Постанова

від 19.12.2024 по справі 569/13257/24

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2024 року

м. Рівне

Справа № 569/13257/24

Провадження № 22-ц/4815/1199/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструк С.В., Ковальчук Н.М.,

секретар судовогозасідання: Хлуд І.П.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради

розглянула в порядкуспрощеного позовногопровадження вм.Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 серпня 2024 року,ухвалене вскладі суддіКовальова І.М.,дата складанняповного текстурішення незазначена,у справі № 569/13257/24,

в с т а н о в и в :

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради про стягнення моральної шкоди, зобов`язання вчинення дій.

Позов обґрунтований тим, що рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 19 липня 2023 року, яке постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року залишено без змін, позов ОСОБА_1 до інспектора з паркування Концемала Ю.В., Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задоволено; скасовано постанову серії RVN № 007381 від 21.03.2023 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.

Вважає,що відповідачембуло грубопорушено йогоправа.Зазначав,що діямивідповідача йомузавдано моральноїшкоди,оскільки вінпереніс психологічніхвилювання,переживемоційнийстрес,якийсупроводжувався почуттямирозгубленості,образи,обурення,тривоги,тасоромуперед своїмидітьмитавнуками,в очахяких вінзавжди бувавторитетом,який засвоє життяжодного разуне порушувавзакону тане притягувавсядо будь-якоївідповідальності.

Розмір заподіяної моральної шкоди він оцінює у 48000 гривень .

Просив суд про задоволення позову.

Рішенням Рівненськогоміського судуРівненської областівід 12серпня 2024року в задоволенніпозову ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради про стягнення моральної шкоди, зобов`язання вчинення дій - відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що факт, складання постанови про адміністративне правопорушення не є безумовною підставою для стягнення моральної шкоди. Наявність судового рішення про скасування постанови не може бути безумовною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки даним рішенням не встановлено факту незаконності прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, дії інспектора з паркування ОСОБА_2 не були визнані протиправними, а отже відсутня і вина останнього. А закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені рішенням суду.

У поданійна рішенняапеляційній скарзіпозивач вказуєна порушеннясудом нормматеріального тапроцесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не дослідив та не надав належної оцінки наявним у справі доказам та зробив суб`єктивний висновок щодо відсутності моральної шкоди.

Підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди є саме закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу такого правопорушення, що свідчить про незаконність притягнення йогодо адміністративної відповідальності. Крім того, відшкодування моральної шкоди у цій категорії справ здійснюється незалежно від вини відповідних посадових осіб. Покликається на правові позиції Верховного Суду у подібних справах.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Кученець О. вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення не відповідає.

Судомвстановлено,що постановою серії RVN № 007381 від 21.03.2023 р. ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 19 липня 2023 року позов ОСОБА_1 до інспектора з паркування Концемала Ю.В., Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задоволено; скасовано постанову серії RVN № 007381 від 21.03.2023 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року апеляційну скаргу Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради залишено без задоволення, а рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 19 липня 2023 року в адміністративній справі №570/1627/23 без змін.

Статтею 23 ЦК Українивизначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно зістаттею 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно зістаттею 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1ст. 1173 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Перелік підстав, за наявності яких виникає право на відшкодування моральної та матеріальної шкоди відповідно до вимог Закону, є вичерпним.

Здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року у справі № 726/837/20 зазначено, що: «У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.

Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом».

Вказані правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 зазначено, що: «У справі, яка переглядається, безпідставно не застосувавши до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у вищезгаданій постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц, апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом».

У постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц зроблено висновок про те, що на підставі пункту 2 частини першоїстатті 1 Закону № 266/94-ВРу особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження.

Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права в подібних правовідносинах викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17, від 08 квітня 2020 року у справі № 686/16847/17, від 22 липня 2020 року у справі № 303/7352/18, від 02 вересня 2020 року у справі № 591/1001/17, від 09 червня 2021 року у справі № 726/837/20, від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20, від 26 січня 2022 року у справі № 607/25039/19, від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20, від 16 лютого 2022 року у справі № 522/10241/19.

Як вбачається із рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 19 липня 2023 року, яке набрало законної сили та є чинним, підставою для закриття справи про адміністративне правопорушення відносно позивача суд зазначив відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 122 КУпАП.

Отже, судовим рішенням встановлено незаконність відповідних дій та рішень інспектора паркування щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що у відповідності до вимог статей1167,1173 ЦК Українипозивач вправі вимагати відшкодування моральної шкоди відповідачем, яка виразилась у душевних стражданнях, яких зазнав позивач у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього.

