Ухвала

від 05.12.2024 по справі 335/12887/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 05.12.2024 Справа № 335/12887/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/12887/24 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/807/814/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія ст. 199 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 грудня 2024 року м . Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

захисника - адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою заступника начальникавідділу Запорізькоїобласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2024 року, якою у відношенні ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 24 січня 2025 року включно, з визначенням застави у сумі 242240 грн., -

В С Т А Н О В И Л А:

Прокурор у кримінальному провадженні - заступник начальникавідділу Запорізькоїобласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , строком на 60 днів, без визначення розміру застави.

За матеріаламипровадження, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, за наступних обставинах.

Не пізніше травня 2021 року, більш точну дату та час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , стало відомо про ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі №757/57430/20-к від 28 грудня 2020 року, на підставі якої все нерухоме майно ОСОБА_9 , яка являється матір`ю потерпілого ОСОБА_10 , передано в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА).

Крім того, 7 травня 2021 року між АРМА та ТОВ «ТОРЕНЕРДЖІ ГРУП» укладено договір №4547, щодо управління 47 об`єктами нерухомого майна, у тому числі й тими, що належать ОСОБА_9 , в яких здійснював господарську діяльність ПТ «ДЯЧЕНКО, СКРИПКА. ЛОМБАРД ЮК «ДЕМОС» (ЄДРПОУ 24512986) та КС «ЮК Демос» (ЄДРПОУ 33210627).

Після цього у травні 2021 року, більш точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового розслідування особами, керуючись метою власного збагачення, діючи з корисливих мотивів, розробив злочину схему вимагання грошових коштів, а саме вирішив використати зазначену інформацію для систематичного вимагання та отримання грошових коштів від потерпілого під виглядом спільної господарської діяльності, а саме незаконного отримання грошових коштів під приводом надання всебічної допомоги у веденні бізнесу та розподілу прибутку ПТ «ДЯЧЕНКО, СКРИПКА. ЛОМБАРД ЮК «ДЕМОС» та КС «ЮК Демос» у рівних долях.

В свою чергу ОСОБА_10 , вважаючи рішення Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/57430/20-к від 28 грудня 2020 року, щодо передачі нерухомого майно ОСОБА_9 в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів - незаконним, звернувся із апеляційною скаргою до Київського апеляційного суду щодо скасування арешту накладеного на майно із забороною його відчуження.

За даним фактом звернення ОСОБА_10 до Київського апеляційного суду про скасування ухвали Печерського районного суду м. Києва №757/57430/20-к від 28 грудня 2020 року, стало відомо ОСОБА_7 , який реалізуючи свій злочинний умисел направлений на вимагання грошових коштів у потерпілого ОСОБА_10 , діючи умисно, під час особистої телефонної розмови з останнім, який перебував у приміщенні за адресою: м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, 10, нежитловому приміщені № 1, 9 липня 2021 року, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, виказав вимогу передачі йому грошових коштів у сумі 10000 доларів США (що відповідно до курсу НБУ станом на дату вчинення злочину складало 272 800 гривень) неіснуючого боргу у вигляді штрафних санкцій «за звернення ОСОБА_10 зі скаргою до суду з метою зняття арешту з нерухомого майна без погодження з ОСОБА_7 », які супроводжувались погрозами застосування фізичного насильства та знищення майна потерпілого ОСОБА_10 та його матері ОСОБА_9 . У дійсності потерпілий ОСОБА_10 жодних грошових коштів в борг у ОСОБА_7 не брав, цивільно-правові відносини майнового характеру з останнім відсутні.

Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вимозі передачі чужого майна та права на майно з погрозою застосування насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення майна, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

19 листопада 2021 року відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024080000000377 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

26 червня 2024 року о 16 год. 40 хв. ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

26 червня 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2024 року застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24 серпня 2024 року.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2024 року ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19 жовтня 2024 року.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2024 року ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 26 листопада 2024 року.

Задовольняючи частково клопотання, слідчий суддя вказала про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також про доведення стороною захисту, що заявлені ризики зменшилися, оскільки стадія досудового розслідування була завершена складанням обвинувального акта та направлення його до суду.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді в частині визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави.

В обґрунтування своєї скарги вказує, що судом не враховані обставини скоєння злочину ОСОБА_7 , а саме вимагання останнім грошових коштів у розмірі 10 тисяч доларів США із погрозами застосування фізичного насильства та знищення майна потерпілого ОСОБА_10 та його матері ОСОБА_9 .

Зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, попри, встановлення їх наявності, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 скеровано до суду, покарання за злочин, передбачений ч. 2 ст. 189 КК України передбачає до 7 років позбавлення волі, вік та стан здоров`я ОСОБА_7 дозволяє його утримувати в умовах слідчого ізолятору.

