Постанова

від 17.12.2024 по справі 456/863/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 456/863/23 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г.О.

Провадження № 22-ц/811/3219/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Матяш С.І.

з участю представника позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 14 жовтня 2024 року в складі судді Шашуріної Г.О. в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна

встановив:

У лютому 2023 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до Стрийського міськрайонного суду Львівської області із позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Регіонального сервісного центру ГСУ МВС у Львівській області, ТзОВ «ДОК-АВТО-ПРОФІ» про визнання недійсним договору комісії, договору купівлі-продажу транспортного засобу, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування перереєстрації транспортного засобу, визначення часток в спільному майні подружжя, припинення права власності на частку майна з грошовою компенсацією вартості належної частки автомобіля

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 лютого 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 червня 2023 року прийнято відмову позивача ОСОБА_2 від частини позовних вимог та закрито провадження в частині позовних вимог про визнання недійсним договору комісії № 7566/21/001528 від 19 травня 2021 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТзОВ «ДОК-АВТО-ПРОФІ» (м.Київ) щодо здійснення від його імені продажу автомобіля LEXUS LX 570, державний номер НОМЕР_1 ; про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу від 19 травня 2021 року, укладеного між ТзОВ «ДОК-АВТО-ПРОФІ», що діяло на підставі договору комісії № 7566/21/001528 від 19 травня 2021 року та ОСОБА_4 , щодо автомобіля LEXUS LX 570 5663, 2013 року випуску; про витребування спірного рухомого майна автомобіля LEXUS LX 570, 2013 року випуску, білого кольору, кузов № НОМЕР_2 з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 ; про скасування державної реєстрації транспортного засобу на автомобіль LEXUS LX 570, 2013 року випуску, білого кольору, кузов № НОМЕР_2 за останнім набувачем ОСОБА_5 , виключено ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Регіональний сервісний центр ГСЦ MBС у Львівській області, ТОВ «ДОК-АВТО-ПРОФІ» з числа відповідачів у даній цивільній справі.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 червня 2023 року дану справу направлено за підсудністю до Сихівського районного суду м.Львова.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 липня 2023 року справу № 456/863/23 передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.

Ухвалою судді від 26 липня 2023 року призначено підготовче судове засідання в справі.

24 серпня 2023 року позивачкою подано заяву про зміну предмета позову, просить стягнути з відповідача грошову компенсацію за відчужений ним автомобіль Lexus LX 570, 2013 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , в сумі, що відповідає 68,7% його ринкової вартості, що становить 1 256 543 гривень.

Ухвалою судді від 26 грудня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Оскаржуваною ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 14 жовтня 2024 року провадження по справі № 456/863/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, закрито.

Ухвалу оскаржила ОСОБА_2 , вважає, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам законності та обгрунтованості, тому підлягає скасуванню.

Покликаючись на правові висновки, висловлені касаційним судом, зазначає, що закриття провадження у справі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. При цьому, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та осбтавинами, що обгрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Зазначених обставин суд першої інстанції не врахував.

Звертає увагу, що у справі № 456/863/23 з врахуванням уточнень позовних вимог, позивачка просить стягнути з відповідача грошову компенсацію за відчужений ним автомобіль.

При цьому, у справі № 464/4992/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна продружжя, судом прийнято відмову від частини позовних вимог та закрито провадження в частині визнання недійсним дроговору купівлі продажу та визнання за позивачкою право власності на транспортний засіб.

Таким чином, у зазначених справах відсутня тотожність між предметом і підставами позову, тому відповідне одбгрунтування суду першої інстанції не є підставою для закриття провадження у даній справі, що свідчить про допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права.

Просить скасувати ухвалу Сихівського районногосуду м.Львова від14жовтня 2024року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки ОСОБА_1 на підтримку доводів скарги, , перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити враховуючи таке.

Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленимицією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 12 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору у даній цивільній справі є поділ майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме автомобіля Lexus LX 570, 2013 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , а оскільки такий був відчужений ОСОБА_3 , позивачка просить стягнути відповідну частку ринкової вартості автомобіля.

При цьому, у провадженні Сихівського районного суду м.Львова перебуває цивільна справа № 464/4992/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

Зокрема, з оглянутої в судовому засіданні цивільної справи № 464/4992/21 однією з вимог позивачки було поділ спільного майна подружжя автомобіля марки «Lexus LX 570», 2013 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 .

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 01 лютого 2023 року прийнято відмову позивачки ОСОБА_2 від частини позовних вимог у цивільній справі №464/4992/21 та закрито провадження в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у ТзОВ «ДОК АВТО ПРОФІ» автомобіля LEXUS LX 5705663, 2013 року випуску, який був зареєстрований у ТСУ №4641 РСЦ ГСЦ МВС у Львівській області 19.05.2021 року та визнання права власності на транспортний засіб LEXUS LX 570 5663, 2013 року випуску.

