Рішення

від 19.12.2024 по справі 440/17927/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/17927/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Київська митниця про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправною бездіяльність Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо неприйняття постанови про скасування постанови про арешт майна боржника від 05.12.2019, яка винесена державним виконавцем Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавскій області Самохвал Юлією Сергіївною у виконавчому проваджені №59765256;

- зобов`язати Лубенський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийняти постанову про скасування постанови про арешт майна боржника від 05.12.2019, яка винесена державним виконавцем Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавскій області Самохвал Юлією Сергіївною у виконавчому проваджені №59765256;

- визнати протиправною бездіяльність Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо невиключення з Єдиного реєстру боржників відомостей про ОСОБА_1 , як боржникам у виконавчому проваджені №59765256;

- зобов`язати Лубенський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключити з Єдиного реєстру боржників відомостей про ОСОБА_1 , як боржникам у виконавчому проваджені №59765256;

- визнати протиправною бездіяльність Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо невиключення з Єдиного реєстру боржників відомостей про ОСОБА_1 , як боржникам у виконавчому проваджені №59724838;

- зобов`язати Лубенський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключити з Єдиного реєстру боржників відомостей про ОСОБА_1 , як боржникам у виконавчому проваджені №59724838.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскільки на виконанні у державній виконавчій службі відсутні виконавчі провадження, а арешт на майно боржника у виконавчому провадженні діє тривалий час, також тривалий час містяться відомості у Єдиному реєстрі боржників, за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язання відповідача скасувати арешт, накладений на майно позивача в межах виконавчого провадження №59765256, та виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей про позивача як боржника у виконавчих провадженнях №59765256 та №59724838, оскільки надалі у застосуванні арешту відсутня необхідність.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі № 440/17927/23 скасовано. Адміністративну справу № 440/17927/23 направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Справа № 440/17927/23 надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 31.05.2024, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

З 30.05.2024 по 21.06.2024 суддя Канигіна Т.С. перебувала у щорічній відпустці.

Справу №440/17927/23 передано судді Канигіній Т.С. 24.06.2024 відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.

24.07.2024 позивачем подано до суду оригінал позовної заяви із документами, доданими до позовної заяви, в обґрунтування позовних вимог; копії позовної заяви та доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/17927/23 за позовом ОСОБА_1 до Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без викликом учасників справи. Залучено до участі у справі в якості в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Київську митницю.

У відзиві відповідач зазначив, що виконавчі провадження знищені згідно з актом про вилучення виконавчих проваджень від 22.02.2022 у зв`язку із закінченням терміну їх зберігання.

Суд звертає увагу, що учасники справи не зверталися із окремими клопотаннями щодо пропущеного строку звернення до суду, оформленими відповідно до вимог статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, у відзиві відповідачем зазначено, що позивачем пропущено строк на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження. Суд звертає увагу, що предметом спору у цій справі є визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття постанови про скасування постанови про арешт майна, щодо невиключення з Єдиного реєстру боржників відомостей про позивача.

Таким чином, клопотання відповідача є безпідставним та необґрунтованим.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Київська митниця про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.

30.08.2024 позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 продовжено розгляд справи №440/17927/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Київська митниця про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця визначені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, як передбачено частиною першою статті 269 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, визначених, зокрема, статтею 287 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 06.06.2014 у справі № 760/7978/14-п притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 483 Митного Кодексу України та вирішено піддати адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 189316,20 грн. Роз`яснено, що штраф підлягає сплаті за наступними реквізитами: отримувач - УДКСУ у Солом`янському районі; код ЄДРПОУ - 38050812; МФО 820019; банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві; р/р 31113106705010; призначення платежу - *; 121; 38716451; 21081100; 01; с.106; код 095. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави вартість безпосередніх предметів порушення митних правил у розмірі 189316,20 грн (http://reestr.court.gov.ua/Review/39532551).

Як зазначає позивач у позовній заяві та відповідачем не заперечується, 06.08.2019 на підставі заяви Київської митниці №2674/9/26-70-20-02 від 12.07.2019 та прийняття постанов про відкриття виконавчого провадження було відкрито виконавче провадження №59724838 (щодо стягнення штрафу у розмірі 189316,20 грн.)

31.01.2020 в рамках виконавчого провадження №59724838 прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення).

09.08.2019 на підставі заяви Київської митниці №2652/9/26-70-20-02 від 11.07.2019 та прийняття постанов про відкриття виконавчого провадження було відкрито виконавче провадження №59765256 (щодо стягнення вартості безпосередніх предметів порушення у розмірі 189316,20 грн).

05.12.2019 в рамках виконавчого провадження №59765256 було прийнято постанову про арешт майна боржника, відповідно до якої було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 .

31.01.2020 в рамках виконавчого провадження №59765256 прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення).

На момент звернення до суду ОСОБА_1 згідно із даними Єдиного реєстру боржників є боржником у вищевказаних виконавчих провадженнях: №59724838, №59765256.

На заяву від 04.07.2023 Лубенський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомив позивача, що станом на 12.07.2023 відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника.

Крім того, відповідачем зазначено у відзиві, що відповідно розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України №1829/5 від 07.06.2017, передані до архіву виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Справи, які підлягають знищенню, включаються до акта про вилучення для знищення документів.

Відповідно до акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 22.02.2022 проведено знищення виконавчих проваджень, завершених у 2020 році, через закінчення строків їх зберігання, зокрема виконавчих проваджень №59724838, №59765256.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

За приписами статті 1 Закону №1404-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частина друга статті 18 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 18 Закону №1404-VIII вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частинами першою та другою статті 40 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Водночас, у частині четвертій статті 59 Закону №1404-VIII наведені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, які є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Як зазначено позивачем у позові та відповідачем не заперечується, 31.01.2020 в рамках виконавчих проваджень №№59724838, 59765256 прийнято постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення).

