Ухвала

від 18.12.2024 по справі 120/13615/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

18 грудня 2024 р. Справа № 120/13615/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що наказом №127о/с-оп від 12.03.2024 року його звільнено із органів ДСНС України.

На переконання позивача, з 29.01.2020 року по 20.05.2023 року його грошове забезпечення мало встановлюватись та виплачуватись виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року та 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт.

Вищевикладені обставини зумовили позивача звернутись з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 16.10.2024 року, прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України.

30.10.2024 року представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Обґрунтовуючи подане клопотання зазначив, що строк звернення до суду за вирішенням спору про стягнення належної працівнику заробітної плати обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Вказав, що позивач про порушення своїх прав при отриманні належних сум грошового забезпечення повинен був дізнатися 16.03.2024 року при звільненні зі служби, відповідно до наказу Головного управління ДСНС України у Вінницькій області №127о/с-оп від 12.03.2024 року, при цьому до суду з вказаним позовом представник позивача звернулась 11.10.2024 року.

На переконання представника відповідача, даний адміністративний позов поданий з порушенням строку звернення до суду, а тому просить суд залишити адміністративний позов без розгляду.

Ухвалою суду від 06.12.2024 року залучено у справу в якості другого відповідача 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області та 3 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області.

12.12.2024 року представником 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області та представником 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки даний адміністративний позов поданий з порушенням тримісячного строку звернення до суду визначеного статтею 233 КЗпП України.

Визначаючись щодо питання дотримання строків звернення до суду, суд зазначає наступне.

Частина 13 статті 171 КАС України визначає, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

В свою чергу, частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Положення статті 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували особливості звернення до суду осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі у справах про виплату їм грошового забезпечення (чи його складових) у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тому при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізналася» та «повинна була дізнатись».

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Вищевказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.05.2021 року по справі №380/2355/20.

Строки звернення до суду у справах щодо недотримання законодавства про оплату праці встановлені статтею 233 КЗпП України.

Такі відносини врегульовано Кодексом законів про працю України, відповідно до частин 1 та 2 статті 233 якого у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року, передбачалось, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

При цьому, Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 року у справі №1-18/2013 надав офіційне тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України і роз`яснив, що в аспекті конституційного звернення положення вказаної норми слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Тобто у разі невиплати складових грошового забезпечення або компенсації втрати частини доходів заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати строк звернення до адміністративного суду не застосовується.

Разом із тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі-Закон №2352-IX), який набрав чинність 19.07.2022 року, до Кодексу законів про працю України внесено зміни.

Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:

"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Отже, Законом №2352-IX внесено зміни до статті 233 Кодексу законів про працю України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які стосуються стягнення (виплати) заробітної плати (її складових).

Таким чином, починаючи з 19.07.2022 року, у Кодексі законів про працю України відсутня норма, яка б передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.

Тобто, після внесення Законом №2352-IX відповідних змін частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України встановлено строк звернення до суду у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).

Отже, після 19.07.2022 року підлягають застосуванню строки визначені статтею 233 КЗпП України.

В даному випадку, предметом позову є вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати з 29.01.2020 року по 20.05.2023 року його грошового забезпечення, яке повинно встановлюватись та виплачуватись виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року та 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт.

При цьому, позивача з 16.03.2024 року звільнено із органів ДСНС України, відповідно до наказу №127о/с-оп від 12.03.2024 року.

Тобто, в даному випадку тримісячний строк звернення до адміністративного суду розпочався з 17.03.2024 року і сплив 17.06.2024 року.

Водночас, судом з`ясовано, що разом з позовною заявою представником позивача подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, при відкритті провадження у справі вказане клопотання судом не вирішувалось.

Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку звернення до суду, представник позивача зазначила, що на момент виникнення спірних правовідносин, частина 2 статті статті 233 Кодексу законів про працю України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком. При цьому, вказує на незворотність дії у часі законів та інших нормативно-правових актів.

Водночас, доводи представника позивача про те, що на момент виникнення спірних правовідносин, строк звернення до суду не обмежувався будь-яким строком, суд вважає безпідставними, з огляду на те, що до 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, однак 19.07.2022 року Законом №2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України.

Після внесення відповідних змін частиною 2 статті 233 КЗпП України встановлено, зокрема, строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).

Беручи до уваги те, що позивача звільнено зі служби 16.03.2024 року, саме після внесення змін до КЗпП України, тому на момент виникнення спірних правовідносин діяли положення чинної нової редакції статті 233 КЗпП України, якими визначено тримісячним строк звернення до суду.

Разом з тим, представник позивача зазначила, що про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізнався з відповіді на адвокатський запит щодо розрахунку його грошового забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи, з відповідним запитом представник позивача звернулася до відповідача в квітні 2024 року, за результатами розгляду якого було надано відповідь листом №47 01-3755/47-17 від 24.05.2024 року.

Таким чином, про розрахунок грошового забезпечення представнику позивачу стало відомо, з листа №47 01-3755/47-17 від 24.05.2024 року, однак з даним позовом представник позивача звернулась лише 11.10.2024 року, тобто з пропуском тримісячного строку, визначеного частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України.

З огляду на викладене, суд не вбачає обґрунтованих підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду, а тому, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, клопотання про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.

Отже, представнику позивача необхідно подати заяву із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на звернення до суду, до якої надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини.

Частиною 6 статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з частиною 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З огляду на викладене вважаю, що питання залишення позовної заяви без розгляду, викладене в клопотаннях відповідачів, можливо вирішити лише з дотримання положень частини 13 статті 171 КАС України, а тому дану позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 172 КАС України, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

Надати позивачу 5-денний строк, з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої у відповідності до статті 167 КАС України, із наданням відповідних доказів поважності причин пропуску такого строку.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Дончик Віталій Володимирович