У судовому засіданні апеляційного суду прокурор підтримав апеляційну скаргу та вказав, що слідчим суддею не були враховані відомості, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, вагомість наданих стороною обвинувачення доказів та імовірне вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, за яке у подальшому неможливе його звільнення від кримінальної відповідальності за ст.ст. 75, 69 КК України. Крім того, в оскаржуваній ухвалі зазначено про зменшення ризиків, разом з тим, з вказаним твердженням не можна погодитися, оскільки існує ризик того, що ОСОБА_7 , перебуваючи не в умовах слідчого ізолятору, зможе ухилятися від явки до суду, ураховуючи, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покарання за яке передбачено до 7 років позбавлення волі, йому відкриті матеріали кримінального провадження, у зв`язку із чим, може вживати всі заходи для ухилення від кримінальної відповідальності шляхом в тому числі виїзду за кордон, з огляду на наявність в нього інвалідності. Не погоджується і з тим, що зменшився ризик впливу на свідків, оскільки суд безпосередньо буде сприймати покази потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, а ті докази, які надавалися такими особами під час досудового розслідування не будуть сприйматися судом. Також не погоджується із висновком слідчого судді про відсутність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, відносно нього скеровані обвинувальні акти до суду, що в сукупності свідчить про те, що обвинувачений схильний до вчинення кримінальних правопорушень. На даний час по даному кримінальному провадженню проведено підготовче судове засідання, за результатом якого задоволено клопотання захисника про направлення справи для об`єднання до іншого суду. Вважає, що застосування до ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави не зможе запобігти ризикам, які встановлені судом, у зв`язку із чим в цій частині просить скасувати оскаржувану ухвалу.

Захисник - адвокат ОСОБА_11 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та вказала, що прокурором порушено процесуальні строки, передбачені КПК України для подачі клопотання про продовження запобіжного заходу, однак слідчий суддя розглянув таке клопотання та постановив судове рішення. Звертає увагу на те, що 3 грудня 2024 року відбулося підготовче судове засідання, на якому був присутній потерпілий та жодних заяв, які б вказували, що відносно нього чиниться незаконний вплив, він не надав, в матеріалах кримінального провадження жодна експертиза не свідчить про вчинення ОСОБА_7 вказаного кримінального правопорушення. Зазначає, що ОСОБА_7 не був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, його затримано, як військовослужбовця. Вказує, що досудове розслідування триває з 2021 року та до 2024 року та за цей час обвинувачений мав всі можливості виїхати за кордон, де міг би перебувати, не повертаючись до України, разом з цим, він це не зробив. Зазначила про відсутність ризиків у даному кримінальному провадженні, обвинувачений має стійкі соціальні зв`язки, є фізичною особою підприємцем, є особою з інвалідністю, має місце проживання, є раніше не судимим та паспорт громадянина України для виїзду закордон, на що вказує прокурор, можливо здати до відповідних органів. Зазначила, що у разі порушення обвинуваченим, покладених на нього обов`язків, прокурор може звернутися з клопотанням про зміну йому запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку свого захисника та вказав, що не переховувався від органу досудового розслідування

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого, його захисника та прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та провівши судові дебати, судова колегія вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Урахувавши зазначені вище вимоги закону, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Так, при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , із визначенням розміру застави, слідчим суддею встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на момент розгляду клопотання зменшились.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із висновком слідчого судді щодо визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, у даному кримінальному провадженні, виходячи з наступного.

Так, запобіжний захід застосовується саме з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.

На даному етапі кримінального провадження, слідчий суддя має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

Під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний установити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що продовжує існувати хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК).

Існування кожного вказаного у ч. 1 ст. 177 КПК України ризику повинно підтверджуватися фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстровано (п. п. 85, 86 рішення Європейського Суду з прав людини від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України» /Makarenko v. Ukraine, заява №622/11).

Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років, у зв`язку із чим, ураховуючи суворість можливого покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним, продовжує існувати ризик переховування від суду.

Крім того, тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для продовження ризику переховування.

Зокрема, із матеріалів клопотання убачається, що ОСОБА_7 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон та є особою з інвалідністю ІІ групи.

Також із матеріалів провадження випливає, що ОСОБА_7 неодноразово перетинав державний кордон, останній раз - 5 червня 2024 року (виїзд) та 12 червня 2024 року (в`їзд) (а.с. 174-175 матеріалів кримінального провадження №12024080000000377).

Крім того, колегія суддів звертає увагу на систематичну зміну місця проживання обвинуваченого не тільки в межах одного населеного пункту, а і в різних населених пунктах на території України.

Так, із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань убачається, що місцезнаходження фізичної особи підприємця ОСОБА_7 станом на 24 травня 2024 року є адреса: АДРЕСА_1 .

Водночас, із доданих до клопотання копії ухвал Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, Дніпропетровського апеляційного суду, а також протоколу допиту ОСОБА_7 в якості підозрюваного від 16 липня 2024 року випливає, що місцем проживання обвинуваченого є адреса: АДРЕСА_2 .

