Постанова

від 18.12.2024 по справі 357/8102/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 18.12.2024 Справа № 357/8102/23

Запорізький апеляційний суд

Єдиний унікальний № 357/8102/23 Головуючий у 1 інстанції: Кононенко І.О.

Провадження № 22-ц/807/2292/24 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючої: Кочеткової І.В.,

суддів: Гончар М.С.,

Подліянової Г.С.,

секретар: Камалова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» до ОСОБА_1 , третя особа: Публічне акціонерне товаристве «Комерційний Банк Надра», про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП», інтереси якого представляє Карапетян Армен Рафікович, на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області 09 жовтня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк Надра», про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 06 липня 2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Комерційний банк Надра», правонаступником якого є ПАТ «Комерційний банк Надра» був укладений кредитний договір № 80/П/13/2007/840, відповідно до умов якого банк надав Відповідачу на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти з метою придбання у власність нерухомого майна на загальну суму 80812,00 дол. США із розрахунку 12,99% річних строком з 06 червня 2007 року по 06 червня 2018 року, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді на залишок заборгованості.

13 травня 2019 року між Банком та ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» був укладений Договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором № 80П/13/2007/840, відповідно до умов якого до позивача перейшли права вимоги за Кредитним договором. Відповідно до Додатку № 1 до договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором № 80/П/13/2007/840 по основному боргу (тіло кредиту) складає 36 063,07 дол. США. (еквівалент 945 064,74 грн.): по відсоткам складає 23 261,88 дол. США. (еквівалент 609 598.20 грн.).

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за Кредитним договором у березні 2021 року позивач звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача основного боргу (тіло кредиту) у розмірі 36063.07 дол. США. 03 травня 2022 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача основного боргу (тіло кредиту) у розмірі 36063.07 дол. США задоволені у повному обсязі. Постановою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 травня 2022 року в частині стягнення з Відповідача 36 063.07 дол. США залишено без змін.

Позивач зазначає, що заборгованість відповідача за відсотками за Кредитним договором складає 23261, 88 доларів США, розмір якої підтверджується Додатком 1 до Договору № 80П/13/2007/840 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором від 13 травня 2019 року та розрахунком нарахування та погашення відсотків за Кредитним договором.

Зважаючи на викладене, ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість по відсотках за користування кредитом в розмірі 23261,88 доларів США, а також судові витрати.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області 09 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» в особі представника адвоката Карапетяна А.Р. подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що посилання суду на наявність виконавчого напису нотаріуса жодним чином не співвідноситься з предметом розгляду справи та його наявність не впливає на розгляд справи. В матеріалах справи відсутнє підтвердження забезпечення виконання кредитних зобов`язань шляхом укладення іпотечного договору, а у відповідях державної виконавчої служби та приватного нотаріуса відсутнє посилання на кредитний договір щодо якого було вчинено виконавчий напис.

Зазначає, що суд не надав оцінки тому факту, що після повернення виконавчого напису нотаріуса відповідач продовжував користуватись кредитними коштами, що підтверджується здійсненням платежів у грудні 2014 року та січні 2015 року.

Звертає увагу, що згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 12 травня 2021 року в справі № 638/8500/15, від 03 квітня 2019 року в справі № 916/3495/17 саме факт реалізації предмета іпотеки, а не просто пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту, припиняє нарахування відсотків.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Назаренко Р.А., який представляє інтереси ОСОБА_1 , зазначає, що оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим. За обставинами справи Банк у 2014 році звертався до суду із позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, який ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.12.2014 у справі 357/12586/14-ц за заявою Банку був залишений без задоволення. Крім того, за заявою Банку в рахунок дострокового погашення заборгованості за кредитним договором приватним нотаріусом 07.08.2014 було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на іпотечне майно. Вказаний виконавчий напис перебував на примусовому виконанні, що підтверджується відповідними письмовими доказами. Будь-яких інших кредитних договорів, забезпечених іпотекою, крім договору, за яким стягується заборгованість у цій справі, відповідачкою не укладалося. Аналіз фактичних обставин справи і зібраних доказів свідчить про те, що Банк в порядку ч.2 ст.1050 ЦК України у серпні 2014 скористався своїм правом про дострокове стягнення кредитної заборгованості, а отже визнав строк виконання боргового зобов`язання таким, що настав, тому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припинилося.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що з 10.11.2015 по 26.04.2016 на примусовому виконанні перебував виконавчий напис №6245, виданий 07.08.2014 Верповською Оленою Володимирівною, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 на користь ВАТ КБ НАДРА БАНК на суму боргу 725148,68 грн. Оскільки кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цьому моменту у нього припинилось право нараховувати відсотки, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 28 березня 2018 року в справі № 444/95/12.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що 06 липня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір № 80/П/13/2007/840, відповідно до умов якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти (кредит) у сумі 80812,00 доларів США для проведення розрахунків по договору купівлі-продажу № 1523, що укладений між позичальником та ОСОБА_3 , згідно з умовами якого позичальник придбає у власність нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , строком на 132 місяці (т.1 а.с. 46-49).

13 травня 2019 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 80/П/13/2007/840 від 06 липня 2007 року з додатковими договорами, зазначеними у Додатку № 1 до цього договору (т.1 а.с. 35-39).

Відповідно до додатку № 1до договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором № 80/П/13/2007/840 від 13 травня 2019 року, загальний розмір заборгованості позичальника ( ОСОБА_4 ) на дату укладення договору складає 90155,77 доларів США. Основний борг (тіло кредиту) складає 36063,07 доларів США.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного судуКиївської області від 03 травня 2022 рокув справі № 357/2660/21 позов ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 солідарно заборгованість за кредитним договором № 80/п/13/2007/840 від 06 липня 2007 року за основною сумою кредиту, яка складається з 36063,07 доларів США.

Постановою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від03 травня 2022року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_5 суми заборгованості та в частині стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 судового збору скасовано і ухваленов цій частині нове судоверішення про відмову у задоволенні позовуТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» до ОСОБА_5 про солідарне стягнення заборгованості. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін (т.1 а.с. 27-32).

Частиною першоюстатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першоюстатті 598 ЦК Українизобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно достатті 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першоюстатті 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Наявність заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту в розмірі 36063,07 доларів США встановлено Постановою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 357/2660/21.

Відповідно до ч. 4ст. 82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звертаючись до суду з позовом в цій справі ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП»просить стягнути відсотки за Кредитним договором, про стягнення яких не заявляло в справі № 357/2660/21.

Згідно з розрахунком заборгованості позивач нарахував відсотки за Кредитним договором за період з 16.07.2014 року по 01.05.2019 року в розмірі 23261, 88 доларів США.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною другоїстатті 1050 ЦК Україниякщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

В п. 4.2.4 сторонами Кредитного договору погоджено, що Банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов`язань щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим Договором, можливих штрафних санкцій, якщо Позичальник не вніс черговий платіж у термін, визначений п. 3.3.3 цього Договору.

Відповідно до п.2.1 Кредитного договору в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, позичальник укладає з банком договір іпотеки: трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , в день укладення цього договору.

Відповідно до п.2.3 Кредитного договору при непогашеннізаборгованості позичальника перед банком у повному обсязі за рахунок майна, що обтяжене іпотекою, банк звертає стягнення на майно позичальника у відповідності з діючим законодавством України.

Згідно з відповіддю Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 10.06.2024 № 118242, наданої на виконання ухвали суду першої інстанції, відповідно до Автоматизованої системи виконавчого провадження у період з 10.11.2015 по 26.04.2016 на примусовому виконанні перебував Виконавчий напис № 6245, виданий 07.08.2014 Верповською Оленою Володимирівною, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , що є власністю ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ Надра Банк суму боргу 725148, 68 грн. (ВП № 49305634). 26.04.2016 державним виконавцем прийнято рішення про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника) (т.1 а.с. 202-203).

Згідно з відповіддю приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О.В., виконавчий напис за реєстровим № 6245 від 07.08.2014 року знищений у зв`язку з закінченням строку зберігання (т.1 а.с. 206-209).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-154цс18), зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16 вказано, що підстав для відступу від таких висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19), немає.

Встановлення строку дії кредитного договору має важливе значення для правильного вирішення справи з огляду на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18)).

Таким чином, звернувшись із заявою про вчинення виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості незалежно від способу такого стягнення, банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов Кредитного договору змінив строк виконання основного зобов`язання.

Отже, строк виконання зобов`язання за Кредитним договором настав 07 серпня 2014 року.

