Постанова

від 21.11.2024 по справі 494/1321/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7113/24

Справа № 494/1321/22

Головуючий у першій інстанції Панчишина А.Ю.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 494/1321/22

Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/7113/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Губара Д.В.,

учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 ,

- відповідачі 1) Березівська міська рада Одеської області, 2) Березівська військова адміністрація Одеської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Березівської міської ради Одеської області, Березівської військової адміністрації Одеської області про встановлення факту наявності статусу дитини, позбавленої батьківського піклування та визнання права перебування на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов,за апеляційною скаргою адвоката Осипова Богдана Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Березівського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Панчишина А.Ю. об 11 годині 07 хвилині 08 серпня 2024 року, повний текст рішення складений 13 серпня 2024 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була позбавлена батьківського піклування з 07.05.1997 року та визнати за нею право перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, як дитини, позбавленої батьківського піклування, з 28.08.2008 року та поновити її на обліку з дати виключення.

ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що 07.05.1997 р. в м. Березівка, в районі автовокзалу були знайдені та доставлені в районну лікарню діти - ОСОБА_1 , 1987 року народження, ОСОБА_3 , 1992 року народження, та ОСОБА_4 , 1991 року народження.

10.07.1997 р. комісією у складі начальника служби у справах неповнолітніх Березівської районної державної адміністрації, оперуповноваженого Березівського районного відділу УМВС, голови органу опіки та піклування, було розглянуто матеріали відносно неповнолітніх дітей - ОСОБА_1 , 1987 року народження, ОСОБА_3 , 1992 року народження, та ОСОБА_4 , 1991 року народження, про що складено акт. Вказаним актом установлено, що батько дітей - ОСОБА_5 , 1964 року народження, перебуває в СІЗО м. Одеси, місцезнаходження матері встановити не виявилось можливим. Зі слів дітей, вони та їх батьки постійного місця мешкання не мали.

Матір`ю ОСОБА_1 є - ОСОБА_6 , яка вибула у невідомому напрямку та до теперішнього часу її місце знаходження невідоме, у зв`язку з чим, Березівським районним відділом міліції вона оголошена у розшук.

Відповідно до розпорядження голови Березівської районної державної адміністрації від 01.09.1997 р. № 400, неповнолітню ОСОБА_7 та її брата ОСОБА_8 влаштовано в школу-інтернат на повне державне утримання, як дітей залишених без піклування батьків. Так, ОСОБА_1 було влаштовано до загальноосвітньої школи-інтернат для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків І-ІІ ступенів м. Ізмаїл Одеської області.

Листом від 27.09.1999 р. № 396 директор загальноосвітньої школи-інтернат для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків І-ІІ ступенів м. Ізмаїл Одеської області звернувся до голови сільської ради с. Лобча з проханням: а) розглянути для дальшого навчання та утримання дітей ОСОБА_1 , 1987 р.н., ОСОБА_3 , 1991 р.н., ОСОБА_4 у сирітському інтернаті питання щодо позбавлення батьківських прав матір ОСОБА_6 , 1968 р.н.; б) зобов`язати матір ОСОБА_6 забрати з сирітського інтернату дітей, так як вони не є сиротами та визначити для подальшого навчання школу; в) дати письмове повідомлення про наявність закріпленої житлової площі, якщо вона є, за дітьми.

Листом від 23.10.2001 р. вих. №672 директор загальноосвітньої школи-інтернат для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків І-ІІ ступенів м. Ізмаїл Одеської області звернувся до голови сільської ради с. Лобча з проханням підтвердити документально чи прописана та проживає в с. Любча громадянка ОСОБА_6 , чи ні.

За період перебування в школі-інтернаті дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15.19.2000 р. по 25.04.2001 р. та з 15.05.2001 р. по 25.01.2002 р. ніхто не відвідував.

У відповідь на лист від 18.03.2003 р. № 198, адміністрацію загальноосвітньої школи-інтернат для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків повідомлено, що на території Лунінської сільради ОСОБА_1 , 1968 року народження, та її чоловік ОСОБА_5 , 1964 року народження, не прописані та не проживають.

Адміністрацією загальноосвітньої школи-інтернат для дітей-сиріт і дітей, які залишилися піклування батьків І-ІІ ступенів м. Ізмаїл Одеської області було подано до Березівського районного суду Одеської області позовну заяву про позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 , 1964 р.н., ОСОБА_6 , 1968 р.н., відносно дітей - ОСОБА_8 , 1990 р.н., ОСОБА_9 1992 р.н., та ОСОБА_10 , 1987 р.н.. Даний позов, за невідомих причин, 15.11.2004 р. Березівським районним судом Одеської області залишено без розгляду, що вбачається з листа суду від 05.09.2022 р. № 1/810/2022.

ОСОБА_1 для подальшого навчання було направлено до Тузлівського зально-виховного комплексу. Адміністрація Тузлівського НВК зверталася з клопотанням від 20.02.2004 р. вих. № 66 до начальника Адресного бюро посприяти в розшуку гр. ОСОБА_6 , 1968 р.н., та надати інформацію про можливе місце перебування/проживання, знаходження, яка ухиляється відвиконання батьківських обов`язків з 25.03.1991 р. відносно дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

У 2005 році ОСОБА_1 закінчила Тузлівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - школа - інтернат - ліцей». За період навчання ОСОБА_1 постійно (цілодобово) перебувала в Тузлівському навчально-виховному комплексі «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - школа - інтернат - ліцей», в канікулярні та вихідні дні знаходилася в закладі. За період перебування у Тузлівському НВК з боку батьків, родичів, сторонніх осіб ознаки піклування за ОСОБА_1 в період навчання в закладі не виявлялися, в інтернаті її ніхто не відвідував.

Таким чином, ОСОБА_1 була позбавлена батьківського піклування з 07.05.1997 року та з цього часу перебувала на повному державному забезпеченні.

15.04.2005 р. Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області, за заявою адміністрації Ізмаїльської школи-інтернат для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, було прийнято рішення по справі № 2-2483-2005, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано безвісно відсутньою.Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.04.2005 р. набрало законної сили 16.05.2005 р., тобто, після досягнення ОСОБА_1 повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

У 2006 році позивачка закінчила Державний професійно-технічний навчальний заклад «Березівське вище професійне училище» і здобула професію перукаря (перекуря-модельєра), у 2007 році закінчила Березівське вище професійне училище Одеського національного політехнічного університету і здобула професію закрійника, у 2009 році закінчила Березівське вище професійне училище Одеського національного політехнічного університету за спеціальністю «Швейне виробництво» і здобула кваліфікацію техніка-технолога швейного виробництва.

