Рішення

від 20.12.2024 по справі 243/7943/24

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 2/243/1874/2024

Номер справи 243/7943/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

«20» грудня 2024 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання - Чернікової Ю.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі Наказу № 29-к «Про впровадження дистанційної роботи Слов`янського міськрайонного суду Донецької області» від 10 травня 2022 року, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представник позивачів - адвокат ЯРЕСЬКО Тарас Віталійович, до ОСОБА_3 , за участю третьої особи: Органу опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_6 , за участю третьої особи: Органу опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 12.06.2009 року між ОСОБА_7 (нині - ОСОБА_4 ) та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб, після чого ОСОБА_7 змінила прізвище на « ОСОБА_8 ». ІНФОРМАЦІЯ_1 в даному шлюбі у ОСОБА_4 та ОСОБА_6 народилася донька - ОСОБА_5 . 13.05.2011 року рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області у справі №2-1448/2011 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було розірвано, доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено на виховання її матері - ОСОБА_9 . 31.08.2017 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було зареєстровано шлюб, після чого ОСОБА_9 змінила прізвище на « ОСОБА_11 ». 13.04.2023 року рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №303/1710/23 шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 було розірвано. 19.10.2023 року рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №303/5649/23 з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 20.06.2023 року. 01.04.2024 року за заявою ОСОБА_4 Слов`янським ВДВС у Краматорському районі Донецької області Східного МУ МЮ було відкрито виконавче провадження ВП №74590022 щодо стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання їх спільної доньки - ОСОБА_5 . Ще до розірвання шлюбу, з моменту, коли ОСОБА_4 та ОСОБА_6 стали проживати порізно, відповідач повністю став ігнорувати факт наявності у нього доньки: жодної фінансової допомоги чи взагалі хоча б участі у вихованні доньки відповідач не здійснював. Дана ситуація триває і понині. З моменту переїзду ОСОБА_4 з донькою ОСОБА_5 в ОСОБА_12 , батько дитини не проявляв жодного бажання в спілкуванні з донькою. З початком повномасштабного вторгнення ОСОБА_4 прохала відповідача та його маму - бабусю ОСОБА_5 , приїхати та доглянути за ОСОБА_5 , оскільки ОСОБА_4 можуть викликати в зону бойових дій, в зв`язку з тим, що вона є діючим військовослужбовцем, але відповідач і його мати відмовились. Саме абсолютне свідоме самоусунення відповідача від спілкування з дитиною та її виховання, спричинило те, що життя та інтереси дитини залежать тепер від примх відповідача, чого бути не повинно в принципі, що спричинило подачу даного позову.

Позивачі просять суд позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 968,96 грн. та витрати на правничу допомогу, та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 968,96 грн.

В судове засідання позивачі, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та представник позивачів - адвокат Яресько Т.В., який діє на підставі Ордеру на надання правничої допомоги серії АІ №1701352 від 30 вересня 2024 року, не з`явилися, представник позивачів до суду надав заяву з проханням розглянути справу без їхньої участі та задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач, ОСОБА_6 , в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, від нього не надійшло повідомлення про причини неявки, не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні особисто або через представника, тому суд, враховуючи згоду позивача (представника позивача), відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

Представник третьої особи, Органу опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області, в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного висновку.

У відповідності до ст. 165 Сімейного Кодексу України «Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина…» та п. 18 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно зі Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 12 червня 2009 року, ОСОБА_6 12 червня 2009 року уклав шлюб з ОСОБА_7 , після чого вона змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».

Відповідно до Свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого 23 червня 2021 року Слов`янським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_6 та ОСОБА_9 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до довідки від 23 серпня 2024 року №2101-7002097858 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання ОСОБА_5 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 травня 2011 року №2-1448/2011 шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 було розірвано, дитину ОСОБА_5 залишено на виховання її матері ОСОБА_9 .

31 серпня 2017 року ОСОБА_10 уклав шлюб з ОСОБА_9 , після чого остання змінила прізвище на « ОСОБА_11 », що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 31 серпня 2017 року. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 квітня 2023 року №303/1710/23 шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 було розірвано.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2023 року №303/5649/23 стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 20.06.2023 року.

Згідно з повідомленням Слов`янського ВДВС у Краматорському районі Донецької області Східного МУ МЮ від 05 вересня 2024 року №38389, на примусовому виконанні у Слов`янському ВДВС перебуває виконавче провадження №74590022 за виконавчим листом №2/303/857/23, виданим 19.10.2023 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 , аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 . Заборгованість зі сплати аліментів по виконавчому провадженню №74590022 за період з 20.06.2023 року по 01.09.2024 року складає 48 764,06 грн.

Згідно з довідкою ТВО начальника штабу заступника командира військової частини НОМЕР_4 від 24 серпня 2024 року №2052/КП, старший солдат ОСОБА_4 перебуває на військовій службі в в/ч НОМЕР_4 .

З 25.10.2023 року ОСОБА_4 , як військовослужбовця Збройних сил України (в/ч НОМЕР_4 ) відряджено в зону бойових дій (ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 »).

На теперішній час ОСОБА_5 проживає разом з сестрою ОСОБА_4 - ОСОБА_13 (свідоцтво про народження ОСОБА_14 , свідоцтво про народження ОСОБА_13 , довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_13 ) в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до характеристики, наданої Мукачівською ЗОШ І-ІІІ ступенів №20 від 22 серпня 2024 року, ОСОБА_5 навчається в школі з першого класу, зарекомендувала себе як старанна, працелюбна, уважна учениця, до навчання ставиться сумлінно. Мама постійно цікавиться навчанням доньки, батько за час навчання дитини в школі не цікавився її навчанням, батьківські збори не відвідував жодного разу.

