Постанова

від 19.12.2024 по справі 420/28284/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/28284/23Перша інстанція: суддя Свида Л.І.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого:Градовського Ю.М.

суддів:Турецької І.О.,

Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОРРІ МОТОРС» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2023р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОРРІ МОТОРС» звернулось до суду з позовною заявою до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці №UA500130/2023/000070/2 від 11.08.2023р. про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу в розмитненні товару за ціною контракту, без врахування документів, які підтверджують заявлену митну вартість товару та не містять розбіжностей.

Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024р. адміністративний позов задоволено.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці №UA500130/2023/000070/2 від 11.08.2023 року про коригування митної вартості товарів.

Стягнуто з Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, 21 А, м.Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОРРІ МОТОРС» (вул. Новомосковська дорога, буд. 23/1, м.Одеса, 65031, код ЄДРПОУ 43876638) сплачений судовий збір у розмірі 2684грн.

Не погодившись із даним судовим рішенням, Одеської митниці подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем були надані для митного оформлення товару всі документи, необхідні для визначення його митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість товару та її складові частини, не містять розбіжностей, то відмова відповідача у розмитненні товару за митною декларацією є неправомірною а оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 1 травня 2023р. між компанією «QINGDAO RIOSTONE INTERNATIONAL TRADE LLC» (Китай) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОРРІ МОТОРС» (покупець) укладений договір №LM0105/23, за умовами якого продавець продає, а покупець купує шини/диски згідно номенклатурі (товар) в кількості і по цінам, вказаним в інвойсі, що є невід`ємною частиною контракту. Ціна на товар встановлена в доларах США за одиницю товару і вказана в інвойсі.

З метою митного оформлення товару за контрактом від 1 травня 2023р. №LM0105/23 декларантом до «ВМО №1 м/п «Південний-порт» Одеської митниці подана митна декларація від 9.08.2023р. №23UA500130015829U5, в якій митна вартість визначена за основним методом за ціною контракту від 1 травня 2023р. №LM0105/23 та документи, які підтверджують вартість товару, зокрема, контракт від 1 травня 2023р. №LM0105/23, пакувальний лист б/н від 29.05.2023р., рахунок-фактуру (інвойс) №UALY2023-02 від 29.05.2023р., коносамент №227555179 від 1.06.2023р., №TMCNDRNI44/13 від 1.08.2023р., автотранспортну накладну б/н від 4.08.2023р., декларацію про походження товару №UALY2023-02 від 29.05.2023р., банківський платіжний документ, що стосується товару №11 від 12.07.2023р., №6 від 8.05.2023р., рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортування №1029 від 31.07.2023р., документ, що підтверджує вартість перевезення №0208-3 від 2.08.2023р., прайс-лист виробника товару б/н від 1.05.2023р., договір про надання послуг митного брокера №ТБО0102/22 від 1.02.2022р., договір про перевезення №0401-3-1/21sm від 14.01.2021р., копію митної декларації країни відправлення №425820230000504524 від 29.05.2023р.

Під час здійснення митного контролю, відповідач поставив під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, у зв`язку з чим, декларанту, відповідно до п.3 ст.53 Митного кодексу України, запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання вимог, які були вказані у повідомленні відповідача, 10.08.20203р. декларантом ТОВ «Глобал Транспорт Солюшнз», як представником позивача було надано письмові пояснень, а також: копію «підтвердження бронювання/booking confirmation» №227555179 від 16.05.2023р. та копію заявки на надання транспортно-експедиторських послуг. Також, декларант зазначив, що до митного оформлення було надано вичерпний перелік документів, необхідних до митного оформлення за першим (основним0 методом визначення митної вартості.

Проте, за результатами розгляду митної декларації від 1 травня 2023р. №LM0105/23 та доданих до неї документів, Одеською митницею складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення вартості товарів №UA500130/2023/000293.