Листом від 21.07.2022 р. № 133/4 відокремленим структурним підрозділом «Березівське вище професійне училище державного університету «Одеська політехніка» повідомлено, що ОСОБА_1 користувалася пільгами при вступі та на протязі навчання відповідно до Розпорядження голови районної адміністрації від 01.09.1997 р. № 400.

Таким чином, з 07.05.1997 р. ОСОБА_1 була позбавлена батьківського піклування та перебувала на повному державному забезпеченні, однак, її матір не було позбавлено батьківських прав або визнано безвісно відсутньою до досягнення ОСОБА_1 повноліття через бездіяльність адміністрацій навчальних закладів та служби у справах дітей.

ОСОБА_1 з 28.08.2008 р. перебувала на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов як дитина, позбавлена батьківського піклування. Протоколом від 06.10.2021 року № 3 регіональної комісії з питань формування пропозицій щодо розподілу субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на проектні, будівельно-ремонтні роботи, придбання житла та приміщень для розвитку сімейних та інших форм виховання, наближених до сімейних, підтримку малих групових будинків та забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа здійснено перерозподіл коштів субвенції у зв`язку із виключенням деяких осіб, яких було затверджено на отримання грошової компенсації у 2021 році. Додатком 1 до протоколу № 3 комісії від 06.10.2021 року затверджено список осіб зазначених категорій, яким у 2021 році буде надано грошову компенсацію на придбання житла особам віком від 23 до 35 років, зокрема по Березівській міській раді, а саме: 1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 грошова компенсація у сумі - 291 843,3 (70%).

Згідно протоколу від 23.11.2021 р. № 5 засідання комісії з використання субвенції з державного бюджету на проектні, будівельно-ремонтні роботи, придбання житла та приміщень для розвитку сімейних та інших форм виховання, наближених до сімейних, підтримку малих групових будинків та забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа в Березівській міській раді у 2021 році вирішено клопотати перед регіональною комісією з питань формування пропозицій щодо розподілу субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на проектні, будівельно-ремонтні роботи, придбання житла та приміщень для розвитку сімейних та інших форм виховання, наближених до сімейних, підтримку малих групових будинків та забезпечення житлом дітей сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, про виключення ОСОБА_1 зі списку, яка була затверджена на отримання грошової компенсації у 2021 році, відповідно до затвердженого регіонального списку таких осіб. В протоколі від 23.11.2021 р. № 5 зазначено, що «При вивченні документів, наданих гр. ОСОБА_1 , виявлено факт відсутності правових підстав, для перебування її на обліку поліпшення житлових умов як дитини, позбавленої батьківського піклування саме: за позовом Ізмаїльської школи-інтернату для дітей-сиріт, дітей залишених без батьківського піклування, поданих в інтересах її молодшого брата та сестри, у рішення суду будь-які відомості про ОСОБА_1 відсутні. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.04.2005 щодо визнання матері безвісно відсутньою набрало законної сили - 16.05.2005року, тобто після досягнення повноліття ОСОБА_1 ..

Відповідно до протоколу від 08.12.2021 р. № 6 засідання регіональної комісії з питань нормування пропозицій щодо розподілу субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на проектні, будівельно-ремонтні роботи, придбання житла та приміщень для розвитку сімейних та інших форм виховання, наближених до сімейних, підтримку малих групових будинків та убезпечення житлом дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, вирішено виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі списків осіб, які були затвердженні на отримання грошової компенсації у 2021 році, відповідно до затвердженого списку таких осіб. Підставою для виключення послугував протокол від 23.11.2021 р. № 5 та наведені в ньому обставини.

На думку представника позивачки, рішенням Ізмаїльського міськрайсуду Одеської області від 15.04.2005 р. № 2-2483-2005 було встановлено, що відомостей про місце знаходження матері ОСОБА_1 - ОСОБА_6 немає більше 8-ми років, тобто з 1997 року. Розпорядженням голови Березівської районної державної адміністрації від 01.09.1997 р. № 400, ОСОБА_1 було влаштовано в школу-інтернат на повне державне утримання, як дитину залишену без піклування батьків. Тобто, ще у 1997 році державою, в особі Березівської районної державної адміністрації, було визнано за ОСОБА_1 статус дитини позбавленої батьківського піклування.

З огляду на зазначене, саме обов`язком держави є забезпечення ОСОБА_1 позачергово впорядкованим житлом або надання їй грошової компенсації для отримання жилого приміщення. Таким чином, ОСОБА_1 має законні очікування на отримання від держави впорядкованого житла або грошової компенсації на придбання такого житла (Т. 1, а.с. 1 10)

Позиція відповідачів в суді першої інстанції

Березівська міська рада Одеської області у відзиві на позовну заяву просить в її задоволенні відмовити.

Представник ради посилається на те, що на час знайдення позивачки (07.05.1997 року) їй було повних 9 років. Відповідно до розпорядження голови Березівської районної державної адміністрації від 01.09.1997 року №400, було розглянуто клопотання керівництва приймального розподільника про влаштування дітей - неповнолітню ОСОБА_7 та її брата - ОСОБА_8 в школу-інтернат на повне державне утримання, як дітей залишених піклування батьків. На підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_1 було влаштовано до загальноосвітньої школи-інтернат для дітей сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, І-ІІ ступенів м. Ізмаїл Одеської області. Сам факт влаштування дитини до державного закладу не є підставою для підтвердження наявності у позивачки статусу дитини, позбавленої батьківського піклування.

Рішенням Ізмаїльського районного суду від 15.04.2005 року (справа № 2- 2483-2005) її мати - ОСОБА_6 було визнано безвісно відсутньою. Рішення набрало законної сили - 16 травня 2005 року, тобто через 2 дні після досягнення ОСОБА_1 повноліття. Але позов про визнання її матір - ОСОБА_6 безвісно відсутньою було подано в інтересах її молодшого брата та сестри. У рішенні суду будь-які відомості про ОСОБА_7 відсутні. Позов було подано Ізмаїльською школою-інтернатом, а ОСОБА_1 на той час навчалася у Тузлівському навчально-виховному комплексі «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів-школа-інтернат» Татарбунарського району з 2003 по 2005 рік.

