Ухвала

від 12.12.2024 по справі 761/38777/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/38777/24 Слідчий суддя ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/7681/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12 листопада 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12024100100002658 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12 листопада 2024 року клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 задоволено та накладено арешт на майно, що виявлене та вилучене 15.10.2024 в ході невідкладного обшуку транспортного засобу марки «Mercedes-Benz», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , із номером кузова НОМЕР_2 , котрий зупинено на проїзній частині, поряд із будинком № 99, по вул. М. Шпака у м. Києві, повний перелік згідно резолютивної частини ухвали.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою в частині розпорядження та володіння транспортним засобом марки «Mercedes-Benz», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , із номером кузова НОМЕР_2 , який передано на відповідальне зберігання власнику майна, представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді в цій частині та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні цих вимог прокурора.

Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що прокурором у клопотанні не наведено даних про те, яку доказову базу має арештоване майно, а саме автомобіль, оскільки до клопотання не долучено матеріалів, які б містили дані про те, що автомобіль відповідає критеріям ст. 98 КПК України та не наведено доказів, що вказують на обґрунтовану потребу в його арешті. Крім цього, вказує, що ОСОБА_7 не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга представника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , просить частково скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання прокурора в частині арешту майна шляхом заборони розпорядження та володіння транспортним засобом, а відтак апеляційний суд переглядає ухвалу слідчого судді лише в оскаржуваній частині.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, 19.06.2024 до СВ Шевченківського УП ГУНП у місті Києві, надійшли матеріали ГУ СБ України у місті Києві та Київській області, відповідно до яких встановлено, що протягом 2023-2024 років посадові особи та працівники ДП «НДІ «Оріон» (ЄДРПОУ 14310709), що за адресою: місто Київ, вул. Дегтярівська, 51, здійснили протиправні дії, що виразились у вивезенні майна, яке перебуває на балансовому обліку підприємства, чим вчинили розтрату та привласнення державного майна, в умовах правового режиму, воєнного стану.

За результатами виконання доручення від ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, отримано матеріали, відповідно до яких встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення причетна організована група осіб із числа посадових осіб та працівників Державного підприємства «Науково - дослідний інститут «Оріон» (м. Київ, вул. Антона Цедіка, 8А, вул. Дегтярівська, 51, код ЄДРПОУ 14310709), які використовуючи своє службове становище, здійснили привласнення та розтрату державного майна (обладнання) ДП «НДІ «Оріон», до складу якої входять: директор ДП «НДІ «Оріон» - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; заступник директора з загальних питань ДП «НДІ «Оріон» - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; начальник відділу матеріального забезпечення ДП «НДІ «Оріон» - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; начальник лабораторії ДП «НДІ «Оріон» - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Крім того, встановлено, що з початку 2022 року по травень 2024 року ОСОБА_9 , використовуючи своє службове становище періодично надав ОСОБА_10 , вказівки щодо організації реалізації майна (обладнання) держпідприємства в особистих інтересах та на користь третіх осіб. Зокрема, відповідно до отриманої інформації під час проведення допитів свідків із числа працівників ДП «НДІ «Оріон» з`ясовано, що вищезазначений період часу безпосередньо ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вивезено з території ДП «НДІ «Оріон» значні обсяги майна (обладнання) держпідприємства, а саме станки, у кількості 89 (вісімдесят дев`ять) од., різних модифікацій, (токарні, фрезерні, шліфувальні, координатні, заточні, тощо) з інв. №№ 421, 410, 229, 010601012, 010501001, 015002, 559, 010501001, 441, 427, 435, 438, 404, 319, 010401017, 010401018, 373, 013011, 102921, 304, 329, 350, 010423004, 01302, 010401010, 403, 453, 010401009, 010401030, 374, 363, 364, 538, 446, 010101021, 010101020, 280, 010610014, 531, 17, 12, 36, 59, 010103047, 01003045, 2, 68, 156, 010103043, 116, 0101230001, 010123004, 01023011, 010005, 010016, 010018, 010101017, 010101025, 010001, 010101043, 010011, 010017, 010019, 010123016, 010008, 010009, 010013, 010014, 010015, 010101005, 010101046, 247, 302, 503, 225, 249, 248, 01060119, 212, 242, 763, 265, 010623004, 270, 216, 010610020, 010623024, 010601009, які використовуються для обробки металу та знаходились на першому, другому та третьому поверсі в приміщеннях механічного цеху № 3, корпусу № 1 ДП «НДІ «Оріон», за адресою: м. Київ, вул. Антона Цедіка, 8А.

