Рішення

від 13.12.2024 по справі 200/7048/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2024 року Справа№200/7048/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІСП СДС-ГРУП» (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пров. Світлодарський, 6а, код ЄДРПОУ 38344364) до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 44070187) про зобов`язання поновити реєстрацію позивача у якості платника єдиного податку та запис у реєстрі платників єдиного податку з 01.10.2024 року,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСП СДС-ГРУП» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області. Просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області № 356/05-99-04-12/38344364 від 30.09.2024 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку ТОВ «ІСП СДС-ГРУП»; 2) зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області поновити реєстрацію ТОВ «ІСП СДС-ГРУП» у якості платника єдиного податку та запис у реєстрі платників єдиного податку з 01.10.2024 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 вересня 2024 року на підставі висновків камеральної перевірки Головним управлінням ДПС у Донецькій області складено та 30 вересня 2024 прийнято рішення № 356/05-99-04-12/38344364 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ТОВ «ІСП СДС-ГРУП» за порушення товариством абзацу 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України.

30 вересня 2024 року запис про платника єдиного податку ТОВ «ІСП СДС-ГРУП» виключено з реєстру платників єдиного податку, що підтверджується даними в електронному кабінеті підприємства про виключення з реєстру та відомостями з квитанції № 2 від 03.10.2024 року, надісланої ДПС України на запит платника на отримання витягу з реєстру.

Позивач вважає висновки в акті камеральної перевірки про порушення ТОВ «ІСП СДС-ГРУП» податкового законодавства необґрунтованими, прийняте контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку - протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а дії відповідача щодо виключення з реєстру платників єдиного податку запису про платника єдиного податку ТОВ «ІСП СДС-ГРУП» - незаконними, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

14 жовтня 2024 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник Головного управління ДПС в Донецькій області надав суду відзив на позовну заяву, в якому крім іншого, зазначив наступне.

Відповідно доЗакону України від 16 грудня 2020 року № 1089-1X «Про електронні комунікації»(далі - Закон № 1089) оператор і є постачальником при постачанні електронних комунікаційних послуг. Постачальник електроннихкомунікаційних послуг суб`єкт господарювання, який надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг. Проте попереднійЗакон України від 18 листопада 2003року № 1280-IV «Про телекомунікації»(діяв до 01.01.2022 року) розділяв ці поняття та визначав окремо поняття «провайдер телекомунікацій» (суб`єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без права на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку). На сьогодні нормиЗакону № 1089не визначають окремого суб`єкта господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері електронних комунікаційних послуг без права на технічне обслуговування та експлуатацію мереж.

З набранням чинності 01.01.2022року Закону України № 1089платники єдиного податку - юридичні особи при постачанні електронних комунікаційних послуг не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Беручи до уваги, що основний вид діяльності Позивача відповідає класу 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку», він не може застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності при постачанні електронних комунікаційних послуг та може самостійного подати Заяву про застосування спрощеної системи оподаткування з відміткою про відмову від спрощеної системи оподаткування (далі - Заява) або привести у відповідність види діяльності, які фактично здійснює платник, шляхом внесення змін до відомостей про державну реєстрацію.

У задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Позивач надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що позиція представника контролюючого органу у відзиві щодо заперечення позовних вимог побудована виключно на поверхневому порівняльному аналізі загальних положень та основних термінів «старого» закону - Закон України «Про телекомунікації» № 1280-IV від 18.11.2003 року (далі Закон 1280-IV), що втратив чинність 01.01.2022 року та «нового» закону - Закон України «Про електронні комунікації» № 1089-IX від 16 грудня 2020 року, що набув чинності 01.01.2022 року (далі Закон № 1089-IX), в частині тлумачень назв суб`єктів, що здійснюють діяльність у сфері електронного комунікаційного зв`язку, та на спробах підлаштувати свої хибні висновки з такого аналізу під визначений підпунктом 8 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України заборонений для платників єдиного податку вид діяльності - діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж.

Представник позивача вказує, що у спірних обставинах контролюючий орган при дослідженні питання щодо законності перебування ТОВ «ІСП СДС-ГРУП» на спрощеній системі оподаткування мав би звернутися до Єдиного ресурсу, де відображаються актуальні дані про постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, в тому числі про надання того чи іншого виду послуг у сфері електронних комунікацій - Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг, що ведеться державним регулятором НКЕК, та визначитися, чи здійснює позивач «заборонений» підпунктом 8 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України вид діяльності - надання послуги з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних (по новому закону - електронних комунікаційних) мереж під кодом OS.S1 за Орієнтовним переліком.

Наявність такого задекларованого в Реєстрі виду послуги у позивача виключав би для нього право використовувати спрощену систему оподаткування.

Як наведено у позові та відповідно до витягу з реєстру, який долучено до позову, ТОВ «ІСП СДС-ГРУП» не є надавачем послуги під кодом OS.S1 та, відповідно, не здійснює діяльність з надання третім особам послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, а тому його діяльність не суперечить приписам підпункту 8 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України.

Таким же поверхневим та узагальненим є висновок контролюючого органу про те, що суб`єкти у сфері електронного комунікаційного зв`язку, які здійснюють діяльність за класом КВЕД 61.90, мали би в обов`язковому порядку надавати послуги з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, а тому підпадають під заборону, визначену приписами підпункту 8 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України.

В адміністративному позові детально викладено, що вид діяльності за класом КВЕД 61.90 включає в себе значну кількість різних за змістом видів діяльності, як то: надання спеціалізованих телекомунікаційних додатків, таких як супутниковий трекінг (визначення місцезнаходження через супутник), комунікаційна телеметрія (техніка вимірювання відстані), та експлуатацію радіолокаційних станцій; експлуатацію супутникових терміналів функціонально пов`язаних з однією або більш наземними телекомунікаційними системами та здатними передавати й одержувати дані від супутникових систем; надання доступу до мережі Інтернет через мережі, встановлені між клієнтами та Інтернет-провайдерами, що не належать або контролюють ISP, таких як комутований доступ до мережі Інтернет тощо; надання телефонного зв`язку та доступу до мережі Інтернет в загальнодоступних будівлях; надання телекомунікаційних послуг за допомогою існуючих телекомунікаційних з`єднань: передавання голосу в реальному часі через Інтернет-протокол (VOIP); перепродаж телекомунікаційних послуг (наприклад, купівля та перепродаж ємності мережі без надання додаткових послуг).

Позивач вказує, що у жодному з вище приведених у класі 61.90 видів діяльності не наведено пряме посилання про обов`язковість суб`єкта господарювання надавати послуги з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж.

В той же час, у податковій нормі - підпункті 8 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України не зазначене в якості заборони для використання спрощеної системи оподаткування ведення господарської діяльності за класом КВЕД 61.90.

Таким чином, на думку представника повивача, висновки контролюючого органу про те, що суб`єкти у сфері електронного комунікаційного зв`язку, що здійснюють діяльність за класом КВЕД 61.90, не мають права бути платниками єдиного податку, оскільки ця діяльність розшифровується, на думку відповідача, як надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, є хибними, побудованими на припущеннях/домислах та спростовуються безкомпромісними доказами, наведеними вище у цій відповіді на відзив.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідностатті 258 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «ІПС СДС-ГРУП», код ЄДРПОУ 38344364, є юридичною особою з 21.02.2013 року.

Позивач перебуває на обліку у ГУ ДПС у Донецькій області (Слов`янська ДПІ) з 22.02.2013 року.

Відповідно до запису № 12771020000002273 від 29.01.2015 року ТОВ «ІСП СДС-ГРУП» внесено до реєстру платника єдиного податку.

Види економічної діяльності позивача за КВЕД: основний - 61.90 Інша діяльність у сфері електрозв`язку.

Іншими видами діяльності позивача є: 43.21 Електромонтажні роботи; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 62.02 Консультування з питань інформатизації; 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 73.11 Рекламні агентства; 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

Станом на 13 грудня 2024 року позивач знаходиться в стані припинення та відсутня реєстрація в Реєстрі неприбуткових установ та організацій.

Відповідач Головне управління ДПС в Донецькій області є юридичною особою публічного права установою, яка є територіальним органом Державної фіскальної служби України, яка в свою чергу, була створена в процесі перетворення Державної податкової служби України, та яка наділена правовим статусом контролюючого органу. Загальний обсяг правоздатності такого суб`єкта податкових відносин, як «контролюючий орган», визначено положеннями ст. 41 Податкового кодексу України. Зміст функцій контролю цих органів визначено положеннями ст. 61 Податкового кодексу України.

27 вересня 2024 року Головним управлінням Державної податкової служби у Донецькій області на підставі п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ІСП СДС-ГРУП» щодо порушення платником єдиного податку умов перебування на спрощеній системі оподаткування.

За результатами вказаної перевірки був складений Акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов перебування на спрощеній системі оподаткування № 5272/05-99-04-12/38344364 від 27.09.2024 року.

У вказаному Акті зазначено, що перевіркою встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «ІСП СДС-ГРУП» порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме: наявність виду діяльності, що не відповідає вимогам перебування на спрощеній системі оподаткування єдиного податку першої третьої груп: 61.90 Інша діяльність у сфері електрозв`язку.

За результатами перевірки встановлені порушення, за які передбачена відповідальність: ТОВ «ІСП СДС-ГРУП» за порушення абзацу 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового Кодексу, а саме: не можуть бути платниками єдиного податку першої третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи підприємців), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

На підставі пункту 299.11 статті 299 Податкового Кодексу, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок виявлено порушення платником єдиного податку першої третьої групи, тобто з 01.10.2024 року.

На підставі вказаного Акта, 30 вересня 2024 року (складено 27.09.2024 року) Головне управління ДПС у Донецькій області прийняло рішення № 356/05-99-04-12/38344364 про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Вищезазначені документи контролюючого органу позивачем отримано 02.10.2024 року та надіслано в електронний кабінет платника супровідним листом № 10832/6/05-99-04-12 від тієї ж дати.

30 вересня 2024 року, запис про платника єдиного податку ТОВ «ІСП СДС-ГРУП» виключено з реєстру платників єдиного податку, що підтверджується даними в електронному кабінеті підприємства про виключення з реєстру та відомостями з квитанції № 2 від 03.10.2024 року, надісланої ДПС України на запит платника на отримання витягу з реєстру.

Отже, спірними питаннями даної справи є законність дій податкового органу при виключенні ТОВ «ІСП СДС-ГРУП» з реєстру платників єдиного податку.

Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс Українирегулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно дост.21 Податкового кодексу Українипосадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватисяКонституції Українита діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Підпунктом62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК Українипередбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цьогоКодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.75.1 ст. 75 ПК Українипередбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

В той же час суд зауважує, що камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення цього виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.

Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Законодавчо установлені обмеження щодо повноважень контролюючого органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів.

Камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки не має правових підстав для визначення правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування, оскільки останні перебувають поза межами цієї перевірки.

Відповідно до акту від 27.09.2024 року № 5272/05-99-04-12/38344364 контролюючим органом під час проведення камеральної перевірки ТОВ «ІСП СДС-ГРУП» надано оцінку питанню правомірності перебування платника єдиного податку першої - третьої груп на спрощеній системі. Наведена обставина дає підстави вважати, що перевірку проведено з підстав, не передбачених ст.75 ПК України, а саме, щодо правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування.

Отже, контролюючий орган під час проведення камеральної перевірки, за результатами якої складено акт від 27.09.2024 року № 5272/05-99-04-12/38344364, з`ясував питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення такого виду податкової перевірки.

Верховний Суд при розгляді аналогічних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 04.05.2023 року у справі № 320/1040/19, від 06.05.2020 року у справі № 812/1137/16, від 26.02.2019 року у справі № 805/1396/17-а, від 05.02.2019 року у справі № 805/206/17-а, від 24.01.2019 року у справі № 813/1346/18, від 05.06.2018 року у справі № 813/4266/17).

Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Таким чином, інформація, яка зібрана контролюючим органом відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку.

У справі «Рисовський проти України», № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року, пункти 70, 71, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ, Суд) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п.119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Отже, враховуючи що контролюючим органом не було дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за наявності законодавчо визначених для цього підстав, суд вважає, що прийняте відповідачем рішення на підставі висновків камеральної перевірки порушує встановлену процедуру та права платника податків, а тому не може вважатися правомірним.

Стосовно виявлених порушень, покладених в основу оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.

За приписами пунктів 291.2, 291.3, 291.4 статті 291 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленоїзакономна 1 січня податкового (звітного) року;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленоїзакономна 1 січня податкового (звітного) року. Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), послуги з надання доступу до мережі Інтернет, а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;

3) третя група: фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленоїзакономна 1 січня податкового (звітного) року; електронні резиденти (е-резиденти), які зареєструвалися як фізичні особи - підприємці, здійснюють господарську діяльність з надання послуг, виробництва та/або продажу товарів виключно на користь нерезидентів України, за умови що протягом календарного року вони відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб - громадян або резидентів України; не отримують доходи з джерелом походження з України, крім пасивних доходів; обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленоїзакономна 1 січня податкового (звітного) року;

4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники: а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків; б) фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України «Про фермерське господарство», за умови виконання сукупності таких вимог: здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власно вирощеної або відгодованої продукції та її продаж; провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси; не використовують працю найманих осіб; членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім`ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України; площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше 0,5 гектара, але не більше 20 гектарів сукупно.

Згідно з положеннями підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:

1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;

5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;

7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів) - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;

8) у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів;

9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність;

10) у разі набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті.

Відповідно до пункту 299.1 статті 299 Податкового кодексу України, реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

За приписами пункту 299.2 статті 299 Податкового кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України, визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно дозакону- в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

6) набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті - в останній день календарного кварталу, в якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті;

7) втрати платником єдиного податку третьої групи статусу електронного резидента (е-резидента);

8) наявність щодо платника податку рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України «Про санкції»: щодо платників першої і другої груп - в останній день місяця, у якому прийнято таке рішення; щодо платників третьої і четвертої груп - в останній день кварталу, у якому прийнято таке рішення.

У свою чергу відповідно до абзацу 1 пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановленихзакономвипадках.

Таким чином, способом реалізації владних управлінських функцій у разі встановлення обставин під час проведення перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлених у ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, тобто бути платником єдиного податку третьої групи.

Такий висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду, що викладені, зокрема, у постановах від 02 жовтня 2018 року у справі № 805/1307/17-а, від 03 грудня 2020 року у справі № 200/9334/19-а та від 14 липня 2021 року у справі № 808/224/18 та в силу частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковими для врахування судом першої інстанції.

Згідно з підпунктом 3 пункту299.10 статті 299 ПК Україниреєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: у випадках, визначених підпунктом298.2.3 пункту 298.2 статті 298цьогоКодексу.

Відповідно до підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Підпунктом 3 пункту 299.10 статті 299 ПІК України передбачено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом298.2.3пункту298.2та підпунктом298.8.6 пункту 298.8 статті 298цьогоКодексу.

У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Підпунктом 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, визначено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із послідовних кварталів.

Тобто,законпокладає обов`язок контролю не тільки на податковий орган, але і на платника єдиного податку після встановлення/виникнення вищезазначених обставин самостійно перейти на сплату інших податків.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу до суб`єктів господарювання третьої групи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відносяться юридичні особи суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленоїзакономна 01 січня податкового (звітного) року.

Згідно з пунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи суб`єкти господарювання (юридичні особи), які здійснюють, діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

Відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

3 01.01.2022 року набрав чинності Закон України «Про електронні комунікації» від 16 грудня 2020 року № 1089-IX (далі - Закон № 1089-IX), яким визначено правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов`язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами.

Так, відповідно до визначень, наведених устатті 2 Закону № 1089-IX, мережа Інтернет (Інтернет) - глобальна електронна комунікаційна мережа, що призначена для передачі даних та складається з фізично та логічно взаємоз`єднаних окремих електронних комунікаційних мереж, взаємодія яких базується на використанні єдиного адресного простору та на використанні інтернет-протоколів, визначених міжнародними стандартами.

Послуга доступу до мережі Інтернет - електронна комунікаційна послуга, що забезпечує доступ до мережі інтернет і можливість логічного з`єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується.

Електронна комунікаційна мережа - комплекс технічних засобів електронних комунікацій та споруд, призначених для надання електронних комунікаційних послуг.

Електронна комунікація (телекомунікація, електрозв`язок) - передавання та/або приймання інформації незалежно від її типу або виду у вигляді електромагнітних сигналів за допомогою технічних засобів електронних комунікацій.

Електронна комунікаційна послуга - послуга, що полягає в прийманні та/або передачі інформації через електронні комунікаційні мережі, крім послуг з редакційним контролем змісту інформації, що передається за допомогою електронних комунікаційних мереж і послуг.

Постачальник електронних комунікаційних послуг суб`єкт господарювання, який фактично надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг.

Постачальник електронних комунікаційних мереж суб`єкт господарювання, який надає послуги доступу до електронної комунікаційної мережі, що знаходиться в його володінні, та до пов`язаних з нею засобів, або з використанням віртуальних мереж.

Оператор електронних комунікацій (оператор) суб`єкт господарювання, який володіє, здійснює експлуатацію та управління електронними комунікаційними мережами та/або пов`язаними засобами.

У разі постачання електронних комунікаційних мереж оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних мереж.

У разі постачання електронних комунікаційних послуг оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних послуг.

Постачальник електронних комунікаційних мереж суб`єкт господарювання, який надає послуги доступу до електронної комунікаційної мережі, що знаходиться в його володінні, та до пов`язаних з нею засобів, або з використанням віртуальних мереж.

Постачальник електронних комунікаційних послуг суб`єкт господарювання, який фактично надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону № 1089-IX, право власності та право на технічне обслуговування і експлуатацію електронних комунікаційних мереж може належати будь-якій фізичній особі-підприємцю або юридичній особі, незалежно від форм власності, які є резидентами України.

Надання електронних комунікаційних мереж та послуг на території України є виключним правом юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих відповідно до законодавства (резиденти України).

Тобто, відповідно до Закону № 1089-IX, будь-який оператор електронних комунікацій може бути постачальником електронних комунікаційних мереж та/або послуг, але не кожен постачальник електронних комунікаційних послуг є оператором електронних комунікацій.

Постановою НКЕК від 20 квітня 2022 року № 30 «Питання ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 травня 2022 року за № 502/37838 (зі змінами), затверджено Порядок ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг та його форму, а такожОрієнтовний перелік видів електронних комунікаційних послуг.

У Орієнтовному переліку видів електронних комунікаційних послуг наведено визначення послуги доступу до мережі Інтернет (код послуги IA.S1) - послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з`єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується та Послуга передачі сигналів у електронних комунікаційних мережах для здійснення між машинної взаємодії та/або IoT (код послуги TS.S1) - послуга із приймання/передавання інформаційних сигналів, інформації у формі, придатній для автоматизованої обробки її засобами обчислювальної техніки, технічними та програмними засобами, у мережі для потреб між машинної взаємодії та/або IoT з використанням проводового або безпроводового доступу до мережі.

Згідно з орієнтованим переліком видів електронних комунікаційних послуг, постачальник електронних комунікаційних послуг може надавати послугу технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж (код послуги OS.SI), що, за визначенням, означає послугу з підтримки у працездатному стані обладнання електронних комунікаційних мереж в процесі його експлуатації, при якому воно здатне виконувати задані функції, зберігаючи задані значення параметрів у межах, які встановлені в нормативно-технічній документації; експлуатації електронних комунікаційних мереж.

За таких обставин, послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж з кодом OS.S1 передбачає надання послуг третім особам (постачальникам електронних комунікаційних мереж чи іншим суб`єктам господарювання) технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж, і, серед іншого, не включає в себе технічне обслуговування і експлуатацію власних електронних комунікаційних мереж.

Відповідно до приписів розділу 1 Сфера застосування вступної частини до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 року № 457, КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв`язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД.

Слід мати на увазі, що код виду діяльності не створює прав чи обов`язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Код виду діяльності не обов`язково достатній критерій для виконання умов, передбачених нормативними актами. У застосуванні нормативних актів чи контрактів код виду діяльності - це припущення, а не доказ. Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання.

Отже, види діяльності у сфері електронних комунікацій, передбачені в Орієнтовному переліку можуть не збігатися з КВЕД, та такий збіг або його відсутність не створює прав та обов`язків для суб`єктів господарювання та жодні правові наслідки зазначеного відсутні.

ТОВ «ІСП СДС-ГРУП» у своєму повідомленні до НКЕК подав інформацію та, відповідно, включений до Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг під № 2776, виключно як постачальник електронних комунікаційних послуг з видом/кодом послуги IA.S1, про що свідчить вище приведений витяг з реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг від 20.02.2023 року.