11.08.2023р. відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500130/2023/000070/2, відповідно до якого, підставою прийняття оскаржуваного рішення, слугувало те, що подані позивачем разом з митною декларацією документи містили розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

- в наданому до митного оформлення пакувальному листі від 29.05.2023р. б/н зазначено номер коносаменту 22755179, при цьому сам коносамент датується 1.06.2023р. (після складання пакувального листа), що може свідчити про ознаки підробки документа. Таку ж ознаку містить декларація країни відправлення від 29.05.2023р. №425820230000504524, в якій зазначено коносамент 227555179 від 1.06.2023р., складений пізніше;

- відповідно до умов п.2.2 генерального договору транспортного експедирування від 14.01.2021р. №0401-3-1/2121sm передбачено, що експедитор здійснює транспортне обслуговування на підставі заявок клієнта. При цьому, до митного оформлення відповідні заявки декларантом не надано. Відповідно ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачено бо підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Відповідно до наданого інвойсу №UALY2023-02 від 29.05.2023р. поставка товару здійснюється на умовах CFR CONSTANTA, тобто вартість страхування не включена у вартість товару. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення до порту CONSTANTA, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

- надана до митного оформлення копія митної декларації країни відправлення від 29.05.2023р. №425820230000504524 не містить перекладу на українську мову відповідно до ст.254 Митного кодексу України. В декларації країни відправлення відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт, що унеможливлює ідентифікацію даного документу з партією товарів. Також, зазначені умови поставки СFR, проте не зазначено графічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на подальше транспортування товарів від продавця до покупця:

- відсутня інформація про валюту, у якій виражено вартість товару що поставляється.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОРРІ МОТОРС» не може погодитися із зазначеним Рішенням про коригування митної вартості №UA500130/2023/000070/2 від 11.08.2023р. через його протиправність, безпідставність, необґрунтованість, необ`єктивність та невідповідність фактичним обставинам та нормам діючого законодавства України, у зв`язку із чим позивач звернувся в суд із даним позовом.

Перевіряючи правомірність прийняття оскаржуваного рішень митного органу, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує його протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За правилами ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до п.23,24 ст.4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Приписами ч.1,2,3 ст.52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Положеннями ч.3 ст.53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити такі обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.1,2 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Приписами ч.1 ст.57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

У відповідності до ч.2,3 ст.57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Положеннями ч.9 ст.58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 ст.57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено під час апеляційного розгляду справи, декларантом наданий до митного органу договір (контракт), в якому визначений порядок, умови і строки оплати товару, умови поставки товару, тощо, наданий інвойс, який містить дані щодо найменування, кількості, ціни товару, що відповідає даним митної декларації та не суперечить умовам контракту, дані пакувального листа відповідають даним інвойсу щодо ціни, кількості товару, тощо.

В доводах апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що в наданому до митного оформлення пакувальному листі від 29.05.2023р. б/н зазначено номер коносаменту 22755179, при цьому сам коносамент датується 1.06.2023р. (після складання пакувального листа), що може свідчити про ознаки підробки документа. Таку ж ознаку містить декларація країни відправлення від 29.05.2023р. №425820230000504524, в якій зазначено коносамент 227555179 від 1.06.2023р., складений пізніше, суд зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що з метою перевезення вантажу, між експедитором та морським перевізником було оформлено «ПІДТВЕРДЖЕННЯ БРОНЮВАННЯ/BOOKING CONFIRMATION» №227555179 від 16.05.2023р., тобто букінговий договір, який є різновидом договору морського перевезення вантажу, умови якого знаходять своє відображення в єдиному документі, який підписується відправником та перевізником.

У пакувальному листі від 29.05.2023р. вказаний номер букінгу №227555179, який в подальшому присвоюється коносаменту, тобто це номер «замовлення» в окремій системі торговельного мореплавства для подальшої організації доставки.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що в пакувальному листі та в декларації країни відправлення №425820230000504524 відображено не номер коносаменту, а номер букінгу (номер броні місця на морському судні), який стає відомим та присвоюється до формування коносаменту та пакувального листа.

В свою чергу, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що пакувальний лист - це документ, у якому відображаються всі види й сорти товару, наявного в кожному товарному місці (наприклад, у контейнері, ящику, коробці), тобто він дає інформацію про кількість кожного сорту (число одиниць в упаковці) і номер упаковки (місця), але жодним чином не впливає на вартість товару, не містить вартісних показників та не свідчить про їх необґрунтованість.

Щодо посилань митного органу на те, що відповідно до умов п.2.2 генерального договору транспортного експедирування від 14.01.2021р. №0401-3-1/2121sm передбачено, що експедитор здійснює транспортне обслуговування на підставі заявок клієнта. При цьому, до митного оформлення відповідні заявки декларантом не надано.

Проте, як вбачається з п.3.1. генерального договору транспортного експедирування від 14.01.2021р. №0401-3-1/21sm послуги експедитора, а також витрати, збори, здійсненні Експедитором на користь Клієнта і пов`язанні з виконанням цього Договору, оплачуються Клієнтом на підставі рахунка, який в свою чергу був наданий відповідачу, під час здійснення митного оформлення.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме рахунок містить в собі відомості щодо вартості послуги, а не заявка.

Разом з цим, судом першої інстанції було встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем додатково було надано митному органу заявку транспортно-експедиційних послуг №SM065949 від 21.07.2023р. до договору №0401-3-1/21sm від 14.01.2021р., що в свою чергу спростовує доводи апелянта про те, що до митного оформлення відповідні заявки декларантом не було надано.

Що стосується посилання митного органу щодо відсутності у поданих до митного оформлення документах інформації про здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що згідно офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс (в редакції 2010 року), тобто термін CFR означає «ВАРТІСТЬ І ФРАХТ (... назва порту призначення)» означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

Відповідно до умов поставки CFR продавець зобов`язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно i сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення.

З матеріалів справи вбачається що, до митного оформлення позивачем надавалася довідка про транспортні витрати №0208-3 від 2.08.2023р., в якій зазначено, що вантаж не був застрахований, відповідно відсутні підстави для включення витрат на страхування до митної вартості, оскільки такі витрати не здійснювались.

Що стосується посилань апелянта на те, що надана до митного оформлення копія митної декларації країни відправлення від 29.05.2023 року №425820230000504524 не містить перекладу на українську мову відповідно до ст.254 Митного кодексу України.

Відповідно до ст.254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не обґрунтовано умови для вимоги перекладу митної декларації країни відправлення шляхом доведення того, що дані, які містяться в ній, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, передусім, не вказано які конкретно відомості мав намір встановити відповідач шляхом отримання перекладу документа, а також чому такі відомості лишилися невстановленими після дослідження документів, поданих позивачем для митного оформлення.

Щодо зауважень митного органу про те, що в декларації країни відправлення відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт, що унеможливлює ідентифікацію даного документу з партією товарів, суд зазначає, що в декларації країни відправлення від 29.05.2023р. №425820230000504524 міститься номер інвойсу UALY2023-02, який є невід`ємною частиною зовнішньоекономічного контракту. Крім того, декларант не несе відповідальності за правильність заповнення митної декларації країни відправлення та вказане не впливає на митну вартість товару.

Відповідачем зазначено, що зазначені умови поставки СFR, проте не зазначено графічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на подальше транспортування товарів від продавця до покупця, відсутня інформація про валюту, у якій виражено вартість товару що поставляється.

Суд зазначає, що в декларації країни відправлення зазначено коди УКТЗЕД, що ідентифікують товар, кількість та його вагу, що також є числовим підтвердженням вартості оцінюваних товарів. Крім того, до декларації країни відправлення додавали інші документи, які в сукупності визначають вартість товару та декларант не несе відповідальності за правильність заповнення митної декларації країни відправлення.

При цьому, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що в зовнішньоекономічному контракті від 1 травня 2023р. №LM0105/23, інвойсі №UALY2023-02 від 29.05.2023р., які надавалися позивачем до митного органу зазначена валюта контракту долар США, а тому твердження відповідача про те, що відсутня інформація про валюту, у якій виражено вартість товару що поставляється є необґрунтованими та безпідставними.

За таких обставин, судова колегія, аналізуючи вищенаведені норми законодавства, зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені частиною другою ст.58 Митного кодексу України.

Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

При цьому, судова колегія вважає, що позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, та не містять неточностей чи розбіжностей.

Враховуючи встановлені судовою колегією обставини та наведені норми чинного законодавства, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанцій обґрунтовано відзначено про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У контексті оцінки доводів позовної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2023р. залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: І.О. Турецька

Л.П. Шеметенко