Постанова

від 05.02.2025 по справі 440/17927/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 р.Справа № 440/17927/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/17927/23

за позовом ОСОБА_1

до Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції третя особа Київська митниця

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 , апелянт) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі відповідач, Лубенський ВДВС), третя особа, Київська митниця, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Лубенського ВДВС щодо неприйняття постанови про скасування постанови про арешт майна боржника від 05.12.2019, яка винесена державним виконавцем Лубенського ВДВС Самохвал Ю.С. у виконавчому проваджені №59765256;

- зобов`язати Лубенський ВДВС прийняти постанову про скасування постанови про арешт майна боржника від 05.12.2019, яка винесена державним виконавцем Лубенського ВДВС Самохвал Ю.С. у виконавчому проваджені №59765256;

- визнати протиправною бездіяльність Лубенського ВДВС щодо невиключення з Єдиного реєстру боржників відомостей про ОСОБА_1 , як боржникам у виконавчому проваджені №59765256;

- зобов`язати Лубенський ВДВС виключити з Єдиного реєстру боржників відомостей про ОСОБА_1 , як боржникам у виконавчому проваджені №59765256;

- визнати протиправною бездіяльність Лубенського ВДВС щодо невиключення з Єдиного реєстру боржників відомостей про ОСОБА_1 , як боржникам у виконавчому проваджені №59724838;

- зобов`язати Лубенський ВДВС виключити з Єдиного реєстру боржників відомостей про ОСОБА_1 , як боржникам у виконавчому проваджені №59724838.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати судове рішення та ухвалити постанову, якою задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказала, що постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 06.06.2014 у справі № 760/7978/14-п притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 483 Митного Кодексу України та вирішено піддати адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 189 316,20 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави вартість безпосередніх предметів порушення митних правил у розмірі 189316,20 грн. На підставі заяв Київської митниці відкриті виконавчі провадження №59724838 (щодо стягнення штрафу у розмірі 189 316,20 грн) та №59765256 (щодо стягнення вартості безпосередніх предметів порушення у розмірі 189 316,20 грн). У подальшому відповідач ухвалив постанови про повернення виконавчого документа стягувану на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення). Однак, ОСОБА_1 , згідно із даними Єдиного реєстру боржників є боржником у вищевказаних виконавчих провадженнях: №59724838, №59765256.

Апелянт вважає, що наявні підстави для скасування арешту майна та виключення з Єдиного реєстру боржників відомості про ОСОБА_1 , як боржника у вказаних виконавчих провадженнях, оскільки суб`єкт владних повноважень, який є стягувачем у цих виконавчих провадження не має правових підстав для повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки строк пред`явлення закінчився. Проте, протягом цього часу відомості щодо ОСОБА_1 містяться в Єдиному реєстрі боржників, що призводить до обмеження права особи у вільному володінні та розпорядженні власним майном. В обґрунтування доводів посилається на висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 19 травня 2022 року у справі №420/15082/20 та рішення суду першої інстанції у справі №420/15082/20, ухваленим з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 19 травня 2022 року у справі №420/15082/20.

Відповідач та третя особа подали відзиви на апеляційну скаргу, у яких просили відмовити у задоволенні скарги позивача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) у справах, визначених, зокрема ст. 287 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Представники відповідача, третьої особи в судове засідання не з`явилися про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином.

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу просив розгляд справи проводити без участі представника Лубенського ВДВС.

Представник третьої особи надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, позивача, представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які сторони посилаються в апеляційній скарзі та відзивах на неї, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

06.06.2014 постановою Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/7978/14-п притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 483 Митного Кодексу України та вирішено піддати адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 189 316,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави вартість безпосередніх предметів порушення митних правил у розмірі 189 316,20 грн (http://reestr.court.gov.ua/Review/39532551).

06.08.2019, на підставі заяви Київської митниці №2674/9/26-70-20-02 від 12.07.2019, відкрито виконавче провадження №59724838,(щодо стягнення штрафу у розмірі 189 316,20 грн. (справа № 760/7978/14-п)

09.08.2019, на підставі заяви Київської митниці №2652/9/26-70-20-02 від 10.07.2019 відкрито виконавче провадження №59765256, щодо стягнення вартості безпосередніх предметів у розмірі 189 316,20 грн.

05.12.2019, в рамках виконавчого провадження №59765256, було прийнято постанову про арешт майна боржника, відповідно до якої було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 ..

31.01.2020, в рамках виконавчого провадження №59724838, державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення).

31.01.2020 в рамках виконавчого провадження №59765256 прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення).

На момент звернення до суду ОСОБА_1 згідно із даними Єдиного реєстру боржників є боржником у вищевказаних виконавчих провадженнях: №59724838, №59765256.

На заяву від 04.07.2023, Лубенський ВДВС повідомив позивача, що станом на 12.07.2023, відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника.

Відповідно до акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 22.02.2022 проведено знищення виконавчих проваджень, завершених у 2020 році, через закінчення строків їх зберігання, зокрема виконавчих проваджень №59724838, №59765256.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що орган виконавчої служби діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством, а вимоги позивача не ґрунтуються на законі.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, при наданні оцінки діям, бездіяльності та/або рішенням суб`єкта владних повноважень, суди перевіряють їх на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон № 1404-VIII.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Спірним у цій справі є питання наявності або відсутності у державного виконавця повноважень на прийняття постанови про скасування постанови про арешт майна боржника на виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей про ОСОБА_1 , як боржника у виконавчому проваджені №59765256 та виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей про ОСОБА_1 , як боржникам у виконавчих провадженнях №59765256 та №59724838.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності Лубенського ВДВС щодо неприйняття постанови про скасування постанови про арешт майна боржника від 05.12.2019, яка винесена державним виконавцем Лубенського ВДВС Самохвал Ю.С. у виконавчому проваджені №59765256 та зобов`язання Лубенського ВДВС прийняти постанову про скасування постанови про арешт майна боржника від 05.12.2019, яка винесена державним виконавцем Лубенського ВДВС Самохвал Ю.С. у виконавчому проваджені №59765256, колегія суддів зазначає таке.

Правомірність постанови про арешт майна боржника від 05.12.2019 позивач не оскаржує.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 59 Закону № 1404-VIII).

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону № 1404-VIII постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що державний виконавець наділений повноваженнями на зняття арешту виключно у випадках, визначених ч. 4 ст. 59 Закону № 1404-VIII.

Приписами ч. 4 ст. 59 Закону № 1404-VIII не передбачено повноважень державного виконавця на зняття арешту у випадку повернення виконавчого документа стягувачу на підставі ч. 2 ст. 37 Закону № 1404-VIII (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).

При цьому, державний виконавець не наділений повноваженнями на скасування власної постанови про накладення арешту на майно боржника, а ухвалює постанову про зняття відповідного арешту.

Колегія суддів звертає увагу на незастосовність до спірних правовідносин ч. 1 ст. 40 Закону № 1404-VIII з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що арешт на майно боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження у випадках:

- закінчення виконавчого провадження;

- повернення виконавчого документа до суду, який його видав.

Єдиною підставою для повернення виконавчого документа до суду, який його видав визначений у п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII, відповідно до якого, виконавче провадження підлягає закінченню у разі: надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

При цьому ст. 63 Закону № 1404-VIII визначає порядок виконання виконавчих документів зобов`язального (немайнового) характеру.

Враховуючи, що виконавчий документ було повернуто стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII, а не до суду, на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII - відсутні підстави для застосування приписів ч. 1 ст. 40 Закону № 1404-VIII.

З урахуванням вище зазначеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності Лубенського ВДВС щодо неприйняття постанови про скасування постанови про арешт майна боржника від 05.12.2019 в рамках виконавчого провадження №59765256. І відповідно відсутні підстави для зобов`язання відповідача прийняти постанову про скасування постанови про арешт майна боржника від 05.12.2019 у виконавчому проваджені № 59765256.

Вказане у сукупності свідчить про безпідставність як доводів апеляційної скарги про протиправність бездіяльності державного виконавця у цій частині так і вимог позову у цій частині.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Лубенського ВДВС щодо невиключення з Єдиного реєстру боржників відомостей про ОСОБА_1 , як боржника у виконавчих провадженнях № 59765256 та № 59724838, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1404-VIII Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Реєстрація боржника в Єдиному реєстрі боржників не звільняє його від виконання рішення. (ч. 2 ст. 9 Закону № 1404-VIII)

Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. (ч. 5 ст. 9 Закону № 1404-VIII).

