Постанова

від 18.12.2024 по справі 524/1230/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/1230/23 Номер провадження 22-ц/814/3230/24Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О.С. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

розглянув впорядку письмовогопровадження безвиклику учасниківцивільну справуза апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 19 червня 2024 року (час ухвалення судового рішення з 09:22:35 год. до 09:52:24; дата виготовлення повного тексту рішення 28 червня 2024 року) у справі за позовом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

У С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області звернулася до суду із вказаним позовом, просила з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог ухвалити рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на її користь безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі32036,38грн.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що з червня 2016 року ОСОБА_1 є власником незавершеного будівництва багатоповерхового житлового будинку (фундамент) А у АДРЕСА_1 , що розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 5310436100:04:003:0273, площею 4136 м.кв., яка належить до комунальної власності міста.

У період з 01.06.2017 до 01.06.2020 року земельна ділянка з кадастровим номером 5310436100:04:003:0273 по АДРЕСА_1 перебувала в оренді МКП «Граніт» на підставі договору, укладеного із Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області, проте дія вказаного договору у встановленому законом порядку не була продовжена.

Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 13 грудня 2022 року (справа № 524/9534/21) задоволений позов Кременчуцької міської ради стягнуто із ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти у розмірі 29949,56 грн за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436100:04:003:0273 за період з 01 червня 2020 року по 06 жовтня 2021 року.

В подальшому ОСОБА_1 продовжив користуватися вказаною земельною ділянкою без оформлення у встановленому порядку договору оренди, отже за період з 07 жовтня 2021 року по 31 січня 2023 року сума безпідставно збережених коштів становить 32036,38 грн.

Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 19 червня 2024 року позов Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів задоволений.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області грошові кошти у сумі 32036,38 грн за фактичне користування земельною ділянкою і витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн.

В апеляційнійскарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції у частині стягнення з нього 18000 грн за користування земельною ділянкою скасувати, відмовити у задоволенні цих вимог, вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що суд першої інстанції у порушення вимог цивільного процесуального закону не дав належної оцінки його доводам, підтвердженим належними і допустимими доказами, про те, що він 02 червня 2023 року сплатив орендну плату у сумі 18000 грн.

Висновок суду, що фактичним платником орендного платежу є МКП «Граніт» є помилковим, оскільки у чеку від 02 червня 2023 року платником коштів у сумі 18000 грн з призначенням платежу: орендна плата, зазначений саме ОСОБА_1 .

Відзив на апеляційну скаргу судом не отримано.

Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що згідно зінформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.02.2023 року, ОСОБА_1 15.06.2016 року набув право власності на незавершене будівництво, багатоповерховий житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначене нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5310436100:04:003:0273, цільове призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, вид використання для закінчення будівництва багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_2 з вбудованими адміністративно-торговими приміщеннями, площа - 4136 кв.м.

У період з 07.10.2021 р. по 31.01.2023 р. ОСОБА_1 використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів,

Нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки площею 4136 кв. м. складає 1 233 355,20 грн, що підтверджується витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.08.2021 року № 206/428-1 (а.с.15).

Розмір доходу, як розмір плати за користування безпідставно набутим майном (земельною ділянкою комунальної форми власності без оформлення правовстановлюючих документів), у виді орендної плати за землю з 07.10.2021 року по 31.01.2023 року, складає 32036,38 грн, що підтверджується розрахунком Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідачем до матеріалів справи не надано належних доказів оформлення права користування спірної земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Кременчуцькою міською радою та державної реєстрації права оренди відповідача за період з 07.10.2021 р. по 31.01.2023 р, отже відповідач користувався спірною земельною ділянкою у заявлений до стягнення період без достатніх правових підстав.

Доводи відповідача, що МКП «Граніт» є орендарем спірної земельної ділянки та саме воно має сплачувати оренду плату, суд визнав неспроможними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що у вказаний період були наявні догори оренди землі міжКременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської областіта МКП «Граніт».

Твердження ОСОБА_1 , що ним 02.06.2023 року сплачено орендну плату у розмірі 18000 грн не є обгрунттованим, оскільки згідно наданої відповідачем квитанції фактичним платником є МКП «Граніт», а призначення платежу: орендна плата з юридичних осіб - МКП «Граніт» (а.с.184)

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На переконання апеляційного суду рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог статті 263 ЦПК України.

Предметом позову у цій справі є вимога стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

Предметом регулювання глави 83ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц.

Основним (і єдиним) доводом апеляційної скарги є твердження про те, що відповідач добровільно сплатив 18000 грн у рахунок орендної плати за спірну земельну ділянку.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про необгрунтованість такого доводу.

У дублікаті чека від 02 червня 2023 року (а.с.185) як фактичний платник зазначено МКП «Граніт», призначення платежу орендна плата з юридичних осіб, при цьому цей документ, як і інші, не містить відомостей про те, що плата здійснена саме за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436100:04:003:0273.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що добросовісність є одним із головних принципів цивільних правовідносин.

Як слідує з матеріалів справи, у межах розгляду цивільної справи 524/9534/21 рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 13 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 13 липня 2023 року, за позовом Кременчуцької міської ради із ОСОБА_1 стягнуті кошти за користування цією ж земельної ділянкою без належних правових підстав за період з 01.06.2020 року по 06.10.2021 року. Отже, ОСОБА_1 , щонайменше з дати ухвалення рішення судом першої інстанції у вказаній справі, мав би вжити заходів для упорядкування правовідносин із користування земельною ділянкою з кадастровимномером 5310436100:04:003:0273.

На переконання апеляційного суду суд першої інстанції виконав вимоги ст.89 ЦПК України дав правильну оцінку наданим у справу доказам і зробив правильний висновок про доведеність позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

В апеляційній скарзі відсутні посилання на нові істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 19 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 18 грудня 2024 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов