Ухвала

від 16.12.2024 по справі 939/2513/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №939/2513/24 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1 апеляційне провадження №11-сс/824/7736/2024 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Бородянського районного суду Київської області від 21 листопада 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42024112320000078 від 29 серпня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Бородянського районного суду Київської області від 21 листопада 2024 року клопотання начальника сектору дізнання відділення поліції №2 Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Бородянського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 , про арешт майна - задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3221055900:04:001:0145, площею 0,02 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_9 (1/2 частини ділянки) та ОСОБА_6 (1/2 частини ділянки).

Заборонено власникам ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , а також будь-яким іншим фізичним і юридичним особам відчужувати, розпоряджатися та користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 3221055900:04:001:0145.

Не погоджуючись з указаною ухвалою власник майна ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт та будь-яку заборону щодо майна фізичної особи ОСОБА_6 (власник частини земельної ділянки) та фізичної особи ОСОБА_9 (власник частини земельної ділянки), а саме земельної ділянки, яка належить їм на праві приватної власності у кримінальному провадженні №42024112320000078 від 29 серпня 2024 року.

Уважає оскаржувану ухвалу неповною та необґрунтованою, такою, що постановлена без дослідження наданих сторонами доказів.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що ОСОБА_9 , власник 1/2 частини земельної ділянки повідомив йому, що ніколи не подавав ніяких заяв або звернень до Немішаївської селищної ради та ніколи її не відвідував.

Вказує, що до документації, про яку зазначено у матеріалах кримінального провадження, ні ОСОБА_6 , ні ОСОБА_9 жодного відношення не мають.

Зауважує, що предметом злочину є документи, а метою злочину є отримання паспорту прив`язки, а тому навіть у разі якщо буде повідомлено про підозру невстановленій особі і за вироком суду буде встановлено, що підроблено технічну документацію паспорту прив`язки (який не виданий), то це ніяким чином не впливає на законність володіння і користування самою земельною ділянкою, а також санкцією відповідної статті КК України не передбачено конфіскацію такого майна.

Уважає, що відсутній логічний взаємозв`язок між предметом (фабулою) кримінального провадження і змістом прохальної частини клопотання про арешт майна фізичної особи, яка володіє земельною ділянкою на законних підставах.

Прокурор, власник майна та його адвокат у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про причини неприбуття у судове засідання не повідомили та клопотань про відкладення судового засідання не подавали.

З урахуванням положень частини четвертої статті 405 КПК України колегія суддів уважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності вказаних осіб.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, сектором дізнання відділення поліції №2 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Київській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42024112320000078 від 29 серпня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 27 серпня 2024 року до Бучанської окружної прокуратури Київської області надійшла заява селищного голови Немішаївської селищної ради ОСОБА_10 про те, що при зверненні до селищної ради про видачу паспорту прив`язки ОСОБА_9 було надано кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 3221055900:04:001:0145 зі зміненою конфігурацією та місцезнаходженням земельної ділянки, який розробила ТОВ «Українська експертна група».

Будучи опитаним у якості свідка секретар земельної комісії Немішаївської селищної ради ОСОБА_11 вказав, що згідно протоколу пленарних засідань Немішаївської селищної ради 26 червня 2014 року в питанні 54 порядку денного було вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення у приватну власність громадянці ОСОБА_12 земельної ділянки площею 0,02 га, кадастровий номер 3221055900:04:001:0145, для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 .

Згідно протоколу пленарних засідань Немішаївської селищної ради 27 травня 2015 року в питанні 58 порядку денного було вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,02 га у власність громадянці ОСОБА_12 , цільове призначення якої змінюється з «ведення особистого селянського господарства» на «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі».

05 грудня 2023 року здійснено купівлю-продаж вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 3221055900:04:001:0145 новим власником якої згідно договору купівлі-продажу від 05 грудня 2023 року став ОСОБА_9 .

Приблизно у липні 2024 року ОСОБА_9 звернувся до Немішаївської селищної ради з усною заявою на отримання дозволу на встановлення об`єкту торгівлі на земельній ділянці з кадастровим номером 3221055900:04:001:0145 та надав документи на право власності на вказану земельну ділянку та наявну в нього технічну документацію.

Вивченням вказаної документації було встановлено, що конфігурація та координати земельної ділянки з кадастровим номером 3221055900:04:001:0145 не відповідають тим, що були під час приватизації вказаної земельної ділянки ОСОБА_12 . Однак, дозволу на зміну конфігурації та координат земельної ділянки з кадастровим номером 3221055900:04:001:0145 Немішаївська селищна рада не надавала, а також не здійснювала погодження меж земельної ділянки, а тому вбачається, що її власники в порушення чинного законодавства, без відповідного дозволу органу місцевого самоврядування, шляхом внесення недостовірних відомостей до Державного земельного кадастру змістили земельну ділянку з кадастровим номером 3221055900:04:001:0145 на землі Немішаївської селищної ради, чим самовільно захопили землю комунальної власності.

Відповідно до інформації, наданої ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, встановлено, що реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3221055900:04:001:0145, площею 0,0200 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Київська область, Бородянський район, селище Немішаєве, вул. Заводська, 51, проведена Управлінням Держземагенства у Бородянському районі 27 березня 2014 року відповідно до заяви ОСОБА_12 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої ТОВ «Земпроконсалтинг».

