Постанова

від 19.12.2024 по справі 340/8352/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 340/8352/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року по справі №340/8352/21 за позовом ОСОБА_1 до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області (далі відповідач, селищна рада), в якому просив:

- визнати рішення Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області від 10.09.2021 року №234-VIII протиправним та скасувати його;

- зобов`язати Таїровську селищну раду Одеського району Одеської області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення та передати у власність (в межах норми безкоштовної приватизації) земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,12 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:002:3717;

- зобов`язати Таїровську селищну раду Одеського району Одеської області подати суду у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року задоволено частково позовні вимоги, а саме суд:

- визнав протиправним та скасував рішення Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області від 10.09.2021 року №234-VIII;

- зобов`язав Таїровську селищну раду Одеського району Одеської області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення та передати у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,12 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:002:3717;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

20 липня 2022 року Третій апеляційний адміністративний суд прийняв ухвалу у справі 340/8352/21, котрою повернув апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року у справі №160/27636/21 (а.с.59-60).

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року виправлено описки в ухвалі Третього апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2022 року у справі №340/8352/21, та вірно зазначити учасників справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач та заявник апеляційної скарги - Таїровська селищна рада Одеського району Одеської області у відповідних відмінках, судове рішення, яке оскаржується - рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року по справі № 340/8352/21.

30 жовтня 2023 року позивач, у зв`язку з невиконанням рішення суду, звернувся до суду зі заявою про встановлення строку подання звіту щодо виконання судового рішення (а.с.5-8).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року Раді встановлено строк для подання звіту (а.с.61-62).

16 листопада 2023 року Рада подала звіт (а.с.67-68), у якому зазначила про неможливість виконання рішення суду, оскільки рішення не набрало законної сили, так як відсутнє судове рішення апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду. Ухвала апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2022 року не стосується учасників справи, оскільки описує обставини іншої справи.

20 листопада 2023 року Кіровоградський окружний адміністративний суд ухвалою встановив Раді новий строк подання звіту про виконання рішення суду (а.с.78-79), у якій зазначено, що з урахуванням ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року усунуто непорозуміння стосовно дати набрання законної сили рішенням суду. Отже, рішення суду набрало законної сили 20 липня 2022 року.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2024 року залишено без змін ухвалу суду першої інстанції від 20 листопада 2023 року (а.с.165-166).

18 грудня 2023 року Рада вдруге подала звіт (а.с.83), в якому зазначила про неможливість виконання рішення суду, оскільки останнє не набрало законної сили, так як відсутнє судове рішення апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Повідомила, що ухвала апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2022 року не стосується учасників справи, бо описує обставини іншої справи.

Зазначила, що відкрито касаційне провадження стосовно оскарження ухвал суду апеляційної інстанції від 20 липня 2022 року і 06 листопада 2023 року (а.с.99).

23 квітня 2024 року суд призначив засідання стосовно прийняття звіту про виконання рішення суду (а.с.177-178).

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20.07.2022 та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 06.11.2023 у справі №340/8352/21 за позовом ОСОБА_1 до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язати вчинити певні дії.

Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2024 року відмовити у задоволенні заяв Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про зупинення дії ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 20.07.2022 та ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 06.11.2023 у справі №340/8352/21 за позовом ОСОБА_1 до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язати вчинити певні дії.

Постановою Верховного Суду від 15 липня 2024 року задоволено касаційну скаргу Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, скасовано ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2022 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2023 року. Справу направлено до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року накладено на голову Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місце проживання АДРЕСА_1 ) штраф у сумі 60560 грн.

Половину суми штрафу (30280 грн) стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; місце проживання АДРЕСА_2 ), а іншу частину до Державного бюджету України.

Строк пред`явлення виконавчого документу до виконання в частині стягнення коштів на користь Державного бюджету України розпочинається з 09 травня 2024 року, а завершиться 08 серпня 2024 року.

Строк пред`явлення виконавчого документу до виконання в частині стягнення коштів на користь ОСОБА_1 розпочинається з 09 травня 2024 року, а завершиться 08 травня 2027 року.

Відповідач, з ухвалою суду першої інстанції від 08 травня 2024 року не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просила скасувати ухвалу суду.

В обґрунтування скарги зазначено, що Верховний Суд постановою від 15 липня 2024 року по справі №340/8352/21, скасував ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2022 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2023 року.

Отже, скаржник з посилався на положення ст. 255 КАС України в частині не набрання рішенням суду законної сили.

Скаржник зазначає, що суд наклав штраф за невиконання рішення суду, яке набрало законної сили внаслідок незаконних та протиправних ухвал, що встановлено Верховним Судом.

Оскільки ухвали, на підставі яких рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року набрало законної сили скасовані, то ухвала Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року по даній справі винесена з неповним з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню апеляційним судом.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Суд першої інстанції накладаючи на керівника суб`єкта владних повноважень штраф за невиконання рішення суду, суд виходив з того, виконання рішення суду полягало у прийнятті Радою рішення про затвердження проекту землеустрою. Алгоритм дій є включення питання до порядку денного сесії; голосування за проєкт рішення. Питання не включали до порядку денного, так як керівник відповідача не визнає, що рішення суду набрало законної сили

Суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частинами 1, 2, 4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII визначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Вказаною нормою законодавець встановив обов`язок учасників справи щодо обов`язкового виконання рішень суду та їх відповідальність за невиконання таких рішень. Зазначена норма не передбачає будь-яких припущень або виключень щодо виконання частини судового рішення, не визначає яку частину рішення сторона повинна виконати обов`язково, а яку може не виконувати за наявності будь-яких причин.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії». Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини»).

Обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

В адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в яких є держава в особі її компетентних органів, а тому, адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Суд зазначає, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення.

Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Суд зазначає, що судовий контроль за виконанням судового рішення полягає у перевірці судом належного, точного та своєчасного виконання судового рішення у спосіб отримання звіту про таке виконання або спонукання до виконання судового рішення через визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення у справі; наявність судового контролю за виконанням судового рішення передбачає безпосереднє виконання останнього та виключає можливості подання окремого позову, предметом якого є протиправні дії або бездіяльність суб`єкта, який має виконати таке рішення

Питання, пов`язані із здійсненням судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульовані статтею 382 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частинами 2-3 статті 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

При цьому зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов`язком.

Вказана позиція узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.05.2021 року у справі №9901/598/19.

Частиною 4 статті 382 КАС України передбачено, що питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

Частиною 7 вищевказаної норми процесуального закону передбачено, що сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов`язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009р. №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Тобто, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду.

Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що КАС України регламентовано наслідки неподання суб`єктом владних повноважень звіту про виконання судового рішення у вигляді встановлення нового строку подання звіту або накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, як випливає з диспозиції частин 2, 7 статті 382 КАС України, відповідальність у вигляді накладення штрафу, передбаченого цією нормою, настає за невиконання (повторне невиконання) судового рішення і так само за неподання (повторне неподання) відповідачем - суб`єктом владних повноважень звіту про виконання такого судового акту.

Суд зазначає, що накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 звертав увагу на те, що застосування статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Згідно висновків наданих в постанові Верховного Суду від 23.04.2021 по справі №560/523/19 посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Верховний Суд у постанові від 31.10.2018 року у справі №704/1547/17 сформулював правову позицію, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацом другим пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 року №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Колегія суддів враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року, зокрема, зобов`язано Таїровську селищну раду Одеського району Одеської області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення та передати у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,12 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:002:3717.

Рішення суду набрало законної сили 20 липня 2022 року.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року Раді встановлено строк для подання звіту.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року, яке залишено без змін постановою апеляційного суду від 07 березня 2024 року, встановлено новий строк подання звіту про виконання рішення суду, у якій зазначено, що з урахуванням ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року усунуто непорозуміння стосовно дати набрання законної сили рішенням суду. Отже, рішення суду набрало законної сили 20 липня 2022 року.

07 березня 2024 року апеляційний адміністративний суд залишив без змін ухвалу суду першої інстанції від 20 листопада 2023 року (а.с.165-166).

В обґрунтування невиконання рішення суду, відповідач посилався на те, що рішення суду не набрало законної сили, через відсутність судового рішення апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду. Ухвала апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2022 року не стосується учасників справи, оскільки описує обставини іншої справи.

Колегія суддів зазначає, що відповідач з дня прийняття ухвали суду від 06 листопада 2023 року про встановлення строку для подання звіту на підставі ст. 382 КАС України, був зобов`язаний подати суду звіт про виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Посилання заявника в заяв про не набрання рішення суду законної сили, колегія суддів вважає беззмістовним, з огляду на прийняття ухвали суду від 06 листопада 2023 року про встановлення строку для подання звіту та ухвали апеляційного суду від 06 листопада 2023 року про виправлення описки в ухвалі Третього апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2022 року.

Посилання скаржника у заявах на відкриття касаційного провадження стосовно оскарження ухвал суду апеляційної інстанції від 20 липня 2022 року і 06 листопада 2023 року, не зупиняє виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Також, ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2024 року відмовити у задоволенні заяв Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про зупинення дії ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 20.07.2022 та ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 06.11.2023 у справі №340/8352/21.

Скаржником не обґрунтовано наявність інших причин невиконання рішення суду та ухвали про встановлення судового контролю з цього часу.

Отже, відповідач не подано до суду звіт про повне виконання судового рішення.

Так, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права, та як особа, зацікавлена у належному виконанні рішення суду, повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду.

Як зазначалось вище, з урахуванням сталої практики Верховного Суду, штраф штрафу є мірою покарання.

Відповідальність у вигляді накладення штрафу, настає за невиконання (повторне невиконання) судового рішення і так само за неподання (повторне неподання) звіту. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту.

Тобто, обов`язковою умовою для накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу є встановлення для такого суб`єкта владних повноважень строку на подання звіту про виконання судового рішення та в подальшому неподання такого звіту у встановлений строк.

Накладення штрафу є заходом процесуального примусу, з метою спонукання відповідних осіб до добросовісного виконання процесуальних обов`язків, зокрема, в частині накладеного судом обов`язку щодо подання звіту про виконання рішення суду.

Матеріали справи свідчать, що сільська рада тривалий час не виконувала рішення суду та подала звіт, з якого вбачається, що рішення суду фактично не виконано, при цьому, виконання рішення суду фактично відбулось через більше ніж 2 роки після ухвалення рішення суду.

На підставі викладеного, з огляду на тривале невиконання рішення суду, суд першої інстанції обґрунтовано наклав на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 15 липня 2024 року яким скасовано ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2022 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2023 року, оскільки вказане судове рішення прийнято після прийняття оскаржуваної ухвали. Отже у суду першої інстанції на час прийняття оскаржуваної ухвали були наявні підстави для його прийняття.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст. 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області - залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року по справі №340/8352/21 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

Головуючий - суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак