Рішення

від 09.12.2024 по справі 308/1430/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/1430/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Шепетко І.О.,

за участі секретаря судових засідань Петришина Н.А.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ШкоркиІ.М.

представника відповідача 1 прокурора СвистакаВ.І.

представника відповідача 2 ЛешаничаА.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат - Шкорка Ігор Михайлович до держави Україна в особі Львівської обласної прокуратури, держави Україна в особі Державної Казначейської служби України про стягнення моральної шкоди за незаконний обшук у житлі органами досудового слідства, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шкорка І.М. звернувся до суду із вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути (з урахуванням уточненої позовної заяви) з державного бюджету України на його користь моральну шкоду в розмірі 400000,00 грн. за незаконний обшук у житлі органами досудового слідства.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що позивач 23.01.2021 року став жертвою безпідставного та незаконного обшуку його житла правоохоронними органами за адресою АДРЕСА_1 (порушення ст.8 Конвенції).

Так, зазначає, що 23.01.2021 працівниками Управління СБУ в Закарпатській області близько 18 год. 27 хв. позивача неподалік від його автомобіля було затримано із застосуванням надмірної сили на парковці багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 . Після 20:00 год того ж дня позивача було доставлено до Управління СБУ в Закарпатській області.

Після цього прокурором був проведений обшук житла позивача, при цьому самого позивача до даного обшуку не було залучено, хоча такий знаходився з моменту фактичного затримання під повним контролем правоохоронних органів. Обшук житла позивача проводився на підставі ухвали слідчого суді Галицького районного суду м.Львова. Якщо б позивачу було запропоновано взяти участь в обшуку його житла, то він би однозначно взяв би в цьому участь.

Додатково звернув увагу на незаконності та безпідставності винесення такої ухвали слідчим суддею Галицького районного суду м.Львова, оскільки органи досудового розслідування не навели будь-які належні та допустимі доводи із належним їх підтвердженням, що за місцем проживання позивача є речі, які допоможуть у розкриті злочину та можуть бути використані як доказ вини позивача чи іншої особи в суді. Слідчий суддя без належного з`ясування та перевірки доводів, зазначених у клопотанні задовольнив таке, що дало можливість правоохоронним органам провести безрезультативний обшук для доведення вини позивача у суді.

За наслідками обшуку житла позивача були вилучені ряд речей згідно протоколу обшуку, однак такі не мали жодного відношення до кримінального провадження і такі ніколи не використовувались органами досудового розслідування для пред`явлення позивачу підозри чи обвинувачення. Таким чином, вважає, що права позивача були грубо порушені і відповідно він має право на компенсацію моральної шкоди.

Стверджує, що клопотання про обшук не відповідало вимогам ч.3, 5 ст. 234 КПК України, а судовий контроль в особі слідчого судді не був достатній та ефективний, що призвело до безпідставного втручання до житла позивача.

Зазначає, що з 23.01.2021 і по цей час позивач відчував та відчуває несправедливість з боку правоохоронних органів держави за протиправні дії вчиненні проти нього, про що зазначено вище. Позивача після цих незаконних дій весь час турбує безсоння, він погано спить, весь час знаходиться в напруженому стані, може серед ночі прокинутися і до ранку вже не заснути. За все, що з ним трапилося у нього жодна особа не попросила вибачення. Відповідно позивач має право на справедливу компенсацію завданої йому моральної шкоди.

Отже, просить суд при винесенні рішення врахувати обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, нервові стреси, відчуття тривоги, сильні душевні переживання та моральні страждання, приниження, розгубленість, практику ЄСПЛ з питань відшкодування шкоди за незаконний обшук та завдання майнової шкоди, тощо.

Через відчуття неповноцінності, розчарування у правоохоронних органах, відчуття безсилля, приниження, тощо, через перенесені страждання та хвилювання позивач зазнав моральної шкоди. Відповідно держава в особі її правоохоронних органів стосовно позивача не належно та безвідповідально поводилися під час процедури обшуку, зловживаючи наданими їм повноваженнями. Прокурор не здійснив належного нагляду під час процедури обшуку володіння Позивача, тощо.

Позивач вважає, що належною компенсацією за порушення його права, буде присудження йому моральної шкоди в розмірі 400000,00 грн. з врахуванням його індивідуальної ситуації, його характеристики, статусу тощо.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.02.2024 відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат - Шкорка Ігор Михайлович, у частині вимог що стосується відповідача держави Україна в особі Галицького районного суду м. Львова, у іншій частині - відкрито провадження. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 01.03.2024 задоволено заяву представника позивача про відвід судді ФазикошаО.В. та матеріали справи передано до канцелярії суду для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2024 головуючим суддею визначено ШепеткоІ.О.

06.03.2024 Ужгородським міськрайонним судом справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат - Шкорка Ігор Михайлович до держави Україна в особі Львівської обласної прокуратури, держави Україна в особі Державної Казначейської служби України про стягнення моральної шкоди за незаконний обшук у житлі органами досудового слідства прийнято до свого провадження, постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, розпочавши його спочатку, зі стадії підготовчого провадження, призначено підготовче засідання та надано відповідачу строк для подання відзиву.

В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву від 16.02.2024, поданий відповідачем 1 Львівською обласною прокуратурою, в якому остання просить відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування відзиву зазначає, що слідчим відділом УСБ України у Львівській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020140000000210 від 22.12.2020 за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

Під час досудового розслідування, за клопотанням прокурора у кримінальному провадженні ПшеничкиА.М., ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 19.01.2021 надано дозвіл на проведення обшуку у житловому будинку ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Вказану слідчу дію проведено 24.01.2021 прокурорами у провадженні, за участю захисника ОСОБА_1 адвоката ПетришинцяР.В., понятих та із застосуванням звуко- та відеозаписувальних технічних засобів. За результатами проведеної слідчої дії вилучено речі та документи, які в подальшому визнано речовими доказами.

24.01.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні закінчено зверненням до суду з обвинувальним актом, який 09.07.2021, відповідно до вимог ст. 32 КПК України направлено до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області для розгляду по суті. Постановою виконувача обов`язків Генерального прокурора від 11.05.2023 змінено групу прокурорів у кримінальному провадженні та включено до її складу прокурорів Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області. Враховуючи наведене, матеріали кримінального провадження 24.05.2023 скеровано для організації подальшого підтримання публічного обвинувачення до Закарпатської обласної прокуратури.

Зазначають, що оскільки судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України на даний час триває, оцінку належності та допустимості протоколу обшуку за адресою: АДРЕСА_1 надаватиме суд за результатами судового розгляду.

Підсумовуючи наведене, вважають позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та нічим не підтвердженими, а тому просили у задоволенні позову відмовити.

20.02.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що Львівська обласна прокуратура не надала належних та конкретних заперечень на доводи позивача з приводу позовних вимог. Зазначили, що відзив є занадто загальним без долучення жодних документів на спростування аргументів та вимог позивача.

Звернули увагу, що компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм законодавства (постанова ВП ВС від 1 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц). Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ (рішення від 22 лютого 2005 року у справі «Новоселецький проти України» (Novoseletskiy v. Ukraine, заява № 47148/99). Відповідно, вважають, що позивач має право на отримання справедливої компенсації за порушення його прав та свобод, а відтак просили позов задовольнити в повному обсязі.

01.04.2024 представник позивача адвокат ШкоркаІ.М. через підсистему «Електронний суд» подав клопотання в порядку ст.93 ЦПК України, в якому просив з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи поставити Львівській обласній прокуратурі питання: чому прокурори відділу нагляду за дотриманням законів органами СБУ, ДПСУ Львівської обласної прокуратури ЗенінГ.К. та ОСОБА_3 24.01.2021 не вжили заходів щодо забезпечення участі ОСОБА_1 при проведені обшуку його житла за адресою АДРЕСА_1 ; які з перелічених предметів, речей, документів та цінностей, тощо зазначених у клопотанні про проведені обшуку від 19.01.2021 за адресою м.Ужгород, вул.Висока, 46 підписаного прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального ДБР Львівської обласної прокуратури ПшеничкаА.М. були знайдені та вилучені у житлі позивача за адресою м.Ужгород, вул.Висока, 46, та згодом використанні для обвинувачення його за ч.2 ст.189 КК України.

Ухвалою суду від 02.04.2024 клопотання представника позивача адвоката ШкоркиІ.М. задоволено. Зобов`язано уповноважену особу Львівської обласної прокуратури надати вичерпні відповіді окремо на кожне з таких питань, які поставлені у клопотанні представника позивача адвоката ШкоркиІ.М.

