Постанова

від 16.12.2024 по справі 758/5177/24

НЕ ВКАЗАНО

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2024року м. Київ

Справа № 758/5177/24

Апеляційне провадження №22-ц/824/12729/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Мережко М.В., Поліщук Н.В. за участю секретаря Цюрпіти Д.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва, постановлену під головуванням судді Петрова Д.В. 06 травня 2024 року в м. Києві, у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: нотаріус Новоархангельської державної нотаріальної контори Голованівського району Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Міністерства юстиції України про встановлення факту родинних відносин,

В С Т А Н О В И В

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 06 травня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: нотаріус Новоархангельської державної нотаріальної контори Голованівського району Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Міністерства юстиції України про встановлення факту родинних відносин.

Ухвала суду мотивована тим, що факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви вбачається спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження.

Не погодилася із вказаною ухвалою заявник ОСОБА_1 , нею подана апеляційна скарга, в якій вона вказує на те, що ухвала суду є незаконною та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що нотаріусом в постанові від 09 лютого 2024 року було вказано про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , із заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини та заявою ОСОБА_3 про неприйняття спадщини. Інші спадкоємці не заявлялись. Спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину було винесено 09 лютого 2024 року, тобто після спливу 6-ти місячного строку для звернення з заявами про прийняття чи не прийняття спадщини чи/або відкликання таких заяв. З викладеного вбачається, що ОСОБА_1 , є єдиною спадкоємицею у цій спадковій справі. Вимога заявниці про встановлення фактів, що мають юридичне значення (встановлення родинного зв`язку) не може вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб, оскільки їх не існує, а отже спір про право - відсутній. Тому вважає висновок суду першої інстанції про те, що метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту родинних відносин із спадкодавцем - померлим ОСОБА_2 є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини після його смерті, зокрема з метою наступного вирішення питання про право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті останнього, хибним.

На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник заявника - адвокат Полтавська Н.В. підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просила про її задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з такого.

Судом встановлено, що у квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із вказаною вище заявою, в якій просила встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та її рідним дядьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заяву обґрунтовувала тим, що 09 лютого 2024 року вона звернулася до Новоархангельської державної нотаріальної контори Голованівського району Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Міністерства юстиції України з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її дядька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак постановою № 68/02-31 від 09 лютого 2024 року їй було відмовлено у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину на підставі того, що пред`явлені нею документи - її свідоцтво про народження, свідоцтво про народження її матері та свідоцтво про народження спадкодавця мають розбіжності в написанні прізвища.

Заінтересованою особою у тексті заяви визначено нотаріуса Новоархангельської державної нотаріальної контори Голованівського району Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Міністерства юстиції України. А в тексті заяви вказано на відсутність інших спадкоємців, крім заявника.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви вбачається спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження.

Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не вважає за можливе, з огляду на таке.

Частиною 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно із ч.ч. 1,2 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів осіб, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Верховний Суд у постанові від 07 вересня 2020 року вказав на те, що справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Таким чином, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Також у цій постанові Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які розглянули справу в порядку окремого провадження та вказав, що враховуючи вказані норми ЦПК України, суди правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, належним чином оцінивши надані заявником докази, зокрема наявність у нього документів, в яких його ім`я, по батькові, дата та місце народження повністю збігаються, а у прізвищі має місце різниця лише у одній голосній літері, що пов`язана з його перекладом з російської мови, дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1

У постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 Верховний Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій та вказав, що постановляючи ухвалу про залишення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, суд першої інстанції не з`ясував обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не встановив коло спадкоємців померлої ОСОБА_2 та не перевірив чи впливатиме на їх права та обов`язки рішення суду про встановлення факту родинних відносин. Суд, зазначивши про наявність спору про право, що має розглядатися у порядку позовного провадження, не встановив та не зазначив між ким існує спір, оскільки існування спору про право має бути реальним, а не гіпотетичним.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц (провадження № 61-39374св18); від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19 (провадження № 61-872св21).

Відмова нотаріуса у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину пов`язана виключно з тим, що заявниця не надала документів, які підтверджують факт родинних відносин із спадкодавцем.

Отже, висновок суду першої інстанції про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним.

У справі, що переглядається, заявник просила встановити факт родинних відносин між нею та її померлим дядьком, мотивуючи заяву виключно тим, що їй було відмовлено у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину на підставі того, що пред`явлені нею документи - її свідоцтво про народження, свідоцтво про народження її матері та свідоцтво про народження спадкодавця мають розбіжності в написанні прізвища « ОСОБА_2 » і « ОСОБА_2 », тобто різниця має місце лише у одній голосній літері, що пов`язана з його перекладом з російської мови. При цьому в тексті заяви вказано на відсутність інших, крім неї спадкоємців.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, суд першої інстанції не з`ясував обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не встановив коло спадкоємців померлого ОСОБА_2 та не перевірив чи впливатиме на їх права та обов`язки рішення суду про встановлення факту родинних відносин. Суд, зазначивши про наявність спору про право, що має розглядатися у порядку позовного провадження, не встановив та не зазначив між ким існує спір, оскільки існування спору про право має бути реальним, а не гіпотетичним. Отже, висновок суду першої інстанції про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним.

Таким чином доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є такими, що знайшли своє підтвердження.

Оскаржувана ухвала суду є такою, що перешкоджає подальшому розгляду справи, а тому на підставі ч.1 ст. 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 06 травня 2024 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: М.В. Мережко

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 19 грудня 2024 року.