З Висновку від 19 грудня 2024 року Органу опіки та піклування Мукачівської міської ради Закарпатської області встановлено, що Орган опіки та піклування Мукачівської міської ради Закарпатської області вважає доцільним позбавити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно неповнолітньої доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30 березня 2007 року „ Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" „Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років і тільки з підстав, передбачених ст. 164 Сімейного Кодексу України."

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці». Аналогічні положення викладені і в ст. 150 Сімейного Кодексу України.

Статтею 150 Сімейного Кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, що принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ст. 10 Закону України „Про охорону дитинства", кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності. Дисципліна і порядок сім`ї мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини. Держава здійснює захист дитини від: усіх форм фізичного і психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження з нею, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.

Згідно з ст. 164 Сімейного Кодексу України „ Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Верховний Суд України в ч. 2 п. 16 Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року розтлумачив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У статті 19 Конвенції про права дитини, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХП від 27 лютого 1991 року, набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і відповідно до статті 9 Конституції України є складовою національного законодавства, держави-учасниці, які її підписали, взяли на себе зобов`язання вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від усіх форм насильства, образи чи зловживань, відсутності належного піклування чи недбалого і брутального поводження або експлуатації з боку батьків чи будь-якої іншої особи.

В п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, а крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 року, батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 XII 78912 та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки, або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач не виявляє щодо своєї дитини батьківського піклування, фактично самоусунувшись від виконання своїх батьківських обов`язків.

Статтею ст. 150 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме:

- батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;

- батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;

- батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Проте, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Жодного батьківського обов`язку щодо виховання дитини, спілкування з нею та утримання відповідач не виконує.

Так, ст. 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до п. п. 7, 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, тощо, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Разом з тим, з матеріалів справи не встановлено, що позбавлення відповідача ОСОБА_6 батьківських прав сприятиме інтересам дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області з питання позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав зазначено про не проживання ОСОБА_6 на території Мукачівської міської територіальної громади, неможливість з`ясування наявності, причин та обставин його винної поведінки та наявності/відсутності у нього бажання змінити своє ставлення до доньки.

Відповідно до акту оцінки потреб, доданого до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області, з`ясовано, що за вказаною адресою: АДРЕСА_1 , проживають: мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , її неповнолітня донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та рідна сестра ОСОБА_15 (тітка ОСОБА_16 ) - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 - відсутній по місцю проживання сім`ї. Його оцінка потреб не здійснювалась. За результатами оцінки потреб сім`ї ОСОБА_4 з`ясовано, що сім`я перебуває у складних життєвих обставинах, випадок простий. Сім`я ОСОБА_11 ( ОСОБА_8 ) внутрішньо переміщені особи. Наразі проживають на орендованій квартирі. Мати ОСОБА_4 є військовослужбовицею. Сама виховує доньку. Догляд за дитиною під час відсутності матері, здійснює тітка ОСОБА_17 . Батько ОСОБА_6 не приймає участі у вихованні та утриманні дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Не спілкується з дитиною протягом тривалого часу. Зі слів ОСОБА_15 , вона придбала квартиру у м. Одесі і хотіла б прописати доньку у цій квартирі. Щоб прописати доньку у даній квартирі потрібен дозвіл батька, оскільки контактів з батьком немає, отримати від нього дозвіл неможливо. Він змінив номер телефону і не виходить на зв`язок. ОСОБА_18 і звернулася до суду, щоб позбавити ОСОБА_6 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5 . дитину у власній квартирі прописати. Це і є основна причина того, чому вона хоче позбавити батьківських прав батька ОСОБА_19 .

Положенням ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України передбачено, що при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей.

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, при цьому, малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своїми батьками.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», Заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Врахувавши, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для застосування до відповідача крайнього заходу впливу на особу, яка не виконує батьківських обов`язків, що є способом захисту прав та інтересів дитини, якою є позбавлення батьківських прав, тому у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 слід відмовити.

До такого висновку у Постанові від 14 травня 2020 року у справі № 420/1753/18, провадження № 61-22933св19, прийшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, в якій зазначено що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, що не виконують батьківських обов`язків та допускаються лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до ч. 1 ст. 417 ЦПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Разом з тим, суд, з метою захисту інтересів неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважає необхідним попередити ОСОБА_6 про неприпустимість в подальшому порушення з його боку батьківських обов`язків щодо своєї дитини та про можливі наслідки у разі неналежного виконання батьківських обов`язків - позбавлення батьківських прав.

Крім того, суд вважає необхідним покласти на Орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області контроль за виконанням ОСОБА_6 своїх батьківських обов`язків відносно дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи відмову в задоволенні позову, понесені позивачами витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 19, 150, 157, 164, 165-166, 167, 180, 192, 273 Сімейного Кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представник позивачів - адвокат ЯРЕСЬКО Тарас Віталійович, до ОСОБА_3 , за участю третьої особи: Органу опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області про позбавлення батьківських прав - відмовити у зв`язку з відсутністю підстав.

Попередити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , що у разі ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , він буде позбавлений батьківських прав.

Покласти на Орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області контроль за виконанням ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3 , своїх батьківських обов`язків відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Повне судове рішення складено 20 грудня 2024 року.

Головуючий:

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Т.А. Хаустова