Постанова

від 17.12.2024 по справі 466/8797/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/8797/24 Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.

Провадження № 22-ц/811/2892/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Матяш С.І.

з участю представника позивачки Яковенко О.М., представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Львові цивільнусправу заапеляційною скаргоюпредставника Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврольвів" - адвоката Маланій Ірини Ярославівни на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 29 серпня 2024 року в складі судді Зими І.Є. у справі за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Яковенко О.М. до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» про визнання майнових прав на об`єкт,-

встановив:

28.08.2024 представник ОСОБА_3 - адвокат Яковенко О.М. звернулася до суду з позовом до ТзОВ «ЄвроЛьвів» про визнання майнових прав на об`єкт, просила визнати за ОСОБА_3 майнові права на об`єкт незавершеного будівництва - незавершену будівництвом 2-х (двох) кімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500070040024), що знаходиться в 1 (першому) під`їзді на 5 (п`ятому) поверсі, за будівельним номером 19 (дев`ятнадцять), загальна проектна площа 75,07 (дев`яносто вісім цілих дев`яносто сім сотих) кв.м.

Ухвалою судді від 29.08.2024 позов прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

Одночасно з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, в якій позивачка просила накласти арешт на 2-х (двох) кімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500070040024), що знаходиться в 1 (першому) під`їзді на 5 (п`ятому) поверсі, за будівельним номером 19 (дев`ятнадцять), загальна проектна площа 75,07 (дев`яносто вісім цілих дев`яносто сім сотих) кв.м.

Вимоги обґрунтовує тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у такій справі. Зазначає, що забезпечення позову є важливим і передусім дієвим засобом унеможливлення ухилення ТзОВ «ЄвроЛьвів» від взятих на себе зобов`язань, а також ефективним засобом забезпечення реального виконання судового рішення та захисту прав позивача. Обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арешт нерухомого майна, яке фактично перебуватиме у володінні відповідача, обмежує лише можливість розпоряджатися ним.

Оскаржуваною ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 29 серпня 2024 року заяву адвоката Яковенко Ольга Михайлівна, в інтересах ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на 2-х (двох) кімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500070040024), що знаходиться в 1 (першому) під`їзді на 5 (п`ятому) поверсі, за будівельним номером 19 (дев`ятнадцять), загальна проектна площа 75,07 (дев`яносто вісім цілих дев`яносто сім сотих) кв.м.

Ухвалу суду оскаржив представник ТзОВ «ЄвроЛьвів» адвокат Маланій І.Я., з ухвалою не погоджується та вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Звертає увагу, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами та не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.

Стверджує, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на 2-х кімнатну житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 не лише неспівмірні з предметом позову, але й взагалі не відповідають чинному законодавству, жодним чином не забезпечують можливе виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а також перешкоджають законній господарській діяльності юридичної особи.

Зокрема, суд наклав арешт на квартиру, якої не існує, оскільки багатоквартирний будинок не прийнятий в експлуатацію та право власності на квартири не зареєстроване у Державному реєстрі речових прав.

Накладений арешт не відповідає правовій природі спірних правовідносин.

Вважає, що зобов`язання із укладення основного договору купівлі-продажу квартири припинилося і в позивача виникло лише право на відшкодування збитків, завданих невиконанням попереднього договору (право грошової вимоги), а не право власності чи майнові права на квартиру, оскільки закон не містить такого правового наслідку невиконання попереднього договору.

Покликаючись на судову практику, зазначає, що позивачем заявлено завідомо та очевидно безпідставну вимогу.

Звертає увагу на привласнення та неправильне використання коштів попередніми посадовими особами ТзОВ «ЄвроЛьвів», відтак виникла необхідність залучення коштів та організаційних можливостей стороннього інвестора.

Таким чином, між ТзОВ «ЄвроЛьвів» та новим забудовником, девелоперською компанією ТзОВ «Сіті Львів Девелопмент» укладено договір № 01-26/03-24 від 26.03.2024, за умовами якого майнові права та функції забудовника передані девелоперу, який проводить добудову будинку та сплачує ТзОВ «ЄвроЛьвів» грошові кошти для їх повернення попереднім покупцям квартир.

Тобто, майнові права на об`єкт незавершеного будівництва ще 26.03.2024 були передані за договором новому девелоперу, а накладення арешту на квартиру перешкоджає його законній господарській діяльності.

Просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 29 серпня 2024 року та у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

25.11.2024 на адресу апеляційного суду надійшов відзив представника ОСОБА_4 на апеляційну скаргу, у якому покликаючись на судову практику, а також те, що накладення арешту на квартиру є належним видом забезпечення позову, що унеможливлює відчуження прав на майно, яке буде добудоване у майбутньому, до моменту набрання законної сили рішенням по даній справі, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити виходячи із такого.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини першої завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Постановляючи оскаржувану ухвалу місцевий суд виходив з того, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

У даному випадку позивач зазначає, що відбувається постійна зміна бенефіціарних власників та керівників Товариства (відповідача), вважає, що існує обгрунтована підстава ставити під сумнів збереження спірної квартири за час розгляду справи в суді.

Таким чином, речові права позивача на об`єкти нерухомого майна станом на момент надання даної заяви залишаються не зареєстрованими та не захищеними, що створює певні правові наслідки у майбутньому у вигляді автоматичної пропозиції про повернення коштів.

Зважаючи на викладене, зміст позовних вимог, виходячи із співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам і відповідності видів забезпечення позову позовним вимогам, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

При цьому суд врахував, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення колегія суддів виходить із такого.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).

З огляду на викладене, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Колегія суддів виходить з того, що забезпечення позову є процесуальним питанням, тому перевіряючи законність оскаржуваної ухвали не приймає до уваги доводи апеляційної скарги та відзиву на таку, які стосуються суті спірних правовідносин, а саме сплати відповідних коштів позивачкою чи виконання договірних зобов`язань відповідачем, оскільки таким буде надана правова оцінка при розгляді справи по суті.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 1/an_8423/ed_2018_02_28/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#8423" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004">ст.149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вінзвернувся або має намір звернутися до суду.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Види забезпечення позову, які можуть застосовуватися судом визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм, колегія суддів констатує, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими заявник пов`язує застосування певного виду забезпечення позову.

Підставність заяви про забезпечення позову повинна бути доведена заявником з врахуванням вимог ст. 12 ЦПК України.

Разом з цим, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи чи підставність позовних вимог, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Із встановлених апеляційним судом обставин вбачається, що у провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ТзОВ «ЄвроЛьвів» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва.

Зокрема, ОСОБА_5 просить визнати за нею майнові права на об`єкт незавершеного будівництва незавершену будівництвом 2-х (двох) кімнатну житлову квартиру в будинку багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500070040024), що знаходиться в 1 (першому) під`їзді на 5 (п`ятому) поверсі, за будівельним номером 19 (дев`ятнадцять), загальна проектна площа 75,07 (дев`яносто вісім цілих дев`яносто сім сотих) кв.м.

Дійсно, 13.10.2021 між ТзОВ «ЄВРОЛЬВІВ» та ОСОБА_3 укладений попередній договір купівлі-продажу квартири, за яким сторони зобов`язалися укласти основний договір купівлі-продажу квартири площею 75,07 кв.м. на АДРЕСА_1 протягом четвертого кварталу 2022 року (а.с. 78).

Таким чином, незважаючи на те, що вимога ОСОБА_3 має немайнових характер, така напряму стосується нерухомого майна, як об`єкту цивільних прав.

Разом з цим, сторонами визнається, а відтак не підлягає доказуванню те, що спірний об`єкт, тобто той на який позивачка просить накласти арешт, є об`єктом незавершеного будівництва.

Відповідно достатті 190 ЦК Українимайном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до ст. 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно із ч. 1ст. 382 ЦК України, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Особливістю правового режиму нерухомого майна є те, що у процесі створення воно може набувати статусу, як незавершеного будівництва нерухомого майна, так і завершеного нерухомого майна.

У постанові Верховного Суду у справі № 910/6644/18 зазначено, що з аналізу чинного законодавства, вбачається, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - нерухома річ особливого роду: фізичне її створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та в порядку визначених актами цивільного законодавства.

