Ухвала
від 19.12.2024 по справі 160/21856/24
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

19 грудня 2024 р.Справа №160/21856/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Коренев А.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач-1), Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (відповідач-2), у якому позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (01133, м. вул. Госпітальна, буд. 16; код ЄДРПОУ 08356179) від 10.06.2024 № 6767/7;

визнати протиправною та скасувати постанову Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), яка оформлена довідкою від 25.07.2024 № 1374;

зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України (01133, м. вул. Госпітальна, буд. 16; код ЄДРПОУ 08356179) повторно розглянути та затвердити постанову Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), яка оформлена довідкою від 18.04.2024 № 1276.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, яка доставлена до електронного кабінету Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України - 22.08.2024 року.

18 грудня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстрована заява про забезпечення позову, що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18 грудня 2024 року.

У поданій заяві ОСОБА_1 просить суд: зупинити дію постанови Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 10.06.2024 № 6767/7; зупинити дію постанови Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка оформлена довідкою 25.07.2024 № 1374.

Позивач на обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що в Україні триває загальна мобілізація, а ОСОБА_1 . Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, останній може бути мобілізований до лав Збройних сил України. При цьому, у разі мобілізації Позивача до лав Збройних Сил України, останній буде позбавлений захищати своє порушене право, оскільки буде виконувати обов`язки по захисту Батьківщини з хворобами, які дають підстави для визнання його непридатним, що було підтверджено Відповідачем - 1 у постанові, яка оформлена довідкою від 18.04.2024 № 1276. Отже, не вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії постанов ВЛК суттєво ускладнить виконання рішення у даній справі, що позбавить права Позивача на справедливий суд.

Суд уважає за можливе розглянути заяву позивача про забезпечення адміністративного позову без повідомлення учасників справи 19 грудня 2024 року, у відповідності до вимог ст. 154 КАС України.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, доводи заявленого клопотання, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно частини 1-2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Наведеними вище нормами процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Водночас будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам (роз`яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, які суд враховує згідно частини 5 статті 242 КАС України.

Аналіз змісту поданої заяви про забезпечення позову дає підстави для висновку про не наведення заявником обґрунтованих та переконливих доводів й, відповідно, не надання належних доказів, які б у своїй сукупності могли свідчити про те, що невжиття заходів, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити: 1) виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду адміністративної справи; 2) ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Отже, заявником не наведено переконливих підстав для забезпечення позову, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, уважаю за необхідне зауважити, що безумовно, рішення, дії або бездіяльність суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів правовідносин. Це може завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

Однак, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18 від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18, від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19 та від 29.01.2020 у справі № 280/4367/19.

Варто вкотре вказати, що підстави, які зазначає позивач у заяві про забезпечення позову є предметом розгляду справи по суті, а тому, встановлення обставин законності прийняття/неприйняття відповідного рішення, дій/бездіяльності відповідача, їх оцінка повинна бути надана судом з урахуванням доказів та посилань, якими обґрунтовує відповідач свої заперечення та пояснень інших учасників справи, при розгляді справи по суті.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Виходячи з викладених заявником обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню. При цьому суд звертає увагу на те, що у поданій заяві не наведено обставин та, відповідно, не надано доказів щодо вчинення відповідним територіальний центр комплектування та соціальної підтримки по відношенню до позивача дій, спрямованих на призов його на військову службу за мобілізацією саме станом на час звернення до суду із заявою про забезпечення позову. Зокрема, до заяви не подано доказів вручення останньому повістки на відправку, відповідно до якої останній зобов`язаний був би з`явитися до відповідного районного територіальний центр комплектування та соціальної підтримки у визначену дату та час, тощо.

Твердження позивача про те, що не вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії постанов ВЛК суттєво ускладнить виконання рішення у даній справі, що позбавить права Позивача на справедливий суд є безпідставні, оскільки ґрунтуються на припущеннях позивача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність поданої заяви про забезпечення позову, а тому така задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150, 154, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев

СудДніпропетровський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення19.12.2024
Оприлюднено23.12.2024
Номер документу123901958
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо

Судовий реєстр по справі —160/21856/24

Ухвала від 27.01.2025

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Семененко Я.В.

Рішення від 21.01.2025

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Коренев Андрій Олексійович

Ухвала від 13.01.2025

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Коренев Андрій Олексійович

Ухвала від 19.12.2024

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Коренев Андрій Олексійович

Рішення від 19.12.2024

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Коренев Андрій Олексійович

Ухвала від 15.10.2024

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Коренев Андрій Олексійович

Ухвала від 22.08.2024

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Коренев Андрій Олексійович

Ухвала від 16.08.2024

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Коренев Андрій Олексійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні