Рішення

від 19.12.2024 по справі 520/23621/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 р. Справа № 520/23621/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, третя особа: Державна податкова служба України про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, третя особа: Державна податкова служба України, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 21.06.2023 №5877777-2418-2023-UА63140090000052369 на суму 36750,18 грн.;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 07.06.2024 №6551673-2418-2029-UА63140090000052369 на земельний податок на суму 38624,34 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 року відкрито спрощене провадження по справі відповідно до ст. 262 КАС України без виклику осіб в судове засідання.

23.09.2024 року позивач надіслав до суду заяву про зміну предмета позову, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 21.06.2023 №5877777-2418-2023-UА63140090000052369 на суму 36750,18 грн. та податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 21.08.2024 № 2401610-2418-2029-UА63140090000052369 на суму 22478,1 грн. (а.с. 110 - 111), оскільки після подачі позову відповідачем скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.06.2024 №6551673-2418-2029-UА63140090000052369 на земельний податок скасовано та прийнято нове повідомлення-рішення від 21.08.2024 №2401610-2418-2029-UА63140090000052369, яким нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2024 рік в сумі 22478,1 грн.

Ухвалою суду заяву про зміну предмета позову - прийнято до розгляду та приєднано до матеріалів справи.

В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) зазначено, що прийняті Головним управлінням ДПС у Харківській області податкові повідомлення - рішення від 21.06.2023 №5877777-2418-2023-UА63140090000052369 на суму 36750,18 грн. та від 21.08.2024 №2401610-2418-2029-UА63140090000052369 на суму 22478,1 грн. є протиправними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню в судовому порядку, виходячи з такого. Оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями нараховано земельний податок за земельну ділянку кадастровий номер №6324680500:04:001:0239, надану позивачу за Державним актом на право користування землею серії Б №046912. Вищевказана земельна ділянка була передана Фермерському господарству "Пролісок". 04.01.1999 Печенізькою райдержадміністрацією проведено державну реєстрацію ФГ «Пролісок», пунктом 1.1. Статуту якого визначено, що ФГ «Пролісок» засноване на базі майна фермера ОСОБА_1 . Відповідно до п. 11.4 Статуту, з моменту державної реєстрації господарства відбувається автоматичний перехід права постійного користування земельною ділянкою до господарства. Зазначені норми статуту відповідають чинному законодавству та сталій практиці Верховного суду. У постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №922/989/18 (провадження №12-205гс19) зазначено, що з моменту державної реєстрації СФГ (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Таким чином, ФГ «Пролісок» з моменту створення набуло як правом володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, а саме щодо сплати податків за земельну ділянку.

Також зазначено, що право постійного користування на земельну ділянку кадастровий номер №6324680500:04:001:0239 зареєстрована за ФГ «Пролісок», що підтверджено Витягом з Державного реєстру речових прав №389476699. Право постійного користування зазначеною земельною ділянкою не було зареєстровано за позивачем, дані щодо володіння позивачем такою земельною ділянкою у Державному земельному кадастрі також відсутні (адміністративна справа №520/1525/22).

Крім того, позивач зазначив, що податковим органом невірно зроблено розрахунок земельного податку.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі без виклику сторін в судове засідання та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, третій особі - пояснення по справі.

Копію ухвали про відкриття провадження було надіслано відповідачу та третій особі до їх Електронних кабінетів в системі "Електронний суд" та ними отримано, що підтверджено довідками про доставку електронного листа.

Через систему "Електронний суд" представником відповідача надіслано відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві (а.с. 88 - 96), зазначивши, що відповідно до державного акту на право користування земельною ділянкою за ОСОБА_1 обліковується земельна ділянка загальною площею 38 га на території Артемівської сільської ради, Печенізького району, Харківської області, земля надана у постійне користування, для ведення селянського господарства, державний акт від 1992 року, серії Б №046912, зареєстровано в книзі записів державних актів на право користування землею № 8. Відповідно до ст. 270 ПК України, об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користування (пп. 270.1.1 п. 270.1 ПК України) та земельні частки (паї), які перебувають у власності. Відповідно до ст. 269, 270 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об`єктом оподаткування земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності. Відповідно до державного акту на право користування землею, таке право надано саме ОСОБА_1 для ведення селянського господарства. Отже, платником земельного податку за земельну ділянку є ОСОБА_1 .

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилаються (вручаються) платнику податку у порядку, визначеному ст. 42 ПК України, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 ПК України, та відповідно ст. 286.5 ПК України сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджено, що 31.07.2024 земельної ділянки з кадастровим номером №6324680500:04:001:0239 право постійного користування земельною ділянкою передано правокористувачу ФГ "ПРОЛІСОК". Отже, позивачу правомірно нараховано податкове зобов`язання з земельного податку за 2023 рік, який до 31.07.2024 був платником земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером №6324680500:04:001:0239 на підставі державного акту від 1992 року серії Б № 046912, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право користування землею №8. Зважаючи на що, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Також, ухвалою суду витребувано у відповідача документи, на виконання якої представником ГУ ДПС в Харківській області надіслано до суду клопотання з витребуваними документами.

Представник третьої особи правом подачі пояснень не скористався, причин їх ненадання не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у 1992 році надана у постійне користування земельна ділянка кадастровий номер №6324680500:04:001:0239 для ведення селянського господарства, що підтверджується Державним актом на право користування землею серії Б № 046912 (а.с. 41 - 43).

04.01.1999 Печенізькою райдержадміністрацією було проведено державну реєстрацію Фермерського господарства «Пролісок», пунктом 1.1. Статуту якого визначено, що ФГ «Пролісок» засноване на базі майна фермера ОСОБА_1 .

Як зазначає позивач у позові, земельна ділянка була передана ним Фермерському господарству «Пролісок» (код 22608664) при його створенні, що відповідало частині 2 статті 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство».

З наданих позивачем податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи ФГ «Пролісок» за 2023 2024 роки судом встановлено, що до відомостей про наявність земельних ділянок включено земельну ділянку кадастровий номер №6324680500:04:001:0239, оформлену Державним актом на право користування землею серії Б № 046912, на підставі чого нараховано та сплачено земельний податок за цей період (а.с. 58 - 68).

Відносно позивача Головним управлінням ДПС у Харківській області були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

1) податкове повідомлення-рішення від 21.06.2023 №5877777-2418-2023-UА63140090000052369, яким нараховано земельного податку з фізичних осіб за 2023 рік на суму 36750,18 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення від 07.06.2024 №6551673-2418-2029-UА63140090000052369, яким нараховано земельного податку з фізичних осіб за 2024 рік на суму 38624,34 грн.

Отримавши податкове повідомлення-рішення від 21.06.2023 №5877777-2418-2023-UА63140090000052369 позивач оскаржив його в адміністративному порядку шляхом подачі скарги до ДПС України.

Листом ДПС України від 22.07.2024 повідомлено позивача, що станом на 19.07.2024 відсутня інформація щодо реєстрації у ДПС скарги (а.с. 44).

Після звернення позивача до суду з цим позовом, рішенням Головного управління ДПС у Харківській області від 22.08.2024 року скасовано (відкликано) податкове повідомлення-рішення від 07.06.2024 №6551673-2418-2029-UА63140090000052369 (а.с. 102) та прийнято податкове повідомлення - рішення від 21.08.2024 №2401610-2418-2029-UА63140090000052369, яким нараховано земельного податку за 2024 рік на суму 22478,10 грн. (а.с. 112).

З урахуванням ухвали про прийняття до розгляду та приєднання до матеріалів справи заяви позивача про зміну предмета позову, оскаржуваними в цій справі є податкові повідомлення-рішення:

1) податкове повідомлення-рішення від 21.06.2023 №5877777-2418-2023-UА63140090000052369, яким нараховано земельного податку з фізичних осіб за 2023 рік на суму 36750,18 грн. (а.с. 19);

2) податкове повідомлення-рішення від 21.08.2024 №2401610-2418-2029-UА63140090000052369, яким нараховано земельного податку з фізичних осіб за 2024 рік на суму 22478,10 грн. (а.с. 112).

Позивач вважає, що Головним управлінням ДПС у Харківській області не враховано, що на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень право володіння та користування земельною ділянкою здійснює ФГ «Пролісок», а позивач не є землекористувачем для цілей оподаткування, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (далі - ПК України), плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з визначеннями термінів у підпунктах 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

- земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу), який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою;

- землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з абзацом першим пункту 287.1 статті 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

За правилами статей 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 №973-IV (далі - Закон №973-IV).

Згідно із частиною 1 статті 5 Закону 973-IV, право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (стаття 7 Закону №973-IV).

Відповідно до статті 8 Закону №973-IV, фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Відповідно до статті 12 цього Закону, землі фермерського господарства можуть складатися із:

1) земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування;

2) земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Отже, Закон №973-IV не встановлює будь-яких виключень щодо правового регулювання права користування земельними ділянками та наслідків набуття фермерським господарством права користування земельною ділянкою, яка була надана громадянину для створення фермерського господарства, в силу факту державної реєстрації фермерського господарства.

Верховним Судом у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 18 червня 2021 року у справі №400/1730/19 сформулював такий висновок щодо застосування норм підпунктів 288.1, 288.2 статті 288 ПК, статей 125, 126 Земельного кодексу України, частини другої статті 16, частин першої, другої статті 21 Закону України «Про оренду землі», статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» у правовідносинах з орендної плати за землі державної та комунальної власності, які були надані фізичній особі для створення фермерського господарства: податковий обов`язок щодо сплати орендної плати у таких правовідносинах лежить на орендарі земельної ділянки, який визначений в договорі оренди земельної ділянки і право користування земельною ділянкою якого зареєстровано в державному реєстрі речових прав. Податковий обов`язок щодо сплати орендної плати за землі державної та комунальної власності виникає у фермерського господарства, для створення якого фізичній особі була надана земельна ділянка, після переходу до нього прав орендаря в установленому законом порядку.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у 1992 році надана у постійне користування земельна ділянка кадастровий номер №6324680500:04:001:0239 для ведення селянського господарства, що підтверджується Державним актом на право користування землею серії Б № 046912 (а.с. 41 - 43).

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 15.04.2024, цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер №6324680500:04:001:0239 - 01.02 для ведення фермерського господарства, форма власності - комунальна (а.с. 49).

У відзиві на позов представником відповідача зазначено, що за ОСОБА_1 обліковується земельна ділянка кадастровий номер №6324680500:04:001:0239.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.08.2024 (а.с. 101), за позивачем не зареєстровані майнові права щодо земельної ділянки для ведення селянського господарства кадастровий номер №6324680500:04:001:0239, розташованої на території Артемівської сільської ради Печенізького району Харківської області (ані право користування, ані власності).

При цьому, земельна ділянка кадастровий номер №6324680500:04:001:0239 перебуває у комунальній власності. На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 31.07.2024 здійснено державну реєстрацію права постійного земельною ділянкою за ФГ "Пролісок" (код ЄДРПОУ 22608664) (номер запису 56119187).

У відзиві на позов представником відповідача зазначено, що до 31.07.2024 позивач був платником земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером №6324680500:04:001:0239 на підставі державного акту від 1992 року, серії Б №046912, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право користування землею №8.

Суд не погоджується з такими твердженнями представника податкового органу, оскільки наявність державного акту від 1992 року, серії Б №046912 (зареєстровано в книзі записів державних актів на право користування землею №8), про надання у постійне користування ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення селянського господарства, розташованої на території Артемівської сільської ради Печенізького району Харківської області, відповідно до діючого на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень законодавства, не є належним підтвердженням права користування позивачем вказаною земельною ділянкою.

Так, відповідно до п.6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України 25 жовтня 2001 року № 2768-III, громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.

За приписами статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Позивачем відповідні дії щодо переоформлення права постійного користування до 01.01.2005 не були вчинені.

Також з наданих відповідачем докментів не вбачається, що контролюючим органом при нарахуванні податкових зобов`язань, відповідно до приписів ч.1 ст. 286 ПК України використані дані державного земельного кадастру.

Отже, враховуючи висновки Верховного Суду у постанові від 18 червня 2021 року в справі №400/1730/19 та встановлені в ході розгляду справи обставини, суд вважає, що визначення позивача в якості платника земельного податку за 2023 - 2024 роки було здійснено відповідачем всупереч приписам статей 125, 126 Земельного кодексу України, оскільки право користування земельною ділянкою кадастровий номер №6324680500:04:001:0239 за позивачем у встановленому порядку відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не було оформлене, у зв`язку з чим він не може бути визначений як належний платник земельного податку за вказаний період.

З наданих позивачем податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи ФГ «Пролісок» за 2023 2024 роки судом встановлено, що до відомостей про наявність земельних ділянок включено земельну ділянку кадастровий номер №6324680500:04:001:0239, оформлену Державним актом на право користування землею серії Б №046912, на підставі чого нараховано та сплачено земельний податок за цей період (а.с. 58 - 68).

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДПС у Харківській області від 21.06.2023 №5877777-2418-2023-UА63140090000052369 на суму 36750,18 грн. та від 21.08.2024 №2401610-2418-2029-UА63140090000052369, яким нараховано земельного податку з фізичних осіб за 2024 рік на суму 22478,10 грн.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495), третя особа: Державна податкова служба України (пл. Львівська, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 21.06.2023 №5877777-2418-2023-UА63140090000052369 та від 21.08.2024 №2401610-2418-2029-UА63140090000052369.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Шевченко О.В.