Сам по собі факт неправомірного притягнення до адміністративної відповідальності в розумінні нормстатті 1174 ЦК Україниє підставою для відшкодування заподіяної шкоди та свідчить про безумовні душевні страждання та моральні переживання фізичної особи внаслідок таких дій посадової особи державного органу.

Стаття 23 ЦК Українипередбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Статтями12,81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у випадку його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою устатті 129 Конституції України.

Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду позивач посилається на те, що посадові особи відповідача вчинили протиправні дії щодо нього, що підтверджено рішеннями суду.

Неправомірне винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності завдало позивачу моральних страждань, так як ОСОБА_1 був вимушений вести листування з відповідачем, звертатися до адвоката за правничою допомогою, подавати позов до суду, потім апеляційну скаргу. Тобто, позивач тривалий час доводив свою невинуватість із залученням третіх осіб.

Виходячи з наведеного та з урахуванням того, що позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу інспектором паркування безпідставно, суд вважає доведеним факт наявності моральної шкоди, що завдана позивачу незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, яка полягає у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях, почуття образи, емоційної напруги, нервозності та інших негативних переживань.

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Європейський суд з прав людини у справі «Тома проти Люксембурга» (2001 рік), використав принцип, по якому сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення, наведене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19).

Враховуючи наведене, апеляційний суд врахує характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок неправомірного притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: приниження позивача в очах близьких, рідних, знайомих через обвинувачення у вчинення адміністративних правопорушень, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та доведеності своєї невинуватості та, виходячи із засад розумності, виваженості, дійшов висновку про відшкодуванняморальної шкодиу розмірі 1 000,00 грн.

Суд першої інстанції на зазначені вимоги закону та його застосування уваги не звернув, у зв`язку з чим допустив порушення норм матеріального права, за наведеного апеляційний суд вважає за необхідне рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково з наведених вище підстав.

Вирішуючи питання про стягненняморальної шкоди, суд апеляційної інстанціївраховує, що відповідно до вимог статті 77Закону України «Про місцеве самоврядування»шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

Відповідно достатті 25 Бюджетного кодексу УкраїниКазначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженогоуказом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів, зокрема, з місцевого бюджету, визначенийпостановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників»(далі Порядок).

Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

За змістом пунктів 35, 41 Порядку не безпосередньо Казначейство, а відповідний його орган (територіальний підрозділ Казначейства) здійснює безспірне списання коштів місцевих бюджетів для відшкодування шкоди, заподіяної:

- фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування;

- органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування у сфері нормотворчої діяльності.

За змістом пункту 43 Порядку орган влади Автономної Республіки Крим та орган місцевого самоврядування подають протягом 15 робочих днів органові Казначейства документи (відомості), що можуть бути підставою для зупинення безспірного списання коштів місцевого бюджету згідно з пунктом 41 цього Порядку та їх перерахування на рахунок стягувача.Після закінчення такого строку орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів місцевого бюджету за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених рішенням про місцевий бюджет на зазначену мету.

Отже, відшкодування позивачу моральної шкоди, яка була завдана протиправними діями відповідача Департаментом Муніципальної варти Рівненської міської ради, підлягає за рахунок бюджету міста Рівне, розпорядником якого у спірних правовідносинах є управління Державної казначейської служби України в м. Рівне Рівненської області.

Згідно з частиною 13 статті141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті382 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасуваннята ухвалення нового рішенняабо зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 6статті 141 ЦПК Україниякщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини другоїстатті 3 Закону«Про судовий збір».

Разом з тим, відповідач у даній категорії справ не є суб`єктом, який звільнений від сплати судових витрат (судового збору),що свідчить про необхідність вирішення питання стягнення судового збору за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанціях.

Відповідно дочастини 2пункту 1статті 4 Закону«Про судовийзбір» за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, розмір судового збору до суду першої інстанції становить 1211,20 грн; до суду апеляційної інстанції 1816,80 грн.

Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382- 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 серпня 2024 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради про стягнення моральної шкоди, зобов`язання вчинення дій задовольнити частково.

Стягнути з бюджету міста Рівне через Управління Державної казначейської служби України у м. Рівне Рівненської області на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 1000 (одна тисяча) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути зДепартаменту муніципальноїварти Рівненськоїміської ради(кодЄДРПОУ 44350009)в дохіддержави судовийзбір урозмірі 3028,00грн заподання позовноїзаяви таапеляційної скаргизавимогою провідшкодування моральної шкоди.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення лише у випадках передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 19.12.2024 року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.

Ковальчук Н.М.