Рішення

від 17.12.2024 по справі 499/489/24

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/489/24

Провадження № 2/499/303/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 грудня 2024 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Погорєлова І. В., секретаря Дібрової О. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чебаненко Ольга Андріївна, до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Великобуялицької сільської ради, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Чебаненко О. А. звернулась до Іванівського районного суду Одеської області з вищезазначеною позовною заявою, в якій просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно її малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 12.06.2010р. ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 , який рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20.09.2023 р. був розірваний. Від шлюбу у подружжя народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після припинення за ініціативою відповідачки фактичних шлюбних відносин в 2021р., малолітній син ОСОБА_3 , 2015 року народження залишився проживати з батьком ОСОБА_4 . Більш ніж три роки мати, ОСОБА_2 фактично знаходиться в цивільному шлюбі з іншим чоловіком, створивши з ним сім`ю, часто виїздить до нього за кордон; її постійна відсутність ускладнює деякі юридичні питання, які необхідно вирішити для нормального повноцінного розвитку та проживання дитини. Зокрема, батько дитини не може здійснити перереєстрацію місця проживання дитини у зв`язку з відмовою Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради у зв`язку з подачею документів не в повному обсязі , а саме, відсутністю згоди матері.

З 2021р. батько дитини ОСОБА_1 самостійно займається вихованням сина, ОСОБА_5 . Дитина відвідує школу, додаткові заняття, спортивні секції. Мати дитини, ОСОБА_2 , не працює, постійного доходу не має, після припинення відносин повернулась мешкати за адресою своєї реєстрації: АДРЕСА_1 . Крім того, починаючи з 2021р., тобто після припинення фактичних шлюбних відносин з позивачем, поїхала від родини, на зв`язок з сином не виходила, коштів на утримання сина в добровільному порядку не надає, не відвідує дитину та не цікавився ним, не вітає зі святами, не з`явилась на святкування останніх трьох днів народжень сина в 2022, 2023, 2024роках, на зв`язок з позивачем виходить дуже рідко, за ініціативою тільки позивача (не бажає спілкуватись), а також через те, що часто буває закордоном. В той же час, за даними закордонного паспорта дитини ОСОБА_3 , вказана дитина кордон не перетинала, що беззаперечно говорить про те, що мати виїздила без дитини кожного разу.

Крім того, у зв`язку з запровадженням в Україні воєнного стану, дитина дуже погано переносить звуки повітряної тривоги, звуки вибухів, необхідність бігти до укриття, тощо, оскільки в такий час дитина перебуває дуже в схвильованому стані, часто плаче, тривожна, порушується сон. Позивач наголошує, що матір дитини, виїжджаючи часто за кордон, взагалі нехтує своїми батьківськими обов`язками, не дбає про безпеку сина, не забирає його до більш безпечних місць, зокрема, закордон, де немає обстрілів, що беззаперечно говорить про байдужість до дитини та її інтересів.

Враховуючи, що мати ніякої участі не приймає у житті сина більше трьох років, залишивши його проживати з батьком, та з 2021р. ніяк у житті сина участі не приймає; з дитиною не спілкується, не дзвонить дізнатись про нього, матеріально не забезпечує, оскільки не має доходу, а також те, що вона систематично нехтує виконанням своїх батьківських обов`язків, наражаючи дитину на небезпеку, не забираючи до безпечних місць перебування, позивач вважає за необхідне позбавити її батьківських прав відносно дитини.

У справі відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 17 червня 2024 року витребувано з Адміністрації Державної прикордонної служби України інформацію про перетин Державного кордону України особою "громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », за період з 01.01.2021 до дня надання інформації, а також неповнолітньою особою «громадянин України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » за період з 01.01.2021 до дня надання інформації, а також витребувано зі Служби у справах дітей Великобуялицької сільської ради висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно її малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 02 липня 2024 року витребувано з органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації ОМР, акт обстеження житлово-побутових умов малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 29липня 2024року витребувано з Адміністрації Державної прикордонної служби України інформацію про перетин Державного кордону України особою «громадянка України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », англійською OREL LIUDMYLA, за період з 01.01.2021 до дня надання інформації.

Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 12 вересня 2024 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання 17.12.2024 року позивач та його представник не з`явились. Представник позивача адвокат Чебаненко О. А. надала заяву про розгляд справи без участі, на позовних вимогах наполягала, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з`явилась, заяв та клопотань не надавала, відзиву не подавала, про дату, час та місце судового засідання у відповідності до ст.128 ЦПК України повідомлялась належним чином. Кореспонденція направлялась відповідачу за місцем її реєстрації відповідно до адресної довідки. Суд визнає неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у її відсутність.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»).

Представник третьої особи служби у справах дітей Великобуялицької сільської ради в судове засідання 17.12.2024 року не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без участі, підтримувала позовні вимоги.

Статтею 174 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У порядку ст. 178 ЦПК України відповідач не скористалась своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву.

Крім того, судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Судом встановлені такі фактичні обставини справи.

12.06.2010р. ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 , який був зареєстрований Першим Приморським Відділом РАЦС Одеського міського управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 251. Від шлюбу у подружжя народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 12.03.2015р., видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20.09.2023 р. (справа № 522/16063/23) шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було розірвано.

Відповідно до акту оцінки потреб сім`ї №04/01-3586, складеного центром соціальних служб ОМР 01.11.2023р., а також акту обстеження умов проживання, складеного 16 липня 2024 року Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради, малолітній ОСОБА_3 , 2015р. проживає з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , забезпечений всім необхідним, створені належні умови для проживання. Батько ОСОБА_1 виконує батьківські обов`язки, мати мешкає окремо, знаходиться за кордоном.

Згідно з характеристикою сусідів, завіреної КП «ЖКС «Фонтанский», ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно, у побуті ввічливий, тактовний, привітний, за характером спокійний, з сусідами підтримує добрі відносини. Сусіди зазначили, що ОСОБА_1 проживає разом з сином ОСОБА_6 , мати дитини більше двох років з ними не проживає.

За довідкою №0325 від 25.09.2023р., позивач ОСОБА_1 на психіатричному та наркологічному обліку не перебуває.

Відповідно до характеристики дитини ОСОБА_3 , виданої директором Одеської гімназії №37, батько дитини спілкується з педагогами, цікавитеся шкільним життям, відвідує батьківськи збори, забирає та відводить дитину у школу; мати дитини контакту з школою не підтримує, участі у шкільному житті дитини не приймає, з`являлась у школі кілька разів, навчанням дитини не займається та не цікавиться.

Як вбачається з відповіді Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби України №19-53265/18/24-Вих від 02.08.2024 року, ОСОБА_7 в період з 01.01.2021 року по 02.08.2024 року неодноразово виїжджала за межі України. При цьому, за даними закордонного паспорта дитини ОСОБА_3 дитина кордон не перетинала.

Висновком Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносної малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Великобуялицької сільської ради від 23.07.2024 року № 132 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Великобуялицької сільської ради від 05.07.2024 № 116», окрім вищезазначених обставин додатково встановлено, що, зв`язавшись з матір`ю за допомого мобільного зв`язку було з`ясовано що вона на даний час не має змоги займатися вихованням свого малолітнього сина у зв`язку з влаштуванням свого власного життя та не працює; згідно протоколу бесіди з матір`ю ОСОБА_2 , з громадянкою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з її слів було з`ясовано що дійсно її донька після розлучення переїхала до неї жити за адресою: АДРЕСА_1 , але постійно не проживає за даною адресою, тому що часто виїжджає за кордон, зі слів матері: «У зв`язку з тим що вона молода ще та їй потрібно влаштувати своє особисте життя. Онук мешкає з колишнім чоловіком доньки»; прийнявши до уваги, що матір самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків, відсутність з її боку піклування про фізичний, розумовий та духовний розвиток своїх малолітніх дітей підтверджує, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей і це відповідно до п.2 ч. 1 .ст. 164 Сімейного кодексу України, є підставою для позбавлення його батьківських прав, орган опіки та піклування Великобуялицької сільської ради вважає за доцільне позбавити громадянку батьківських прав.