В той же час позивач при поданні повідомлення до НКЕК не надавав відповідні відомості та не включений до Реєстру, як постачальник електронних комунікаційних мереж і не декларував у НКЕК та не здійснює вид послуги за кодом OS.S1 (послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж), що підтверджується тим же витягом з реєстру.

В Офіційному узагальненому роз`ясненні наведено види електронних комунікаційних послуг, які максимально відповідають видам діяльності, зазначеним у пп. 8 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ, зокрема, це: послуга міжособистісної електронної комунікації з використанням нумерації, Код послуги - IC.S1; послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж, Код послуги - OS.S1.

Отже, лише при здійсненні цих 2 видів електронних комунікаційних послуг постачальник не може застосовувати спрощену систему оподаткування.

Водночас, судом встановлено, що під час реєстрації діяльності у НКЕК у відповідності до вимог Закону України «Про електронні комунікації» позивач не зазначав у якості діяльності таких видів діяльності як OS.SI: «Послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж» та/чи ІС.SI «Послуга міжособистісної електронної комунікації з використанням нумерації».

При цьому, відповідачем суду не надано будь-яких доказів, які б свідчили про те, що позивач використовував у своїй діяльності обладнання, станційні та лінійні споруди, призначені для утворення телекомунікаційних мереж, у зв`язку з чим доводи відповідача про необхідність позивачу перейти на загальну систему оподаткування є необґрунтованими.

Отже, судом встановлено, що позивач не здійснює фактично діяльності за вказаними у статті 291 ПК України видами, а тому спірне рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку є протиправним та підлягає скасуванню.

Позивач, що є постачальником електронних комунікаційних послуг з використанням електронної комунікаційної мережі іншого оператора (ТОВ «СДС-СХІД») без права її технічного обслуговування та експлуатації, не здійснює жодного з визначених підпунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України видів діяльності, в тому числі діяльності з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, а тому підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи ТОВ «ІСП СДС-ГРУП» рішенням Головного управління ДПС у Донецькій області № 356/05-99-04-12/38344364 від 30.09.2024 року, були відсутні.

При цьому, належним захистом прав позивача у даному випадку є саме зобов`язання відповідача поновити реєстрацію позивача як платника єдиного податку, шляхом включення до реєстру платників єдиного податку саме з 01 жовтня 2024 року, оскільки враховуючи положення пункту 299.11 статті 299 ПК України, порушення прав позивача у вигляді анулювання реєстрації платника єдиного податку відбулось з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому в якому допущено ймовірне порушення.

З урахуванням наведених судом мотивів та положень законодавства, суд приходить до переконання, що рішення Головного управління ДПС в Донецькій області № 356/05-99-04-12/38344364 від 30.09.2024 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку ТОВ «ІСП СДС-ГРУП», є протиправним та підлягає скасуванню.

У зв`язку з чим, заявлені позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, з метою повного захисту та відновлення порушених прав позивача слід зобов`язати Головне управління державної податкової служби у Донецькій області вчинити дії щодо поновлення реєстрації ТОВ «ІСП СДС-ГРУП», як платника єдиного податку та включити його до реєстру платників єдиного податку з 01.10.2024 року.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно дост. 90 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (квитанція № 1407-4277-3278-4060 від 08.10.2024 року).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ІСП СДС-ГРУП» (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пров. Світлодарський, 6а, код ЄДРПОУ 38344364) до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 44070187) про зобов`язання поновити реєстрацію позивача у якості платника єдиного податку та запис у реєстрі платників єдиного податку з 01.10.2024 року задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 44070187) № 356/05-99-04-12/38344364 від 30.09.2024 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку ТОВ «ІСП СДС-ГРУП» (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пров. Світлодарський, 6а, код ЄДРПОУ 38344364).

Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області (юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 44070187) поновити реєстрацію ТОВ «ІСП СДС-ГРУП» (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пров. Світлодарський, 6а, код ЄДРПОУ 38344364) у якості платника єдиного податку та запис у реєстрі платників єдиного податку з 01.10.2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 44070187) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІСП СДС-ГРУП» (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пров. Світлодарський, 6а, код ЄДРПОУ 38344364) судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.М. Тарасенко