25.04.2024 на адресу суду від відповідача 1 Львівської обласної прокуратури надійшли пояснення в порядку статті 43 ЦПК України. На виконання ухвали суду від 02.04.2024 представник прокуратури повідомив, що відповідно до інформації відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Львівської обласної прокуратури встановлено, що слідчим відділом УСБ України у Львівській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020140000000210 від 22.12.2020 за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

23.01.2021 в м.Ужгороді СтанаТ.М. та СобчукаВ.Д. було затримано прокурором у кримінальному провадженні ПшеничкоюА.М. в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

Під час досудового розслідування, за клопотанням прокурора у кримінальному провадженні ПшеничкиА.М., ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 19.01.2021 надано дозвіл на проведення обшуку у житловому будинку ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Вказану слідчу дію проведено 24.01.2021 прокурорами у провадженні, за участю захисника ОСОБА_1 адвоката ПетришинцяР.В., понятих та із застосуванням звуко- та відеозаписувальних технічних засобів.

За результатами проведеної слідчої дії вилучено речі та документи, в тому числі ноутбуки, мобільні телефони, банківські платіжні картки та інше, які в подальшому постановою прокурора від 24.01.2021 визнано речовими доказами та на які ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 25.01.2021 накладено арешт.

Також зазначили, що відповідно до ч. 1 ст. 236 КПК України для участі в проведенні обшуку може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, представник та інші учасники кримінального провадження. відтак, питання залучення підозрюваного до участі у проведенні обшуку є виключно дискреційними повноваженнями особи, що проводить обшук.

Крім того звернули увагу, що враховуючи те, що судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України на даний час триває, питання щодо використання як доказів відповідних речей, що були вилучені під час проведеного обшуку, на даний час не вирішувалось.

28.05.2024 на адресу суду від відповідача 2 Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач 2 просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування відзиву зазначили, що відповідно до Бюджетного кодексу України Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка та управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються.

Звернули увагу суду на те, що при вирішенні справ про відшкодування шкоди слід встановити не лише наявність спірного правовідношення, належність спірного права саме позивачеві, але також і те, на якому відповідачеві лежить відповідальність за його порушення. Враховуючи компетенцію Казначейства України та правоохоронних органів, жодні правові зв`язки Казначейства України з позивачем не виникали і не могли виникнути, оскільки Казначейство відповідно до наданих повноважень не розпочинає та не здійснює досудове розслідування, а тому не спричинило ніякої шкоди позивачеві.

Цей факт підтверджується і тим, що позов не містить жодних посилань на незаконні дії, рішення чи бездіяльність посадових осіб Казначейства України, що виключає їх відповідальність за порушення прав позивача.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач, представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх повністю.

Представник відповідача 1 Львівська обласна прокуратура в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити з підстав наведених у відзиві, зазначив, що звернення до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди є передчасною, оскільки ще не надано оцінку діям прокуратури та процесуальним документам в кримінальному провадженні.

Представник відповідача 2 Державна казначейська служба України в задоволенні позову просив відмовити, підтримав позицію представника відповідача 1, зазначив, що вважає позов безпідставним.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Статтею 56 Конституції України передбачено, що держава закріплює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Виходячи з положень ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено також у статях 56, 62 Конституції України, статтях 1167, 1176 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 1, пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, який не суперечить засадам цивільного законодавства. Способами захисту є зокрема відшкодування майнової та моральної шкоди.

Як підтверджується матеріалами справи, слідчим відділом УСБ України у Львівській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020140000000210 від 22.12.2020 за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

23.01.2021 в м.Ужгороді СтанаТ.М. та ОСОБА_2 було затримано прокурором у кримінальному провадженні ПшеничкоюА.М. в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

Під час досудового розслідування, за клопотанням прокурора у кримінальному провадженні ПшеничкиА.М., ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 19.01.2021 надано дозвіл на проведення обшуку у житловому будинку ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Вказану слідчу дію проведено 24.01.2021 прокурорами у провадженні, за участю захисника ОСОБА_1 адвоката ПетришинцяР.В., понятих та із застосуванням звуко- та відеозаписувальних технічних засобів.

За результатами проведеної слідчої дії вилучено речі та документи, в тому числі ноутбуки, мобільні телефони, банківські платіжні картки та інше, які в подальшому постановою прокурора від 24.01.2021 визнано речовими доказами та на які ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 25.01.2021 накладено арешт.

Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні закінчено зверненням до суду з обвинувальним актом, який 09.07.2021, відповідно до вимог ст. 32 КПК України направлено до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області для розгляду по суті. На адресу суду обвинувальний акт надійшов 16.07.2021. Судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України на даний час триває.

Позивач, заявляючи позовні вимоги посилається на те, що внаслідок незаконного обшуку за місцем його проживання та незаконного вилучення речей, йому органами досудового розслідування була спричинена моральна шкода, яка полягає у відчутті несправедливості з боку правоохоронних органів держави за протиправні дії, вчинені проти нього, позивач весь час знаходиться в напруженому стані, його мучає безсоння, зі слів представника позивача «він постійно уявляє як по його житлу ходять багато невідомих йому чоловіків, «риються» у сімейних речах».

Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1ст. 13 ЦПК України).

Відповідно дост. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правиламист. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно достатті 3 Конституції Україниправа і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зістаттею 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно достатті 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Чинним законодавством України визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей1166,1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

За відсутності підстав для застосування частини першоїстатті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18)

Статті1173,1174 ЦК Україниє спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставістатті 1173 ЦК України.

Дії працівників Львівської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України (інших осіб (органів державної влади), чиїми незаконними діями спричинена шкода позивачу ним відповідачами не зазначено), внаслідок яких було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (статті 11 ЦК України).

За змістом п. 1ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 № 266/94-ВРпідлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Частиною другоюстатті вказаного Законувстановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону передбачено, що у випадках незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, незаконного накладення арешту на майно громадянинові відшкодовуються моральна шкода.

Відповідно до ч. 1ст. 2 цього Закону,право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:

1)постановлення виправдувального вироку суду;

1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;

4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 4 Закону відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів досудового розслідування, прокуратури, суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок, бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

За практикою Європейського суду з прав людини аналіз втручання у право на предмет порушення гарантій статті 8 Конвенції щодо права кожного на повагу до приватного і сімейного життя, житла і кореспонденції здійснюється через застосування трискладового тесту (пункти 69-72 Рішення від 02 грудня 2010 року у справі «Ратушна проти України», заява №17318/06; пункти 46-55 Рішення від 28 квітня 2016 року у справі «Багієва проти України», заява № 41085/05).При цьому, частина 2 цієї статті містить випадки, в яких втручання у право на повагу до житла є виправданим і не становитиме порушення. Так, органи державної влади не можуть втручатись у здійснення зазначеного права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або захисту прав і свобод інших осіб. Отже, за загальним правилом право на повагу до житла є непорушним, і держава повинна виконувати взяті на себе негативні зобов`язання.

Так, з метою перевірки обшуку на предмет порушення гарантій статті 8 Конвенції необхідним є визначення таких обставин: чи мало місце втручання, чи було втручання відповідно до закону, чи переслідувало легітимну мету, чи було необхідним у демократичному суспільстві, тобто пропорційним.

Так, ч. 3ст. 233 КПК Українипередбачає, що слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогамистатті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченомустаттею 255 цього Кодексу.

У разі необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням (частина 3статті 234 КПК України).

В пункті 71 Рішення від 02 грудня 2010 року у справі «Ратушна проти України» (заява №17318/06) Суд зазначає, що обшук, про який йдеться, був призначений в рамках кримінального розслідування. Таким чином, обшук слугував легітимній меті, а саме запобіганню злочину. Залишається розглянути, чи було втручання «необхідним у демократичному суспільстві».

Суд нагадав, що коли держави вважають за необхідне вдаватися до таких заходів, як обшуки житлових приміщень, з метою отримання доказів факту вчинення правопорушень, Суд буде оцінювати, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та чи було дотримано принцип пропорційності. Суд також буде вивчати наявність у національному законодавстві ефективних гарантій від зловживань та свавілля та перевіряти, як ці гарантії працюють в окремому випадку, який розглядається. Критерії, які слід брати до уваги в цьому контексті (але не обмежуватись ними), - це спосіб та обставини, за яких було ухвалено постанову про проведення обшуку, інші докази, доступні на той час, а також зміст та обсяг постанови. При цьому особлива увага має приділятись гарантіям, застосованим з метою обмежити розумними рамками вплив цього заходу (пункт 72 Рішення).

У справі, що розглядається, правомірність втручання у право позивача на недоторканість житла було перевірено слідчим суддею при наданні дозволу на обшук у помешканні за адресою його проживання АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 19.01.2021.