На думку представника відповідача, пред`явивши першу вимогу провстановлення факту позбавлення батьківського піклування,позивачка бажає, щоб суд взяв на себе функцію і фактично надав їй відповідного статусу. Однак, з урахуванням змін у законодавстві, правовідносини щодо встановлення опіки та піклування відносно дітей регулюються наступним чином.

Служба у справах дітей забезпечує створення і ведення банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавленого батьківського піклування»).

Згідно положень Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 (далі - Порядок), надання дитині статусу позбавленої батьківського піклування та взяття її на відповідний облік передує низка заходів уповноважених органів, пов`язаних із встановлених певних фактів: проведення обстеження умов перебування дитини, стану здоров`я та з`ясування обставин, за яких дитина залишилась без батьківського піклування.

Зокрема, в п. 24 цього Порядку статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається дітям: 1) батьки яких позбавлені батьківських прав, що підтверджується рішенням суду; 2) які відібрані у батьків без позбавлення батьківських прав, що підтверджується рішенням суду; 3) батьки яких визнані безвісно відсутніми, що підтверджується рішенням суду; 4) батьки яких оголошені судом померлими, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим органами реєстрації актів цивільного стану; 5) батьки яких визнані недієздатними, що підтверджується рішенням суду; 6) батьки яких відбувають покарання в місцях позбавлення волі, що підтверджується вироком суду; 7) батьки яких під час здійснення кримінальногопровадження тримаються під вартою, що підтверджується ухвалою слідчого судді (суду); 8) батьки яких знаходяться у розшуку органами Національної поліції, пов`язаному з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, що підтверджується ухвалою суду або довідкою органів Національної поліції про розшук батьків та відсутність відомостей про їх місцезнаходження; 9) у зв`язку з тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов`язків, виданим у порядку, встановленому МОЗ; 10) підкинутим, батьки яких невідомі, покинутим в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я або яких відмовилися забрати з цих закладів батьки, інші родичі, про що складено акт за формою, затвердженою МОЗ і МВС; 11) батьки яких не виконують свої обов`язки з виховання та утримання дитини з причин, які неможливо з`ясувати у зв`язку із перебуванням батьків на тимчасово окупованій території або в районі проведення антитерористичної операції, що підтверджується актом, складеним службою у справах дітей за формою згідно з додатком 11; 12) розлученим із сім`єю, визнаним біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, відповідно до Закону України Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту (за наявності письмової інформації територіального органу ДМС про розшук батьків або інших законних представників і відсутність відомостей про їх місцезнаходження).

Таким чином, на думку представника відповідача, надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування,чітко регламентований державою процес з визначенням органів та посадових осіб, на його здійснення.Суди до таких уповноважених органів не включені.Більш того, лише надання такого статусу у відповідному порядку є підставою для початку процедури призначення дитині опікуна (піклувальника) та визначення осіб, на яких можливо покладення таких повноважень.

Що стосується вимоги позивачки про визнання за нею права перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення її житлових умов як дитини, позбавленої батьківського піклування, та поновлення її на цьому обліку з дати виключення, представник відповідача зазначає наступне.

Позивачка вважає, що її незаконно виключили із списку обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, як дитини позбавленої батьківського піклування, а тому вона бажає визнати за нею такого права. Але дана вимогаявляється похідною від першоїзаявленої вимоги щодо встановлення статусу дитини позбавленої батьківського піклування. Без встановлення статусу дитини позбавленої батьківського піклування відсутні підстави постановки її на зазначений облік.

Так, дійсно ОСОБА_1 , 1987 року народження, перебувала на обліку поліпшення житлових умов як дитина, позбавлена батьківського піклування з 2008 року. Підставою постановки її на облік було клопотання «Березівського вищого професійного училища державного університету «Одеська політехніка». Згідно листа даного закладу від 02.11.2021 року № 173 ОСОБА_1 , 1987 р.н. навчалася у їхньому закладі з 01.09.2005 року по 30.06.2009 року, тобто вже тоді, коли її виповнилося 18 років.

Протоколом від 06.10.2021 року №3 регіональної комісії з питань формування пропозиції щодо розподілу субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на проектні, будівельно-ремонтні роботи, придбання житла та приміщень для розвитку сімейних та інших форм виховання, наближених до сімейних, підтримку малих групових будинків та забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлення батьківського піклування, осіб з їх числа було здійснено розподіл коштів субвенції у зв`язку із виключенням деяких осіб, яких було затверджено на отримання грошової компенсації на придбання житла особам віком від 23 до 25 років, у тому списку під номером один по Березівській міській раді була ОСОБА_1 .

При вивченні документів комісією було виявлено факт відсутності правових підстав для перебування ОСОБА_10 на обліку поліпшення житлових умов, як дитини позбавленої батьківського піклування, а саме: позов Ізмаїльської школи - інтернату для дітей-сиріт, дітей залишених без батьківського піклування, поданих в інтересах її молодших брата та сестри, у рішенні будь-які відомості про ОСОБА_1 відсутні. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.04.2005 року № 2- 2483-2005 щодо визнання матері безвісно відсутньою набрало законної сили - 16.05.2005 року, тобто після досягнення повноліття ОСОБА_1 .

Тому, ОСОБА_1 відповідно до протоколу №6 засідання регіональної комісії з питань формування пропозицій щодо розподілу субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на проектні, будівельно-ремонтні роботи, придбання житла та приміщень для розвитку сімейних та інших форм виховання, наближених до сімейних, підтримку малих групових будинків та забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа від 08 грудня 2021 року виключено з обліку поліпшення житлових умов як дитини, позбавленої батьківського піклування.

Зволікання відповідних державних органів,органів місцевого самоврядування їх посадових осіб з виконанням покладених на них функцій є підставою для застосування інших способів судового захисту, якими відповідачка може скористатися.

З вищенаведеного вбачається, що встановлення опіки та піклування вирішується судом, коли під час розгляду інших спорів виявляється, що їх наслідком є залишення дітей без батьківського піклування, і лише за поданням органу опіки та піклування.Таким чином, з огляду на наведені положення закону позивачка, звернувшись до суду, обрала неналежний спосіб свого захисту (Т. 1, а. с. 108 111, 114 121).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 08 серпня 2024 року відмовлено у задоволенні вищевказаної позовної заяви ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 ..

