Постанова

від 19.12.2024 по справі 340/8352/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 340/8352/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року в адміністративній справі №340/8352/21 за позовом ОСОБА_1 до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області (далі відповідач, селищна рада), в якому просив:

- визнати рішення Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області від 10.09.2021 року №234-VIII протиправним та скасувати його;

- зобов`язати Таїровську селищну раду Одеського району Одеської області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення та передати у власність (в межах норми безкоштовної приватизації) земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,12 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:002:3717;

- зобов`язати Таїровську селищну раду Одеського району Одеської області подати суду у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року задоволено частково позовні вимоги, а саме суд:

Визнав протиправним та скасував рішення Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області від 10.09.2021 року №234-VIII.

Зобов`язав Таїровську селищну раду Одеського району Одеської області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення та передати у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,12 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:002:3717.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права просив, рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування скарги зазначено, що суд не врахував положення ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, абз.2 п.5 порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 вересня 2021 р. № 926, ст. 45-1 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV, а саме відсутність розробленої та затвердженої містобудівної документації, що позбавляє Таїровську селищну раду можливості приймати рішення щодо розпорядженнями землями територіальними громадами, що суперечить положенням Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельного кодексу України.

Відповідно до наказу від 16 12.20 № 81-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» ГУ Держгеокадастру в Одеській області передано Таїровській селищній раді Одеського району Одеської області земельні ділянки запільною площею 11,1442 га у комунальну власність.

Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки с/г призначення із державної у комунальну власність від 16.12.20, земельна ділянка площею 0,1200 га з кадастровим номером 5123755800:01:002:3717 включена до наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 16.12.20 №81-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність».

Однак, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року по справі №420/7102/21 з урахуванням постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2021 року за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області, суд:

- визнав протиправним та скасував наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 16.12.2020р. №81-ОТГ в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:01:002:3768 до комунальної власності;

- зобов`язав Головне управління Держгеокадастру в Одеській області затвердити громадянину України ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,11 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:002:3768, та передати зазначену земельну ділянку у власність в межах норми безкоштовної приватизації.

Також, судом при винесені свого рішення не було враховано норми законодавства про місцеве самоврядування. Так, рішення з усіх питань порядку денного, які розглядаються на сесіях ради, приймаються виключно депутатами відповідної селищної ради. Ані суд, ані будь-який інший орган не наділений повноваженнями щодо зобов`язання депутата місцевої ради голосувати так чи інакше по будь-якому питанню порядку денного сесії ради.

Депутати Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області не підтримували дане питання на пленарних засіданнях Таїровської селищної ради, в результаті чого, відповідне питання не набрало необхідної кількості голосів депутатів для його прийняття.

Механізму спонукання депутата голосувати за той чи інший результат розгляду питань, висунутих на пленарних засіданнях ради не існує, втручання у діяльність депутата місцевої ради є неприпустимим та такою, що прямо заборонено чинним законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявою від 13.07.2020 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі у власність в межах норми безкоштовної приватизації громадянином України орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва на території Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення (а.с.18-19). До заяви додано копії паспорта, довідки про безпосередню участь в АТО, посвідчення учасника бойових дій, згоду на збір та обробку персональних даних, графічні додатки з зазначенням бажаного місця розташування.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 04.08.2020 р. №70-УБД «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту), орієнтовний розмір земельної ділянки 0,12 га, із цільовим призначенням для ведення садівництва з підстав: відсутність погодження Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.10.2020 р. у справі №340/3368/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання дій протиправними, скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 70-УБД від 04.08.2020 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою»; зобов`язано Головне управління Держгеокадастру Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.07.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою протягом 30 днів, з дня набрання цим рішенням законної сили; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.10.2020 р. у справі №340/3368/20 наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 26.11.2020 р. №978-УБД «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність розташованої на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів) орієнтовний розмір земельної ділянки 0,12 га, із цільовим призначенням для ведення садівництва з підстав: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 р. у справі №340/3368/20 прийнято звіт Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.10.2020 р. у справі №340/3368/20.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 р. у справі №340/232/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області задоволено частково. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 26 листопада 2020 року №978-УБД «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».

З огляду на скасування наказу, позивач вважав за принципом мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, набутим право на здійснення проекту відведення земельної ділянки.

Так, позивачем укладено з ФОП ОСОБА_3 договір на виконання робіт від 19.08.2020 № 296/ГІР-МЗ, на виконання якого розроблено документацію із землеустрою.

14.11.20 позивач через Центр надання адміністративних послуг подав заяву на погодження проекту землеустрою, яка отримана Центром 19.11.20 (реєстраційний номер П-253267-ф/л) та передана 20.11.20 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Наказом ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 24.12.20 № 15-18831/13-20-СГ позивачу відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки з підстав передання бажаної до відведення позивачем земельної ділянки у комунальну власність.

Так, відповідно до наказу від 16.12.20 № 81-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» ГУ Держгеокадастру в Одеській області передано Таїровській селищній раді Одеського району Одеської області земельні ділянки загальною площею 11,1442 га у комунальну власність.

Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки с/г призначення із державної у комунальну власність від 16.12.20, земельна ділянка площею 0,1200 га з кадастровим номером 5123755800:01:002:3717 включена до наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 16.12.20 №81-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність».

Вищезазначені обставини встановлені Одеським окружним адміністративним судом під час розгляду справи №420/349/21.

Позивач звернувся до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної передачі) для ведення для ведення садівництва.

Рішенням Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області від 10.09.2021 №234-VIII «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення садівництва площею (код згідно КВЦПЗ: 01.05) на території Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області.

Позивач, вважаючи, що прийняте відповідачем рішення яким відмовлено у затвердженні проекту є протиправним, тому звернувся до суду з даним позовом, за захистом порушеного на його думку права.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За змістом статті 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, визначені ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в України».

Відповідно до вимог ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з підпунктом в частини 1 статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч. 3, 4 ст. 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

З наведеного випливає, що законодавцем гарантовано право безоплатної передачі земельної ділянки громадянину у власність, порядок проведення якої регламентовано положеннями ст. 118 Земельного кодексу України.

Так, згідно ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За положенням частини 3, 6-8,10 статті 186 Земельного кодексу України, проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в такому порядку, зокрема: 1) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць погоджуються сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення таких меж. У разі розширення меж адміністративно-територіальної одиниці за рахунок території, що не входить до складу відповідного району, або якщо районна рада не утворена, проект погоджується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією. У разі встановлення меж міст проект також погоджується Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною радою. Рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальної одиниці одночасно є рішенням про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці. Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж районів у містах погоджуються з відповідною районною у місті радою, районною у місті державною адміністрацією (у разі їх утворення); 2) проекти землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад погоджуються сільськими, селищними, міськими радами суміжних територіальних громад і затверджуються сільською, селищною, міською радою, що представляє інтереси територіальної громади, межі території якої встановлюються. У разі відмови сільської, селищної, міської ради у погодженні проекту землеустрою спір вирішується у судовому порядку; 6) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Затверджена документація із землеустрою в електронній формі подається розробником до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Матеріали справи свідчать, що у відповідності до вимог Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розроблено та подано на затвердження уповноваженому органу - відповідачу.

Відповідно до частини 9 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частиною 10 та 11 статті 118 Земельного кодексу України унормовано, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 за №1423-ІХ, що набув чинності 27.05.2021, Розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24 такого змісту: "24. З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору. З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними. Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради. Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади про викуп для суспільних потреб земельних ділянок приватної власності, прийняті до дня набрання чинності цим пунктом, є чинними, а заходи щодо відчуження таких земельних ділянок здійснюються органами, визначеними статтями 8 і 9Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності". Особи, які отримали дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначені у підпункті "е" цього пункту, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. До 1 січня 2023 року зазначені землі та земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою (крім передачі їх для розміщення об`єктів, передбаченихстаттею 15Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності"). У разі якщо до 1 січня 2023 року такі земельні ділянки не передані у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, такі земельні ділянки переходять у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду".

Системний аналіз наведених вище норм Земельного кодексу України дає підстави для висновку, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування визначений статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зобов`язаний розглянути проект та прийняти відповідне рішення про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. При цьому, у разі оскарження відмови у затвердженні проекту або залишення заяви без розгляду, питання передачі земельної ділянки у власність вирішується у судовому порядку.

При цьому, нормами ЗК України визначено вичерпний перелік підстав відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження норми Земельного кодексу України не містять. Перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту. Вказані висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №820/4852/17 та від 06.06.2019 у справі №808/4158/17 та ін.

Як зазначив Верховний Суд у рішенні від 11.04.2018 року у справі №806/2208/17, для порівняння, у частині 9 статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання. У статті 118 ЗК України не визначено прямого обов`язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо.

Так, за висновком про розгляд документації із землеустрою експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Донецькій області ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_5 01.05 -для індивідуального садівництва на території Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області погоджено 15.09,20 (повторно 25.09.20).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6812395102020 від 22.09.20, земельній ділянці 0,12 га, цільове призначення 01.05 - для індивідуального садівництва, присвоєно кадастровий номер 5123755800:01:002:3717.

Суд звертає увагу, що виходячи з приписів статей 116, 118 ЗК України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку. У даному випадку, позивач, так і інші особи, мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 463/3375/15-а.

Як зазначалось, позивачем оскаржується рішення відповідача яким позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою, у зв`язку з тим, що відсутня містобудівна документація, що унеможливлює встановлення відповідності місця розташування об`єкта вимогам містобудівної документації.

Колегія суддів зазначає, що відсутність містобудівної документації, повноваження та обов`язок складення якої покладено на відповідних суб`єктів владних повноважень, не є передбаченої законодавством підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Суд наголошує, що відповідач фактично покладає тягар та наслідки неналежного виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків на іншу особу - позивача.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про затвердження розробленого на замовлення позивача проєкту землеустрою, рада як орган місцевого самоврядування повинна була діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як це визначено у частині другій статті 19 Основного Закону.

Водночас відповідач у спірних правовідносинах не наділений правом діяти на власний розсуд і має прийняти одне з передбачених законом рішень, а саме про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або про відмову у його затвердженні. Тобто, наявні у міської ради повноваження щодо розгляду поданого йому проєкту землеустрою у спірному випадку не є дискреційними і чітко регламентовані законом.

Отже, матеріали справи свідчать, що фактично відповідачем прийнято рішення яким відмолено у затвердженні проекту землеустрою з підстав не передбачених ЗК України. Інших підстав відповідачем не наведено.

Зважаючи на наведені вище норми права та обставини даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що вирішення порушеного позивачкою у заяві питання мало здійснюватися шляхом прийняття радою відповідного рішення - про задоволення такої заяви.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження, в тому числі органів місцевого самоврядування, завжди мають межі, встановлені законом.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 208/8402/14-а та від 29.03.2018 у справі № 816/303/16.

У межах цієї справи, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки зобов`язаний за конкретних фактичних обставин діяти за законом, а не на власний розсуд.

Вказані висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №821/925/18, від 10.06.2020 у справі №390/1759/17, від 05.03.2019 у справі №818/1817/17, від 18.10.2018 у справі №818/1976/17, від 28.02.2019 у справі №818/1903/17, від 15.02.2021 у справі №240/9214/19.

Отже, рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо обраного способу захисту порушеного права, колегія суддів зазначає наступне.

Оскільки у межах спірних правовідносин відповідач було прийнято рішення за наслідками розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою, підстави прийняття якого визнані судом необгрунтованими, суд, дійшов до висновку, що у цій справі відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на судові рішення по справі №420/7102/21 оскільки вони не стосуються спірних правовідносин.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись статями 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року в адміністративній справі №340/8352/21 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак