Ухвала

від 17.12.2024 по справі 947/38944/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/38944/24

Провадження № 1-кс/947/17087/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024 року cлідчийсуддяКиївського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 120241624800551 від 27.04.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання про арешт майна, досудовим розслідуванням встановлено, що що 26.04.2024 року до ЧЧ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області надійшла заява голови правління ОСББ «Корольова 116» (код ЄРДПОУ-40598302) ОСОБА_4 про те, що невстановлені особи шахрайським шляхом заволоділи об`єктом нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала на праві приватної власності ОСОБА_5 , сума збитків встановлюється.

В ході досудового розслідування та з допиту свідка ОСОБА_4 , встановлено, що з 2019 року він є головою правління ОСББ «Королева 116», яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ак.Корольова, 116. Також у цьому будинку він проживає з 2001 року. Членом ОСББ є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_2 . ОСОБА_5 він востаннє бачив у літню пору 2020 року. ОСОБА_5 за цією адресою проживав самостійно. До 2020 року ОСОБА_5 проживав на дачі, яка, як він пояснював, розташована в с. Алтестово Одеської області і з`являвся в цій квартирі раз на два тижні. Після 2020 року ОСОБА_5 перестав взагалі з`являтися на адресу: АДРЕСА_1 , проте знайомі повідомили, що бачили ОСОБА_5 у м. Одесі та він проживає в якихось гаражах на вул.Авдєєва-Чорноморського у м.Одесі. З 2020 року до теперішнього часу у ОСОБА_5 утворилася заборгованість із комунальних послуг у розмірі понад 11 тисяч гривень. До 2019 року ОСОБА_5 платив комунальні послуги після того, як він з ним кілька разів лаявся. ОСОБА_5 пояснював, що він не живе за цією адресою та платити не збирається, проте після переконань оплачував комунальні послуги. ОСОБА_5 був пенсіонером. У ОСОБА_5 був мобільний телефон з номером НОМЕР_1 , яким раніше він дзвонив, проте потім цей телефон перестав працювати, в якому році це сталося не пам`ятає. 02.04.2023 року йому хтось із сусідів сказав, що незнайомі люди розкрили квартиру АДРЕСА_2 та вивозять речі, меблі. Він підійшов і побачив жінку, яка всім розпоряджалася і запитав, що відбувається, на що вона представилася ОСОБА_6 і пояснила, що вона працює в агентстві нерухомості, назва на кшталт «Південний захід» і пояснила, що вона є представником дочки ОСОБА_5 , яка проживає в США та за її розпорядженням вивозять речі та меблі. Він сказав ОСОБА_7 , що напише заяву в поліцію, що незаконно розкрили вхідні двері в цю квартиру і проникли. ОСОБА_8 дала йому свої номери телефонів НОМЕР_2 , НОМЕР_3 . ОСОБА_8 з номера НОМЕР_2 на його номер телефону з месенджера «Вотсап» скинула фотографію свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 на ім`я ОСОБА_5 . ОСОБА_8 сказала, що надасть документ, який дає їй право представляти інтереси власника, на той час він не знав, що ОСОБА_5 помер. 21.12.2023 йому зателефонував чоловік та представився ОСОБА_9 та сказав, що він новий власник квартири АДРЕСА_2 та пояснив, що збирається робити ремонт у цій квартирі і йому необхідно відключити воду у трубах. ОСОБА_9 дзвонив йому з номера телефону - НОМЕР_4 . Він сказав, щоб ОСОБА_10 надав документи, що встановлюють право на дану квартиру, і пояснив, що по даній квартирі є заборгованість і до продажу даної квартири власник ОСОБА_5 мав сплатити заборгованість, після чого отримати у нього як голову довідку та після цього продати свою квартиру. ОСОБА_9 зі свого номера телефону НОМЕР_4 на його номер телефону НОМЕР_5 у месенджері «Вайбер» скинув фотографію договору купівлі-продажу даної квартири від 20.12.2023, а також фотографію чоловіка у віці, як він пояснив це був ОСОБА_5 власник квартири, який підписував цей договір у нотаріальній конторі. Оглянувши цю фотографію чоловіка, яку скинув у месенджер ОСОБА_9 він зрозумів, що це не власник квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_5 , оскільки був схожий нього зовні. 27.01.2024 року він із заявою звернувся до ВП №4 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області з проханням перевірки правильності операції купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 та від співробітників поліції дізнався, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 як невідомий у гаражах на вул. Авдєєва-Чорноморського в м. Одесі, після чого був упізнаний якимсь його знайомим. Йому показали фотографію трупа і він упізнав у ньому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При посвідченні 20.12.2023 року приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_11 договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , який зареєстрований в реєстрі за №102 був наданий паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий 17.02.1998 Київським РВ УМВС України в Одеській області.