Зазначена ухвала набрала законної сили, однак, уподальшому ОСОБА_2 звертається до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна - транспортного засобу LEXUS LX 570 5663, 2013 року випуску, тобто звертається із ідентичними вимогами та аналогічним обґрунтуванням про поділ спільного майна подружжя, а саме автомобіля Lexus LX 570, 2013 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , а оскільки такий був відчужений ОСОБА_3 , просить стягнути відповідну частку його ринкової вартості як грошову вартість спільного майна подружжя.

Таким чином, взявши до уваги те, що Сихівським районним судом м.Львова 01 лютого 2023 року ухвалено судове рішення, яке набрало законної сили про закриття провадження у справі, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, наведене зумовлює закриття провадження у даній справі.

Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції враховуючи таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції (ч. 1 ст. 23 ЦПК).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Зважаючи на те, що предметом дослідження цього апеляційного провадження є виключно процесуальні питання, які мають значення для можливості продовжувати розгляд відповідних вимог у суді першої інстанції, колегія суддів не приймає до уваги доводи, що стосуються суті позовних вимог, оскільки таким буде надана оцінка при розгляді справи по суті.

Підстави закриття провадження у справі визначено статтею 255 ЦПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що «за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що «необхідність застосування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)).

Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного з цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 20 травня 2020 року у справі № 753/11592/18 (провадження № 61-11734св19), від 26 квітня 2022 року у справі № 757/39474/19 (провадження № 61-16272св21), від 05 жовтня 2023 року у справі № 522/8873/22 (провадження № 61-8140св23), від 18 жовтня 2023 року у справі № 404/6883/18 (провадження № 61-5565св23) та інших.

Враховуючи спірні правовідносини та зазначені вище положення, для можливості закриття провадження у справі суд має встановити тотожність складу учасників таких справ №464/4992/21 та № 456/863/23, матеріально-правові вимоги у таких, а також обставини, якими обгрнутовуються такі.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування.

При визначенні підстави позову як елемента його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Як зазначалося вище, дійсно у справі № 464/4992/21 спірні правовідносини випливають із питання поділу спільного майна подружжя, а саме, вимоги стосувалися нерухомого майна, транспортних засобів, а також побутової техніки.

Зокрема, позивачка ОСОБА_2 просила про визнання недійсним договору купівлі-продажу укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у ТзОВ «ДОК АВТО ПРОФІ» автомобіля LEXUS LX 5705663, 2013 року випуску, який був зареєстрований у ТСУ №4641 РСЦ ГСЦ МВС у Львівській області 19.05.2021 року та про визнання права власності на транспортний засіб LEXUS LX 570 5663, 2013 року випуску.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 01 лютого 2023 року у справі №464/4992/21 провадження у частині зазначених вимог закрито, у зв`язку із прийнятою судом відмовою позивачки від таких вимог.

Ухвала не оскаржувалася та набрала законної сили.

В свою чергу, предметом позову (згідно уточнених вимог) у цій справі є стягнення компенсації вартості відчуженого транспортного засобу LEXUS LX 570 5663, 2013 року випуску в сумі, що відповідає 68,7 % його ринкової вартості та становить 1256543,00 грн. (т. 1 а.с. 151-156).

Враховуючи наведене, колегія суддів констатує, що і в одному, і в іншому випадку вимоги ОСОБА_2 випливають із автомобіля LEXUS LX 570, однак їх не можна вважати тотожними, оскільки у справі № 464/4992/21 остання просила про визнання права власності на такий, а у даній справі позивачка просить про грошову компенсацію вартості такого, як частки у спільному майні подружжя, без будь яких вимог щодо самого автомобіля, як об`єкта цивільних прав.

Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права.

Безумовним є і те, що правові підстави, а саме: факти (обставини) і закон, на підставі яких позивач просить про захист свого права, у відповідних справах є також різними, оскільки є похідними від вимог.

Не може залишитися поза увагою суду і те, що суб`єктний склад справ №464/4992/21 та №456/863/23 є різним, оскільки у даній справі вимоги ОСОБА_2 пред`явлені лише до ОСОБА_3 , при цьому, у справі №464/4992/21, крім них брали участь також треті особи, які не заявляють самостійцних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

При цьому, лише ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 01 лютого 2023 року такі треті особи виключені з числа третіх осіб у даній цивільній справі.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що склад учасників справ №464/4992/21 та № 456/863/23, матеріально-правові вимоги у таких, а також обставини, якими обгрнутовуються такі не співпадають та є різними.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково застосував п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, постановляючи оскаржувану ухвалу, оскільки повна тотожність сторін, підстав та предмету спору у справі №464/4992/21 та в справі № 456/863/23, відсутні.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки, оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, її необхідно скасувати, як таку, що перешкоджає подальшому розгляду справи у відповідній частині з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 2 ч. 1ст. 374, ст.ст. 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Сихівського районногосуду м.Львова від14жовтня 2024року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 18 грудня 2024 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С С.М. Копняк