Відповідност.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки, для наявності зобов`язання по відшкодуванню шкоди відповідно до ст. ст.1166,1167,1176 ЦК Українипотрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою - підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов`язком позивача (ст.12,81 ЦПК України).

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факт неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб. При цьому факт неправомірності (незаконності) прийняття неправомірного рішення, вчинення дії чи бездіяльності органу державної влади, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку, тобто повинен підтверджуватись відповідним рішенням, ухвалою, постановою, вироком суду, яке має значення для справи про відшкодування шкоди. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, як правило, відповідне судове рішення, що набрало законної сили або відповідне рішення посадових осіб органу державної влади вищого рівня.

Доказів визнання незаконною або скасування вищевказаної ухвали слідчого судді, на підставі якої був проведений обшук житла позивача, матеріали справи не містять.

Жодних даних про те, що позивач звертався зі скаргами до компетентних органів вищого рівня чи суду на протиправні дії працівників поліції чи прокуратури щодо їх дій або бездіяльності у вказаному кримінальному провадженні - суду не надано.

Для наявності підстав для зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимогстатті 1174 ЦК Українипотрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей1167,1174 ЦК України.

Згідно п. 5ст. 3 КПК Українидосудове розслідування це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Пункт 14ст. 3 КПК Українипередбачає, що притягнення до кримінальної відповідальності це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з приписамистатті 38 КПК України, органами досудового розслідування є органи, що здійснюють досудове розслідування і дізнання. Досудове розслідування здійснюють слідчі одноособово або слідчою групою. Орган досудового розслідування зобов`язаний застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування. Відповідно до ч. 2ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінки доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Згідно ч. 2ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб, речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбаченихКримінально процесуальним кодексом.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 2 Закону України «Про прокуратуру»на прокурора покладається функція нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.

За приписами п. 4 ч. 2ст. 36 КПК Українипрокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом.

ПередбаченаЗаконом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»можливість відшкодування шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, виникає у випадках встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду), зокрема, факту незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів ( п.1-1.ч.1 ст.2 Закону).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду (постанова від 18.12.2019 у справі № 554/11821/14-ц), оскільки здійснення слідчих дій у ході розслідування кримінальної справи відноситься до повноважень органів досудового розслідування згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства, то саме лише проведення таких заходів не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди за відсутності обвинувального вироку суду чи іншого рішення суду, в якому встановлено факт незаконності відповідних обшуку, виїмки чи інших процесуальних дій.

Отже, підставою для відшкодування шкоди в межах заявлених позовних вимог має бути обвинувальний вирок суду чи інше рішення суду про встановлення факту незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки.

Відповідно до ч.1ст. 234 КПК Україниобшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантованест. 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується також право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Відповідно до змісту частини першоїстатті 303 КПК Українизазначені в ній рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, можуть бути оскаржені на досудовому провадженні. Згідно із частиною другою цієї ж статті скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правиламистатей 314-316 цього Кодексу.

Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, згідно ч. 1ст. 306 КПК Українирозглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченимистаттями 318- 380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

В ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.

Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності.

Здійснення прокурором процесуального керівництва всупереч вимог законодавства відповідно до п. 1 ч. 1ст. 43 Закону України «Про прокуратуру»є підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.

Як зазначено в ухвалі слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 19.01.2021 у справі № 461/329/21 внесене слідчим клопотання відповідає вимогам ч. 3ст. 234 КПК України. З доводів, викладених ним у клопотанні та в суді вбачається, що є достатні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення; відшукувані речі та документи мають значення для досудового розслідування; відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду; відшукувані речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи; слідчий звернувся з клопотанням з метою відшукування знаряддя кримінального правопорушення.

Крім того, суд зазначив, що таке втручання не буде суперечити статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності.

Оскільки оскаржувані дії вчинялися у межах проведення досудового розслідування та урегульовані нормамиКПК України, то й оскарження процесуальних актів, дій органів досудового розслідування здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом, оскільки судовий розгляд в вказаному кримінальному провадженні ще триває, що виключає можливість встановлення незаконності певних слідчих дій поза передбаченогоКПК Українипорядку.

Статтею 311 ЦК Українипередбачено право на недоторканність житла. За порушення цього права встановлено кримінальну відповідальність, передбаченустаттею 162 Кримінального кодексу України.

Цивільний кодекс Українимістить положення про право на недоторканність житла, проте захист цього права не передбачається у порядку цивільного чи адміністративного судочинства, якщо таке порушення вчинене діями органу чи службової особи під час проведення досудового розслідування. Таким чином, фізична особа, яка вважає, що її право на недоторканність житла порушено іншими особами, має право звернутися до уповноважених органів чи суду за правилами передбаченимиКПК України.

Як уже зазначалося, згідно з частиною першоюстатті 24 КПК Україникожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування визначено уГлаві 26 КПК України. При цьому суд враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018р. у справі № 757/59807/17.

Даних про те, що дана ухвала слідчого судді була оскаржена та скасована у встановленому законом порядку, матеріали справи не містять.

Відсутні в матеріалах справи також будь-які рішення, прийняті в межах кримінального провадження, чи докази, що свідчить про незаконність дій співробітників органів досудового розслідування та перевищення влади або службових повноважень правоохоронного органу щодо позивача під час здійснення обшуку на підставі ухвали слідчого судді.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, та причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

При цьому поряд із встановленням протиправного діяння, підлягає встановленню також причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, який є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Позивачем не надано доказів чи рішень компетентних органів прокуратури вищого рівня (стаття 308 КПК), або судових рішень щодо порушень прокурором вимог закону, якими б було встановлено факт невиконання або неналежного виконання ними службових обов`язків під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, та притягнення його до відповідальності, передбаченої чинним законодавством.

Оскільки позивачем доказів протиправних дій співробітників Львівської обласної прокуратури під час отримання дозволу на проведення обшуку та під час здійснення обшуку в помешканні позивача, а також судових рішень щодо порушень зазначеними посадовими особами вимог закону, якими б було встановлено факт невиконання або неналежного виконання ними службових обов`язків під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, та притягнення їх до відповідальності, передбаченої чинним законодавством, суду не надано було і він не посилався на їх наявність, а також, враховуючи те, що позивач не довів належними та достатніми доказами причинний зв`язок між діями прокуратури, яку саме вони визначили відповідальною особою за завдання ним, на їх думку, моральної шкоди, та настанням тих негативних наслідків, про які він вказує в позові, відсутні правові підстави для задоволення в межах заявлених позовних вимог та наданих учасниками справи доказів позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу неправомірними на його думку діями співробітників Львівської обласної прокуратури при проведенні обшуку 23.01.2021.

Також суд звертає увагу, що враховуючи компетенцію Казначейства України та правоохоронних органів, жодні правові зв`язки Казначейства України з позивачем не виникали і не могли виникнути, оскільки Казначейство відповідно до наданих повноважень не розпочинає та не здійснює досудове розслідування, а тому не спричинило ніякої шкоди позивачеві. Казначейство України відповідно до Бюджетного кодексу України не є розпорядником усіх бюджетних коштів і не відповідає за зобов`язаннями інших бюджетних установ та держави.

Суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 по справі №910/23967/16вказано, що необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, наведена вище норма не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.

ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Оскільки позивачем жодним чином не доведено факт протиправних дій працівників прокуратури та органів досудового розслідування при проведенні обшуку як і неправомірність самого обшуку, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

В силу положень п. 13 ч. 2ст. 3 Закону України «Про судовий збір»судовий збір в даній справі не справляється, а тому і розподілу між сторонами не підлягає та відноситься на рахунок держави.

Відповідно до ст.137,141 ЦПК Українитакож не підлягають відшкодуванню витрати позивача на правову допомогу.

Керуючись ст. ст.18,79-81,141,259,263-265,273 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат - Шкорка Ігор Михайлович до держави Україна в особі Львівської обласної прокуратури, держави Україна в особі Державної Казначейської служби України про стягнення моральної шкоди за незаконний обшук у житлі органами досудового слідства відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 18.12.2024.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Представник позивача: Шкорка Ігор Михайлович, діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №21/734 від 23.02.2012, видане Закарпатською обласною КДКА на підставі рішення №10/7 від 23.02.2012 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АО №1113681 від 01.11.2023;

Відповідач 1: Львівська обласна прокуратура, місцезнаходження: 79005, м.Львів, проспект Шевченка,17/19, код ЄДРПОУ 02910031;

Відповідач 2: Державна Казначейська служба України, місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646.

Суддя І.О. Шепетко