Ухвала

від 12.12.2024 по справі 752/12122/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №752/12122/24 Слідчий суддя ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/7914/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 21 листопада 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12023100000000359 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 239 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 21 листопада 2024 року клопотання слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , задоволено та накладено арешт на майно підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , на земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:62:142:0164, автомобіль марки «PORSCHE MACAN», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання.

Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що слідчим суддею не було враховано незаконність вилучення автомобіля у ОСОБА_7 , а вищевказаний транспортний засіб об`єктивно не є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, а тому на нього не може бути накладено арешт.

Апелянт зазначає, що слідчий суддя не врахував, що у даному випадку порушено встановлені строки для розгляду клопотань про арешт тимчасово вилученого майна.

Крім цього вказує, що слідчим у клопотанні не наведено даних про те, що у даному кримінальному провадженні подано цивільний позов, а відтак вказує на відсутність підстав для арешту з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (забезпечення цивільного позову).

Прокурор у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про поважні причини свого неприбуття не повідомив та клопотань про відкладення судового засідання не подавав.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності осіб, які без поважних причин не прибули в судове засідання.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав та просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки слідчим суддею розглянуто клопотання слідчого без виклику власника майна, натомість, повний текст ухвали слідчого судді адвокатом ОСОБА_6 було отримано 26.11.2024, а апеляційну скаргу подано до суду 02.12.2024, тому колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023100000000359 від 08.03.2023 за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 239 КК України.

07.11.2024 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 239 КК України.

В матеріалах кримінального провадження наявна позовна заява Державної екологічної інспекції столичного округу, у порядку ст. 128 КПК України, згідно якої просить стягнути солідарно з підозрюваних: ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 матеріальну шкоду у розмірі 9 347 142, 55 гривень, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 07.10.2024 року надано дозвіл на проведення обшуку транспортного засобу - автомобіля марки «PORSCHE MACAN» державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою виявлення та фіксація відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте в результаті його вчинення.

Постановою слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_15 від 07.11.2024 транспортний засіб - автомобіль марки «PORSCHE MACAN», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить підозрюваної ОСОБА_7 , який був вилучений 07.11.2024 в ході обшуку вказаного автомобіля, про що зазначено у протоколі обшуку, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12023100000000359.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 21.11.2024 клопотання слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , задоволено та накладено арешт на майно підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, на земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:62:142:0164, автомобіль марки «PORSCHE MACAN», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Слідчий суддя виходив з наявності даних про достатність доказів, що вказують на наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 239 КК України, наявність пред`явленої підозри ОСОБА_7 , обставин вчинення кримінального правопорушення та наслідків, розміру шкоди заподіяної державним інтересам внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, тому у зв`язку з цим виникла обґрунтована необхідність у накладенні арешту на вказане майно підозрюваної - ОСОБА_7 , з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (забезпечення цивільного позову).

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , та наклав арешт на майно підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , на земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:62:142:0164, автомобіль марки «PORSCHE MACAN», державний номерний знак НОМЕР_1 , з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), з огляду на те, що в рамках кримінального провадження №12023100000000359 від 08.03.2023 представником Державної екологічної інспекції столичного округу подано цивільний позов, у порядку ст. 128 КПК України, у якому просить стягнути солідарно з підозрюваних: ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 матеріальну шкоду у розмірі 9 347 142, 55 гривень, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власниці майна для виконання завдань арешту майна, з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), у разі постановлення обвинувального вироку та задоволення заявленого до ОСОБА_7 цивільного позову.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно підозрюваної ОСОБА_7 , оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути відчужене, знищене чи приховане.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вищевказане майно підозрюваної, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Доводи апеляційної скарги про те, що вищевказаний транспортний засіб об`єктивно не є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, не впливають на правильність висновків слідчого судді, оскільки арешт на вищевказаний автомобіль накладено саме з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), що є самостійною правовою підставою для арешту майна. Питання про арешт вилученого у ОСОБА_7 автомобіля з метою його збереження як речового доказу, у клопотанні слідчого не порушувалось та слідчим суддею не розглядалось.

Крім того, колегія суддів вважає, що посилання апелянта на порушення законодавства під час здійснення вилучення вищевказаного транспортного засобу не свідчать про неправильність висновків, викладених слідчим суддею, оскільки вказані посилання апелянта фактично зведені до оскарження законності проведеного вилучення під час обшуку, що не є предметом даного апеляційного розгляду, натомість оцінка законності проведеної такої слідчої (процесуальної) дії, а також належності та допустимості отриманих внаслідок такої слідчої дії відомостей, може бути надана під час розгляду кримінального провадження по суті.

Посилання апелянта на порушення встановлених строків для розгляду клопотань про арешт тимчасово вилученого майна, не вказують на помилковість висновків про доведеність прокурором мети та підстави для накладення арешту за викладених у клопотанні обставин та суть прийнятого рішення, а тому колегія суддів вважає, що вказана обставина не є безумовною підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді.

Крім того, вказані обставини були дослідженні слідчим суддею, а їх оцінка надана в ухвалі слідчого судді.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст.170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

постановила:

Поновити захиснику ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 21 листопада 2024 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 21 листопада 2024 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

---

ОСОБА_16

Судді:

ОСОБА_17