Рішення суду мотивовано тим, що рішення Ізмаїльського міськрайонного суду від 15.04.2005 року (справа №№ 2-2483-2005)не дає підстав для визнання ОСОБА_10 дитиною, яка позбавлена батьківського піклування, так як воно вступило в законну силу після досягнення нею повноліття, а набуття статусу дитини, позбавленої батьківського піклування повинно бути здійснено до 18-річного віку, та підтверджено рішенням суду про позбавлення батьківських прав або визнанням батьків безвісно відсутніми.

До позовної заяви долучено копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 , з якого вбачається, що її батьком є - ОСОБА_11 . Доказів позбавлення батьківських прав останнього, наявність рішення суду про оголошення його безвісті відсутнім чи померлим тощо на час влаштування дитини до державного закладу та протягом всього часу перебування у такому закладі позивачкою не надано.

Представником позивачки не надано доказів на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_1 набула статусу дитини, позбавленої батьківського піклування.

Таким чином, встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була позбавлена батьківського піклування з 07.05.1997 року неможливо, так як юридично це не підтверджено жодним документом, які відповідно до законів повинні підтверджувати даний факт.

Позивачка вважає, що її незаконно виключили із списку обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, як дитини позбавленої батьківського піклування, а тому вона бажає визнати за нею таке право. Однак дана вимогає похідною від першоїзаявленої вимоги щодо визнання дитиною, позбавленого батьківського піклування.

Без встановлення статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, відсутні підстави постановки її на зазначений облік.

Окрім того, судом з`ясовано, що згідно протоколу від 23.11.2021 р. № 5 засідання комісії з використання субвенції з державного бюджету на проектні, будівельно-ремонтні роботи, придбання житла та приміщень для розвитку сімейних та інших форм виховання, наближених до сімейних, підтримку малих групових будинків та забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа в Березівській міській раді у 2021 році, буловирішено клопотатиперед регіональною комісією з питань формування пропозицій щодо розподілу субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на проектні, будівельно-ремонтні роботи, придбання житла та приміщень для розвитку сімейних та інших форм виховання, наближених до сімейних, підтримку малих групових будинків та забезпечення житлом дітей сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа,про виключення зі списку ОСОБА_1 ,яка була затверджена на отримання грошової компенсації у 2021 році, відповідно до затвердженого регіонального списку таких осіб

Згідно протоколу від 08.12.2021 р. № 6 засідання регіональної комісії з питань нормування пропозицій щодо розподілу субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на проектні, будівельно-ремонтні роботи, придбання житла та приміщень для розвитку сімейних та інших форм виховання, наближених до сімейних, підтримку малих групових будинків та убезпечення житлом дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа,вирішено виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі списків осіб, які були затвердженні на отримання грошової компенсації у 2021 році відповідно до затвердженого списку таких осіб.

Вищевказані рішення позивачка не оскаржувала в адміністративному порядку.

Зволікання відповідних державних органів,органів місцевого самоврядування їх посадових осіб з виконанням покладених на них функцій є підставою для застосування інших способів судового захисту, якими позивачка може скористатися (Т. 2, а. с. 91 104).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Адвокат Осипов Б.В., діючий від імені ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказуєна те,що:1)судом першоїінстанції ненадано належноїоцінки томуфакту,що 07.05.1997р. ОСОБА_1 ,якій натой моментбуло 9років,була знайденав м.Березівка врайоні автовокзалута доставленав районнулікарню,як безпритульнадитина.З цьогочасу вонаперебувала наповному державномуутриманні,як дитинапозбавлена батьківськогопіклування такористувалися всімапільгами,що встановленнізаконодавством длядітей,позбавлених батьківськогопіклування;2)судом ненадано належноїоцінки томуфакту,що матірпозивачки зберезня 1997року перебувалау розшукуорганами внутрішніхсправ,а батькоперебував підслідством,а вподальшому відбувавпокарання увигляді позбавленняволі.Батьки щонайменшез 07.05.1997р.жодної участіу вихованіта утриманнідоньки неприймали.За весьчас перебуванняпозивачки ушколі-інтернатідля дітейсиріт тадітей,позбавлених батьківськогопіклування,батьки жодногоразу непровідали її,не поцікавилисяїї здоров`ямта навчанням.Під часшкільних канікул ОСОБА_1 постійно перебувалау школі,а літомвідправлялась воздоровчі таборидля дітей,позбавлених батьківськогопіклування.Формальність полягаєу тому,що батькивід неїв юридичномурозумінні невідмовились,хоча фактичновідмовились;3)не наданоналежної оцінкитому факту,що самечерез бездіяльністьвідповідачів додосягнення ОСОБА_1 повноліття занею небуло юридичнозакріплено статусдитини,позбавленої батьківськогопіклування,хоча такийстатус фактичновизнався занею догрудня 2021р.,в томучислі,і відповідачами,тобто,більше 24років;4)не наданоналежної оцінкитому факту,що самена державупокладено обов`язокз утриманнята вихованнядітей,позбавлених батьківськогопіклування,здійснення їхособливого захисту,включаючи належнийправовий захист,та забезпеченнятаких дітейпозачергово впорядкованимжитлом,надання іншоїдопомоги збоку держави;5)хибними євисновки судупершої інстанціїна те,що згідносвідоцтва пронародження позивачкиїї батькомє - ОСОБА_11 ;6)помилковими єпосилання судуна положення Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 р. № 866, яке не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. На момент затвердження вказаного Порядку ОСОБА_1 було 21 рік, тобто вона вже не була дитиною та до неї не міг та не може бути застосований передбачений механізм набуття статусу дитини, позбавленої батьківського піклування; 7) судом невірно надано оцінку фактичним обставинам справи; 8) ефективним способом захисту у даному випадку є саме встановлення факту, що ОСОБА_1 була позбавлена батьківського піклування з 07.05.1997 року (Т. 2, а. с. 102 120).

Узагальнені доводи інших учасників справи в апеляційному суді

Представник Березівської міської ради Одеської області у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Представник вказує, що при зверненні до суду із вказаним позовом не враховано того факту, що статус дитини, позбавленої батьківського піклування, визначається відповідно до законодавства. Статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається до досягнення дитиною 18 річного віку.

Надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, чітко регламентований державою з визначенням органів та посадових осіб, які це здійснюють. Суди до таких уповноважених органів не включені.