В засіданні 14.11.2024 року представники Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області, які складали висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтвердили обставини зазначені у висновку.

При ухваленні судового рішення по суті спору суд виходить з такого.

Відповідно до частини третьоїстатті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого вікуі рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першоїстатті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першоюстатті 8 Закону України «Про охорону дитинства»передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожногоз батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчанняі розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина першастатті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того,чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначеністаттею 150 СК України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина першастатті 155 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десятастатті 7 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першоїстатті 164СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першоїстатті 164 СК Українидає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11, встановив відсутність порушень національними судами російської федерації статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.

Також ЄСПЛ наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідноКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11)

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.

У постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) Верховний Суд вказав, що «зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21).

Суд в оцінці обставин справи, яка розглядається, керується тим, що на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що відповідач з сином ОСОБА_3 не проживає та не спілкується, проживає окремо від дитини, без поважних причин та свідомо не виконує свої батьківські обов`язки з виховання сина та його утримання, не проявляє інтересу до внутрішнього світу дитини та її подальшої долі, дитина не отримує від матері жодної допомоги для морального та фізичного розвитку.

Відповідач не виявляє піклування та турботи до дитини, станом здоров`я дитини не піклується, фізичний та моральний розвиток дитини не підтримує, необхідних умов для проживання дитині не забезпечує, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, але з урахуванням обставин цієї справи, а саме довготривалим нехтуванням відповідачем своїх батьківських обов`язків, відсутності будь-яких доказів участі мати у житті дитини, а також об`єктивних причин, що перешкоджали б останній особисто спілкуватись із сином та повноцінно брати участь у його вихованні, на підставі оцінених доказів, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, суд приходить до висновку про наявність виключних обставини для застосування крайнього заходу впливу на особу, яка не виконує батьківські обов`язки позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Суд звертає увагу відповідача ОСОБА_2 , що відповідно до положень частини першоїстатті 169 СК Українимати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

З аналізу наведених вище обставин, суд дійшов висновку про наявність всіх законних підстав для позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав.

Щодо необхідності стягнення аліментів суд зазначає наступне.

За приписами ч.3 ст. 166 ЦПК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Згідно із частиною другоюстатті 166 СК Україниособа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно достатті 180 СК Українибатьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Частиною третьоюстатті 181 СК Українивизначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до вимог частини першоїстатті 182 СК Українипри визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із частиною другою статті 182СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до роз`яснень пункту 17 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від15травня 2006року №3«Про застосуваннясудами окремихнорм Сімейногокодексу Українипри розглядісправ щодобатьківства,материнства тастягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частини другої статті 182 СК України.

За змістом частин першої-третьоїстатті 183СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Відповідач є працездатною, інших стягнень на утримання непрацездатних осіб чи інших дітей також не має, доказів протилежного суду не надано.

Підстав для звільнення відповідача від обов`язку утримувати дитину, передбачених статтею 188 СК України, не встановлено.

Аліменти, на переконання суду, повинні бути стягнуті у частці від доходу платника аліментів.

Враховуючи викладене вище, враховуючи обставини, що зазначені, суд приходить до висновку, що присудження аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача відповідає інтересам дитини і не порушує права кожної із сторін.

Відповідно достатті 191 СК Україниаліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З урахуванням вказаної норми, аліменти підлягають стягненню з 13 травня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

За змістом пункту 1 частини першоїстатті 430 ЦПК Україниу справах про стягнення аліментів суд допускає негайне виконання рішень у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями81,89,141,259,263,265,274,279,280,353 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстрований: АДРЕСА_3 ; проживає: АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), в інтересах якого діє адвокат Чебаненко Ольга Андріївна, до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ), третя особа: Служба у справах дітей Великобуялицької сільської ради (Одеська обл., Березівський р-н, с. Великий Буялик, вул. Преображенська, буд. 114) про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути аліменти з ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 у розмірі 1/4 частики всіх видів її заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 травня 2024 року, до його повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