Згідно з ч. 7 ст. 9 Закону № 1404-VIII відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Як встановлено під час судового розгляду 31.01.2020 державним виконавцем, в рамках виконавчих проваджень №59724838 та №59765256, прийнято постанови про повернення виконавчих документів стягувачу, на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення).

08.04.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно та кошти у виконавчому провадженні №61750087 та відкрито виконавче провадження №61750555.

Вище перелічені виконавчі провадження відкриті на підставі звернень Київської митниці про прийняття до примусового виконання постанов Солом`янського районного суду м. Києва від 06.06.2014 по справам №760/7978/14-п про стягнення із ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 189 316,20 грн та 189 316,20 грн вартості безпосередніх предметів порушення митних правил.

ОСОБА_1 оскаржила вище зазначені постанови державного виконавця і 11.10.2021 рішенням Полтавського окружного адміністративного суду по справі №440/1838/21 позовні вимоги задоволено.

Визнані протиправними та скасовані, в тому числі і постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно та кошти у виконавчому провадженні №61750087 та постанову про відкриття виконавчих проваджень №61750555.

Скасовуючи оскаржувані постанови державного виконавця (справа №440/1838/21) суд виходив з того, що Київською митницею Держмитслужби виконавчі документи подано до примусового виконання поза межами строків встановлених Законом №1404-УІІ.

24.09.2021 старшим державним виконавцем Лубенського ВДВС винесено постанови про відкриття виконавчого провадження та постанову про накладення арешту у виконавчому провадженні №66939762 та постанову про відкриття виконавчого провадження №66940091.

Перелічені виконавчі провадження відкриті на підставі звернень Київської митниці про прийняття до примусового виконання постанов Солом`янського районного суду м. Києва від 06.06.2014 по справам №760/7978/14-п про стягнення із ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 189 316,20 грн та 189 316,20 грн вартості безпосередніх предметів порушення митних правил.

02.12.2021 рішенням Полтавського окружного адміністративного суду по справі №440/13531/21 визнані протиправними та скасовано постанови про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту у вище зазначених виконавчих провадженнях.

Визнаючи протиправними та скасовуючи оскаржувані постанови державного виконавця (справа 440/13531/21) суд виходив з того, що Київською митницею Держмитслужби виконавчі документи подано до примусового виконання поза межами строків встановлених Законом №1404-УІІ.

Відповідно до ст. 12 Закону №1404-УІІІ виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:

1) пред`явлення виконавчого документа до виконання;

2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Під час судового розгляду встановлено, що виконавчий документ був повернутий стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону №1404-VIII постановами державного виконавця від 31.01.2020 (виконавчі провадження №59724838, №59765256).

Відтак, стягувачем пропущений строк пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження визначає Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5 (далі - Положення № 2432/5).

Згідно з пунктом 2 Положення №2432/5, єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 6 Розділу XІ Положення №2432/5, Єдиний реєстр боржників формується з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Система забезпечує обробку даних про боржника та вносить відомості про нього до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, крім боржників, визначених пунктом 4 цього розділу.

В Єдиному реєстрі боржників міститься інформація щодо боржників, відносно яких виконавчі провадження зареєстровані в Системі після впровадження Єдиного реєстру боржників та боржників за виконавчими провадженнями про стягнення періодичних платежів (аліментів) за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

Не підлягають внесенню до Єдиного реєстру боржників відомості про боржників: які є державними органами, органами місцевого самоврядування; які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців; за рішенням немайнового характеру (крім рішень про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, під час виконання яких винесено постанову про накладення штрафу на боржника).

Система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:

- про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону №1404-VIII;

- про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»;

- про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

У день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов`язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.

Київська митниця повторно зверталася із заявами про примусове виконання постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 06.06.2014 по справам №760/7978/14-п. За результатами розгляду даних заяв державним виконавцем Лубенського ВДВС відкривалися виконавчі провадження 08.04.2020 №61750087 та №61750555 та 24.09.2021 №66940091, №66939762. і які скасовані в судовому порядку (справи №440/1838/21, №440/1353/21). у зв`язку з пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання поза межами строків встановлених Законом №1404-УІІ.

Після скасування в судовому порядку вище зазначених виконавчих проваджень, протягом лютого - грудня 2023 року та у 2024 році стягувач повторно до виконання не пред`являв виконавчий документ.

Таким чином, суб`єкт владних повноважень, який є стягувачем у спірному виконавчому провадженні, та найбільш зацікавленою особою у його виконанні, протягом майже двох років не вчиняє активних дій з метою пред`явлення виконавчого документу по справі №760/7978/14-п до виконання.

Проте, протягом цього часу відомості щодо позивача містяться в Єдиному реєстрі боржників.

Колегія суддів вважає, що наявність інформації щодо позивачки в Єдиному реєстрі боржників, при відсутності положень законодавства про можливість його виключення у зв`язку із поверненням виконавчого листа без виконання та не пред`явлення стягувачем протягом встановленого строку повторно виконавчого документу до примусового виконання, не є пропорційним заявленій в законодавстві легітимній меті, тому відомості щодо позивачку мають бути виключені з Єдиного реєстру боржників.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно ст. 2 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Водночас, збереження запису про позивачку в Єдиному реєстрі боржників реально обмежує її права та інтереси, зокрема, на розпорядження своїм майном та суперечить засадам виконавчого провадження, визначеним ст. 2 Закону № 1404-VIII.

Відтак, судове рішення є правовою підставою про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, останній наголошує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, за правовою позицією Суду, є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:- втручання держави у право особи повинне мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними; - якщо можливість втручання у право особи передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання; - втручання у право особи, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції лише в тому випадку, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її права.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Конвенція в статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права, Європейський суд з прав людини тлумачить поняття «майно» (possessions) набагато ширше й у контексті ст.1 Першого протоколу під «майном» розуміє не тільки «наявне майно» (existing possessions), але й цілу низку інтересів економічного характеру (активи (assets).

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Таким чином, виходячи з принципу юридичної визначеності як складової частини поняття верховенства права, враховуючи встановлені вище обставини, суд вважає, що права позивачки не повинні обмежуватись через наявність відомостей про неї в Єдиному реєстрі боржників.

Разом з цим, судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача по відношенню до позивачки, оскільки як на момент винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу підстави для виключення позивача з Єдиного реєстру боржників були відсутні, так і на момент звернення позивачки до відповідача, будь-яких законодавчих механізмів, які передбачали б можливість виключення позивача з Єдиного реєстру боржників як боржника у виконавчому провадженні №57328578, чинним законодавством не встановлено.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Пунктом 2 частини першої 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно пункту 4 частини першої статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 у справі № 440/17927/23 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключити з Єдиного реєстру боржників відомості про ОСОБА_1 , як боржникам у виконавчому проваджені №59765256 та про зобов`язання Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключити з Єдиного реєстру боржників відомості про ОСОБА_1 , як боржникам у виконавчому проваджені №59724838 з ухваленням постанови про задоволення в цій частині позовних вимог.

Питання судових витрат підлягає вирішенню в порядку ст. 139 КАС України.

Позивачкою при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в сумі 1073,60 грн. (а.с.65 т.2), при зверненні з апеляційною скаргою - 1610,40 грн (а.с.100 т.2). Всього сплачено 2684,00 грн. Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то судовий збір повинен бути стягнений в сумі 1342,00 грн.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року по справі № 440/17927/23 скасуватив частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключити з Єдиного реєстру боржників відомості про ОСОБА_1 , як боржникам у виконавчому проваджені №59765256 та про зобов`язання Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключити з Єдиного реєстру боржників відомості про ОСОБА_1 , як боржникам у виконавчому проваджені №59724838.

Ухвалити постанову, якою в скасованій частині позовні вимоги задовольнити.

Зобов`язати Лубенський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключити з Єдиного реєстру боржників відомості про ОСОБА_1 , як боржника у виконавчому проваджені №59765256.

Зобов`язати Лубенський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключити з Єдиного реєстру боржників відомості про ОСОБА_1 , як боржника у виконавчому проваджені №59724838.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року по справі №440/17927/23 залишити без змін.

Стягнути з Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1341 (одну тисячу триста сорок одна) гривня 80 копійок..

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 05.02.2025.