Тому відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України право банку нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку кредитування 07 серпня 2014 року, у зв`язку із чим із зазначеної дати ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» не мало право нараховувати проценти за Кредитним договором.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, нарахованими за період з 07.08.2014 року по 01.05.2019 року є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, оскільки нараховані поза межами строку кредитування.

Крім того, позовні вимоги про стягнення відсотків, нарахованих за період з 16.07.2014 року до 07.08.2014 року також не підлягають задоволенню, оскільки згідно з розрахунком, наданим позивачем, ОСОБА_1 01.09.2014 року було сплачено 700 доларів США, 01.12.2014 року 3202,95 доларів США, які зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за відсотками.

Доводи апеляційної скарги про відсутність в матеріалах справи доказів забезпечення кредитного зобов`язання шляхом укладення іпотечного договору, а також про відсутність співвідношення виконавчого напису нотаріуса з предметом розгляду справи, спростовуються таким.

Так, в п. 2.1 Кредитного договору зазначено, що в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань останній укладає з банком договір іпотеки: трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , в день укладення цього договору.

За умовами п. 1.1, 1.2 Кредитний договір укладений для проведення розрахунків з придбання квартири АДРЕСА_2 .

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. вчинено виконавчий напис № 6245 від 07.08.2014 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , що є власністю ОСОБА_4 на користь ВАТ КБ Надра Банк суму боргу 725 148, 68 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № 80/П/13/2007/840 від 06 липня 2007 року, виконаним ПАТ КБ Надра Банк станом на 16 липня 2014 року, розмір заборгованості становить 61713, 37 доларів США, що еквівалентно 723161, 70 грн. (т.1 а.с. 81-83).

Крім того, в постанові Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 357/2660/21 встановлено таке.

В забезпечення повернення кредитних коштів виданих за кредитним договором між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 06 липня 2007 рокуукладено договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно - квартира АДРЕСА_2 .

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого станом на 05 листопада 2019 року квартира АДРЕСА_2 , з 1 листопада 2019 року на праві приватної власностіналежить ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП». Підставою виникнення права власності була вимога про усунення порушень та повернення заборгованості та договір про відступлення прав за договором іпотеки від 13 травня 2019 року.

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено; припинено право власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ТОВ«ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» та поновлено право власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 .

На підставі ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, у матеріалах справи містяться достатні докази того, що Кредитний договір № 80/П/13/2007/840від 06липня 2007рокубув забезпечений іпотекою, а саме: квартира АДРЕСА_2 , на яку і було звернуто стягнення у виконавчому написі. До того ж, розмір заборгованості, вказаний у виконавчому написі № 6245 від 07.08.2014, збігається з розміром заборгованості за Кредитним договором, встановленим ПАТ КБ Надра Банк станом на 16 липня 2014 року.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджуються з висновком суду першої інстанції, що банк вчиненням виконавчого напису 07 серпня 2014 року змінив строк виконання основного зобов`язання, тому відсутні підстави для задоволення позову про стягнення відсотків за Кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач продовжував користуватись кредитними коштами та здійснив платежі у грудні 2014 року та січні 2015 року, не впливають правильність висновків суду, оскільки вчиненням виконавчого напису було змінено строк виконання зобов`язання, після чого право позивача нараховувати відсотки припинилось, а здійснення платежів на погашення заборгованості не впливають на перебіг цього строку.

Доводи апеляційної скарги про необхідність врахування висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 12 травня 2021 року в справі № 638/8500/15, від 03 квітня 2019 року в справі № 916/3495/17, від 12 лютого 2020 року в справі № 465/4287/15, від 23 січня 2019 року в справі 752/11896/16, є без підставними, оскільки вказаних постанов Верхового Суду у відповідних справах не існує.

Отже, колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, вважає, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи.

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставами для його скасування, тому апеляційну скаргу у відповідності до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства зобмеженою відповідальністю«ЕС.ДІ.СІ.ГРУП»,інтереси якогопредставляє КарапетянАрмен Рафікович, залишити без задоволення.

Рішення Вільнянськогорайонного судуЗапорізької області09жовтня 2024рокув цій справі залишити без змін.

Повний текст постанови складено 19 грудня 2024 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Головуюча: І.В. Кочеткова

Судді: М.С. Гончар

Г.С. Подліянова