При цьому, із наданого стороною захисту під час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу, тобто 26 листопада 2024 року, Договору оренди житлового приміщення від 16 квітня 2024 року убачається, що ОСОБА_7 проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Отже, з аналізу зазначеного убачається, що обвинувачений не має постійного місця проживання, оскільки постійно його змінює та проживає в різних регіонах країни не досить тривалий час.

Таким чином, вказані обставини в сукупності свідчать про те, що ОСОБА_7 , усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинення вказаного кримінального правопорушення, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може переховуватися як на території України, так і за її межами, з огляду на наявність в нього паспорту громадянина України для виїзду за кордон, який дозволяє йому вільно змінювати місце перебування, а також зважаючи на його майновий стан, про який вказує те, що він є фізичною особою підприємцем та з огляду на вартість орендованого ним житлового приміщення у Київській області, яка складає 1800 доларів США на місяць (а.с. 46-48), має відповідний дохід, який дозволить йому створити необхідні умови для переховування в тому числі за кордоном.

На переконання колегія суддів, зазначений ризик є досить актуальним, не зменшився та нівелюється на даний час триманням ОСОБА_7 під вартою.

Щодо ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків, то апеляційний суд вважає, що він також продовжує існувати, з огляду на таке.

Як випливає із матеріалів провадження, досудове розслідування закінчено, проте, у даному кримінальному провадженні потерпілий та свідки ще не допитувались судом, і, відповідно, їх показання не сприйняті безпосередньо, задля можливості використання їх як доказів, у той час як КПК встановлена процедура отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК), а тому будучі обізнаним про анкетні дані потерпілого та свідків, обвинувачений ОСОБА_7 може здійснювати на них певний вплив з метою зміни ними показань або відмови від їх надання для уникнення кримінальної відповідальності, а факт їх допиту на стадії досудового розслідування не свідчить про відсутність вказаного ризику, оскільки вони повинні бути допитані безпосередньо в судовому засіданні для виконання вимог ч. 4 ст. 95 КПК України.

Крім того, колегія суддів ураховує, що кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_7 вчинено з погрозою насильства над потерпілим. Зі змісту протоколів допиту потерпілого ОСОБА_10 убачається, що ОСОБА_7 систематично йому погрожував, здійснював відносно нього як фізичний тиск, так і психологічний тиск, який обумовлювався тим, що до ОСОБА_10 були приставлені особи, які цілодобово знаходились біля потерпілого, проживали в його квартирі та звітували ОСОБА_7 про всі дії потерпілого.

Отже, обвинувачений ОСОБА_7 , будучі обізнаним про місце проживання потерпілого та спосіб його життя, може продовжити вчиняти дії, які направленні на здійснення щодо ОСОБА_10 незаконного впливу, оскільки останній є єдиним потерпілим у даному кримінальному провадження, покази якого мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_7 .

З огляду на викладене, ризик незаконного впливу на потерпілого не зменшився та свідчить про обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений наділений потенційною можливістю як самостійно, так і через інших осіб впливати на потерпілого і у подальшому, з метою схилити його не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.

Також, колегія суддів не погоджується з висновками слідчого судді щодо відсутності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення характеризується тим, що відносно ОСОБА_7 крім вказаного кримінального провадження наявні і інші кримінальні провадження, які скеровані до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, який наразі з об`єктивних причин не здійснює правосуддя.

Окрім іншого, в провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська наразі перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, у якому до останнього спочатку був застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, а згодом у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Вказане свідчить про те, що у період з моменту внесення відомостей у даному кримінальному провадженні до ЄРДР та до затримання ОСОБА_7 , останній вчинив дії за які обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, що безумовно вказує на те, що ризик вчинення іншого кримінального провадження не зменшився та продовжує існувати.

Ті обставини, на які посилається захисник, а саме, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має стійкі соціальні зв`язки, є особою з інвалідністю, не нівелюють ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

При цьому, деякі з вказаних обставини існували і на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_7 злочину, та жодним чином не виступили стримуючим фактором в його поведінці.

Таким чином, вказані ризики є достатньо високими, запобігти яким не зможе визначений альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, оскільки у разі внесення такої застави, є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, ОСОБА_7 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, не встановлення такого альтернативного запобіжного заходу як застава у даному кримінального провадженні, кореспондується із положеннями, визначеними у п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.

Отже, встановлюючи альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя, в порушення вимог ст.ст. 176, 177, 178 КПК України, не в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства України, не співставив існуючі у справі ризики, характер кримінального правопорушення та його наслідки, з реальною можливістю забезпечити цим запобіжним заходом впевненість у тому, що ОСОБА_7 не буде порушувати покладені на нього процесуальні обов`язки.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню, з постановленням нової ухвали, якою відносно ОСОБА_7 продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 199, 407, 422 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу заступника начальника відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2024 року, якою у відношенні ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 24 січня 2025 року включно, з визначенням застави у сумі 242240 грн. скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора у кримінальному провадженні - заступника начальника відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без визначення розміру застави, строком до 24 січня 2025 року включно.

Ухвала суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає, набирає законної сили з моменту її оголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4