Рішення

від 19.12.2024 по справі 361/650/24

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 361/650/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2024 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Якимець О.І., за участю секретаря судового засідання Сіренко Б.В., розглянувши у судовому засіданні у місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Києві про скасування постанови в справі про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд із позовом до Управління патрульної поліції у місті Києві (далі - відповідач) у якому просить скасувати постанову від 07.12.2023 серії ЕНА № 1081103, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що інспектором порушено процедуру розгляду справи, не надано позивачу на його вимогу шляхових листів, не надали можливість скористатися правовою допомогою та ознайомитися із документами, які надають право працівникам патрульної поліції перебувати у місці зупинки транспортного засобу при виконанні службових обов`язків. Також інспектори не надали позивачу доказів сертифікованості вимірювального приладу. Оскаржувана постанова була винесена без розгляду адміністартивної справи

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2024 справу №361/650/24 передано на розгляд за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва.

Ухвалою суду від 07.05.2024 позовна заява прийнята для розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін.

27 травня 2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що у даній справі інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією, КУпАП та чинним законодавством України. Зазначає, що 07.12.2023 в м.Києві по проспекту Броварському, 98, працівники поліції у відповідності до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», здійснювали контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. 07.12.2023 о 08 год. 45 хв. працівники поліції виявили порушення правил дорожнього руху за допомогою приладу TruCAM II LTI 20/20 ТС 008389, на якому зафіксовано, що водій транспортного засобу MITSUBISHI LANCER номерний знак НОМЕР_1 , здійснює рух в населеному пункті зі швидкістю 79 км/год., при дозволеній максимальній швидкості руху в населеному пункті 50 км/год, чим порушує п. 12.4 ПДР. Згідно ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» здійснили зупинку транспортного засобу. Після зупинки транспортного засобу інспектор підійшов до автомобіля, зазначив причину зупинки, та повідомив, що водій порушив п. 12.4 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Водій зазначив, що він поспішає та попросив інспекторів обмежитися зауваженням, на що працівники поліції відмовили у задоволенні такого прохання аргументуючи тим, що санкція ч. 1 ст. 122 КУпАП, не передбачає такий вид адміністративного стягнення. Також на прохання позивача, інспектор надав докази вчиненого адміністративного правопорушення, а саме відео з вимірювального приладу TruCam II 20/20 та детально пояснив принцип його роботи. Звертає увагу суду, що під час розгляду справи, працівники поліції надали можливість позивачу надати як письмові так і усні пояснення, а також скористатися своїми правами передбаченими ст. 268 КУпАП, що підтверджується відеозаписом з нагрудної камери № 472284. За таких обставин відсутні підстави для скасування постанови з мотивів, які наведені у позовній заяві.

Позивач надіслав на адресу суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що відповідачем не надано доказів перевищення швидкості позивачем. Зазначає, що на спідометрі авто позивача фіксувалась швидкість близько 50 км/год. Також позивач вказав на необхідність отримання професійної правничої допомоги та попросив у інспекторів надати службові посвідчення, оскільки ті при зупинці ТЗ не представились, а також повідомив, що в такому разі хоче ознайомитись із документами, які підтверджують сертифікованість приладу і чинність строку дії прибору, на який ніби було зафіксовано перевищення швидкості та докази такого перевищення, що прямо передбачено ст. 268 КУпАП. Однак позивачу було протиправно відмовлено у реальній можливості реалізувати свої права. Крім того, позивач повідомив, що бажає ознайомитись із документом, який надає право перебувати при виконанні службових обов`язків в цей час дня, на цьому місці саме цим інспекторам (шляховий лист інспекторів тощо), однак такі документи йому не надали.

З урахуванням поданих сторонами заяв, суд вирішив здійснювати розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно матеріалів справи, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки 07.12.2023 о 08 год. 45 хв. в м.Києві по проспекту Броварському, 98, позивач керував транспортним засобом MITSUBISHI LANCER номерний знак НОМЕР_1 та рухався зі швидкістю 79 км/год., при дозволеній максимальній швидкості руху в населеному пункті 50 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості TruCAM II LTI 20/20 ТС 008389, чим порушив п. 12.4 ПДР.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Згідно пункту 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Положення статті 251 КУпАП України закріплюють, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

В даному випадку згідно матеріалів справи перевищення швидкості зафіксовано лазерним вимірювачем швидкості руху TruCam TC008389.

Згідно долучених документів, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.

Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення Правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.

Згідно технічних характеристик, прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості «TruCam LTI» 20/20, спроможний робити фото- та відеозйомку в автоматичному режимі, тому його покази можливо розцінювати, як беззаперечний доказ по справі.

Прилад TruCam LT1 20/20 № TC008389 не є автоматичним засобом вимірювальної техніки.

Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.

Вказаний тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam» отримав сертифікат відповідності.

Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/27944, що прилад TruCam LTI 20/20 серійний № TC008389 є придатним до застосування і відповідає необхідним вимогам. Дане свідоцтво чинне до 01 листопада 2024 року.

Можливість використання приладу TruCam LTI 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації, а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання) та не суперечить вимогам законодавства.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказуючи правомірність винесеної постанови, представник відповідача надав суду зокрема диск з відеозаписом та фото з приладу TruCam LTI 20/20 серійний № TC008389 з фіксацією вчиненого правопорушення.

Зокрема, на відеозаписі вчиненого правопорушення зафіксовано рух автомобіля MITSUBISHI LANCER номерний знак НОМЕР_1 ; на фото долученому до матеріалів - фото вищезазначеного автомобіля, швидкість руху (79 км/год), 07.12.2023 08:45, а також відображено місце вчинення правопорушення, та дозволену швидкість (50 км/год).

Згідно оглянутого запису з бодікамери працівника патрульної поліції, після зупинки транспортного засобу поліцейські повідомили причину зупинку, роз`яснили суть порушення; дані посвідчень працівників патрульної поліції позивач записав. Також позивачу надали для огляду зафіксований на лазерний вимірювач швидкості запис порушення.

Щодо доводів позивача, що працівники поліції відмовилися надати докази сертифікованості вимірювального приладу, такі спростовуються оглянутим записом з бодікамери патрульного поліцейського, згідно якого працівники декілька разів пояснили, що водій може ознайомитися з такими документами у приміщенні стаціонарного дорожнього посту, вийшовши з машини. Щодо ненадання доказів, які дають право перебувати при виконанні службових обов`язків в цей час дня, на цьому місці, поліцейські при зупинці транспортного засобу пред`явили свої службові посвідчення, дані таких посвідчень позивач записав та зазначив, що подасть скаргу на працівників патрульної поліції.

У даному випадку, доказів, які б спростовували факт наявності складу адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем суду не надано, а посилання на окремі недоліки оформлення оскаржуваного рішення, не можуть сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності такого і, як наслідок, про його скасування.

Зібрані та подані відповідачем до суду докази є належними та допустимими доказами в адміністративній справі, які в повному обсязі доводять обставину порушення позивачем вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху, внаслідок чого позивача було притягнено до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, суд вважає, що оскільки матеріалами справи підтверджується вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, підстави для скасування оскаржуваної постанови в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у позові, суд, відповідно до ст. 139 КАС України, вважає за необхідне понесені позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 243, 246, 271, 272, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Києві про скасування постанови в справі про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. І. Якимець