Матеріали справи не містять відомостей про зняття арешту з майна (коштів) за виконавчими провадженнями №59724838, №59765256.

При цьому сторонами не наведено та матеріалами справи не підтверджено наявність підстав за приписами частини четвертої статті 59 Закону №1404-VIII, за якими виконавець повинен був зняти арешт з усього майна (коштів) боржника або його частини.

Відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

У постанові Касаційного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17 суд касаційної інстанції зазначив, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Аналогічний правовий підхід застосовано в постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі 3813/4640/17, від 17.04.2019 у справі №342/158/17, від 18.02.2021 у справі №160/6885/19, від 16.11.2022 у справі №280/3841/21, від 24.01.2023 у справі № 420/7138/19, від 13.11.2024 у справі №160/31872/23.

Так, відповідно до статті 39 Закону №1404-VIII (у редакції, чинній на момент винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа 31.01.2020) виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; 2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; 3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника; 4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена; 7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів; 9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону; 14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України; 15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки; 16) погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої цієї статті, разом з виконавчим документом надсилається до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Отже, з огляду на наведені норми Закону №1404-VIII, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим.

Указане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 22.12.2021 у справі № 634/292/21, від 12.08.2020 у справі № 569/17603/18, від 26.04.2022 у справі № 242/4601/20, від 04.11.2022 у справі № 686/6010/14-ц.

Як зазначено вище, 31.01.2020 в рамках виконавчих проваджень №№59724838, 59765256 прийнято постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення).

Враховуючи положення пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", повернення виконавчого документа стягувачу у разі відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби (приватного виконавця) за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, також не позбавляє стягувача звернутися до суду з заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Частина п`ята статті 37 Закону №1404-VIII передбачає право повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

При цьому доводам позивача щодо неможливості повторного пред`явлення стягувачем виконавчого документа до виконання суд не надає оцінку, оскільки це не стосується предмету спору.

Суд також зазначає, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.12.2018 у справі 3813/4640/17.

Водночас, з урахуванням вищенаведених норм, у відповідача були відсутні правові підстави для вчинення відповідних дій щодо зняття арешту, протилежного сторонами не доведено.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо неприйняття постанови про скасування постанови про арешт майна боржника від 05.12.2019, яка винесена державним виконавцем Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавскій області Самохвал Юлією Сергіївною у виконавчому проваджені №59765256.

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Верховний Суд у постанові від 09.05.2024 у справі № 580/3690/23, аналізуючи вищенаведені положення Кодексу адміністративного судочинства України, зазначив, що за приписами вказаних норм у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення або вчинив бездіяльність за наслідками звернення особи, але таке рішення чи вчинена бездіяльність визнані судом протиправними з огляду на невідповідність чинному законодавству, то суд, як виняток, за відсутності сумнівів у тому, що суб`єктом звернення (позивачем у справі) дотримано усіх визначених законом умов для отримання позитивного результату за наслідками розгляду його звернення та за умови відсутності у суб`єкта, що уповноважений прийняти відповідне рішення за наслідками звернення позивача, дискреції (можливості на власний розсуд визначити зміст рішення та обрати на підставі поданих позивачем документів один з варіантів дій), вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.

У разі якщо межі заявлених позовних вимог не дозволяють суду під час розгляду справи здійснити перевірку того, чи забезпечив позивач на момент його звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень виконання всіх без винятку вимог закону для отримання позитивного рішення та(або) якщо суб`єкт до якого звертається позивач має право діяти при прийнятті відповідного рішення на власний розсуд (тобто має альтернативні варіанти поведінки за наслідками розгляду звернення позивача), то суд, у межах свого розсуду, з метою уникнення перебирання на себе повноважень щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції іншого органу, повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення з урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, зобов`язання судовим рішенням суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов`язання суб`єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об`єктивно встановлено безальтернативність рішення суб`єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Подібний підхід викладений Верховним Судом також і у постановах від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18, від 04.09.2021 у справі № 320/5007/20, від 14.09.2021 у справі № 320/5007/20 та від 23.12.2021 у справі №480/4737/19, де Суд вказав, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльність Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо неприйняття постанови про скасування постанови про арешт майна боржника від 05.12.2019, яка винесена державним виконавцем Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавскій області Самохвал Юлією Сергіївною у виконавчому проваджені №59765256, то і похідні вимоги про зобов`язання - Лубенський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийняти постанову про скасування постанови про арешт майна боржника від 05.12.2019, яка винесена державним виконавцем Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавскій області Самохвал Юлією Сергіївною у виконавчому проваджені №59765256, та виключити з Єдиного реєстру боржників відомостей про ОСОБА_1 , як боржникам у виконавчих провадженнях №59765256, №59724838, не підлягають задоволенню.

Інших, передбачених спеціальним законом - Законом №1404-VIII умов для зобов`язання відповідача до вчинення відповідних дій позивачем не наведено, доказів не надано.

Інші доводи позивача є безпідставними та не впливають на висновки суду.

Отже, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Проте у цій справі суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, у зв`язку з чим відсутні підстави для відшкодування судових витрат, понесених позивачем.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Ярослава Мудрого, буд. 17/1, м. Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 34652445), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Київська митниця (бул. Гавела Вацлава, 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ ВП 43997555) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Канигіна Т.С.