Ухвала

від 13.01.2025 по справі 120/13615/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

13 січня 2025 р. Справа № 120/13615/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

11.10.2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що наказом №127о/с-оп від 12.03.2024 року його звільнено із органів ДСНС України.

На переконання позивача, з 29.01.2020 року по 20.05.2023 року його грошове забезпечення мало встановлюватись та виплачуватись виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року та 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт.

Вищевикладені обставини зумовили позивача звернутись з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 16.10.2024 року, прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України.

30.10.2024 року представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Обґрунтовуючи подане клопотання зазначив, що строк звернення до суду за вирішенням спору про стягнення належної працівнику заробітної плати обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Вказав, що позивач про порушення своїх прав при отриманні належних сум грошового забезпечення повинен був дізнатися 16.03.2024 року при звільненні зі служби, відповідно до наказу Головного управління ДСНС України у Вінницькій області №127о/с-оп від 12.03.2024 року, при цьому до суду з вказаним позовом представник позивача звернулась 11.10.2024 року.

На переконання представника відповідача, даний адміністративний позов поданий з порушенням строку звернення до суду, а тому просить суд залишити адміністративний позов без розгляду.

Ухвалою суду від 06.12.2024 року залучено у справу в якості другого відповідача 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області та 3 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області.

12.12.2024 року представником 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області та представником 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки даний адміністративний позов поданий з порушенням тримісячного строку звернення до суду визначеного статтею 233 КЗпП України.

Враховуючи викладене, просили суд залишити адміністративний позов без розгляду.

Ухвалою суду від 18.12.2024 року позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої у відповідності до статті 167 КАС України, із наданням відповідних доказів поважності причин пропуску такого строку.

18.12.2024 року та 19.12.2024 року відповідачами подано відзиви на позовну заяву, в яких останні заперечують щодо задоволення даного адміністративного позову.

13.01.2025 року на виконання вимог ухвали суду представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду.

Обґрунтовуючи подану заяву представник позивача зазначила, що після 19.07.2022 року відповідно до КЗпП України строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

З огляду на викладене представник позивача разом із заявою про поновлення строку звернення до суду подала уточнену позовну заяву, у якій просить суд, здійснити позивачу виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 18.07.2022 року, оскільки у вказаний період частина 2 статті статті КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

Розглядаючи заяву та вирішуючи питання строків звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

В свою чергу, частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Положення статті 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували особливості звернення до суду осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі у справах про виплату їм грошового забезпечення (чи його складових) у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тому при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізналася» та «повинна була дізнатись».

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Вищевказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.05.2021 року по справі №380/2355/20.

Строки звернення до суду у справах щодо недотримання законодавства про оплату праці встановлені статтею 233 КЗпП України.

Такі відносини врегульовано Кодексом законів про працю України, відповідно до частин 1 та 2 статті 233 якого у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року, передбачалось, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

При цьому, Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 року у справі №1-18/2013 надав офіційне тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України і роз`яснив, що в аспекті конституційного звернення положення вказаної норми слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Тобто у разі невиплати складових грошового забезпечення або компенсації втрати частини доходів заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати строк звернення до адміністративного суду не застосовується.

Разом із тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі-Закон №2352-IX), який набрав чинність 19.07.2022 року, до Кодексу законів про працю України внесено зміни.

Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:

"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Отже, Законом №2352-IX внесено зміни до статті 233 Кодексу законів про працю України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які стосуються стягнення (виплати) заробітної плати (її складових).

Таким чином, починаючи з 19.07.2022 року, у Кодексі законів про працю України відсутня норма, яка б передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.

Тобто, після внесення Законом №2352-IX відповідних змін частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України встановлено строк звернення до суду у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).

Отже, після 19.07.2022 року підлягають застосуванню строки визначені статтею 233 КЗпП України.

В даному випадку, предметом позову є вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати з 29.01.2020 року по 20.05.2023 року його грошового забезпечення, яке повинно встановлюватись та виплачуватись виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року та 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт.

При цьому, з 16.03.2024 року позивача звільнено з органів ДСНС України, відповідно до наказу №127о/с-оп від 12.03.2024 року.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, із запитом про розрахунок грошового забезпечення позивача представник позивача звернулася до відповідача в квітні 2024 року, за результатами розгляду якого було надано відповідь листом №47 01-3755/47-17 від 24.05.2024 року.

Таким чином, про розрахунок грошового забезпечення представнику позивачу стало відомо, з листа №47 01-3755/47-17 від 24.05.2024 року.

Враховуючи вищезазначене, трьох місячний строк звернення позивача до суду з цим позовом розпочався з 24.05.2024 року та закінчився 25.08.2024 року.

Натомість, до суду представник позивача звернулась лише 11.10.2024 року, тобто з пропуском трьох місячного строку, визначеного положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України.

Щодо поданої представником позивача заяви про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року по справі №340/1019/19).

Вирішуючи питання про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, суд враховує, що поважними визнаються лише такі причини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, тобто, які об`єктивно та істотно перешкоджали б зверненню до суду та не залежали від волевиявлення особи.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У постанові Верховного Суду від 15.05.2020 року у справі №922/1467/20 зазначено, що закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

В даному випадку, суд зауважує, що позивачем порушено принцип "обачності", оскільки будучи обізнаним про порушення своїх прав з 24.05.2024 року, останній мав можливість звернутись до суду в межах встановлених законом строків, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, оскільки, як зазначено судом вище, з 19.07.2022 року строк звернення до суду з позовом щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні, є обмеженим та становить три місяці з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

При цьому, суд зазначає, що вказаний представником позивача в уточненій позовній заяві період з 29.01.2020 року по 18.07.2022 року теж обмежений тримісячним строком, оскільки відповідно до положень статті 233 КЗпП України, працівник може звернутись із заявою про виплату всіх сум, що належать йому при звільненні у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Таким чином, виплата грошового забезпечення позивача за вказаний період пов`язана саме з виплатою всіх сум, що належать позивачу при звільненні.

Водночас, оскільки позивача звільнено з органів ДСНС 16.03.2024 року на вказані правовідносини поширюється дія частини 1 статті 233 КЗпП України до якої Законом №2352-IX внесено зміни, адже такі правовідносини виникли після набуття чинності вказаних положень, а саме після 19.07.2022 року.

Прикінцеві та перехідні положення Закону №2352-IX не передбачають особливої дії норм права для зміненої ним частини другої статті 233 КЗпП України, не містять жодних застережень щодо застосування цього закону, а тому він застосовується за загальними правилами дії у часі, у просторі та на коло осіб.

В той же час, до суду представник позивача звернулась 11.10.2024 року, тобто з пропуском строку встановленого статтею 233 КЗпП України.

Тому, наведені представником позивача обставини в заяві про усунення недоліків не можуть бути визнані судом як поважні причини пропуску строку звернення до суду.

Разом з тим, оскільки жодних об`єктивних причин, підтверджених належними доказами, за яких позивач не міг звернутись до суду у встановлений строк, представником позивача не наведено, суд не вбачає підстав для визнання причин пропуску такого строку поважними.

Відповідно до частини 15 статті 171 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Згідно пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.

Оскільки, представником позивача не надано доказів наявності поважних причин, які б унеможливлювали звернення до суду у визначений законом строк, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись статтями 126, 171, 240, 248, 256, 294 КАС України, -

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Дончик Віталій Володимирович