажними, суд обгрунтовано вирішив проводити розгляд справи у відсутність позивача та її представника на підставі поданого адміністративного позову виходячи із заявлених в ньому обставин і наданих доказів.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Керуючись ст.ст. 77, 78, 90, 139, 242-246, 250, 255, ч. 2 ст. 288, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Рівненській області про визнання неправомірним і скасування рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання, рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рівненського

міського суду О.Я. Тимощук