24.09.2024 року з ГУ ДМС в Одеській області тимчасовим доступом до речей та документів вилучена копія заяви про видачу паспорту серії НОМЕР_6 , виданого 17.02.1998 року Київським РВ УМВС України в Одеській області на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак, фотографія в паспорті громадянина України на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий 17.02.1998 Київським РВ УМВС України в Одеській області, який був наданий 20.12.2023 року приватному нотаріусу ОМНО ОСОБА_11 для посвідчення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 та фотографія в копія заяви про видачу паспорту серії НОМЕР_6 , виданий 17.02.1998 року Київським РВ УМВС України в Одеській області на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відрізняються.

Таким чином, при посвідченні 20.12.2023 року приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_11 договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , який зареєстрований в реєстрі за №102 був наданий паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий 17.02.1998 року Київським РВ УМВС України в Одеській області з ознаками підробки.

Крім того, згідно даних бази ІТС ІПНП «Цунами» встановлено, що 15.11.2021 року за адресою: АДРЕСА_4 було виявлено труп невстановленого чоловіка, якого громадянин ОСОБА_12 впізнав як ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також згідно відповіді ГУ ПФУ в Одеській області від 17.05.2024 року ОСОБА_5 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримував пенсію за віком по 30.06.2023 року. З 01.07.2023 року виплату припинено у зв`язку з тривалим неотриманням пенсії через поштове відділення зв`язку.

На підставі викладеного, орган досудового розслідування прийшов до висновку про те, що ОСОБА_5 не міг бути присутнім 20.12.2023 року під час укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 .

Отже, враховуючи, що об`єкт нерухомого майна, а саме: квартира АДРЕСА_2 фактично є об`єктом кримінально протиправних дій та імовірно набутий кримінально протиправним шляхом, керуючись ст. 98, 100, 110 КПК України, слідчим було винесено постанову про визнання його речовим доказом в рамках кримінального провадження.

Наразі виникла необхідність у накладенні арешту на квартиру АДРЕСА_2 з метою збереження її, як речового доказу та запобігання можливості її передачі та відчуження, відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, а тому прокурор звертається до слідчого судді із клопотанням про її арешт.

Прокурор Київськоїокружної прокуратурим.Одеси ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, проте подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, в якій просив клопотання задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Сторона обвинувачення в резолютивній частині клопотання просить розгляд клопотання провести за відсутності власника майна ОСОБА_10 , зважаючи на можливість вжиття неправомірних дій щодо майна до прийняття рішення судом.

Приймаючи до уваги клопотання сторони обвинувачення, враховуючи положення ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про можливість розгляду клопотання за відсутності власника майна ОСОБА_10 .

Дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, приймаючи до уваги заяву прокурора, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

У відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Так, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування на теперішній час обґрунтовано здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 120241624800551від 27.04.2024року заознаками кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.3ст.190КК України за фактом незаконного заволодіння об`єктом нерухомого майна, а саме: квартирою АДРЕСА_2 , що підтверджується долученими до даного клопотання матеріалами в сукупності.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 405657209 квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_10 .

Слідчий суддя за обставин викладених у клопотанні та з долучених до нього матеріалів прийшов до висновку про відповідність квартири АДРЕСА_2 критеріям речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки вона імовірно є об`єктом кримінально-протиправних дій.

Таким чином, є підстави вважати, що вказане майно має істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, оскільки воно імовірно є об`єктом кримінально-протиправних дій, а тому, з метою забезпечення недопущення його відчуження та перереєстрації доцільно застосувати захід забезпечення в даному кримінальному провадженні у вигляді накладення арешту на майно.

Вказане підтверджується також постановою слідчого від 11.11.2024 року про визнання квартири АДРЕСА_2 речовим доказом в рамках кримінального провадження № 120241624800551 від 27.04.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Крім того, на теперішній час існує реальна загроза щодо вчинення невстановленими особами протиправних дій відносно зазначеного майна, а тому існує необхідність у його збереженні.

Критерії розумності та співмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Слідчий суддя приходить до висновку, що арешт майна у цьому випадку необхідний для забезпечення збереження предмету злочину з метою недопущення його відчуження та перетворення, а таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки підлягає оскарженню, відповідно до норм процесуального законодавства щодо оскарження рішень слідчого судді, та скасуванню у порядку, передбаченому ч. 1ст. 174 КПК України.

На підставі викладеного, беручи до уваги розумність та співмірність арешту майна, а також його наслідки, слідчий суддя приходить до переконання, що подане клопотання є обґрунтованим, належним чином вмотивованим, а відтак, таке клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 98,131,170-173 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 120241624800551 від 27.04.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України - задовольнити.

Накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо об`єкту нерухомого майна власнику та будь-яким іншим особам на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2847582051100), яка на праві приватної власності належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Виконання ухвали про арешт майна покласти на прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1