Рішенням Ізмаїльського районного суду від 15.04.2005 року (справа № 2- 2483-2005) ОСОБА_6 було визнано безвісно відсутньою. Рішення набрало законної сили - ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто через 2 дні після досягнення ОСОБА_1 повноліття. Але, позов про визнання її матір - ОСОБА_6 безвісно відсутньою було подано Ізмаїльською школою-інтернатом, в інтересах її молодших брата та сестри. У рішенні суду будь-які відомості про ОСОБА_7 відсутні. Щодо ОСОБА_1 рішення суду про визнання її матері безвісно відсутньою або про позбавлення її батьківських прав відсутні, так як школа-інтернат не подала по відношенню до неї заяву про визнання її матері безвісно відсутньою або про позбавлення її батьківських прав.

Також в матеріалах справи відсутні будь-які офіційні документи, які підтверджують факт перебування батька під слідством, не зазначено період перебування батька під слідством. Що стосується того факту того, що ОСОБА_11 перебував у місцях позбавлення волі, то до матеріалів справи долучено вирок Малиновського районного суду м.Одеса від 15.03.2011 року (справа №1-68/2011), де у вступній частині рішення зазначено, що ОСОБА_11 раніше судимий 29.08.2003 року Ленінським районним судом міста Севастополь по ст. 307 ч. 2 КК України до п`яти років позбавлення волі. Але рішення Ленінського районного суду міста Севастополь до справи так і не було долучено.

У ЗаконіУкраїни «Прозабезпечення організаційно-правовихумов соціальногозахисту дітей-сирітта дітей,позбавленого батьківськогопіклування» чіткозазначено,що дляпідтвердження статусудитини,позбавленої батьківськогопіклування,батьки якихвідбувають покаранняу місцяхпозбавлення волі, необхідно надати вирок суду про призначення покарання з відбуванням в місцях позбавлення волі, або ухвалу слідчого судді про обрання міри запобіжного заходу під час здійснення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою. Але позивачкою не було надано жодного документу на підтвердження даного факту.

Сам факт влаштування дитини до державного закладу не є підставою для підтвердження наявності у позивачки статусу дитини, позбавленої батьківського піклування.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була позбавлена батьківського піклування з 07.05.1997 року неможливо, так як юридично це не підтверджено жодним документом, які відповідно до законів повинні підтверджувати даний факт.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеськогоапеляційного судувід 12.09.2024року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Осипова Богдана Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Березівського районного суду Одеської області від 08 серпня 2024 року (Т. 2, а. с. 133 133 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.09.2024 року закінчено підготовку справи до розгляду. Справу призначено до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 2, а. с. 138).

У судовому засіданні адвокат Осипов Б.В., діючий від імені ОСОБА_1 , підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Інші учасники справи про дату, час і місце розгляду сповіщений належним чином. Причини неявки не повідомили, заяв та клопотань не надали.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін,а неможливістьвирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності її інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , її батьком є - ОСОБА_11 , матір`ю - ОСОБА_6 , що вбачається з копії свідоцтва про народження НОМЕР_1 .

10.07.1997 р. комісією у складі начальника служби у справах неповнолітніх Березівської районної державної адміністрації, оперуповноваженого Березівського районного відділу УМВС, голови органу опіки та піклування розглянуто матеріали відносно неповнолітніх дітей - ОСОБА_1 , 1987 року народження, ОСОБА_3 , 1992 року народження, та ОСОБА_4 , 1991 року народження, про що складено Акт. Вказаним актом встановлено, що батько дітей - ОСОБА_5 , 1964 року народження, перебуває в СІЗО м. Одеси, місцезнаходження матері встановити не виявилось можливим. Зі слів дітей, вони та їх батьки постійного місця мешкання не мали. Діти булизнайдені 07.05.1997 рокув м. Березівка в районі автовокзалу та доставлені у районну лікарню.

Згідно довідки від 23.08.1997 р. № 1137, ОСОБА_6 , 1968 року народження, у березні 1997 року вибула у невідомому напрямку та до теперішнього часу її місце знаходження невідоме, у зв`язку з чим Березівським районним відділом міліції вона була оголошена у розшук.

Відповідно до розпорядження голови Березівської районної державної адміністрації від 01.09.1997 р. № 400, розглянувши клопотання керівництва приймальника-розподільника про влаштування дітей, неповнолітню ОСОБА_7 та її брата ОСОБА_8 влаштовано в школу-інтернатна повне державне утримання, як дітей залишених без піклування батьків.

Листом від 22.03.1999 р. № 49/801 Березівським районним відділом міліції директора загальноосвітньої школи-інтернат для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків I-ІІ ступенів м. Ізмаїл Одеської області повідомлено про те, що ОСОБА_6 , 1968 року народження, на території Березівського р-ну не проживає, виписана за адресою - Брестська область, Лунинецький р-н, с. Лобча.

Листом від 27.09.1999 р. №396 директор загальноосвітньої школи-інтернат для дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків І-ІІ ступенів м. Ізмаїл Одеської області звернувся до голови сільської ради с. Лобча з проханням розглянути: а) для подальшого навчання та утримання дітей ОСОБА_1 , 1987 р.н., ОСОБА_3 , 1991 р.н., ОСОБА_4 у сирітському інтернаті питання щодо позбавлення батьківських прав матір ОСОБА_6 , 1968 р.н.; б) зобов`язати матір ОСОБА_6 забрати з сирітського інтернату дітей, так як вони не є сиротами та визначити для подальшого навчання школу; в) дати письмове повідомлення про наявність закріпленої житлової площі (якщо вона є) за дітьми.

Листом від 10.10.2000 р. вих. №560 директор загальноосвітньої школи-інтернат для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків І-ІІ ступенів м. Ізмаїл Одеської області звернувся до начальника Березівського районного відділу УМВС України в Одеській області з проханням оголосити у розшук батьків ОСОБА_6 , 1968 р.н., та повідомити про результати розшуку батьків.

Листом від 23.10.2001 р. вих. №672 директор загальноосвітньої школи-інтернат для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, І-ІІ ступенів м. Ізмаїл Одеської області звернувся до голови сільської ради с. Лобча з проханням підтвердити документально чи прописана іта проживає в с. Любча громадянка ОСОБА_6 , чи ні. Зазначено, що такий документ необхідний для оформлення особової справи її дочки - ОСОБА_1 ..