Згідно із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02 липня 2020 року у справі № 657/1211/19 (провадження № 61-3353св20) умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Разом з цим, спірна квартира, як об`єкт новоствореного майна не набув статусу квартири чи об`єкта незавершеної житлової нерухомості в багатоквартирному житловому будинку, оскільки докази протилежного у матеріалах справи відсутні, а судом не встановлені, відтак, на час звернення ОСОБА_6 з позовом, а також на час постановлення оскаржуваної ухвали, квартира, на яку судом накладено арешт, не існувала як об`єкт цивільних прав, оскільки будинок не прийнятий в експлуатацію і право власності на квартири у цьому будинку не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав.

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (стаття 3 Закону).

Враховуючи наведене та те, що предметом спору в даній справіє вимоги про майнові права, проякі позивачка заявляє на підставі укладеного між сторонами договору, на майбутній об`єкт нерухомості,запроектованудвохкімнатну квартиру у відповідному будинку, однак така ще не сформована як об`єкт нерухомого майна, тому, заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить позивачка, є неспівмірними із заявленими нею позовними вимогами.

Не може залишитися поза увагою апеляційного суду і те, що 26 березня 2024 року між ТзОВ «ЄВРОЛЬВІВ» (замовник) та ТзОВ «СІТІ ЛЬВІВ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (девелопер) укладено договір № 01-26/03-24, за умовами якого майнові права на багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 , що буде збудований на земельній ділянці, разом з усім функціонуючим інженерним обладнанням, які необхідні для забезпечення належної його експлуатації, який після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом будинку та здійснення відповідної державної реєстрації права власності, стане самостійним об`єктом нерухомого майна, зокрема, - квартирою; а також функції забудовника переданіТзОВ «СІТІ ЛЬВІВ ДЕВЕЛОПМЕНТ».

Таким чином, право розпорядження спірним об`єктом на час постановлення оскаржуваної ухвали належало ТзОВ «СІТІ ЛЬВІВ ДЕВЕЛОПМЕНТ», яке не є стороною у даній справі, однак така стосується прав та інтересів товариства.

Враховуючи наведене, оскаржуваною ухвалою накладено арешт на квартиру, як на майно, яке не є об`єктом цивільних прав та не належить відповідачу, що не може свідчити про законність такої, що дає підстави для висновку про те, що доводи апеляційної скарги знайшли свої підтвердження.

Таким чином, незважаючи на те, що між сторонами існує спір, колегія суддів не може погодитися із висновками місцевого суду про підставність заяви про забезпечення позову та обґрунтованість вимог позивачки, оскільки надаючи оцінку таким, суд першої інстанції не врахував зазначених вище обставин, надав перевагу доводам позивачки та не врахував прав та інтересів ТзОВ «СІТІ ЛЬВІВ ДЕВЕЛОПМЕНТ», тому висновок місцевого суду про наявність підстав для вжиття заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, не є обгрунтованим.

Обставини, які склалися дають підстави для беззаперечного висновку про те, що вжиття заходів забезпечення позову у даній справі матиме наслідком порушення майнових прав та інтересів ТзОВ «СІТІ ЛЬВІВ ДЕВЕЛОПМЕНТ», як нового забудовника.

Колегія суддів виходить з того, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Таким чином, кожний наступний спір не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення виконання своїх зобов`язань, виконання судового рішення, яке набрало законної сили чи унеможливлення вчинення відповідних дій учасником правовідносин за наявності підстав для цього.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить переконання про те, що з метою ефективності захисту прав учасників справи, заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, що свідчить про підставність доводів апеляційної скарги та незаконність оскаржуваної ухвали, яку необхідно скасувати, а у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Відповідно до п. 1, 3 ч. 1ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Керуючись ст.ст.258,259,367,368,372, п. 2 ч. 1 ст.374, ст.376, ст. ст.381,382,383 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврольвів" - адвоката Маланій Ірини Ярославівни задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районногосуду м.Львова від29серпня 2024року скасувати.

У задоволенні заяви адвоката Яковенко Ольга Михайлівна, в інтересах ОСОБА_3 про забезпечення позову у спосіб накладення арешту на 2-х (двох) кімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500070040024), що знаходиться в 1 (першому) під`їзді на 5 (п`ятому) поверсі, за будівельним номером 19 (дев`ятнадцять), загальна проектна площа 75,07 кв.м. відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови складений 18 грудня 2024 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк