Постанова

від 18.12.2024 по справі 380/11307/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/11307/24 пров. № А/857/30555/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Ханащак С.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року (судді Мричко Н.І., ухвалене у письмовому провадженні в м. Львів) у справі №380/11307/24 за позовом ОСОБА_1 до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Галицька районна адміністрація Львівської міської ради про визнання протиправною і скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 28.05.2024 звернувся в суд з позовом до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Грабовенської Любові Олександрівни від 29.04.2024 про відкриття виконавчого провадження № 74871017.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Галицька районна адміністрація Львівської міської ради оскаржила його в апеляційному порядку, просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим, просить проводити розгляд справи без її участі.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Сторони в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку, визначеному статтею 268 КАС України.

Згідно з частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що на виконанні у Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження №71833784 з примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 № 1.380.2019.003529 про зобов`язання ОСОБА_1 за власні кошти, привести квартиру АДРЕСА_1 та підвальне приміщення пл.15,2 кв.м. (в поверховому плані під літ.ХІІ) на вул. Балабана М., 6 до попереднього стану, а саме: відновити два віконних прорізи зі сторони головного фасаду на місці самовільно влаштованих дверей, відкрити замуровані дверні прорізи зі сходової клітки в кухню та з кухні в кімнату, влаштувати пічку, демонтувати сходи з кухні в новоутворене підвальне приміщення площею 9,2 кв.м. та відновити перекриття, демонтувати перегородку в підвальному приміщенні площею 15 кв.м. (в поверховому плані під літ.ХІІ) та відновити рівень ґрунту в новоутвореному підвальному приміщенні площею 9,2кв.м., з яких 7,6кв.м. знаходиться у власності, демонтувати вентиляційну систему, яка проходить по приміщеннях та підключена до вентиляційної решітки, встановленої в під`їзді будинку АДРЕСА_1 .

11.09.2023 державний виконавець Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у відповідності до пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 71833784 з примусового виконання виконавчого листа № 1.380.2019.003529 виданого 28.04.2020 Львівським окружним адміністративним судом.

26.04.2024 Галицька районна адміністрація Львівської міської ради звернулась до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про пред`явлення до виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 № 1.380.2019.003529.

Постановою головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.04.2024 відкрито виконавче провадження № 74871017 з примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 № 1.380.2019.003529.

Вважаючи таку постанову про відкриття виконавчого провадження №74871017 від 29.04.2024 протиправною, позивач звернулась з цим позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, беручи заявлені позивачем позовні вимоги та суть спору встановлено підстави для його задоволення.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону).

Згідно з пунктами 1, 16 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Частиною п`ятою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону (пункт 11 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 40 Закону виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення (частина 1 статті 41 Закону України "Про виконавче провадження").

Судом встановлено з урахуванням матеріалів справи, що 11.09.2023 державний виконавець Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, керуючись пунктом 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 71833784 з примусового виконання виконавчого листа № 1.380.2019.003529 виданого 28.04.2020 Львівським окружним адміністративним судом про зобов`язання ОСОБА_2 , ОСОБА_1 за власні кошти, привести квартиру АДРЕСА_1 та підвальне приміщення пл.15,2 кв.м. (в поверховому плані під літ.ХІІ) на вул. Балабана М. 6 до попереднього стану, а саме: відновити два віконних прорізи зі сторони головного фасаду на місці самовільно влаштованих дверей, відкрити замуровані дверні прорізи зі сходової клітки в кухню та з кухні в кімнату, влаштувати пічку, демонтувати сходи з кухні в новоутворене підвальне приміщення площею 9,2 кв.м. та відновити перекриття, демонтувати перегородку в підвальному приміщенні площею 15кв.м. (в поверховому плані під літ.ХІІ) та відновити рівень ґрунту в новоутвореному підвальному приміщенні площею 9,2кв.м., з яких 7,6кв.м. знаходиться у власності, демонтувати вентиляційну систему, яка проходить по приміщеннях та підключена до вентиляційної решітки, встановленої в під`їзді будинку АДРЕСА_1 .

Суд зазначає, що наслідком закінчення виконавчого провадження є те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 40 Законом України "Про виконавче провадження", зокрема, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу буде визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку.

Матеріали справи не містять доказів поданих сторонами, що постанова державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про закінчення виконавчого провадження №71833784 від 11.09.2023 щодо примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 №1.380.2019.003529 визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку державним виконавцем, також такі доводи не подані і до апеляційної скарги, відсутні і посилання щодо не можливості апелянтом оскарження до суду відповідно рішення державного виконавця.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про врахування чинної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №71833784 від 11.09.2023 щодо примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 №1.380.2019.003529 та вимоги статей 40, 41 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно державний виконавець протиправно прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження №74871017 від 29.04.2024 щодо примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 №1.380.2019.003529.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.04.2024 про відкриття виконавчого провадження № 74871017 є протиправною та скасована судом першої інстанції правомірно, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у справі №380/11307/24 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді Р.Й. Коваль

В.В. Гуляк

Повний текст постанови складено 18.12.2024