Згідно довідок директор загальноосвітньої школи-інтернат для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, І-ІІ ступенів м. Ізмаїл Одеської області, адміністрація школи підтвердила, що за період перебування в школі-інтернаті дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15.09.2000 р. по 25.04.2001 р. таз15.05.2001 р. по 25.01.2002 р. ніхто не відвідував.

Листом від 03.06.2003 р., у відповідь на лист від 18.03.2003 р. № 198, адміністрацію загальноосвітньої школи-інтернат для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, повідомлено, що на території Лунинецької сільради ОСОБА_1 , 1968 року народження, та її чоловік ОСОБА_5 , 1964 року народження, не прописані та проживають.

Адміністрацією загальноосвітньої школи-інтернат для дітей-сиріт і дітей, які залишилися піклування батьків, І-ІІ ступенів м. Ізмаїл Одеської області у березні 2003 року було подано до Березівського районного суду Одеської області позовну заяву про позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 , 1964 р.н., ОСОБА_6 , 1968 р.н., відносно дітей - ОСОБА_8 , 1990 р.н., ОСОБА_9 1992 р.н., та ОСОБА_10 , 1987 р.н. Даний позов, 15.11.2004 р. Березівським районним судом Одеської області залишено без розгляду, що вбачається з листа суду від 05.09.2022 р. за № 1/810/2022.

Відповідно до путівки управління освіти і науки Одеської ОДА від 01.09.2003 р. № 2943 ОСОБА_1 для подальшого навчання було направлено до Тузлівського зально-виховного комплексу.

Адміністрація Тузлівського НВК зверталася з клопотанням від 20.02.2004 р. вих. № 66 до начальника адресного бюро посприяти в розшуку гр. ОСОБА_6 ,1968 р.н., та надати інформацію про можливе місце перебування/проживання, знаходження, яка ухиляється від виконання батьківських обов`язків з 25.03.1991 р. відносно дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. За даними Березівського МВ УМВС України в Одеській області мати неповнолітньої - ОСОБА_6 , 1968 р.н., ІНФОРМАЦІЯ_6 вибула до Брестської області, Лунинецький район, с. Лобча. Відомості необхідні для визнання ОСОБА_6 , 1968 р.н., безвісно відсутньою та надання статусу сироти її доньці - ОСОБА_1 ,1987 р.н..

Також, адміністрація Тузлівського НВК зверталася з клопотанням від 20.02.2004 р. вих. № 67 до завідуючого відділу запису актів громадянського стану Савранського районного управління юстиції в Одеській області з проханням:«надати письмову інформацію-відомості про матір вищевказаної дитини: ОСОБА_6 /число, місяць, рік народження, паспортні дані, адреса проживання, місце роботи, посада, і т.п., які можуть бути записані у актовому записі про народження дитини. Актовий запис про народження № 8 від 25 травня 1987 р. Також просили повідомити чи є ОСОБА_6 мати одиначкою. Якщо дані про батька не записані зі слів матері, то просили додатково повідомити вищезазначені відомості про батька: ОСОБА_11 .Справа невідкладна ОСОБА_1 - учениця 10 класу,відомості про батьків необхідні дляподання до суду про визнання батьків безвісно відсутніми або позбавлення батьківських прав, які ухиляються від виховання дитини з 07.05.1997 року».

Згідно листа Тузлівського опорного закладу загальної середньої освіти від 05.08.2022 р. № 11, на адвокатський запит, ОСОБА_1 за період навчання постійно (цілодобово) перебувала в Тузлівському навчально-виховному комплексі «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - школа - інтернат - ліцей», в канікулярні та вихідні дні знаходилася в закладі. За період перебування в ТузлівськомуНВК з боку батьків, родичів, сторонніх осіб ознаки піклування за ОСОБА_1 в період навчання в закладі не виявлялися, в інтернаті її ніхто не відвідував.

15.04.2005 р. Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області, за заявою адміністрації Ізмаїльської школи-інтернат для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, було прийнято рішення по справі № 2-2483-2005, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано безвісно відсутньою. Рішення набрало законної сили - 16.05.2005 р., тобто після досягнення ОСОБА_1 повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

У 2006 році ОСОБА_1 закінчила Державний професійно-технічний навчальний заклад «Березівське вище професійне училище» і здобула професію перукаря (перекуря-модельєра); у 2007 році закінчила Березівське вище професійне училище Одеського національного політехнічного університету і здобула професію закрійника; у 2009 році ОСОБА_1 закінчила Березівське вище професійне училище Одеського національного політехнічного університету за спеціальністю «Швейне виробництво» і здобула кваліфікацію техніка-технолога швейного виробництва, що вбачається з копії диплома НОМЕР_2 , відповідей від 14.07.2022 року №129/3, від 21.07.2022 року №133/4, від 26.07.2022 року №8 на адвокатські запити.

Листом від 21.07.2022 р. № 133/4 відокремленим структурним підрозділом «Бєрезівське вище професійне училище державного університету «Одеська політехніка» повідомлено, що ОСОБА_1 користувалася пільгами при вступі та на протязі навчання відповідно до Розпорядження голови районної адміністрації від 01.09.1997 р. № 400.

Також встановлено, що ОСОБА_1 з 28.08.2008 р. перебувала на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов як дитина, позбавлена батьківського піклування.

Протоколом від 06.10.2021 року № 3 регіональної комісії з питань формування пропозицій щодо розподілу субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на проектні, будівельно-ремонтні роботи, придбання житла та приміщень для розвитку сімейних та інших форм виховання, наближених до сімейних, підтримку малих групових будинків та забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, здійснено перерозподіл коштів субвенції у зв`язку із виключенням деяких осіб, яких було затверджено на отримання грошової компенсації у 2021 році.

Додатком 1 до протоколу № 3 комісії від 06.10.2021 року затверджено список осіб зазначених категорій, яким у 2021 році буде надано грошову компенсацію на придбання житла особам віком від 23 до 35 років, зокрема по Березівській міській раді - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 грошова компенсація у сумі - 291 843,3 (70%).

Відповідно до додатку № 1 до Протоколу від 06.10.2021 року № 3, датою взяття на облік ОСОБА_1 є - 28.08.2008 р., територіальна громада - Березівська міська рада.