12 травня 2015 року за заявою ОСОБА_12 щодо внесення відомостей (змін до них) до ДЗК внесені зміни щодо цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3221055900:04:001:0145 та змінено з «для ведення особистого селянського господарства» на «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі».

14 грудня 2023 року за принципом екстериторіальності за заявою ОСОБА_12 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої у 2023 році ТОВ «Українська експертна група+» та змінено координати поворотних точок меж земельної ділянки. 18 грудня 2023 року повторно за заявою ОСОБА_12 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої у 2023 році ТОВ «Українська експертна група+» змінено координати поворотних точок меж земельної ділянки.

Крім того, досудовим розслідуванням установлено, що у 2014 році при набутті права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221055900:04:001:0145 згідно проекту землеустрою земельна ділянка мала прямокутну форму, розміри ділянки 26.41мх8.36мх24.37мх9.8м.

30 жовтня 2024 року проведений огляд вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 3221055900:04:001:0145, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що координати її поворотних точок змінено, внаслідок чого вона на даний час має квадратну форму, розміри ділянки 14.12мх14.07мх14.21мх14.13м, тобто фактично змінила своє розташування на місцевості та знаходиться на ділянці, яка є комунальною власністю Немішаївської селищної ради. Крім того, в ході огляду вказаної земельної ділянки зафіксовано, що на ній здійснюються будівельні роботи, дозволу на проведення яких селищна рада не надавала.

31 жовтня 2024 року земельну ділянку з кадастровим номером 3221055900:04:001:0145 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42024112320000078 від 29 серпня 2024 року.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 30 жовтня 2024 року власниками земельної ділянки з кадастровим номером 3221055900:04:001:0145 за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_9 (1/2 частини ділянки) та ОСОБА_6 (1/2 частини ділянки).

13 листопада 2024 року начальник сектору дізнання відділення поліції № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_7 звернулася до суду з клопотанням, погодженим прокурором Бородянського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42024112320000078 від 29 серпня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером 3221055900:04:001:0145, площею 0,02 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_9 (1/2 частини ділянки) та ОСОБА_6 (1/2 частини ділянки).

Ухвалою слідчого судді Бородянського районного суду Київської області від 21 листопада 2024 року клопотання начальника сектору дізнання відділення поліції №2 Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Бородянського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 , про арешт майна - задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3221055900:04:001:0145, площею 0,02 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_9 (1/2 частини ділянки) та ОСОБА_6 (1/2 частини ділянки).

Заборонено власникам ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , а також будь-яким іншим фізичним і юридичним особам відчужувати, розпоряджатися та користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 3221055900:04:001:0145.

Постановляючи ухвалу про задоволення клопотання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя виходив з того, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221055900:04:001:0145, площею 0,02 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно статей 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно пункту 7 частини другої статті 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до частини третьої статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

За змістом частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно вимог частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

З матеріалів судового провадження вбачається, що слідчим та прокурором під час звернення з вищевказаним клопотанням та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України, Конвенції про захист прав та основоположних свобод, та у порушення вимог пункту 1 частини другої статті 173 КПК України належним чином не перевірено правову підставу для арешту такого майна з метою його збереження як речових доказів.

Як убачається з даних долученої до клопотання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 30 жовтня 2024 року власниками земельної ділянки з кадастровим номером 3221055900:04:001:0145 за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_9 (1/2 частини ділянки) та ОСОБА_6 (1/2 частини ділянки).

Як установлено колегією суддів, матеріали клопотання не містять та стороною обвинувачення суду апеляційної інстанції не надано відомостей про те, що документи, на підставі яких ОСОБА_9 05 грудня 2023 року та ОСОБА_6 26 червня 2024 року набули у власність по частині земельної ділянки з кадастровим номером 3221055900:04:001:0145 за адресою: АДРЕСА_1 , визнані у встановленому законом порядку недійсними.

Разом з тим, надані суду матеріали не містять даних, які б давали розумні підстави вважати, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221055900:04:001:0145 за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_9 та ОСОБА_6 по частині, відповідає критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України.

Так, як клопотання слідчого, так і постанова органу досудового розслідування про визнання вказаної земельної ділянки доказом у кримінальному провадженні, містять лише опис фактичних обставин кримінального правопорушення, за яким здійснюється досудове розслідування, без обґрунтування, за яким із критеріїв, передбачених статтею 98 КПК України, вищевказаний об`єкт нерухомого майна визнаний речовим доказом.

На переконання колегії суддів, посилаючись в оскаржуваній ухвалі на те, що об`єкт нерухомого майна, а саме земельна ділянка з кадастровим номером 3221055900:04:001:0145, є доказом кримінального правопорушення, слідчим суддею належним чином не обґрунтовано такий висновок, не перевірено можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні та не встановлено достатність доказів на підтвердження підстав для накладення такого арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.

З матеріалів судового провадження вбачається, що накладення арешту на вказане у клопотанні нерухоме майно ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власників такого майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власників майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Наведене дає колегії суддів підстави вважати, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді обмеження права власності ОСОБА_9 та ОСОБА_6 здійснено з порушенням вимог закону, а отже втручання у право на мирне володіння майном зазначених осіб здійснено без законних на те підстав.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, у зв`язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого.

Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Бородянського районного суду Київської області від 21 листопада 2024 року - скасувати та постановити нову ухвалу.

У задоволенні клопотання начальника сектору дізнання відділення поліції № 2 Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Бородянського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42024112320000078 від 29 серпня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_4

ОСОБА_3