15.10.2024 старшим слідчим слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві ОСОБА_13 , проведено невідкладний обшук транспортного засобу марки «Mercedes-Benz», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , із номером кузова НОМЕР_2 , котрий зупинено на проїздній частині, поряд із будинком № 99, по вул. М. Шпака у м. Києві, в ході якого виявлено та вилучено: нижня частина установки вакуумного насосу (інвент. номер БП-5.0-НО-1); нижня частина «ляди» робоче місце (інвент. номер 0253, заводський номер 157, тип СМП-1м); установка частина нижня, силовий блок (без інвент номеру); нижній силовий блок установки (інвент. номер М3.623.140/1986, заводський номер №422); силовий блок вакуумного напилення (інвент. номер 130533910, заводський номер 422); частина фатолітографії (без інвент. номеру); частина установки перекачки деіонізованої води, вид «УРВ» №2125; пилосос, червоного кольору, промисловий; форвакуумний насос «НВР-16Д», №81122; промисловий витяжний вентилятор №48836; два електро-двигуни №919425 (другий двигун без номеру); повітряний фільтр, без номеру; частина установки плазмо-хімічної обробки, без номеру; установка плазмо-хімічної обробки (інвент. номер 0533500, заводський номер 288); установка фотолітографії «Дублення» №3939, О2СТ-170-005, зав. номер 929-1986; частина установки фотолітографії, інвент номер 0338; установка мастильного насосу №80298; формакуумний насос з двигуном №1526; установка мастильного насосу №020577000; установка мастильного насосу №1881; нержавіюча ємність, без номеру (ресивер); дві частини установки фотолітографії, без номерів; установка мастильного насосу №1235; установка муфельної пічки, без номеру; ресивер з обладнанням тиску, без номеру; ресивер з обладнанням тиску, без номеру; металеві бокові та лицеві кришки до обладнання, котрі передано на відповідальне зберігання до приміщення ДП «НДІ «Оріон», за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 51, вхідні двері котрого опечатано бирками №В707685 та №В707086.

Крім того, в ході невідкладного обшуку вилучено транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , із номером кузова НОМЕР_2 , котрий передано на відповідальне зберігання власнику майна, а саме гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Постановою слідчого від 15.10.2024 вилучене вищезазначене майно визнано речовими доказами, оскільки вилучене мають істотний вплив у доказуванні в цьому кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21.10.2024 у справі № 761/38779/24 надано дозвіл слідчому СВ Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_13 на проведення обшуку транспортного засобу марки «Mercedes-Benz», білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , номером кузова: НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на праві власності належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12.11.2024 клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 задоволено та накладено арешт на майно, що виявлене та вилучене 15.10.2024 в ході невідкладного обшуку транспортного засобу марки «Mercedes-Benz», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , із номером кузова НОМЕР_2 , котрий зупинено на проїзній частині, поряд із будинком № 99, по вул. М. Шпака у м. Києві, повний перелік згідно резолютивної частини ухвали.

Слідчий суддя, виходив з того, що арештоване майно підпадає під ознаки речових доказів та має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, до матеріалів клопотання долучено постанову слідчого, якою вилучене майно визнано речовими доказами у цьому кримінальному провадженні (а.с. 85-98).

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту, в тому числі на транспортний засіб шляхом заборони розпорядження та володіння транспортним засобом, з тих підстав, що вказане майно у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання, зокрема, в частині арешту транспортного засобу марки «Mercedes-Benz», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , із номером кузова НОМЕР_2 , оскільки у даному кримінальному провадженні транспортний засіб є знаряддям вчинення злочину та є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна, може призвести до його приховування, пошкодження, знищення чи відчуження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вказане майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Посилання апелянта на невідповідність арештованого автомобіля критеріям речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучене майно може містити відомості, які можуть бути використані як докази факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, а отже відповідає ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.

Окрім того, при вирішенні питання щодо арешту майна, з підстав визначених ст. 170 КПК України, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

А відтак, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що ОСОБА_7 не є посадовою особою ДП «НДІ «Оріон» та підозрюваним у даному кримінальному провадженні як безпідставні.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12 листопада 2024 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

Судді:

ОСОБА_15