Згідно протоколу від 23.11.2021 р. № 5 засідання комісії з використання субвенції з державного бюджету на проектні, будівельно-ремонтні роботи, придбання житла та приміщень для розвитку сімейних та інших форм виховання, наближених до сімейних, підтримку малих групових будинків та забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, в Березівській міській раді у 2021 роцівирішено клопотатиперед регіональною комісією з питань формування пропозицій щодо розподілу субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на проектні, будівельно-ремонтні роботи, придбання житла та приміщень для розвитку сімейних та інших форм виховання, наближених до сімейних, підтримку малих групових будинків та забезпечення житлом дітей сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа,про виключення зі списку ОСОБА_1 , яка була затверджена на отримання грошової компенсації у 2021 році відповідно до затвердженого регіонального списку таких осіб.У протоколі від 23.11.2021 р. № 5 зазначено, що«При вивченні документів, наданих гр. ОСОБА_1 ,виявлено факт відсутності правових підстав, для перебування її на обліку поліпшення житлових умов як дитини, позбавленої батьківського піклування. За позовом Ізмаїльської школи-інтернату для дітей-сиріт, дітей залишених без батьківського піклування, поданих в інтересах її молодшого брата та сестри, у рішенні суду будь-які відомості про ОСОБА_1 відсутні. Рішення Ізмаїльського міськрайсуду Одеської області від 15.04.2005 № 2-2483-2005 щодо визнання матері безвісно відсутньою набрало законної сили - 16.05.2005 року, тобто після досягнення повноліття ОСОБА_1 . Крім того, відповідно до листа служби у справах дітей Березівської районної державної адміністрації від 30.11.2021 р. № 350, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,згідно книги первинного обліку дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування служби у справах дітей Березівської районної державної адміністрації, розпочатої 01.01.1992 р. та даних ЄІАС «Діти» по Березівському району, дані про постановку на первинний облік дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та наявність статусу на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні.

Відповідно до протоколу від 08.12.2021 р. № 6 засідання регіональної комісії з питань нормування пропозицій щодо розподілу субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на проектні, будівельно-ремонтні роботи, придбання житла та приміщень для розвитку сімейних та інших форм виховання, наближених до сімейних, підтримку малих групових будинків та убезпечення житлом дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, прийнято рішенняпро виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі списків осіб, які були затвердженні на отримання грошової компенсації у 2021 році, відповідно до затвердженого списку таких осіб.Підставою для виключення послугував протокол від 23.11.2021 р. № 5 та наведені в ньому обставини.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків про відмову в задоволенні позову.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів викладених у відзиві на апеляційну скаргу

Відповідно до ст. 52 Конституції України, утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.

Згідно з ст. 3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративним чи законодавчими органами,першочерговаувагамаєприділятисьякнайкращомузабезпеченнюінтересівдитини.Держави-учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Аналогічні зобов`язання України передбачені і у основних міжнародно-правових актах.

Згідно ст.1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавленого батьківського піклування» (далі - Закону)діти, позбавлені батьківського піклування,- діти, які залишилися без піклування батьків у зв`язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов`язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, а також діти, розлучені із сім`єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов`язків з причин, які неможливо з`ясувати у зв`язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України або в зоні проведення антитерористичної операції, та безпритульні діти.Статусдитини-сироти тадитини, позбавленої батьківського піклування,- визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування.

Відповідно до ст. 5 цього Закону за умови втрати дитиною батьківського піклування відповідна служба у справах дітей зобов`язана протягом двох місяців підготувати комплект документів, який підтверджує набуття дитиною статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування.Статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування,надається відповідно до законодавства.

В силу частин 1, 2 ст. 11 Закону, органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад. Органи опіки та піклування забезпечують, серед іншого, вирішення питань щодо: встановлення статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування; надання опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, та застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; соціального захисту і захисту особистих, майнових, житлових прав та інтересів дітей; безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей (ч. 1 ст. 12 Закону).

Служба у справах дітей забезпечує створення і ведення банку даних про дітей- сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (ч. 1 ст. 13 Закону).

Згідно положень Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 (далі - Порядок), надання дитині статусу позбавленої батьківського піклування та взяття її на відповідний облік передує низка заходів уповноважених органів, пов`язаних із встановлених певних фактів: проведення обстеження умов перебування дитини, стану здоров`я та з`ясування обставин, за яких дитина залишилась без батьківського піклування.

Зокрема, в п. 24 цього Порядку статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається дітям: 1) батьки яких позбавлені батьківських прав, що підтверджується рішенням суду; 2) які відібрані у батьків без позбавлення батьківських прав, що підтверджується рішенням суду; 3) батьки яких визнані безвісно відсутніми, що підтверджується рішенням суду; 4) батьки яких оголошені судом померлими, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим органами реєстрації актів цивільного стану; 5) батьки яких визнані недієздатними, що підтверджується рішенням суду; 6) батьки яких відбувають покарання в місцях позбавлення волі, що підтверджується вироком суду; 7) батьки яких під час здійснення кримінальногопровадження тримаються під вартою, що підтверджується ухвалою слідчого судді (суду); 8) батьки яких знаходяться у розшуку органами Національної поліції, пов`язаному з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, що підтверджується ухвалою суду або довідкою органів Національної поліції про розшук батьків та відсутність відомостей про їх місцезнаходження; 9) у зв`язку з тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов`язків, виданим у порядку, встановленому МОЗ; 10) підкинутим, батьки яких невідомі, покинутим в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я або яких відмовилися забрати з цих закладів батьки, інші родичі, про що складено акт за формою, затвердженою МОЗ і МВС; 11) батьки яких не виконують свої обов`язки з виховання та утримання дитини з причин, які неможливо з`ясувати у зв`язку із перебуванням батьків на тимчасово окупованій території або в районі проведення антитерористичної операції, що підтверджується актом, складеним службою у справах дітей за формою згідно з додатком 11; 12) розлученим із сім`єю, визнаним біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, відповідно до Закону України Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту (за наявності письмової інформації територіального органу ДМС про розшук батьків або інших законних представників і відсутність відомостей про їх місцезнаходження).

Отже, надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, це чітко регламентований державою процес з визначенням органів та посадових осіб, на його здійснення. Суди до таких уповноважених органів не включені.

Надання такого статусу у відповідному порядку є підставою для початку процедури призначення дитині опікуна (піклувальника) та визначення осіб, на яких можливо покладення таких повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 Кодексу про шлюб та сім`ю України (Далі КпШС), чинного на час виникнення правовідносин про даній справі, опіка і піклування встановлюються для виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин лишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей.

Відповідно дост.129КпШС Опікаі піклування встановлюються державною адміністрацією районів, районівміст Києваі Севастополя,виконавчими комітетами міських чи районниху містах, сільських, селищнихРад. Безпосереднєведення справпо опіціі піклуваннюпокладається на відповідні відділи і управління місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетівміських чирайонних умістах Рад:щодо осіб, які не досягли18років;щодо осіб,визнаних судомнедієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства;щодо осіб,визнаних судом обмеженодієздатними внаслідокзловживання спиртниминапоями або наркотичними засобами; щододієздатних осіб,які потребують піклуванняза станомздоров`я. У селищах і селах справами опіки і піклування безпосередньо відають виконавчі комітети селищних і сільських Рад. Органи опіки і піклування здійснюють свою діяльність відповідно до цього Кодексу і правил, що затверджуються у порядку, встановлюваному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 131 КпШС опіка встановлюється над неповнолітніми, які не досягли п`ятнадцяти років, і над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства.

Згідно ст.132КпШС піклування встановлюється над неповнолітніми віком від

п`ятнадцяти до вісімнадцяти років і над громадянами, визнаними судом обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами. Піклування також може бути встановлено над особами, які за станом здоров`я не можуть самостійно захищати свої права.

Відповідно до ст. ст. 134 -135, 137 КпШС Установи і особи, яким стане відомо про неповнолітніх, які залишилися без опікування батьків, або неналежне виконання батьками (одним з них) обов`язків по вихованню чи про зловживання батьківськими правами та про громадян, які потребують опіки чи піклування, зобов`язані негайно повідомити про це органи опіки і піклування за фактичним місцезнаходженням осіб, які підлягають опіці чи піклуванню. При одержанні відомостей про неповнолітніх, які лишилися без опікування батьків, органи опіки і піклування зобов`язанні негайно провести обслідування і при встановленні факту відсутності опікування батьків забезпечити тимчасове влаштування неповнолітніх до вирішення питання про призначення опікуна чи піклувальника. Рішення про встановлення опіки чи піклування повинно відбутися не пізніше місячного строку з моменту, коли відповідний орган опіки і піклування дізнається про необхідність встановити опіку чи піклування.

В силу ст. 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (ст. 55 ЦК України).

Згідно підпунктів 1.1, 1.2 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 N 34/166/131/88 (далі - Правила), опіка (піклування) є особливою формою державної турботи повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.Опіка (піклування) встановлюєтьсядля забезпечення виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, хвороби батьків або позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин залишились без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей.

Згідно ст. 56 ЦК України, органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов`язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.

Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними (ст. 58 ЦК України).

Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена (ст. 59 ЦК України).

Орган опіки та піклування встановлює опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, крім випадків, встановлених частинами першою та другою статті 60 цього Кодексу.

З наведеного вбачається, що підставою встановлення опіки над малолітніми особами є статус сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування.

За загальним правилом встановлення опіки та піклування належить до компетенції органів опіки та піклування.

Випадки встановлення опіки та піклування відносно дітей в судовому порядку визначені наступним чином. Суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування (частини 3, 4 ст. 60 ЦК України).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення Ізмаїльського районного суду від 15.04.2005 року (справа №№ 2- 2483-2005)не дає підстав для визнання ОСОБА_10 як дитини, яка позбавлена батьківського піклування, так як воно вступило в законну силу після досягнення нею повноліття, а набуття статусу дитини, позбавленої батьківського піклування повинно бути здійснено до 18-річного віку та підтверджено рішеннями суду про позбавлення батьківських прав або визнанням батьків безвісно відсутніми.

Крім того колегія суддів звертає увагу, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 , її батьком є - ОСОБА_11 , доказів позбавлення батьківських прав останнього, наявність рішення суду про оголошення його безвісті відсутнім чи померлим тощо на час влаштування дитини до державного закладу та протягом всього часу перебування дитини у такому закладі, позивачкою не надано.

Щодо посилання апелянта на те, що ОСОБА_11 вів аморальний спосіб життя, неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, пов`язаної з незаконним

обігом наркотичних засобів, зокрема: - вироком Ленінського районного суду м. Севастополя від 29.08.2003 р. ОСОБА_11 визнано виним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 (Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів) КК України та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років, умовно достроково звільнений 26.08.2005 року; - вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 15.03.2011 р. ОСОБА_11 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286 (Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами) та ч. 2 ст. 309 (Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту) КК України та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 років, який обчислено з моменту його фактичного затримання, а саме - з 21.07.2010 року.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять вироку Ленінського районного суду м. Севастополя від 29.08.2003 року.

Крім того, посилання апелянта на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 15.03.2011 року не має значення, оскільки вказаний вирок було винесено вже після досягнення ОСОБА_1 повноліття.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_1 набула статусу дитини, позбавленої батьківського піклування.

Відповідно до розпорядження Березівської районної державної адміністрації від 01.09.1997 року № 400 неповнолітню ОСОБА_7 , 1987 року народження, у зв`язку з тим, що її батьки ухилялися від виконання своїх обов`язків було влаштовано до дитячого закладу Ізмаїльська школа-інтернат. При влаштуванні до школи-інтернату позивачка не мала статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, про що свідчать додані до позовної заяви листи, запити керівництва школи-інтернату, в яких вони розшукували батьків дитини, подавали заяву в суд на позбавлення її матері батьківських прав, однак жодних дій щодо встановлення перебування батька дитини не було здійснено. Також протягом часу перебування дитини в інтернатному закладі керівництво школи-інтернату не вжило заходів щодо надання їй статусу дитини позбавленої батьківського піклування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була позбавлена батьківського піклування з 07.05.1997 року неможливо, так як юридично це не підтверджено жодним документом, які відповідно до законів повинні підтверджувати даний факт.

Позивачка вважає, що її незаконно виключили із списку обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, як дитини позбавленої батьківського піклування, а тому вона бажає визнати за нею таке право. Однак дана вимогає похідною від першоїзаявленої вимоги щодо визнання дитиною позбавленого батьківського піклування.

Без встановлення статусу дитини позбавленої батьківського піклування відсутні підстави постановки її на зазначений облік.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Осипова Богдана Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги адвоката Осипова Богдана Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , відсутні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський

апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Осипова Богдана Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.

Рішення Березівського районного суду Одеської області від 08 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 19 грудня 2024 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе